Прочитайте й запам'ятайте. Багатство мовлення- це використання великої кількості мовних одиниць (слів, словосполучень, речень)

Багатство мовлення - це використання великої кількості мовних одиниць (слів, словосполучень, речень), які відрізняються за смислом і будовою.

Різноманітність мовлення - використання різ­них мовних засобів для вираження однієї і тієї ж думки. Багатство мовлення досягається мовними засобами, які в тексті не повторюються, а різноманітність забезпечує вираження однієї і тієї ж думки різними мовними засо­бами.

Пентилюк МІ, Марунич 1.1., Гайдаєнко І.В. Ділове спілкування та культура мовлення

І ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ

 

Багатство мовлення - створюється сукупністю ба­гатства морфологічних синтаксичних засобів мови, її сти­лістичною гнучкістю і красою.

Українська мова - багата й різноманітна, а мовлення кожної людини може бути багатим і бідним, різноманітним чи одноманітним. Багатство й різноманітність мовлення залежить від того, хто є мовець: весь народ чи окрема осо­ба, дитина чи доросла людина. Великий уплив на багатство та різноманітність мовлення мають його стиль, сфера спіл­кування тощо.

В українській мові існують семантичні групи слів (омоні­ми, синоніми, антоніми), багатозначні й однозначні, абстрак­тні й конкретні, застарілі й новоутворені слова, що становлять її багатство. Виражаючи думку, мовець може використати різ­номанітні засоби залежно від знання мови, ерудиції, стилю висловлювання. Багатство та різноманітність мовлення ви­являються на лексичному, фразеологічному, словотвірному, граматичному й стилістичному рівнях.

Умови багатства і різноманітності мовлення такі;

1) багатство словникового запасу кожної людини; 2) умін­ня використовувати у своєму мовленні різні мовні засоби; 3) уміння інтонувати мовлення; 4) постійне удосконалення і збагачення шіасного мовлення.

Про багатство мовлення судять насамперед по його лек­сичному складу. Середній запас слів у добре освіченої людини становить 6-9 тисяч, тлумачний словник української мови містить понад 130 тисяч слів, а в народній скарбниці - 200 ти­сяч слів.

Лексичне і фразеологічне багатство мовлення форму­ється словниками української мови, творами художньої, наукової, суспільно-політичної літератури, усної народної творчості. Лексичне багатство вимагає не тільки засвоєння

великої кількості слів, а й усіх можливих значень багатознач­ного слова. Наприклад, слово вертеп має три значення: 1) печера; 2) старовинний пересувний ляльковий театр, де ставили релігійні і світські п'єси; 3) сховище або місце гульбища злочинців. У зв'язку з відродженням української культури друге значення слова вертеп набула в наш час особливого поширення.

Багатство мовлення забезпечується й багатством форм. У мові є велика кількість варіантів слів та їх форм, засвоєння і використання яких робить мовлення кожної людини багат­шим, виразнішим, різноманітнішим. Наприклад, в іменниках паралельні форми роду (шинель - шинеля, зал - зала, кла­віш - клавіша), відмінків (батьку - батькові, Тарасу — Та­расові), паралельні відмінкові форми прикметників, числів­ників (червонім - червоному, одинадцяти - одинадцятьох), Прикметники мають й інші паралельні форми. Наприклад, присвійні прикметники (материн - материнський, братів -братовий), стягнені й нестягнені форми (добра - добрая, зе­лене - зеленеє), повні й короткі форми (рад - радий, певен - певний). Урізноманітнюють мовлення й фонетичні варіанти слів. Наприклад: хоч - хоча, лиш - лише, знов - знову, звід кііь - звідкіля, робить - робити тощо.

Багатство й різноманітність висловлювання (тексту) за­безпечують синтаксичні конструкції, наприклад: дієприкмет­никовий, дієприслівниковий звороти й підрядні речення, пря­ма й непряма мова, варіанти граматичних форм, наприклад, майбутній час; буду читати - читатиму, наказовий спосіб: читайте - читали б тощо.

Українська мова надзвичайно багата й різноманітна й зі стилістичного боку. Ці мовні засоби використовуються в тек­стах різних стилів.

Будуючи висловлювання в тому чи іншому стилі, необхід­но враховувати емоційно-експресивне забарвлення слів, сло­восполучень, речень та "їх закріпленість за певним стилем.

Пентшюк М.І., Марунич 1.1., Гайдаєнко І.В. Ділове спілкування та культура мовлення

Отже, стилі ставлять певні вимоги щодо багатства й різно­манітності мовлення.

Завдання для самоконтролю

101. З'ясуйте значення слів кожного синонімічного ряду. Синоніми першого ряду введіть у складені речення.

1. Гарний, красивий, прекрасний, вродливий, дивний, чу­довий. 2. Плести, скручувати, сукати, вити, тягнутися..3. За­вжди, раз у раз, повсякчас, постійно. 4, Шлях, путь, дорога, гостинець, шосе, тракт. 5. Хуртеча, вітрюга, завірюха, крутія, завія, курява, юга. 6. Розуміти, тямити, збагнути, усвідомлю­вати, осмислювати.

102.1. Прочитайте прислів'я і приказки. Вкажіть синоні­ми - іменники, синоніми - дієслова, синоніми - прикметники.

I. Бідний до всіх рідний, а багатий нікому не радий. 2. Бідак живе обачно: раз на тиждень обідає, та й то не смачно. 3. В убогого все по обіді. 4. Хто тягне, того ще й б'ють. 5. Працюємо до сьомого поту. 6. Доброго вола в ярмі пізнають. 7. Хороше, та рідко шито. 8. Біда ще й за горе зачепилася. 9. Вода пливе - роки йдуть. 10. Казали минеться, а воно тільки настає.

II.З'ясуйте значення шостого речення.

103. Поясніть значення елів і складіть з ними речення.

Хворий - хворобливий - хоровий; дефектний - дефектив­ний - дефектологічний; лісник - лісничий - лісовод; адреса -адресат - адресант; передній - передовий; зуб - зубок - зуби­ло; сірчаний - сірчастий - сіркуватий; літаючий - летючий -літальний.

104.1. Прочитайте текст. Визначте багатозначні слова. З'ясуйте їх роль у тексті.

Весна прийшла так якось несподівано? Зима стояла міцно до пори. Вітри війнули з півдня. І тоді вона

/. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ

Немов у Ворсклу з'їхала з гори. Ще сніг ковтала повідь широченна, і рала ждав іще тужавий лан. А під горою вишня наречена вже до віночка міряє туман. Подовшав день. Полегшали ці тіні, Вечірні тіні спогадів і хмар. І дика груша в білому цвітінні на ціле поле світить, як ліхтар Уже в дітей порожевіли личка. Уже дощем надихалась рілля. І скрізь трава, травиченька, травичка! 1 сонце сипле квіти, як з бриля (Л. Костенко). II. Які ще мовні засоби створюють багатство і різноманіт­ність тексту? Випишіть їх.

105. Поясніть значення прикметника золотий. Складіть з
ним кілька речень.

Золотий вік, золотий мішок, золотий оксамит, золота мо­лодь, золота рибка, золотий промінь, золоті гори, золоте дно, юлотий годинник, золоті нитки, золоті руки.

106. Запишіть речення, розкриваючи дужки. Поясніть
сзій вибір.

1. Що на Чорн (ому, ім) мор (і, ю), на камен (і, ю) (біло-му, біленькому) там стояла темниця кам'яна, (ая). 2. Зажурила (ся, сь) (У, В) країна, бо нічим прожи (ти, ть): витоптала орда (кіньми, конями) маленьк (і, її) діти. 3. Гей, (у, в) (суботу, субо­тоньку), проти (неділі, неділеньки), Супрун (з, зо, зі, із) ордою сіяв (ся, сь), гей, а (у. в) неділю, (у, в) обідн (ю, юю) годину (у, в) (неволю, неволеньку) попав (ся, сь). 4. Максим козак За­лізняк, козак з (Запорожжя, Запоріжжя). Як поїхав на (У, В) країну - як пишн (а, ая) рожа. б. Ой (попід, під) гай (ем) (зселе­ним, зелененьким) ходить Довбуш (молодий, молоденький). (>. Не хили (ся, сь), (яворе, явороньку), ще ж ти (зелений, зеле­ненький), не жури (ся, сь), (козаче, козаченьку), та ж ти (моло­дий, молоденький) (Нар. творчість).

Пентилюк МІ, Марунич 1.!., Гайдаєнко І.В. Ділове спілкування та культура мовлення

107. Прочитайте виразно тексти. Запишіть у зошити, роз­ставляючи розділові знаки. З'ясуйте роль інтонації.

Втім він відчув, як теплі долоні торкнулися щік, хтось ніж­но притулився обличчям до його тімені. І від цього стало легко й добре на серці, вмить стекла з нього сукровиця страху перед життям, він став готовим до спокути.

- Це ти, лебедице спитав

- Я нині була Мотрею, якій ти подарував рятівні для неї
слова

-...Де тепер Мотря

- Цього ніхто не знав. Бо ж не відає ніхто й того, де душа
гетьмана, який хотів подарувати волю нашому краєві

- А ти хто

- Я зболена душа твоя... Бідний мій страждальцю, як бага­
то горя впало на тебе, і дай, Боже, тобі сили вистраждати його

- Але ж ти ділитимеш зі мною у спокуті терпіння і мені
буде легше...

- Я чистота душі твоєї і з тобою буду тільки тоді єдина,
коли сам очистишся. Яка ж бо зі мною спокута, зі мною
тобі радість. Покутувати можна тільки наодинці зі своїм
гріхом.

А коли пекучий туск відпустив серце, Єпіфаній узяв косту­ра і вдруге вирушив у світ, спонукуваний тепер наказом білої душі своєї (Р. Іваничук).

II. І ліс людей встав. Ми сходимось ближче... Ціла зем-лекопська армія оточує нас. Розповідають, як вони гнались за останнім військкоматом від села до села, вони туди, а його вже нема, вони далі, а він ще далі...

- Скільки вас

- Багато. Візьміть нас із собою. У вас, бач, компас. Пере­
дні дивляться на світлячок компаса, що фосфориться у мене
на руці

- Приймаєте

Вони ждуть нашої відповіді.

/. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ

--^--^.~<,":-:Л'\^'А«^'ЛЙ&14адїЧда»»*ЗД««вк^«:-:-:-: - ■ ■■. ■ ■ ■ ■....................■.■.■.■■..■.■.. ■ ■ ■.

А я думаю, що без них нам виходити буде легше, дрібні­шими групами безпечніше пробиратись.,, То що ж, кинути вас у біді? Кинути тих, що, може, стануть завтра солдатами насту­пів, переможних битв?

- Добре кажу їм. Ми вас беремо. Тільки в нас - дисципліна.

- Дисципліна нам не страшна... Ми народ надійний.
Тепер, коли рушаємо, все поле за нами шелестить

(За О. Гончаром).

108. Складіть художній опис лісу (лугу, степу, парку), ви­
користовуючи різні лексичні та граматичні засоби.

109. Дайте відповіді на запитання

 

1. Яке мовлення вважається багатим?

2. У чому полягає різноманітність мовлення?

3. За яких умов мовлення стає багатим і різноманітним?

4. Як впливає на мовлення лексичне багатство мови?

5. Чому треба добре володіти інтонаційним і граматичним
багатством мови?

6. Чому багатство і різноманітність мовлення пов'язані зі
стилями?

11. Чистота мовлення

Мовознавче дослідження

110. Прочитайте тексти. Якими мовними засобами досяга­ється краса й чистота мовлення?

І. Добрий вечір тобі, господарю! Стережи, Боже, твойого товару. Твойого товару від всякого спадку,

Щоб не було якого припадку. Хорошеньку господиню маєш, Хорошенько її поважаєш:

Пентилкж МІ, Марунич II, Гайдаєнко І.В. Ділове спілкування та культурамоел&тя^^

Як чашечка у меду,

Як соловейко у саду.

Там барвінок в саду процвітає,

Там чоловік жону вихваляє (Нар. творчість).

II, Під вечір підбилося жито з в дрімоті сивіє вітряк.
На його мовчазних спрацьованих крилах зависла хмарина,
недалеко від них засумував перепел: «Спать підем, спать під­
ем»,., як, напевне, хочеться вітряку струсити з себе, з полів
дрімоту, зачерпнути крилами небо, озватися людськими го­лосами, задзвеніти наколиханим за літо зерном, а пролитися
борошном... Навколо рясніють поля. В житах заблудилась до­
рога, нагорбатились верби над нею, за ними прокльовуються
зорі. І тиша, тиша навкруги, бо молодик над степами, бо жит­
ній сон у степах (М. Стельмах).

III. Перше, що побачив Климко, коли розплющив очі?- ве­
лике, рівно обведене коло червоного сонця у вікні (воно світи­
ло, мов крізь морок), і став пригадувати, де він. А пригадавши,
спитав:

- Тітонько, тьотю Марино... Що воно - ранок чи вечір? Де
ви, тітонько? - спитав так тихо, що ледве почув свій голос.

- Тут я, синок, осьо, - тітка Марина схилилася над ним і
поторкала теплими губами його чоло.- Слава Богу! - зраділа.-
Охолонув лобик. А то ж горів, як жарина. Ранок зараз, дітки,
сонечко тільки що зійшло.

- Довго я спав, тьотю? - спитав Климко.

- Не спав, а в гарячці був. Без пам'яті був трохи не три дні.
Так тебе тіпало, бідолагу, що аж підкидало на ліжку. Не знали
вже, чим і вкривати. Застудився ти дуже... (Григір Тютюнник).

1 Прочитайте й запам'ятайте

Людина, користуючись мовою, може поліпшувати або погіршувати її. Чим вища культура суспільства, тим більша

1 ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ

можливість втручання людини в мову. Позитивне втручан­ня - це розвиток, збагачення мови, усталеність її норм, спри­яння чистоті мовлення. Якщо у мовленні немає порушень орфоепічних, лексичних та інших норм, то воно вважається чистим.

Чистота мовлення - це повна відповідність нор­мам літературної мови. Для чистоти мовлення важли­вими є правильна літературна вимова, вживання слів, що відповідають літературній нормі. В чистому мовлен­ні не вживаються діалектизми, лайливі слова, слова-паразити тощо. Чистота мовлення на рівні вимови до­сягається суворим дотриманням орфоепічних норм (ви­мова голосних і приголосних звуків, звукосполучень, наголос у словах). Тому недопустимі такі порушення: лі [т']ература (треба література), зеркало (треба [дз] еркало), ненависть Стреба ненависть), випадок (треба випадок) тощо. Чистота мовлення залежить від дикції (чіткої, виразної вимови).

Найпоширенішими помилками у вимові, що заважають чистоті мовлення, є неправильні наголошення, невиправдане «акання» та впливи інших мов, переважно російської мови. Руйнують чистоту мовлення лексичні засоби, якщо викорис­товуються неточно, стилістично невмотивовано. Це насампе­ред діалектні, просторічні, жаргонні слова, канцеляризми і професіоналізми, лайливі й вульгарні слова.

Діалектні слова використовуються в розмовному і худож­ньому мовленні, але з певною метою. В розмовному тому, що мовці є носіями різних діалектів, у художньому - для відо­браження місцевого колориту чи характеристики персонажів. Однак, користуючись літературною мовою в розмовному мов­ленні, треба уникати діалектних слів. Уживання діалектизмів в інших сферах спілкування засмічує мову, порушує її чистоту.

Пентилюк МІ, Марунич 1.і.,Гайдаєнко 1,В. Ділове спілкування та культура мовлення

Просторічні слова мають згрубіле, іронічне забарвлення, через те вони можливі у повсякденному, побутовому спілку­ванні. Наприклад: бешкетник, брехун, швендяти, насобачи-тись, горлати, охламон.

Такими особливостями вживання відзначаються жарго­нізми — слова, пов'язані з певною професією, родом занять. Вони використовуються в усному мовленні людей і зрідка в ху­дожніх творах, щоб підкреслити індивідуальні риси дійових осіб. Наприклад: рубати (їсти), вікно (вільний час між урока­ми), лівий рейс (поїздка на державній автомашині в особистій справі), засипатись (не скласти іспиту).

Слова професійної і ділової лексики можуть засмічувати мову, якщо вони вживаються в текстах розмовного та інших стилів невмотивовано. Класичним прикладом цього є мова Возного в п'єсі «Наталка Полтавка» І. Котляревського.

Надмірність канцеляризмів і професіоналізмів засмічує мову, робить її громіздкою, важкою для сприймання. Тому у повсякденному мовленні їх треба уникати, використовуючи синоніми чи описові звороти. Наприклад: відсоток (замість процент), довбня (замість сталева чи куляста баба), завдан­ня, роль (замість функція), наслідки (замість результати).

Чистота мовлення вимагає уникати вульгарних і лайливих спів, які не відповідають нормам літературної мови і людської поведінки.

Іншомовні слова теж засмічують мову, якщо вживають­ся надмірно й недоречно. Особливої шкоди завдає так зване суржикове мовлення, в якому змішуються українські і ро­сійські слова. Про таке мовлення дуже влучно сказав В. Су-хомлинський: «Говорити такою скаліченою мовою - це все одно, що грати на розстроєній скрипці. Все одно, що з дерева красуню різьбити тупою щербатою сокирою. Скалічена мова отупляє, оглупляє людину, зводить її мислення до приміти­ва». Засмічують мову й слова-паразити. Це звичайні вставні слова, що нічого не виражають у тексті: ну, значить, так би

/. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ

мовити, взагалі, власне кажучи, як це, розумієш. Надмірне вживання їх не тільки псує мову, а й робить її беззмістовною. Чистота мовлення - це його краса й ознака культури кожної людини.

111.1. Прочитайте тексти. З якою метою автор використо­вує росіянізми?

1. Тьотя.- Не бачили, не читали? «Харків» - написано.
Тільки що під'їхали до вокзалу, дивлюсь - отакими велики­
ми літерами: «Харків». Дивлюсь - не «Харьков», а «Харків»!
Нащо, питаюсь, навіщо ви нам іспортілі город?

2. Тьотя.

 

- Єтого не может бить!

- Доводи?

- Доводи? Будь ласка, - доводи. Да єтого не может бить
потому, што єтого не может бить нікада (М. Куліш).

II. Доведіть на прикладах мовлення ваших товаришів шкідливість «суржикового мовлення».

Мовознавче дослідження

112. Прочитайте речення. Знайдіть діалектні слова. З якою
метою вони використані? Аргументуйте свої міркування.

1. Ой мамуню, мамунцю, ой та зголодніла, коби бульба колочена, то би-м попоїла. 2. Ой летіла зозуленька, ой летіла пава, коб я мала зо три морґи, то бим сі віддала. 3. Та я мушу, хлоп молодий, іти на зарібки, не є у ня в хижі хліба, не є у ня ріпки. 4. Ой Матію та Матію, відколи тя прошу: зроби мені ко­новочки, най співанки ношу. 5. Не пустили на музики, ще й хотіли бити, заставили до баняка редьку теребити. 6. Але фай-но скрипка грає, нікому співати, сидить милий за ворітьми, ніким наказати (Нар. творчість).

113. Перекладіть українською мовою. Зверніть увагу на те,
як співвідносяться слова в обох мовах. З'ясуйте можливості
синонімічних замін.

ПентилюкМ.І., Марунич І.1.,Гайдаєнко І.В. Ділове спілкування та культура мовлення

Бывает летом пора: полынь пахнет так, что сдуреть можно. Особенно почему-то ночами. Луна светит, тихо,.. Неспокойно на душе, томительно. Й думается в такие огромные, светлые, ядовитые ночи вольно, дерзко, сладко, что даже - не ду­мается, что-то другое: чудится, ждется, что ли. Притаишься где-нибудь на задах огородов, в лопухах,- сердце замирает от необъяснимой, тайной радости. Жалко, мало у нас в жизни таких ночей.

Одна такая ночь запомнилась на всю жизнь (В. Шукшин).

114. Прочитайте. З'ясуйте, що засмічує подані речення.
Відредагуйте їх і запишіть.

1.У даній брошурі ми розглянули питання, які стоять на порядку денному нашої астрономії. 2. Праця різних пра­цівників розрізняється за її якістю. 3. Я іду, значить, і зустрі­чаю товариша, а він, значить, і розповідає мені про цю подію.

4. Це, ну, така людина, з якою, ну, цікаво спілкуватися.

5. Твоя основна функція стежити за дорогою. 6. Мене з вишу
за куркулівство викинули - ідіотизм якийсь! Дев'ять років
на гімназію витратила і прошу - дочка куркуля! 7. А Феня
з Броварів каже: «Кому ето нада? Щоб рибйонку голову за­бивать? Щоб він шизом ставав? Дебілом? Вона і так в нього
забита».

115. Прорецензуйте відповідь на семінарському занятті
одного з ваших однокурсників. Які помилки ви помітили? Як
їх виправити?

116. Дайте письмові відповіді на запитання

 

1. Що таке чистота мовлення?

2. Коли діалектизми засмічують мову?

3. Яку роль у мові відіграють просторічні слова, жаргонізми?

4. Коли і чому треба уникати канцеляризмів та професіоналізмів?

5. Яке мовлення називається суржиком?

/. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ

12. Доречність мовлення

Мовознавче дослідження

117. Прочитайте тексти. Доведіть, що кожний з них від­значається доречністю форми і змісту, вдалим вибором мов­них засобів.

I. ЗАСПІВ
Заспіваю вам не пісню
Про стару старовину,
Розкажу я вам не казку,
А бувальщину одну.
Розкажу вам про минуле,
Що вже мохом поросло,
Що, нащадками забуте,
За водою поплило.
Перед вами стародавні
Пройдуть хвилями часи,
із могил до вас озвуться
Наших предків голоси.
Наших предків, що блукали
По страховищах - лісах,
Що з природою змагались
Тільки з вірою в серцях (О. Олесь).

II. У який бік життя не поглянемо, скрізь побачимо, як
оригінально, своєрідно складав свою культуру народ україн­
ський. Скрізь, на всьому поклав цей народ свою ознаку, ознаку
багатої культури й яскравої талановитості. Візьмем його піс­ню: її утворив народ наш такою, як ніхто з інших народів, і
хіба тільки серби мають таку ж саму пісню. Наші пісні - це ти­
хий рай, це привабливі чари, ті чари, що всім світом признано
за ними (І. Огієнко).

III. Зустрілися два дніпровські лоцмани та й повели між
собою розмову про Яворницького. Один з них і каже:

ОО

Оо

Пентилюк М.І., Марунич II, Гапдаєнко І.В. Ділове спілкування та культура мовлення

- Ти чув, що Яворницький помер?

- Чув, та не дуже вірю? — відповів другий.

- Чому ж не віриш?

- Тому, що Яворницький характерник. Он що!

- А що це?

- Те, що він тільки про око людське вмер, а справді живий.
Він, кажу тобі, може у що завгодно перевернутися, бо все знає,
і все бачить, і все може зробити.

- А де ж він тепер?

- Він переселився. Він усіх гетьманів бачив, усіх кошових
отаманів знав, бував на їхніх радах, знався з запорозькими
характерниками. Через те його й прозвали запорозьким бать­ком. Ти бачив, скільки він книг понаписував?

- Ні, не бачив.

- Е-е-е! Ну, що ж з тобою балакати - темна ти людина!
(І. Шаповол).

Прочитайте й запам'ятайте

Серед якостей мовлення особливе місце займає його до­речність. Ми часто чуємо або кажемо: «Це доречно», «Це недоречно», «До речі, хочу зауважити...»

Доречність - ознака мовлення, яка організує його точність, логічність, чистоту, вимагає такого добору мов­них засобів, що відповідають меті й умовам спілкування. Доречне мовлення відповідає темі висловлювання, його логічному змісту, емоційному забарвленню. Доречне мов­лення обов'язково вимагає врахування ситуацій, складу мовців, форм (усної чи писемної) мови.

/. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ

Умови доречності мовлення такі:

1) розуміння необхідності доречності мовлення;

2) володіння культурою мовлення і спілкування за допо­могою мови;

3) висока вихованість людини, рівень її культури, мораль­
них якостей;

4) досконале знання мови, її функцій, форм і різновидів.
Засоби для досягнення мети спілкування і забезпечення

його доречності досить різноманітні: монолог чи діалог, ін­тонація (заклична, спонукальна), риторичні запитання, різні види звертання, тональність тощо. Уміння вибирати найбільш доречну форму спілкування залежить від стосунків людей і мовленнєвої практики: кожна людина про той самий пред­мет мовлення може висловитись по-різному. Порівняймо, на­приклад, розповідь про Різдвяні свята дітей-колядників, їхніх батьків, письменника, ученого - дослідника народних зви­чаїв. Залежно від різних умов і мети спілкування доречність мовлення буває контекстуальною, ситуаційною, стильовою і психологічно зумовленою.

Контекстуальна доречність виявляється в єдності зміс­ту і форми висловлювання. Контекст вимагає, щоб у ньому були гармонійно поєднані загальна тональність слова, інто­нація, структура речень. Щоб забезпечити контекстуальну доречність висловлювання, варто використовувати в усному мовленні неповні речення, звертання, інтонацію, в писемно­му - складні речення у вставні слова тощо. Контекстуальна доречність впливає і на порядок слів у реченні, а речень — у тексті.

Ситуаційна доречність мовлення залежить від ситуації спілкування. Саме цим зумовлено використання монологу, діалогу (полілогу), внутрішнього монологу, авторського ро­зуміння, різних форм звертання (від інтимного до офіційно­го) тощо. Від ситуації залежать темп і тональність мовлен-

 

ПентилюкМ.1,, Марунич 1.1., Гайдаємко І.В. Ділове спілкування та культура мовлення

/. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ

 

ня, вибір слова, а в писемному - застосування схем, таблиць, графіків.

Важливою є стильова доречність. Кожний стиль будуєть­ся на виборі мовних засобів, їх співвідносності. Для наукового стилю доречне використання наукових слів, термінів, а для офіційно-ділового - ділової лексики. Тому доречність — важ­лива ознака кожного стилю мовлення.

Доречність мовлення залежить від мовця, його мовлен­нєвої поведінки, мовної етики, тому зумовлюється й психоло­гічно. Уміння встановити контакт із співрозмовником, знайти відповідні слова, інтонацію, дотримуватися норм спілкуван­ня є обов'язковим для кожного. Треба завжди пам'ятати, що «шабля ранить тіло, а слово - душу».

Доречним мовлення може бути лише тоді, коли воно від­значається правильністю, логічністю, точністю, багатством.

Завдання для самоконтролю

118. Прочитайте і запишіть прислів'я. Яку них тлумачать­
ся якості мовлення? У чому їх доречність?

1. Слово до слова - зложиться мова. 2. Слово -- не горо­бець, вилетить - не спіймаєш. 3. Птицю пізнають по пір'ю, а людину по мові. 4. Від теплого слова і лід розмерзається. 5. Добрим словом мур проб'єш, з. лихим і в двері не ввійдеш. 6. І від солодких слів буває гірко. 7. Не мни слова, говори просто, 8. Слово може врятувати людину, слово може і вбити. 9. Не ба­зікай, чого не велять, 10. Товче воду в ступі.

119. Прочитайте текст. Доведіть доречність використан­ня лексичних засобів: загальновживаних, багатозначних,
емоційно забарвлених слів, синонімів. Випишіть ці слова
у зошити.

ВІРНІСТЬ

Вечірня радість - мов далекі дзвони,

Мов відголос, мов спомин, мов луна..,

До стомленого підійшла вікна,

І в погляді, як в морі, погляд тоне...

Отак життя пройшли ми довгі гони,

Всього було - й трутизни, і вина

У чарці тій, якій немає дна,

Аж поки крок навік не захолоне?

Дай рученьку. Спрацьована, худа!

Волосся дай мені поцілувати, ~-

Ця сивина прекрасна й молода.

Ти друг, ти вірність, ти жона і мати, -

О! Бачиш? Син наш за вікном біжить!-

Люблю тебе. Не можу розлюбить (М. Рильський). 120. Складіть діалоги, враховуючи ситуацію мовлення, на такі теми: розмова на тролейбусній зупинці, зустріч матері й дочки (батька й сина) на вокзалі, обговорення двома подру­гами переглянутого фільму, обмін новинами членів сім'ї після робочого дня.

121.1. Прочитайте текст. Доведіть доречність авторської мови. Якими лексичними і синтаксичними засобами скорис­тався автор?

У нас криги розбиває блакитний березень. Спочатку він парубкує в лісах - видобуває з-під снігу ще не розщібнуті під-сніжники, потім розморожує сік у березі, і коли вона блисне щасною сльозою,- йде на річки й озера. Тоді на прогнутих плесах починають світити вимоїни і прокидаються льодоко-ли, - поведуть своїми срібними смичками, і вже тільки при­слухайся - над берегами й за берегами здиблюється бентеж­ний передзвін, а в берегах шипить, гуркоче, шаленіє крига й радісно зітхає вивільнена хвиля. Як їй любо після темені заграти сонцем та вдарити в бубни примкнутих човнів, щоб підскочили вони вгору, рвонули свої кайдани та згадали

Пентилюк М.І., Марунич 1.1.. Гайдаєнко І.В. Ділове спілкування та культура мовлення

воленьку-волю і купальські вечори, і сяйво юних очей із тих вечорів.

Пройшовся березень з підсніжником на шапці і над та­тарським бродом, і під його ходою вибухнули криги, зосліпу посунули одна на одну та на коріння яворове, на м'який з чер­вонолозом берег, він закипів шумовинням, накостричився ви­рваним татарським зіллям, що ніжно запахло торішнім літом. А до гомону річки приєднується дитячий гомін, бо скресання криги завжди свято для дітвори і тривога для матерів: хоч скільки кажи, хоч скільки грози, а неодмінно ж якийсь отря-ха захоче прокататись на крижині. Ось і зараз знайшовся та­кий шибай-голова: осідлав крижину, широко розставив ноги й, осяяний заздрісними поглядами дітвори, кружляє, пливе в березневі світи, в оте фіалкове марево веснування, що трем­тить над деревами і завжди тримає в собі бентежну принаду (За М. Стельмахом).

II. Перекажіть текст, змінивши тип мовлення. Доведіть доречність такої зміни.

122. У цьому вірші немає розділових знаків. Поміркуйте, чому автор запропонував це зробити читачеві. Прочитайте ви­разно текст, запишіть і поставте розділові знаки. ПРАМАТІР ЛЮДЕЙ

Чи їй сто було чи двісті

Не любила жити в місті

Звалось так - жила в рідні

У селі у Козині

Вже й сини ті повмирали

Генерали адмірали

Пастухи бухгалтера

Внукам вже вмирать пора

Не здається лиш стара

Вже давно вона прапра

Все одно тікає з дому

Щоб потрапити додому

Де той дім - ніхто не зна

Таїна так таїна (І. Драч).

/. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ

123. Прочитайте текст. Аргументуйте доречність у ньому наукових слів і термінів. Якого стилю текст?

Будь-яка розвинута національна мова являє собою систе­му систем. З одного боку, мова - система (сукупність) специ­фічних національних особливостей, характеристик, ознак. А з другого - вона складається з інших рівнів, або систем - фо­нологічної (функціонування фонем), морфологічної (будова слова, функціонування морфем), лексико-фразеологічної, синтаксичної, стилістичної. Кожна з цих систем є важливим об'єктом дослідження для мовознавчої науки.

Стилістика вивчає стилістичну диференціацію мови, її функціональні стилі. Це наука про виражальні засоби мови, тобто про ті елементи, що приєднуються до власне вираження думки, супроводжують семантичний зміст висловлюваного -емоційно-експресивні та оцінні елементи мовлення (3 підруч­ника).

124. Складіть художній опис куточка природи (берега річ­
ки, пшеничного лану, лісової галявини, міського парку тощо).
Намагайтеся доречно використовувати лексичні й граматичні
засоби, дотримуючись стилю висловлювання.

125. Дайте відповіді на запитання

 

1. Що таке доречність мовлення?

2. Від чого залежить доречність мовлення?

3. Якими засобами забезпечується доречність?

4. Які умови доречності?

5. У чому виражається контекстуальна доречність?

6. Яку роль у доречному виборі мовних засобів відіграє ситуація мовлення?

7. Як виявляється доречність у мовних стилях та індивідуальному мовленні?

Пентилюк МІ, Марунич 1.1, Гапдаєнко ІЗ. Ділове спілкування та культура мовлення

13. Виразність мовлення

Мовознавче дослідження

126. Прочитайте тексти. З'ясуйте, які засоби виразності їм властиві.

І. Густа імла село заволокла, заслала світ. Виє, крутить, мете. Завіями заносить, перевіває дороги, буруни намітає, ку­чугури. Сніговий вихор із свистом мчить вуличкою, б'є в хату, січе в лице. Тріщать дерев'яні закутки. Ревище стоїть надворі. Зима довго не хотіла стелитися, а тоді як закуріло,- зави­хрило — світу не видно. Котить, верне, нагортає перемети, за­носить вулиці, хати.

На просторі є де розгулятися хуртовині. Між лісами, серед поля на пагорбі, вздовж шляху стоять могутні тополі. Сюди і збіглися всі польові вітри, що вирвалися з ярів, балок, мов озлилися на весь людський рід, зітнулися на самому шляху, сичали, бушували, шаліли (К. Гордієнко).

Слова, поете, неживі

Бувають інколи у тебе,

Мов ґудзики на рукаві:

Лиш для краси - не для потреби.

Нехай веселий пустодум

Подзвонить римою завзято,

А ти повинен шить костюм

На будень, не лишень на свято.

Щоб можна в ньому йти у степ

Траву косить і сіять жито.

Подбай, звичайно, і про те,

Аби сказали - гарно вшито (Д. Павличко).

III. Багато є таємниць у світі, і одна з найбільших з-поміж них - мова. Здається, ми знаємо якесь слово, немовби розу­міємо його. Проте все, що закладено в нього упродовж віків, нерідко не можемо повною мірою видобути. Потрібно доклас-

І. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ

ти чимало зусиль, щоб заховане у слові постало перед нами у всій красі, глибині і неповторності.

З раннього дитинства і до глибокої старості людина невід­дільно пов'язана з мовою. Це єдине знаряддя, що вивищує лю­дину над світом, робить її нездоланною в пошуках істини. Роз­починається прилучення дитини до краси рідної мови з милих бабусиних казок і материнської колискової пісні. Кожен день дає нам урок пізнання. І завжди і скрізь наш учитель - мова (І. Вихованець).

Прочитайте й запам'ятайте

Ми іноді говоримо: «Як виразно читає» чи «Дуже ви­разне мовлення». Виразність мовлення — не менш важлива його якість, ніж інші. Але ця якість найбільше залежить від особи мовця, його ерудиції, знання мов, мовленнєвв,; умінь і навичок. Мовна практика свідчить, що мовлення здатне збу­джувати увагу, викликати інтерес людей до сказаного чи на­писаного. Ці особливості культури мовлення називають ви­разністю. У мові є невичерпним запаси виражальних засобів, які роблять наше мовлення виразним. Це насамперед засоби художнього мовлення і засоби звукового мовлення. Вираз­ність уключає в себе й образність мовлення. Ця його якість передбачає вживання слів і словосполучень у незвичному, ме­тафоричному значенні, що дає можливість образно, художньо відтворювати дійсність. Отже, виражальні засоби можуть бути образними й необразними. Це залежить від стилю висловлю­вання. Так, наприклад, виразність художнього стилю досяга­ється усіма мовними засобами, а наукового тільки тими, яким образність не властива. Виразність мовлення включає такі засоби, як інтонація з логічний наголос, звукове оформлення тексту, емоційно забарвлені слова і виразна фігури поетично­го синтаксису. Деякі з цих засобів характерні тільки для усно­го мовлення»

 

Пентилюк М.І., Марунич II, Гайдаєнко І.В. Ділове спілкування та культура мовлення

Виразність мовлення досягається за таких умов:

1) самостійність (а не за шпаргалкою) мислення мовця;

2) інтерес мовця до того, про що він говорить чи пише;

3) добре знання мови й виражальних засобів;

4) досконале володіння стилями мовлення;

5) систематична мовна практика;

6) свідоме бажання мовця говорити або писати виразно;

7) розвинутий хист, «чуття» мови.

Виразність усного мовлення розвивається за рахунок чи­тання» Це - мистецтво втілювати написане у звуковому мов­ленні. Виразне читання покликане навчити читати друкова­ний текст, вести розмову, тобто спілкуватися мок собою або з аудиторією. Мистецтво живого слова - це також уміння доне­сти всі відтінки думки до слухача. Виразність читання буває таких видів: літературне читання, поетичне читання, театра­лізоване читання, дуетне читання, читання з музичним супро­водом. Найбільш поширеним є літературне читання, бо кожна людина повинна уміти читати будь-який текст, написаний лі­тературною мовою.

Виразність мовлення залежить від його звукового оформ­лення, що виражається в інтонації, милозвучності, викорис­танні звукоповторів тощо. І справді, зворушливо і виразно звучать рядки С. Воробкевича:

Мово рідна, слово рідне,

Хто вас забуває,

Той у грудях не серденько,

Тільки камінь має.

Щоб досягти більшої виразності, автор цих рядків вико­ристовує емоційно забарвлені слова рідна, рідне, серденько.

Виразності мовлення сприяють особливі синтаксичні структури (фігури поетичного синтаксису): еліпсис (речення з пропущеними членами), паралелізм (речення з однорід­ними частинами) повтори (анафора - повтор звуків чи слів на початку рядка), епіфора (повтор звуків чи слів наприкін-

/. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ

ці рядка), риторичні речення, антитеза (протиставлення) та інші.

Образність художнього мо