Прочитайте й запам'ятайте. Дотримання правил мовного етикету в діалозі - обов'язкова умова при спілкуванні і невід'ємна ознака високого рівня мов­ної культури.

Дотримання правил мовного етикету в діалозі - обов'язкова умова при спілкуванні і невід'ємна ознака високого рівня мов­ної культури.

112
Щоб підвищувати рівень мовленнєвої культури? необхідно:

- шанувати мову, якою спілкуєшся, і людей, з якими спіл­
куєшся;

- багато читати - творів різних стилів, майстрів індивідуального художнього чи публіцистичного стилів;

- намагатися, користуючись практично кількома мова­
ми (у нашому суспільстві - українською і російською), добре
оволодівати нормами кожної з них, осмислити їх специфіку,
не допускати змішування мовних явищ;

- незалежно від сфери своєї діяльності стежити за зміна­
ми норм (нове в українському правописі), які фіксуються у но­
вих виданнях словників, довідників тощо;

- критично (і творчо!) ставитися до написаного та промовленого слова, звіряючи його з кодексами норм і практикою визнаного зразка (письменника, вчителя, диктора);

- не йти за «модними» тенденціями, що виявляться у над­
мірності запозичених слів, жаргонізмів, термінологізмів, на­
рочитої спрощеності, що межує з «простакуватістю».

Отже, основами мовної культури кожної людини є добре знання мови, її виражальних засобів і мовленнєва практика, побудована на самоповазі і самоконтролі, на пошані до укра­їнської мови і народу, що її створив.

Згадаймо при цьому слова О. Гончара: «Віками народ витворював собі цю мову, витворив її, одну з найбагатших мов серед слов'янства, триста тисяч пісень склала Україна цією мовою, в тім числі явивши світові шедеври незрівнян­ної краси, дала світові Україна геніальних поетів, зажило українське слово шани й визнання серед народів близьких і далеких. Як можна всім цим знехтувати, до цього не при­слухатися? І мимоволі замислимося — чи вміємо ми відібра­ти найточніше, найдоречніше слово, чи зуміємо ввести його у фразу так, щоб нас зрозуміли, щоб почали діяти відповідно до сприйнятого?».

 

ПентилюкМ.І, Марунич І.І., Гайдаєнко І.Б. Ділове спілкування та культура мов.

1. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ

 

Завдання для самоконтролю

147. Прочитайте прислів'я. Сформулюйте за їх змістом
правила мовного етикету.

1. Бережи хліб на обід, а слово на відповідь. 2. Краще мов­чати, ніж брехати. 3. Дав слово - дотримай його. 4. Не хочеш почути дурних слів;, не кажи їх сам. 5. Що маєш казати, то на­перед обміркуй, б. Хліб – сіль їж, а правду ріж. 7. Треба знати, де що сказати. 8. Ласкаве слово - як день ясний. 9. Погане слово проковтни. 10. Всякому слову свій час.

148. Прочитайте речення. Які норми мовного етикету вони
виражають, що в них засуджується і чому?

1. Яка чемна у вас донечка: усім сусідам каже «добри­день». 2. Привітний у мене сусід з, уважна людина: не забуває привітати мене з днем народження. 3. Яка неприємна люди­на: усім каже «ти». 4. Наша сусідка — чемна людина, завжди так ввічливо каже «спасибі» навіть за дрібну послугу. 5. Такі невиховані діти у наших сусідів: ніколи не вітаються. 6. Он сусідка сусідці розказує новини так, що на всю вулицю чути. 7. Що ви мене паном називаєте? Який я вам пан? 8. От неви-хована людина: рота не дає відкрити, все говорить, перебиває всіх.

149. Запишіть усі можливі формули вітання та прощання
з близькими і малознайомими людьми. Поясніть різницю між
цими виразами.

150. Складіть діалог на тему «Зустріч друзів після канікул
(відпустки)», дотримуючись правил мовного етикету.

151. Прочитайте текст. Який у ньому недолік? Переробіть
текст так, щоб відповідав нормам мовного етикету.

ПАН І ПАСТУШОК

То раз їде пан. Доїжджає він до річки, а там недалеко пас­тушок пасе овечок. От пан і питає його:

- Скільки у тебе овець? Чи далеко до села? Як тебе звуть? Чи річка ся глибока? Дак той пастушок і каже йому:

- Сімсот сім верст. Мартин, по коліна! (Нар, творчість).

152. Прочитайте прислів'я. Які порушення мовного етикету в них названі?

1. Базіка - мовний каліка. 2. Ляпає язиком, як постолом. 3. Накрив мокрим рядном та ще й помелом. 4. Говорить, наче три дні не їв. 5. Гавкає, як собака на прив'язі. 6. Заторохтіла сорока, наче діжка з горохом. 7. Меле, як порожній млин, 8. Бесіди багато, а розуму мало. 9. Глухий слухає, як німий го­ворить. 10. На городі бузина, а в Києві дядько.

153. Прочитайте. Який зміст закладений у поданих речен­
нях? Які правила мовного етикету виражені в них?

1. Людина не може жити сама. Найвище щастя і радість людська - спілкування з людьми. 2. Ми часто говоримо один одному: бажаю тобі всього доброго, бажаю тобі добра і щас­тя. Це не тільки вияв ввічливості. У цих словах ми виявляємо свою людську сутність. З- Ми говоримо один одному: здрас­туйте, доброго вам здоров'я... Цим ми висловлюємо своє став­лення до найбільшої цінності - людини. 4- Ми говоримо один одному: дякую, спасибі. У словах подяки, що стали формулою людських взаємовідносин з давніх часів, виражається наше ставлення до зробленого для нас добра. 5. Звертаючись один до одного з проханням, ми говоримо: будь ласка. У цьому про­стому і чудесному вислові, що здатний чудодійно впливати, захована наша повага до гідності людини, шанування в ній са­мостійності, незалежності, доброї волі. 6. Великим людським скарбом є вміння відчувати свою провину. Допустившись по­милки, завдавши прикрощів, тривоги, ми почуваємо докори сумління й звертаємося з проханням: простіть, вибачте (В. Су-хомлинський).

Мовознавче дослідження

154.1. Прочитайте уривок. Доведіть, що це монолог. Дайте йому заголовок. Які думки й почуття виразив автор у цьому тексті?

ПентилюкМ.1., Марунич!.!,, Гайдаєнко І.В. Ділове спілкування та культура

мовлення

І. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ

 

...Роз'ятрений нудьгою, затоплений в задумі, плентавсь я тихою ходою берегом річки, не помічаючи навіть, як чор­на хмара обіймала крайнебо, тихо лізла догори... драгліла вже над головою моєю... І тільки перші краплі густого дощу, що з глухим гуком упали на землю серед раптової тиші, змуси­ли мене озирнутися навкруги, пошукати певного захисту від зливи. Але не встиг я ще й озирнутися гаразд, як по моїх на­пружених нервах ударила хвиля рідних, близьких мені згукїв. Я виразно почув журливо-поважний голос української пісні. Що се? У сьому глухому закутку Бесарабії - пісня моєї краї­ни? Чи не омана се, чи не хвороблива часом уява моя викли­кала галюпінапію слуху? Я навіть трохи змішався. Але ні, се не уява: я чую, як пісня дужчає, здіймається вгору, переко­чується могутнім грюкотом і гине тихим акордом у плюскоті злкви (М. Коцюбинський).

II. Які типи мовлення використав автор?

155. Складіть розповідь з теми «Культура українського мовлення» і запишіть. Чим буде відрізнятися ваш усний мо­нолог від письмового?

156.1. Прочитайте текст. Виділіть у ньому монолог та ді­алог. Поміркуйте, з якою метою автор поєднує ці дві форми мовлення?

- Довелось нам, Соню, підвозити сьогодні одного хіпі, -
став розповідати Заболотний дружині. - Злива, ніч захо­дить, а він, до рубця промоклий, стоїть на узбіччі, голосуєм.

-1 ви зупинились? Не побоялись брати нічного в маши­ну? - вжахнулась дружина. - Серед них же і вбивці є.

- Ні, цей виявився мирним, просто людина-квітка, знаєш,
серед них є такі, що вважають себе квітками. Правда, квітка
досить немита, але дощ таки добре її скупав.

- Ще один бродячий філософ?

-1, уяви собі, філософ не пустопорожній, - жвавішає За­болотний. - Деякі його міркування, безперечно, варті уваги...

Скажімо, він вважає, що нам потрібен, просто необхідний який-небудь сигнал із Всесвіту чи навіть з'ява позаземних при-шельців, щоб могло нас нарешті об'єднати! В одне зібрати весь геній людства й поставити його на захист планети, бо тільки така крайність отямить, згуртує землян в єдине ціле і зарятує нас як рід! (О. Гончар).

II. Назвіть мовні засоби, якими в тексті виражаються точ­ність, логічність і багатство мовлення.

157. Складіть монолог-роздум на тему «Як я сприймаю
НЛО?» Обміняйтеся текстами зі своїми однокурсниками. Про­
ведіть взаєморецензування текстів.

158. Випишіть з художніх творів два діалоги, один з яких
відображав би живе, невимушене мовлення, інший - офіційну
розмову людей. Порівняйте їх і зробіть висновок про особли­
вості інтонації кожного з них.

159. Складіть діалог - знайомство людей у кількох варі­
антах:

а) знайомство дітей шкільного віку;

б) знайомство юнака і дівчини;

в) знайомство незнайомих людей у поїзді (автобусі). Яки­
ми засобами ввічливості ви скористаєтеся? Чи однакові вони
будуть в усіх трьох текстах? Якщо ні, то чому?

160. Перекладіть уривок українською мовою. Порівняйте
формули ввічливості в обох мовах.

- Сделайте милость, не беспокойтесь так для меня, я про­
йду после, - говорил Чичиков.

- Нет, Павел Иванович, нет, вьі гость, - говорил Манилов,
показьівая ему рукою на дверь.

- Не затрудняйтесь, пожалуйста, не затрудняйтесь. Пожа-
луйста, проходите, - говорил Чичиков.

- Нет уж, извините, не допущу пройти позади такому при-
ятному, образованному гостю.

161. Дайте відповіді на запитання
1. Що таке мовний етикет?

 

 

116
117

Пєнтипюк МІ, Марунич 1.1., Гайдаєнко 13. Ділове спілкування та культура мовлення

2. Як мовний етикет впливає на культуру спілкування?

3. Як впливає ситуація мовлення на мовний етикет?

4. Як треба звертатися один до одного?

5. Якими засобами володіє мовний етикет?

6. «Ви» чи «ти»?

7. Які традиції українського народу відбиті в правилах мовного етикету?

8. Як мовний етикет відображений в усній народній творчості? Наведіть приклади.

9. Яку структуру має наше мовлення?

 

10. Яке мовлення називається монологічним?

11. Яку роль відіграє внутрішній монолог?

12. Чим діалог відрізняється від монологу?

13. Які різновиди діалогу вам відомі?

14. Як відбивається мовний етикет у діалогічному мов­
ленні?

КУЛЬТУРА ДІЛОВОГО СПІЛКУВАННЯ

Культура спілкування

Мовознавче дослідження

162,1. Створіть ситуацію спілкування студента й бібліоте­каря. Проаналізуйте використання знань літературної мови та особистісних якостей мовців. Відтворіть моменти спілкування студентів:

1) у кафе;

2) на перерві;

3) у книжковому магазині.

II. Що спільного та відмінного в цих ситуаціях спілкуван­ня? Які особливі засоби використані для розмови?

І Прочитайте й запам'ятайте

Якщо ми хочемо жити в сильній, незалежній державі, бути красивими, духовно багатими людьми, треба виходити з того, що наше суспільство складається з «Я», «Ти», «Ми». Тобто суспільство - це окремі особистості, і водночас кожна з них є унікальною, із своїм неповторним світом. Тому спілкування збагачує кожного і всіх нас разом.

Один із античних мислителів Георгій Леонтійський, яко­му за красномовство було поставлено золоту статую, писав, що слово - найвеличніший володар. Воно видом мале й непоміт­не, а справи творить чудові - може страх припинити і сум від­вернути, викликати радість, посилити жалість.

 

—119

Пентилюк М.І., Марунич II, Гайдаєнко І.В. Ділове спілкування та культура мовлення

Спілкуючись, люди разом обробляють землю, будують державу, створюють свою історію, духовні цінності, формують культуру, складовою частиною якої є культура спілкування.

Проте, чому ж іноді після спілкування псується настрій, на­віть погіршується фізичний стан? Чому ж тоді начебто на рів­ному місці виникає конфлікт, ми стаємо збудженими, знерво­ваними, навіть агресивними? Тому, що спшкування відбува­ється на низькому рівні, багатьом не вистачає його культури.

Якщо ж ми усвідомимо, що культура спілкування має осо­бисту і державну значущість, то й будемо дбати про те, щоб її підвищити. Звернемо насамперед увагу на себе, а потім допо­можемо в цьому іншим.

Розвиток культури суспільства йде в різних напря­мах. Перший - це засвоєння елементів минулих культур, які вже начебто втратили цінність для нашої епохи, про­те регулюють деякі види діяльності, спілкування та пове­дінки. До них відносяться норми, традиції, звичаї. Другий напрям - використання феноменів, що забезпечують від­творення існуючих форм соціального життя. їх відбір йде згідно із запитами та потребами суспільства. Частина з них, певним чином змінюючись, уходить до нової струк­тури культури. І, нарешті, третій напрям - це створення програм майбутнього, потенційно можливих форм і видів людської діяльності. Мова йде про нові знання і вміння, прийоми і методи діяльності, нові ідеали громадського життя, які можуть перетворюватися в еталони поведінки і спілкування людей у майбутньому.

Все розмаїття культурних проявів, незважаючи на час їх історичного виникнення та відносну самостійність, створює цілісну систему. В ній важливе місце займає культура спілку­вання. Завдяки їй відбувається розвиток суспільства, йде про­цес олюднення людини.

На побутовому рівні люди нерідко ототожнюють понят­тя «культура поведінки» та «культура спілкування», а остан-

11. КУЛЬТУРА ДІЛОВОГО СПІЛКУВАННЯ

нє не можуть розмежувати з поняттям «культура мовлення» тощо.

Культура спілкування є складовою частиною культури лю­дини загалом. Вона, як і будь-яка інша культура, включає суму знань про спілкування. Для культури спілкування характерна нормативність, яка визначає, як повинні спілкуватися люди в тому чи іншому суспільстві, у тій чи іншій ситуації. Норми, як правило, визначаються станом суспільства, його історією, традиціями, національною своєрідністю, загальнолюдськими цінностями. Кожна епоха в розвитку людства характеризу­ється певною культурою спілкування, яка невіддільна від цієї своєрідності й відповідає загальнолюдським цінностям. Тому й важливо зараз закласти основи такої культури спілкування нашого суспільства, яка відповідала б часові, нашій історії та духовно-творчому потенціалу українського народу.

Безумовно, самі знання не забезпечать культуру спілку­вання, якщо вони не будуть використовуватися. Для того, щоб спілкування було успішним, треба мати необхідні вміння. Вони набуваються досвідом, за допомогою психологічних за­собів, певних вправ.

Отже, культура спілкування у вузькому смислі слова - це сума знань та ступінь оволодіння людиною вміннями та на­вичками спілкування, створених й прийнятих у конкретному суспільстві на певному етапі його розвитку.

Багато в чому особливості культури спілкування залежать від мовців та їх якостей. Один поводиться пихато як всезнай­ка, його не цікавить думка співрозмовника. Другий говорить тільки сам і не дає можливості іншим вставити навіть слово. Третій грає роль поважної людини і презирливо ставиться до чужої думки. Четвертий, навпаки, є людиною спокійною і терплячою, завжди має, що сказати. Тобто спілкування вигля­дає як своєрідний театр, де є п'єса певного змісту, актор, що виконує конкретну роль, і глядач, який сприймає цю п'єсу і цю роль. А потім глядач виступає як актор і хоче, щоб його теж

Пентилюк МІ, Марунич 1.1., Гайдаєнко І.В. Ділове спілкування та культура мовлення

сприймали як цікаву особистість. Причому глядач в першому, і в другому випадку є активною стороною.

Для того, щоб контакт був справді глибоким, необхідно, щоб мовець, крім знань про спілкування, певних навичок та вмінь, мав ще й відповідну комунікативну настанову на спіл­кування. Причому не просто настанову на встановлення кон­такту, а на людину як на загальнолюдську цінність. Тоді цей контакт стане олюдненим і спілкування буде відбуватися на високому рівні.

Виділимо компоненти, які створюють високий рівень культури спілкування:

1) комунікативні установки, що «включають» механізми
спілкування;

2) знання:

а) норм спілкування, прийнятих у даному суспільстві;

б) психології спілкування (категорій, закономірностей,
механізмів);

в) психології сприймання і розуміння одне одного;

3) вміння застосовувати ці знання відповідно до ситуації,
норм моралі конкретного суспільства та загальнолюдських
цінностей.

Рівень культури спілкування залежить від багатьох чин­ників. Якщо під час розмови одна людина думає лише про себе (про те, що хоче сказати), а друга - й про іншого (про те, як йому допомогти), то рівень культури спілкування у дру­гої людини буде значно вищим. Цей, другий мовець, прагне до активної взаємодії, до спільної діяльності з іншим, докла­дає зусиль до того, щоб допомогти другому досягти успіху в са-мореалізації.

Щоб досягти високого рівня культури спілкування, необхідно добре розбиратися в психології спілкування та в індивідуально-психологічних особливостях людей, адек­ватно емоційно та інтелектуально реагувати на їх поведінку і психічний стан, підбирати для кожної людини у відповідній

 

11. КУЛЬТУРА ДІЛОВОГО СПІЛКУВАННЯ

ситуації такий спосіб спілкування, який би не вступав у проти­річчя з загальнолюдськими цінностями, мораллю суспільства, гуманністю і разом з тим відповідав би індивідуальним осо­бливостям конкретної людини.

Міжособистісні взаємини в спілкуванні - це такі взаємо­зв'язки між людьми, які суб'єктивно переживаються та об'єктивно виявляються в характері та способах взаємного впливу. Ці взаємини мають для людей не менше значення, ніж їжа та повітря. Якщо ці стосунки погані, то неможливі продуктивна взаємодія людей, спільна їх діяльність. У лю­дини псується настрій, здоров'я, вона не відчуває радості бут­тя. Нездорові міжособистісні взаємини виливають і на харак­тер спілкування.

Для того, щоб система міжособистісних взаємин була ефективною, а суспільство в цілому здоровим, бажано відмов­лятися від звички за всіма вчинками людей бачити їх злий на­мір. Навпаки, слід уважно розглядати кожну ситуацію очима інших людей та без упередження. Головне - задуматися, пові­рити в добру основу інших, подивитися спокійно та доброзич­ливо на людей, розібратися в своїх почуттях, відділити дійсне від бажаного, очікуваного тощо. Відтак, необхідно аналізувати складні ситуації спілкування та міжособистісних взаємин. Ко­жен має відчути, що він щось не розуміє, чогось не знає і бути готовим наполегливо і творчо, самостійно або краще із своїми партнерами шукати можливі виходи із скрутного становища.

Отже, важливою рисою міжособистісних взаємин є їх емо­ційна основа. Одні люди під час спілкування нерідко без осо­бливих зусиль можуть викликати в інших позитивні емоції, підтримати гарний настрій. Інші вносять у взаємини напру­женість, пробуджують негативні емоції, тривогу. Тому таким важливим для спілкування є використання гуманістичних орієнтацій у взаєминах.

Саме ці орієнтації у взаєминах є результатом високого рів­ня культури спілкування. У той же час наявність такого рівня є

Пєнтилюк М.1., Марунич 1.1., Гайдаєнко ІЗ. Ділове спілкування та культура мовлення

II. КУЛЬТУРА ДІЛОВого СПІЛКУВАННЯ

 

 

тією основою, на якій у подальшому формуються гуманістич­ні, комунікативні установки, способи, засоби їх реалізації. 163. Дайте відповіді на запитання

1. Як ви розумієте поняття «культура спілкування»?

2. Від чого залежить рівень культури спілкування?

3. Чому емоційна основа є важливою рисою культури спіл­
кування?

4. Як упливає рівень культури спілкування на розвиток
суспільного життя?

2. Спілкування в колективі

Важлива роль у створенні колективу й нормальної робо­чої обстановки належить керівникові цього колективу. Авто­ритет керівника забезпечується такими етичними факторами, як абсолютна чесність, добросовісність, знання своєї справи, принциповість, повага до людей, турбота про них. Керівник не зможе добитися поваги співробітників, якщо стане постій­но підкреслювати свою вищість і виявляти неповагу до підле­глих, зверхньо покрикувати на них.

Мистецтво керівництва дається не кожному. Але якщо та­кий талант і притаманний людині, цього не досить. Керівник повинен постійно працювати над собою, щоб бути зразком для підлеглих.

Цікаво і плідно працювати під керівництвом висококуль­турної людини, яка створює в колективі таку атмосферу, що кожен працівник з радістю йде на роботу, бо він відчуває себе безпосереднім помічником керівника.

Яким же його хочуть бачити підлеглі?

Керівник;

♦ завжди вітається з усіма («Розумна людина завжди ві­тається першою»);

 

 

♦ знає, як звуть його працівників на ім'я та по батькові,
ніколи не «тикає» підлеглому;

♦ не підвищує голосу в розмові;

♦ уміє визнавати свої помилки, не нагадує підлеглому
безліч разів про зроблену ним помилку;

♦ довіряє своїм працівникам, цінує їх і вміє захистити
в разі чого;

♦ не зганяє злість на інших, коли винен сам;

♦ цінує час підлеглих і не відволікає їх від занять якимись
дрібницями;

♦ уміє оцінити добрий жарт (якщо це не висміювання ко­
гось із колективу);

♦ завжди допоможе підлеглому (по можливості), не пи­
шаючись і не величаючись цим;

♦ має індивідуальний підхід до людей;

♦ дає завдання підлеглим у ввічливій формі;

♦ тактовно й ненав'язливо виховує у своїх підлеглих висо­
кі етичні навички.

Досвідчений керівник уміє створити в колективі відповід­ний мікроклімат, потрібний тон спілкування. Проте створю­вати спокійну доброзичливу атмосферу має не лише керівник, а й увесь колектив, у якому всі розмовляють спокійно, корек­тно, ввічливо, неголосно.

У наш час дехто з керівників уважає, що висока культура мови необхідна політикам і дипломатам, а на виробництві потрібна швидше сила голосу, ніж сила слова. Це про таких горе-керівників говорив В. Русанівський: «Мова на всіх етапах виконання будь-якої роботи відіграє роль регулятора. І якщо керівник не володіє досконало мовою, не вміє переконати ін­ших у тому, у що вірить сам, то вже це одне може позначитися і на строках, і на якості виконання завдань.»

Краще для колективу, коли в ньому панує атмосфера вза­ємоповаги, доброзичливості і довіри, бо, як свідчать соціо­логи, в ображеної людини продуктивність праці знижується

Пентилюк МІ, Марунич 1.1., Га&даєнко ЇВ. Ділове спілкування та культура мовлення

до 50 %. (Навіть автомат, керований знервованою особою, ви­конує роботу на 4-5 % гірше). Як бачимо, грубощі надто «до­рого коштують» як окремій людині, так і державі.

Цілком слушною є думка про те, що ганити когось публіч­но не варто, краще вказати на його помилки наодинці або в колі найближчих колег. Догана перед усім колективом вино­ситься у крайніх випадках (підставою є значні порушення дис­ципліни) і повинна бути мотивована надзвичайно грунтовно і переконливо.

Розумний керівник краще похвалить привселюдно когось за добре виконану роботу, але при цьому слід зважати і на таку людську ваду як заздрість. Тому керівник будь-якого структур­ного підрозділу повинен бути ще й психологом.

Однією з важливих ланок організації праці є правильни й інформаційний режим, який значно підвищує продуктивність праці у колективі. Концентрованість інформації (до речі, вона повинна надходити вчасно) - це конкретність, а конкретність тісно пов'язана з лаконічністю. 1 тому це пови­нно бути враховано всіма членами колективу установи: чим коротше викладені завдання чи доручення, тим краще вони зрозумілі. Цим повинні послуговуткея працівники державного апарату і в розмові з відвідувачами.

До джерел культури спілкування

Керівник і підлеглий. Не завжди керівник і підлеглий до­тримуються етичних норм поведінки. Звернемось до окремих з них.

Правила ввічливості вимагають, що першим вітається той, хто входить до кімнати. Присутні відповідають, але сидячи, не встаючи (до речі, палити в приміщенні не дозволяється). І прощається першим той, хто виходить. Вважається, що ке­рівник повинен сидіти тоді, коли працівник стоїть. Це озна­чає, що викликаний затримається у кабінеті недовго - лише одержить розпорядження.

11. КУЛЬТУРА РІПОВОЮ СПІЛКУВАННЯ

Керівник запрошує сісти підлеглого у разі довгої розмови, а також старшого за себе працівника або літню жінку.

Якщо під час розмови керівника з підлеглим до кабінету зайшов відповідальний працівник вищого рангу, то підлеглий має встати (якщо сидів), привітатися з тим, хто ввійшов, і по­просити дозволу у свого керівника зайти пізніше для продо» вження розмови.

Окремо слід сказати про спосіб звертання в колективі. Іс­нує єдиний ввічливий офіційний спосіб звертання - на ім'я та по батькові (у кличному відмінку: Оксано Петрівно, Іване Фе­доровичу, Павле Павловичу, Олесе Сергійовичу), в офіційних ситуаціях - на прізвище з обов'язковим пан, пані, добродій, добродійка, товариш, громадянин, колега: добродію Кузь-менко, пані Савчук, товаришу Копайгора. Прізвище без цих елів звучить фамільярно або нешанобливо.

Якщо керівник і підлеглий давно знають один одного і говорять один одному «ти», то бажано, щоб на роботі вони вживали узвичаєні форми звертання (ім'я, по батькові), якщо хочуть, щоб їх установу поважали.

Неприпустимі звертання типу «Івановичу», «Оксаночко», «тьотю Галю», «Жанночко Павлівно» у присутності відвідува­чів або сторонніх службових осіб. Постійне називання підле­глих по імені дуже схоже на «тикання» - називання на «ти», хоча керівник і каже при цьому Ви.

Керівна особа повинна уникати називати своїх працівни­ків лише на прізвище, тому що може скластися думка, що він не хоче запам'ятовувати їх імена. Ображає людину і постійне перекручення імені та по батькові.

Чи дозволяє мовний етикет переходити з Ви на ти? Так, дозволяє, але тим, у кого склалися дуже близькі стосунки. Од­нак варто мати на увазі, що ініціатива переходу на ти має на­лежати шарілому товаришеві (за віком чи посадою), а не мо­лодшому чи підлеглому. Той, хто переходить на ти, намагаю­чись принизити іншого, принижує в першу чергу самого себе, показуючи свою низьку культуру.

ПентилюкМ.І, Марунич І.І., Гайдаєнко І.В. Ділове спілкування та культура мовлення

З трьох типів звертань: «Ви, Ганно Пилипівно, сьогодні знову запізнилися», «Ви сьогодні знову запізнилися», «Ганю, ти сьогодні знову запізнилася» керівник повинен вибрати і користуватися першим.

Державний службовець постійно перебуває в контакті з населенням, і тому враження про ділову культуру даної уста­нови складається на основі таких показників:

♦ як організовано прийом відвідувачів;

♦ наскільки офіційна особа володіє умінням слухати;

♦ як працівник даної служби розмовляє з відвідувачем;

♦ чи розбирається службовець у справах;

♦ чи вміє швидко і грамотно оформити відповідний документ, швидко приймати обґрунтоване рішення.

Завдання для самоконтролю

164. Створіть ситуацію розмови керівника колективу і особи, що спізнилася на роботу.

Уведіть у речення такі форми: з цього приводу; змушений повідомити...; на жаль...; з великою радістю повідомляю; про­шу Вас; сьогодні необхідно...

165. Дайте відповіді на запитання

1. Якими етичними правилами повинен послуговуватися
керівник?

2. Розкрийте значення поняття «інформаційний режим».

3. Які основні правила ввічливості спілкування у колективі?

4. Чому форма звертання «ти» неприпустима у трудовому
колективі?

II. КУЛЬТУРА ДІЛОВОГО СПІЛКУВАННЯ

3. Прийом відвідувачів

Прочитайте й запам'ятайте

Розрізняють два типи прийому відвідувачів. Прийоми першого типу проводять керівники та їх заступники і роз­глядають питання, які стосуються найпринциповіших пи­тань діяльності підприємства чи установи, Прийоми друго­го типу проводяться керівниками структурних підрозділів і працівниками цих підрозділів. Питання, які розглядаються під час цих зустрічей, торкаються якоїсь однієї функції управ­ління (наприклад, постачання).

Вимоги до службової особи, яка веде прийом

Від працівника установи відвідувачі чекають діловитості, ввічливості і коректності. Тому службова особа повинна по­водитись відповідним чином. Не суворо офіційно, а доброзич­ливо й привітно. Щира увага до співрозмовника під час при­йому не принижує, а підвищує авторитет працівника установи (і самої установи).

Мова офіційної особи, яка веде прийом, повинна відбива­ти знання української літературної мови. Для неї характерне:

♦ повна відсутність елементів просторіччя (слів із забарвленням грубої зневажливості, образливої іронії, негативних експресивних оцінок та ін. Наприклад: барахло, хамло, брьохати, поцупили, причалапав тощо);

♦ уникання елементів професійного жаргону (Напри­
клад, професіоналізм кваліфікований означає високок­
валіфікований);

♦ знання фразеології (крилатих висловів, афоризмів, лі­
тературних цитат): Добре, хто добре говорить, але ще
краще, хто добре слухає (Р. Емерсон). Ніщо не коштує
так дешево і не цінується так дорого, як ввічливість

 

І ой

1 90

Пентилюк МІ, Марунич II., Гапдаєнко І.В. Ділове спілкування та культура мовлення

(М. Сєрвантес). Люди - дзеркала: посміхайся - і світ вертатиме тобі усмішку (Іржі Томан); ♦ знання й уміння користуватися формулами ввічливос­ті різних типів, особливо звертань: Пане (добродію, гроліадянине)! Панове! Товариші! Проходьте, будь Аиска (прошу, проходьте)! До побачення! Усього най­кращого!

Якою ж мовою повинна спілкуватися службова особа з від­відувачем? Зрозуміло, українською, бо сьогодні кожна посадо­ва особа повинна володіти державною мовою. Тому розпочати розмову офіційна особа має по-українськи, але якщо відвіду­вач розмовляє лише російською мовою, господар кабінету теж переходить на мову гостя-відвідувача.

Завдання для самоконтролю

166. Уявіть ситуацію, коли Ви прийшли на прийом

не в особистій, а у службовій справі. Чи треба Вам пред'являти документ?

167. Ви хочете подякувати особі, яка веде прийом, але слова не доречні, якими засобами можна скористатись?

168. Дайте відповіді на запитання

 

1. Які види прийому відвідувачів ви знаєте?

2. Які основні вимоги до особи, що проводить прийом відвідувачів?

3. Які особливості мови особи, що проводить прийом?

II. КУЛЬТУРА ЯЛОВОЮ СПІЛКУВАННЯ

4. Особливості спілкування керівника з підлеглими

Керівник підприємства, установи, організації спілкується її своїми підлеглими щоденно. Зустрічі бувають короткочас­ними і довготривалими, спокійними і напруженими. Важливими є бесіди, присвячені обговоренню нових ідей, планів, завдань, обміну інформацією, стимулюванню пошукової активності співробітників та перспектив їхнього професійного вростання. Ділові бесіди керівника повинні сприяти успіхові та самореалізації підлеглих, їх творчому співробітництву.

В індивідуальних бесідах з підлеглими керівник най­частіше дає розпорядження, щось рекомендує, намагається л;і допомогою зворотного зв'язку дізнатися про хід і резуль­тат виконання завдань, а також оцінити роботу співробіт­ників.

Найбільше непорозумінь, а то і конфліктів виникає під час передачі і прийому саме розпоряджень. Річ у тім, що іерідко люди неоднаково розуміють одну і ту ж інформацію, по-різному ставляться до виконання конкретного завдання і досягнення мети. Тому при зустрічі бажано, щоб керівник сформував у підлеглого, перш за все, бажання виконати роз­порядження. Якщо цього не буде, то швидше за все, підлеглий зробить те, що йому сказали, але формально, а то і погано. Для того, щоб порозумітися, співбесідники повинні мати єдину професійну мову. При цьому, говорячи про одне і те завдання з різними працівниками, слід орієнтуватися на рівень їхнього мислення. В одному випадку термінологія може бути складні­шого, узагальненою, розрахованою на високий рівень мислен­ня. В іншому випадку розпорядження даються простішою мо-іюю, чіткіше, без використання наукової термінології. Таким чином, для досягнення взаєморозуміння з підлеглими керів­никові потрібно враховувати рівень освіченості та розумового розвитку кожного з них.

 

Пентилюк МІ, Марунич II, Гайдаєнко І.В. Ділове спілкування та культура мовлення

Давати завдання, роз'яснювати його бажано спокійним тоном, бо саме в цьому випадку підлеглі можуть усю свою ува­гу сконцентрувати на змісті розмови, а не на поведінці свого керівника. Для того, щоб підлеглий добре зрозумів завдання, бажано запитати, як він хоче його виконувати і чому саме в та­кий спосіб. Але і цього не досить. Указівки, завдання не пови­нні суперечити принциповим поглядам позиції підлеглого. І, нарешті, завдання сприймається із задоволенням, якщо його дає керівник, якого поважають, цінують, до якого ставляться прихильно, із симпатією.

Тому керівникові ніколи не завадить подбати про свій авто­ритет, свою привабливість. Бажано знати прийоми, які сприя­ють формуванню у підлеглих позитивного ставлення до керів­ника. Перш за все - це вияв уваги та поваги до підлеглих, які хочуть, щоб до них зверталися доброзичливо, з повагою. Для підлеглого важливо, чи дає завдання керівник від свого «я», чи звертається до їх «Ви». Із чотирьох типів розпоряджень «Я вимагаю, щоб завтра...», «Завтра треба зробити...», «Я прошу Вас зробити...», «Чи не могли б Ви завтра зробити...» найгір­ше сприймається перше і краще - два останніх.

Усі люблять, коли помічають і цінують їхні успіхи, якісь особливі якості. Тому якщо умови дозволяють, бажано ска­зати людині комплімент. Він добре сприймається, особливо якщо звучить на фоні антикомпліменту собі: «Яка ж у Вас до­бра пам'ять! А я цього не зміг пригадати.»

Не варто забувати, що індивідуальна бесіда - це діа­лог. Тому слід терпляче сприймати навіть нечіткі думки під­леглого, його сумніви, заперечення. Це лише підвищить його прихильність до керівника. Не завадить при цьому навіть підкреслити, що співробітник має для виконання завдання певні переваги над іншими. Для цього треба по-справжньому цікавитися успіхами і труднощами кожного, його особистіс­тю, навіть захопленнями. Ніщо так не приваблює людей, як справжній інтерес до них, компетентність керівника та його

II. КУЛЬТУРА ДІЛОВОЮ СПІЛКУВАННЯ

бажання створити умови для успішної діяльності підлеглих. Майже всі справи, трудові акції, будь-яка спільна праця лю­дей починаються, здійснюються і завершуються за допомо­гою різноманітних за формою, змістом і функціями ділових бесід.

Залежно від кількості учасників бесіди поділяються на ін­дивідуальні і групові.

Завдання для самоконтролю

169.1. Створіть ситуацію розмови директора школи і вчи­теля з приводу необхідності організації поїздки до музею.

170.1. Якими засобами мови послуговується керівник для того, щоб зробити зауваження працівникові, який не добро­совісно ставиться до виконання своїх обов'язків?

171. Дайте відповіді на запитання

1.Чому виникають конфліктні ситуації між керівником і підлеглими?

2. Як на спілкування керівника і підлеглих впливає його
компетентність?

3. Як культура мовлення керівника впливає на обстановку
в колективі?

5. Бесіда як форма спілкування між людьми

Бесіда - це така форма спілкування, яка застосовується з метою обміну думками, інформацією, почуттями тощо. Бесіда використовується, перш за все, як інструмент спільного пошу­ку оптимального вирішення різноманітних проблем.

Пентилюк М.І., Марунич 1.1., Гайдаєнко І.В. Ділове спілкування та культура мовлення

Існують різні види бесід. Якщо за основу класифікації взя­ти мету спілкування та зміст бесіди, то можна розрізнити бесі­ди ритуальні, глибинно-особистісні та ділові.

Ритуальні бесіди - це такі, в яких люди спілкують