Прочитайте й запам'ятайте

Мова регулює стосунки між людьми, впливає на них. Це виявляється в мовленні, коли виникають певні обставини спілкування. Щоб мовці розуміли один одного, їхнє мовлен­ня повинно бути якісним. Наша культура мовлення залежить від змісту й послідовності, точності й доречності висловлювання, багатства словника, досконалого володіння умінням поєднувати слова в реченні, будувати різноманітні структу­ри, активно застосовувати норми літературної мови. Тому найголовнішими ознаками культури мовлення є змістовність, послідовність, правильність, точність, багатство, доречність,

Пентилюк М.І., Марунич 1.1., Гайдаєнко І.В. Ділове спілкування та культура мовлення

виразність. їх називають комунікативними якостями мовлен­ня, оскільки вони виявляються під час побудови висловлю­вань з метою спілкування.

Творячи висловлювання, люди враховують також логіч­ність, ясність, емоційність мовлення. Усі ці ознаки підпоряд­ковуються найголовнішій - правильності. Це основна комуні­кативна якість мовлення.

Правильність мовлення - дуже об'ємна і складна ділянка культури мовлення. Щоб забезпечити правиль­ність мовлення, треба досконало володіти нормами літе­ратурної мови. Відомо, що норма — це загальноприйнятий звичай вимовляти, змінювати, записувати слово, будувати речення, текст відповідно до стилю мовлення.

Правильне мовлення передбачає користування всіма мовними правилами, уміння будувати висловлювання, що відповідає його типу і стилю. Отже, щоб говорити правиль­но, треба добре знати усі розділи української мови, її чинні норми, володіти якостями мовлення.

Завдання для самоконтролю

39. Доберіть заголовок і перекажіть текст, доповнивши своїми міркуваннями про мову. Чи можна його назвати зміс­товним? Чого не вистачає для повноти змісту? Виправте цей недолік, дібравши закінчення тексту відповідно до його заго­ловка.

Мова має два потужні крила, які дають їй повнокровне життя, океан слів і граматику. Океан слів - це безмежжя, незліченність, найтісніший зв'язок із життям суспільства, найчутливіший нерв, найшвидша змінюваність, схильність до необмеженого поповнення. Він - велетенське громад-

І. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ

складники якого жодна людина не спроможна полічити (/. Нихованець).

40.1. Складіть усну розповідь про слово кобзар, доберіть заголовок. У розповіді скористайтеся таким планом:

1. Первинне значення слова.

2. Поява нового значення слова.

3. Значення слова кобзар у сучасній українській мові.
II. Обґрунтуйте необхідність плану висловлювання.

Мовознавче дослідження

41. Прочитайте. Поміркуйте над тим, як співвідносяться і юрми літературної мови часів І. Котляревського, Т. Шевченка і сучасні норми.

Латину тільки що сказали,

Що од Енея єсть посли,

Із хлібом, з сіллю причвалали,

Та і подарки принесли,

Хотять Латину поклониться,

Знакомитись і подружиться.

Як тут Латин і закричав:

«Впусти! Я хліба не цураюсь

І з добрими людьми братаюсь.

От на ловця звір наскакав (І. Котляревський).

У неділю на вигоні

Дівчата гуляли,

Жартували з парубками,

Деякі співали -

Про досвітки - вечірниці

Та як била мати,

Щоб з козаком не стояла,

Звичайне, дівчата...

То про своє все співають,

Яка про що знає...

 

 

Пентилюк М.І., Марунич II, Гайдаєнко І.В. Ділове спілкування та культура мовлення

Аж ось з хлопцем старий кобзар В село шкандибає (Т. Шевченко).

Ще вчора джміль гудів -

Сьогодні вже нема,

Застиг від холоду, ледь лапками він меле.

Крилята задубілі не здійма

І тихо й тоскно дивиться на мене.

Беру його із затінку кладу.

На щире сонце - в затишок осоння.

Джмелями літаки собі гудуть,

І джміль до них гуде собі спросоння (І. Драч).

У лісі яличку зрубали...

За нею заплакав дубок,

Не роси, а сльози упали

На чисту траву із гілок.

Гарячі, пожовклі від болю

Стелились листки восени,

Ялички пеньок із любов'ю

Від снігу вкривали вони (Д. Павличко).

42. Випишіть із тлумачного словника української мови та запам'ятайте всі можливі значення слів. Складіть кілька ре­чень.

Відноситися. Власник. Випливати. Добрий. Питання. Зна­чення. З'явитися. Голос. Край. Чорний. Пара. Шар.

43. Перекладіть українською мовою. Поставте наголос

на словах.

Разница, сельский, старьш, перепись, плавкий, резкий, показ, прирост, приятель, середина, восемьдесят, советую, об-служивание, чтение, задание, ошибка.

44. Знайдіть помилки у словосполученнях, виправте їх.
Доведіть правильність виправлень.

1. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ

Моя автобіографія; саме найдоцільніше слово; взаємно допомагати один одному; у січні місяці 2002 року; зобразити образ;передовий авангард; за чотири години часу; молодий юнак, молодь і студенти; на слідуючий день; відтворити у сво­їх творах; організувати організацію молоді.

45. Пригадайте, що ви знаєте про особливості вимови звуків і звукосполучень, в українській мові. Наведіть приклади і напишіть,

46. Провідміняйте по два-три слова - іменники, прикметники, числівники, займенники. Запишіть у зошити і поясніть написання відмінкових закінчень.

47.1. У яких формах можна відповісти на запитання «Ко­тра година?»: 7.15; 12.45; 22.23; 19.50; 13.30? Відповідь запи­шіть.

II. У якому випадку можна запитати «Скільки годин?».

48. Дайте відповіді на запитання

1. Що становить основи культури мовлення?

2. Якими якостями володіє мовлення?

3. У чому виявляється правильність мовлення?

4. Чому правильність і нормативність мовлення обов'язкові?

5. Які ви знаєте норми літературної мови?

6. Чому в мовленні треба дотримуватись норм літературної мови?

6. Орфоепічна правильність мовлення

49.1. Прочитайте вірш, дотримуючись норм літературної вимови. Особливу увагу зверніть на вимову ненаголошених голосних [є], [и]. Прослухайте цей текст у магнітофонному за­писі. Порівняйте свою вимову з вимовою диктора. Вдоскона­люйте свою вимову.

ПентилюкМ.1., Марунич 1.1., Гайдаєнко І.В. Ділове спілкування та культура мовлення

МОЯ МОВА

Все в тобі з'єдналося, злилося –

Як і поміститися в одній! –

Шепіт зачарований колосся, Поклик із катами на двобій.

 

Ти даєш поету дужі крила,

Що підносять правду в вишину,

Вченому ти лагідно відкрила

Мудрості людської глибину.

І тобі рости й не в'януть зроду,

Квітувать в поемах і віршах,

Бо в тобі - великого народу

Ніжна і замріяна душа (В. Симоненко).

II. Перевірте за орфоепічним словником наголос у слові віршах і поясніть причину порушення його автором.

Прочитайте й запам'ятайте

Висока культура усного мовлення вимагає орфоепічної правильності. Тому треба пам'ятати, що в кінці складу та сло­ва дзвінкі приголосні вимовляються дзвінко: сад, казка, ніж, захід, гриб (але грип). У запозичених словах перед голосним є приголосні вимовляються твердо: лекція, література, тех­нік. В українській мові є злиті звуки дз, дж (дзеркало, джере­ло), крім ц, ч, що є і в російській мові.

Ці та інші правила вимови (орфоепії) становлять основу усного спілкування, і знання їх обов'язкове для всіх, хто корис­тується українською мовою.

Висока культура усного мовлення не можлива без доскона­лого звукового його оформлення. Зі звуковою стороною мови пов'язані насамперед фонетичні й орфоепічні (вимовні) нор­ми. Фонетичні норми виявляються в додержанні правильного

І. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ

нживання звуків мови, зокрема у врахуванні правил чергуван­ня голосних і приголосних у словах, подовження, уподібнен­ня тощо: спокій - спокою; лебідь - лебедя (а не лебідя), ка­мінь - каменя (-ю); село - сіл (а не сел); Київ - Києва (а не Ки-їва); знання, весілля, стінний (а не знаня, весіля, стіний); бік - бічний - на боці (і на боку), порох - порошина - у поросі (я не в пороху); радити - раджу ("а не ражу і не радю); сиді­ти - сиджу (а не сижу і не сидю), їздити - їжджу; возити - вожу; косити - кошу; летіти - лечу.

В основі орфоепічних, або вимовних, норм літературної мови лежать відповідні фонетичні закономірності, властиві українській мові. Основні з них такі:

1. Ненаголошені [є] та [и] у вимові зближуються і вимов­
ляються то як [є¹¹], то як [и^е]: [ве^исна], [сте^иповий] [жи^еве],
[ви^ешневиї].

2. Ненаголошений [о] здебільшого вимовляється чітко
[вода], [молоко], [голова], [додому]. Лише в деяких словах
перед складом з наголошеним [у] він наближається у вимові
до [у]: [зоУзул'а], [ло^упух], [ко^ужух].

3. Дзвінкі приголосні перед глухими та в кінці слів вимовляються дзвінко: [книжка], [казка], [дуб], [ніж]. Глухо вимовляється лише приголосний [г]: [вохко], [лехко], [кіхті], орф. вогко, легко, кігті.

4. Приголосний [р] вимовляється твердо в кінці складу і
в кінці слова: [зв'ір], [комар], [л'ікар], [Харкїу], [пов'ірте].
На початку слова або складу [р] буває м'яким: [р'асний],
[р'адно], [бур'ак], [чотир'ох], [говор'у].

5. Шиплячі приголосні вимовляються твердо: [н'іч], [ніж],
[товариш], [д'іучата], [ручка], [біжат'], [кричат'], лише перед і,
я, ю пом'якшуються [ч'ітко], [облич': а], [п'ід: аш': а] [з'б'іж^>: у]
(графічно збіжжю).

6. Приголосний [ц] у кінці слів вимовляється м'яко: [хло­
пець'], [с'т'ілец'], [с'в'ітлиц'а]; тверда вимова [ц] буває лише
в словах іншомовного походження та деяких вигуках: [шприц],
[палац], [пайац], [бац], [клац].

ПентипюкМ.І., Марунич II, Гайдаєнко ІЗ. Ділове спілкування та культура мовлення

/. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ

 

7. Звуки [дж], [дз] вимовляються злито: [джерело], [хо­
джу], [дзв'ін], [дзеркало], [кукурудза].

8. Проривний звук [ґ], що вимовляється подібно до ро­
сійського [ґ], вживається в українських і запозичених словах
(на письмі він позначається п'ятою буквою українського ал­
фавіту): [ґанок], [ґн'іт], [ґудзик], [ґедз'], [дзиґа], [ґеоґраф'ія],
[ґете^и] (графічно Ґете).

9. Перед голосним [є] всі приголосні вимовляються твер­
до: сту [де]нти, лі [те]ратура, ін [женер], [те]ма.

10. Приголосний [в] не оглушується й не переходить у [ф].
Після голосних у кінці складів і перед приголосними та в кінці
слова вимовляється, як [у]: [буу], [дауно], Гшоук], [в'іуторок].

Українська мова відзначається милозвучністю. Це одна з її природних тенденцій у закономірному розвитку й удоскона­ленні. Потреба милозвучності зумовила спрощення груп при­голосних, важких для вимови: [ста], [ждн], [здн], [стл], [рдц], [лнц], [рнч]: вісник, тижневий, обласний, виїзний, серце, сон­це, гончар тощо.

Створенню милозвучності сприяє існування в нашій мові фонетичних варіантів окремих слів, які виникають у резуль­таті чергування звуків [у]- [в], [і]- [й]: упевнитись - впевни­тись, уперед - вперед, увесь - ввесь (і весь), учений - вчений, іти - йти, пішла в поле, пішов у поле, батьків і дітей.

Фонетичними варіантами виступають прийменники з, із, зі (з книжки, зі сходу, із школи); у, у в, уві (увійшла в хату, ввійшов у хату, глянув у в очі, бачив уві сні); піду підіу підо (під землею, піді (підо) мною).

Завдання для самоконтролю

50.1. Запишіть слова. Поставте наголоси. Поясніть вимову голосних звуків. Перевірте за орфоепічним словником.

Вересень, вимете, випишіть, пелюстковий, серпанковий, лексика, сонечко, швидкий, веселка, легкий, ділитися, карти­на, вулицею, берізка, примерзлий, оселедець, література, ко­жух, собі, зозуля, веретено, решето.

II. Які особливості наголошення виділених слів?

51. Прочитайте слова. З'ясуйте різницю у вимові звуків, позначених літерою в. Запишіть слова фонетичною тран­скрипцією.

Дівчина, ввійти, робив, давно, вовк, бував, товар, смаку­вав, півострова, вчора, вітер, дзвенять, важкий, взув, ввесь, вервечка, булава, вовна, ввібрати.

52.1. Прочитайте слова, а потім запишіть у дві колон­ки зліва - з літерою г, а справа - з ґ. Перевірте вимову слів за орфоепічним словником.

Гайок, галас, ґава, ґандж, галицький, ганьба, ґиґнути, ґир­лиґа, ґалаґан, ґрунт, гіркий, гість, генерал, ґудзик, ґуля, ґедзь, годен, година, глухий, ґлей ґніт, ґрати, грати, ґречний, грець­кий, гриміти, ґатунок.

II. З'ясуйте значення виділених слів, складіть з ними ре­чення.

53.1. Прочитайте речення, дотримуючись орфоепічних норм української мови. Поясніть вимову звуків, позначених літерами дж, дз.

1. Земля віддала людям, що могла віддати, і, чи то з жалю до себе, чи з жалю до людей, заплакала осінньою сльозою і неспокійно ввійшла в зимовий сон. 2. Ох як люто, на шаленій коловерті вітрів, зачинався цей сон: спочатку вітровіям і сні­говиці хотілося підважити, вирвати з насиджених місць пере­лякані хати, розметати золото скирт і вдарити на сполох спі­вучою міддю дзвонів. З.А потім вони (вітри) втихомирились, поскочувались, прищулились у яругах, і тепер люди по коліна бредуть у снігу, що вечорами шеретує крихти срібла та вико­лихує блакитні дими й волошкове цвітіння (За М. Стельма­хом).

Лл

Пентшіюк М.І., Марунич 1.1., Гайдаєнко І.В. Ділове спілкування та культура мовлення

II. Визначте метафори, виражені дієсловами. Які образи вони викликають у вашій уяві?

54. Прочитайте уривок з вірша. Зверніть увагу на вимову прикінцевих приголосних.

Мохнатий джміль із будяків червоних Спиває мед. Як соковито й повно Гуде і стелеться понад землею Ясного полудня віолончель]

Заснули води і човни на водах,

Висять рої, як кетяги пахучі,

І навіть сонце, мов достиглий плід,

Здається непорушним... (М. Рильський). II. З'ясуйте роль виділених іменників у створенні худож­нього образу.

55.1. Прочитайте текст, правильно вимовляючи губні й шиплячі приголосні звуки. Зверніть увагу на пом'якшену ви­мову цих звуків. Поясніть причини такої вимови.

Ніжна душа нашого народу бринить у слові. Слово, опо­вите любов'ю, вигране вічністю, заходить у серце і настроює струни ніжності. З ніжної душі - слово ніжне і запашне, як розпростерта у світ неперевершена українська пісня. Дивить­ся мудрими очима вічності й промовляє до нас зелентравою, яблуневою весною, червоним осіннім зойком клена і ніжністю слова. Слово ніжне будить у нас людину, слово ніжне освячене любов'ю до найдорожчого на землі, слово ніжне сходить зо­рею і яскравіє, доки людина живе для добра, доки мудрість і праця квітчають землю, доки живе в людині жага творення... Людина опоетизовує найдорожче, увічнює його у слові. Вона хоче словом сказати всьому світові про свої найглибші почуття і зоряні мрії. Людина вибудувала з минулого в при­йдешнє золотий міст, яким спішать у серця посланці людя­ності і любові - викупані у пелюстках квіту і в пробуджених росяного ранку слова (І. Вихованець).

1. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ

II. Які почуття викликає текст? Перекажіть у формі роз­думу про рідну мову.

56.1. Дотримуючись орфоепічних норм української мови, прочитайте речення і зверніть увагу на вимову звука [ц]. Як він вимовляється: на початку складу; в кінці складу і слова?

I. Кождий нарід, хоть би дикий, любить свій родимий
край, любить отцівські язики, свою мову і звичай (А. Могиль-ницькиій). 2. Діалект, а ми його надишем міццю духу і огнем
любови і нестерпний слід його запишем самостійно між куль­
турні мови (І. Франка). 3. Он калина розцвілася, уквітчалась
білим, попід нею простелився зелененький килим (А. Крим­
ський). 4. Ні! В кім думка прагне слова, хто в майбутнім хоче
жить, той всім серцем закричить: «В рідній школі рідна мова!»
(0. Олесь). 5. Сиділи ми в садку, там саме зацвітало і сипався з
капітанів білий цвіт (Леся Українка). 6. Творець творця! Вла­
дики пурпурові перед тобою меркнуть, як зола. Та й вічність би
себе не осягла, аби її ти не осяг у слові! (Б. Олійник). 7. Страш­
ні слова, коли вони мовчать, коли вони зненацька причаїлись
(Л. Костенко). 8. Ти зрікся мови рідної. Твій дух на милицях
жадає танцювати (Д. Павличко).

II. З'ясуйте смисл двох останніх речень. У чому їх сила і
правда?

57.1. Користуючись орфоепічним словником, у поданих словах поставте наголос.

Адже, бажаний, ознака, близький, болітце, вивершений, вимова, каталог, вітрище, в цілому, вогкий, сільськогосподар­ський, дихання, завдання, одинадцять, дрова, другий, здій­сненний, косий, навскоси, помаленьку, сімдесят, ціпилно, чо­тирнадцять, шасі, помилка, завжди, разом, світанковий.

II. З виділеними словами складіть речення.

Мовознавче дослідження

58.1. Прочитайте, вибираючи з варіантів слів, що в дуж­ках, найбільш доречний. З'ясуйте мотиви свого вибору. Запи­шіть текст у зошити.

Пентилюк МІ, Марунич 1.1., Гапдаєнко І.В. Ділове спілкування та культура мовлення

Рідну Батьківщину (в, у) (усі, всі) віки порівнювали (з, із) матір'ю, бо нема нічого найдорожчого (в, у) людини, як мати (і, й) рідна земля. Окрема людина невіддільна (від, од) народу, а народ невіддільний (від, од) Батьківщини: (в, у) цьому сила народу (і, й) міць його, невмирущість (і, й) безсмертя.

Черпаючи (з, із) скарбниць усної народної творчості, що сягає (у, в) прадавні часи, (пересвідчуємось, пересвідчуємося), якою вірністю (і, й) незрадливістю шанували наші предки рід­ну землю, захищаючи її (від, од) ворогів на (ратному, ратнім) полі. З древньоруських літописів, легенд та переказів, (з, із) героїчних дум та пісень постає (перед, переді) нами та любов а гартована (у, в) битвах (з, із) степовими ордами половців (і_? й) печенігів, турків, татар, ляхів. Мабуть, (нема, немає) та­кої пісні чи думи, де (б, би) народ не оспівав своєї рідної землі (Є. Гуцало).

II. Перекажіть текст, дотримуючись правильної вимови звуків, звукосполучень і наголосу.

59. Дайте письмові відповіді на запитання

1. Що вивчає орфоепія?

2. Чому треба правильно вимовляти й наголошувати слова?

3. Яких правил треба дотримуватися при вимові голосних
і приголосних звуків? Наведіть приклади.

4. Як впливає наголос на правильність мовлення?

5. Від чого залежить милозвучність української мови?

7. Граматична правильність мовлення

Мовознавче дослідження

60. Прочитайте речення і перебудуйте їх так, щоб вийшов текст. Зверніть увагу на роль граматичних засобів (морфоло­гічних форм, речень) у створенні висловлювань.

/. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ

Граматична правильність забезпечується знаннями гра­матики (морфології і синтаксису). У мовній практиці часто трапляються порушення граматичних норм. Так, наприклад, у давальному відмінку однини іменники чоловічого роду ма­ють паралельні закінчення: чоловіку - чоловікові. Ковалю — Ковалеві, ректору - ректорові, секретарю - секретареві. Нормою є чергування цих форм, щоб забезпечити милозвуч­ність мовлення (Бойку Іванові Петровичу - Бойкові Івану Петровичу). Цього необхідно дотримуватися при оформлен­ні документів, написанні листів тощо. Трапляються помилки у вживанні числівників з іменниками (два дня, а треба два дні; дві цілих і сім десятих гектарів, а треба дві цілих і сім деся­тих гектара) та ін.

Прочитайте й запам'ятайте

Морфологічна правильність

1. У сучасній українській літературній мові деякі іменники
мають паралельні форми роду - чоловічого і жіночого: зала -
зал; клавіш - клавіша; санаторій - санаторія; птах - пта­
ха; сусід - сусіда. Форми чоловічого роду є літературними;,
форми жіночого - розмовними, хоча з певною стилістичною
метою зрідка користуються ними й письменники. Наприклад:
У залі, повній сяйва і тепла (В. Сосюра). Не одна кричала птаха: «Пожалій гніздо моє!» (Д. Білоус).

2. Кожній змінюваній частині мови - іменникові, прикметникові, числівникові, займенникові, дієслову – властива певна, чітко встановлена система словозміни, якої слід дотримуватися.

3. У давальному відмінку однини іменники чоловічого
роду мають закінчення -ові, — еві (~еві) та -у,— ю, однак
перевагу слід надавати першим, особливо якщо ці іменники

А О

Пентилюк М.І., Марунич II, Гайдаєнко І.В. Ділове спілкувані я та культура мовлення

є назвами осіб за фахом чи родом діяльності та істот: дирек­торові, деканові, бригадирові, товаришеві, Андрієві. Закін­чення -у, — н> вживаються переважно для урізноманітнення форм, коли таких іменників кілька, наприклад: товаришеві Карпенку Олегові Івановичу, студентові-математику.

4. Сучасній українській мові не властива складена форма
найвищого ступеня порівняння зі словом салшй (сама, саме,
самі): самийбільший, сама найкраща, саме менше,
Особливістю якісних прикметників вищого ступеня порівнян­
ня в українській мові є вживання їх у контексті з прийменни­
ками від, за, між: Волга довша від Дніпра (за Дніпро, ніж
Дніпро). Багато помилок трапляється у формах непрямих від­
мінків числівників. Почати хоча б з того, як читається таблиця
множення: дважди два, трижди три, п'ятю сім, илгстю ві­
сім, сім у сім. А треба: два помножити (помножено) на два чи
два на два, п'ять на п'ять... Ще більше помилок у складених
числівниках: Урожай зібрали на двісті п'ятдесят шести гек­
тарах, а правильно: на двохстах п'ятдесяти (п'ятдесятьох)
шести (шістьох) гектарах. У складених порядкових числів­
ників змінюється тільки останнє слово: Ця подія відбулася
у тисяча дев'ятсот двадцятому році (не у тисячу).

5. При дробових числівниках іменник має форму родового
відмінка однини: дві цілих і п'ять десятих метра, одна тре­
тя кілограма (а не метри, кілограмів).

6. Користуючись займенниками, слід ураховувати те, щоб
кожен із них точно вказував на потрібне слово. Неврахування
цього часто утруднює розуміння змісту висловлювання.

Синтаксична правильність

1. Пильної уваги вимагають особливості поєднання слів
у словосполучення, що виступають мінімальним контекстом,
у якому відбиваються зв'язки між словоформами.

2. Уважним треба бути при використанні фразеологіч­
них словосполучень української мови: день у день (а не з дня

І. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ

у день), впадати в очі (а не кидатися в очі), ні є чому не по­турати ледарям (а не ніякої поблажки не давати ледарям), спало на думку (а не прийшло в голову), збити з пантелику (а не збити з толку).

3. Необхідно звертати увагу на словосполучення, побудо­
вані на основі зв'язку керування, бо тут не завжди правильно
добираються відмінкові форми іменників (займенників) і при­
йменники: Кожен був сповнений гордості (а не гордістю), ми
не повинні проходити повз ті недоліки (а не повз тих недолі­
ків), для творів О. Гончара властива (чи притаманна) різно­
манітна тематика (а не для творів 0. Гончара характерна
різноманітна тематика).

4. У мові студентів звичайно переважають прості, неу-
складнені речення. Проте користуватися тільки такими кон­
струкціями не молена, бо вони порушують плавність, смислову
і ритмічну єдність, роблять мовлення примітивним. Поряд із
простими й короткими реченнями потрібно користуватися і
простими ускладненими та складними.

5. Зворотний порядок пов'язується з семантико-стилістич-
ними особливостями мовлення і характеризується інтонацій­
ним виділенням певного члена речення. Такий порядок слів
широко використовується в художньому етил і, в усній народній
творчості, у розмовному мовленні як образний експресявно-
стилістичний засіб. Наприклад: Виточу, вигострю зброю іс­
кристу (Леся Українка).

6. Дієприслівник передає додаткову дію по відношенню
до основної, вираженої дієсловом-присудком, і стосується од­
ного і того ж предмета. Наприклад: Прочитавши це слово, ми
уявили людину з ніжним поглядом (а не Прочитавши це сло­
во, в нашому уявленні постає людина з ніжним поглядом).
Повернувшись у село, він турбувався, як ідуть справи у шко­
лі (а не Коли він повернувся у село, його хвилює,..).

7. Дієприкметникові звороти виступають як синоніми
до підрядних означальних. Речення з дієприкметниковим зво­
ротом характеризується більшою синтаксично-інтонаційною

Пєнтилюк М.І., Марунич 1.1., Гайдаєнко І.В. Ділове спілкування та культура мовлення

цілісністю, ніж складнопідрядне, Порівняйте: Ротою тепер командував гвардії старший лейтенант, надісланий з ре­зерву (О. Гончар") і Ротою тепер командував гвардії стар­ший лейтенант, якого надіслали з резерву.

8. Досить поширені в нашій мові речення, ускладнені
однорідними членами. Користуючись такими структурами,
не можна поєднувати в одному однорідному ряді логічно да­
лекі або несумісні поняття. Наприклад: Вступ і тема твору
Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»; Були
побудовані нові школи, лікарні і приміщення для худоби.

9. Характерними для української мови є односкладні без­
особові речення з головним членом, вираженим дієслівною
формою на -по,-то. Безособові речення з таким головним
членом можуть бути синонімічними до двоскладних, у яких
присудок виражений дієприкметником. Порівняйте: У Києві
організовано школу мистецтв і У Києві організована школа
мистецтв.

10. Користуючись складними реченнями, необхідно до­
тримуватися чіткості і правильності в їх побудові, не допуска­
ти вживання великої кількості сурядних і підрядних частин
в одному реченні. У мовленні варто вживати й безсполучнико­
ві складні речення, що допомагають стисліше і чіткіше сфор­
мулювати думку, урізноманітнити висловлення, посилити
його виразність і емоційність. Наприклад: Дав слово - зроби.
Зобов'язалися - виконаємо. (Нар. творчість).

Завдання для самоконтролю

61. Утворіть, де можливо, дві числові форми іменників. Чому деякі іменники мають лише одну числову форму? Об­ґрунтуйте іншими прикладами.

Кисень, вода, камінь, радість, колосся, блакить, Україна, птахи, жнива, вовк, оповідання, дітвора, площа, пісок, масло,

1. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ

хліб, пшениця, сталь, переконання, солодощі, радощі, сту­дентство, молодь, ножиці, золото, молоко.

62. Розкажіть, користуючись знаннями, набутими в середній школі, про особливості відмінювання: 1) іменників І, II, ІІІ та IV відмін, 2) числівників; 3) дієслів. З'ясуйте наявність варіантів. Доберіть власні приклади, запишіть.

63. Поставте наведені іменники в родовому, давальному й орудному відмінках однини.

Яремків Іван Омелянович, Дігтяр Степан Петрович, Швець, швець, Житомир, гай, танець, Дунай, Дніпро, Крилов Семен Федорович, Чорне море, лікар Величко Геннадій Іларіонович, Валер'ян Поліщук, голуб, кобзар.

Мовознавче дослідження

64. Від одиничних іменників утворіть множину й складіть
з ними речення. Чи є різниця в значеннях числових форм? Від
чого це залежить?

Зразок. 1. Вилітали запорожці на лан жито жати (Т. Шев­ченко) - злакова рослина. 2. Хилить вітер жита понад шляхом (77. Тичина) - поля з цими рослинами або самі рослини цих полів.

Буряк, сталь, пшениця, сир, сік, жаль, страх, диво, радість, сніг, лихо, гречка, молоко, вода, овес, ячмінь, зерно, мед, груша.

65. Провідміняйте числівники, подаючи їх паралельні
форми.

П'ять, сім, вісім, одинадцять, вісімдесят, шістнадцять, тридцять, п'ятдесят.

66. Провідміняйте числівники, дотримуючись норм їх від­
мінювання.

325, 2002 рік, 1796, 221 будинок, 749, 7 днів, 40 поверхів.

67. Запишіть цифрові назви словами, поєднавши їх з імен­
никами.

13,7; 33/4; 16,9; 1/5; 0,75; 125,5; 1/3; 1/4; 2,6; 3/4; 391,25;! 1/2; 0,5.

Пентилюк МІ. Марунич 1.1, Гайдаєнко І.В. Ділове, спілкування та культура мовлення

68. Побудуйте з поданими словами варіанти словоспо­лучень. Доведіть, що вони синонімічні. Складіть з ними ре­чення.

Заввишки (з, як), завширшки (в, з); завбільшки (в, як), за­втовшки (у, з); завглибшки (з).

69. Розкрийте дужки, утворюючи різні за значенням сло­восполучення. Поясніть значення кожного з них.

Пішов (вода), приніс (вода), поїхати (Київ), плаває (річ­ка), живе (село), залишитися (господарство), іти (ліс), зробити (брат), рухатися (вулиця), говорити (товариш).

70. Доберіть до поданих іменників прикметники і утворіть
словосполучення. Абревіатури запишіть словами.

Продаж, ягня, шинеля, дріб, ярмарок, перепис, біль, роль, тополя, шампунь, путь, санаторій, рояль, ООН, УТН, ВНЗ, КВК.

Мовознавче дослідження

71. Перекладіть українською мовою. Порівняйте слово­
сполучення. Чим вони відрізняються? Визначте тип зв'язку
в них,

Болеть гриппом, ждать его, извинить товарища, плавание по морям, разьехаться по селам, любовь к Украине, смеяться над собой, приблизиться к городу, сильнєє ветра, плакать обо мне, сильная боль_, на днях, на совесть, без устали, веселиться вовсю.

72.1. До дієслів доберіть іменники. Утворені словосполу­чення заишіть.

I. Боятися, лякатися, побоюватися, соромитися. 2. Обі­
цяти, надоїдати, заздрити. 3. Балакати, дружити, вітатися,
миритися, прощатися. 4. Спостерігати, слідкувати, ганятися.
5, Впливати, жалітися, сердитися, надіятися.

II.До виділених слів доберіть синоніми й з'ясуйте відтінки
в значеннях.

і. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ

73. Прочитайте текст. Поміркуйте над тим, чому автор ви­користовує переважно прості речення. Що зміниться в тексті, коли прості речення перебудувати у складні? Перебудуйте, де можна, речення і запишіть. Порівняйте обидва тексти.

НЕ ВИХОДЬ НІКУДИ

У відділі нас було шестеро. Числилися. Бо найчастіше я за­лишався сам.

- Не виходь нікуди, - наказував мені начальник. - Відпо­відай на телефонні дзвінки.

А телефон дзеленчав без угаву. Я тільки те й робив, що бу­бонів у трубку: «Слухаю... Кого?.. Його немає... Кудись вий­шов...»

Зрештою мені це набридло, і я згадав, що маю диплом ін­женера та трохи знань до нього. Згадав і зробив собі електро­нного секретаря.

Тепер я міг спокійно читати романи, а мій секретар моїм голосом відповідав у телефон; «Слухаю... Кого?.. Його немає... Кудись вийшов..,» Та через рік мені набридли й романи. Я за­клав у електронний мозок свого робота програму самовдоско­налення і спокійно поїхав у кругосвітню подорож.

Повернувся через п'ять років. З вокзалу подзвонив на ро­боту.

Запитав про колег.

- Вони всі вийшли кудись, - справно відгукнувся мій ро­бот,

- А з ким я розмовляю?

- З начальником відділу, - солідно відповів мені мій влас­ний голос.

А чого? Він₅ робот мій, працівник хороший. Весь час на міс­ці (В. Нечшюренко).

74. Прочитайте речення. Поміркуйте, що в них неправиль­но. Виправте помилки і відредаговані речення запишіть.

1. Учора я і мій брат, ми ходили в бібліотеку. 2. Він добре розуміє і співчуває товаришеві. 3. Вона не була впевнена у свої

 

Пентилюк МІ, Марунич 11, Гайдаєнко І.В. Ділове спілкування та культура мовлення

сили. 4. Навесні на річці ламається крига, розливається, зали­ває свої берега. 5. Мене не тільки цікавлять оповідання, але і вірші. 6. Погода була хороша, сонячна, тепла. 7. Треба встано­вити керівництво і контроль за роботою фірми. 8. Більш за все я люблю і захоплююсь історією України.

75. Складіть шість складносурядних речень так, щоб у трьох з них перша частина була двоскладною, а друга - непо­вною, в останніх трьох перша частина - неповною, а друга -двоскладною.

76. Відредагуйте речення, поясніть характер помилок.

1, Під час експеримент}' показник не фіксувався. Він не може бути врахований. 2. До мого сусіда прийшов співро­бітник. Я знаю, він його дуже шанує. 3. Цього літа мені б хоті­лося відпочивати у пансіонаті «Водограй». Мені завжди подо­балися в йому обслуговування і харчування. 4. Мені б хотілося мати фотографію Тетяни. Я її та поважаю і постійно б носив її з собою.

77. Дайте відповіді на запитання

1. Що таке граматична правильність мовлення?

2. Яку роль у висловлюванні відіграють відмінкові форми
іменників?

3. Які ви знаєте паралельні форми іменників? Наведіть
приклади

4. Які помилки трапляються при відмінюванні числівників? Чим це зумовлене?

5. З якою метою використовується прямий і зворотний по­рядок слів?

6. Які найтиповіші помилки трапляються в побудові ре­чень? Наведіть приклади і поясніть шляхи їх виправлення.

Мовознавче дослідження

78. Прочитайте текст. З'ясуйте значення повнозначних слів і обґрунтуйте точність їх уживання. Які з них можна за­мінити іншими, які — ні?

І ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ

Для чого вживаються прийменники? Чи є якась у них пе­ревага? Прийменники вживаються не заради чиєїсь примхи. Вони покликані точніше передавати думку, чіткіше окреслю­вати зв'язки предметів і явищ. Деякі відмінки протягом три­валого історичного розвитку мови значеннєве знебарвилися, не витримують на плечах покладеного на них граматично­го тягаря. Сім відмінків (дуже мало) не спроможні впорати­ся з величезною кількістю граматичних значень, які імен­ник зобов'язаний виражати в реченні. Тому дещо перейняли на себе прийменники (І. Вихованець).

8. Точність мовлення

Мовознавче дослідження

79.1. з'ясуйте значення поданих слів, складіть з ними сло­восполучення.

Гарний - красивий - прекрасний - вродливий. Глибінь -глибочінь - глибина. Благати - молити - просити. Процент -відсоток. Інший - другий - наступний. Галузка - гілка - віти -ломака - вітка. Раптово - несподівано - зненацька - враз.

II. Доведіть, що кожна група слів - синоніми і з'ясуйте їх значення.

І Прочитайте й запам'ятайте

Точним називається таке мовлення, в якому слова повніс­тю відповідають своїм значенням і смислу висловленої думки. Точність мовлення - одна з найважливіших його властивос­тей і характеризує насамперед зміст висловлювання. Зале­жить точність від умінь мовця дібрати такі слова, які повністю

Пентилюк М.І., Марунич 1.1., Гайдаєнко І.В. Ділове спілкування та культура мовлення

співвідносяться з предметами, явищами, діями, котрі їх нази­вають.

Точність мовлення передбачає, з одного боку, знання і вживання точних значень слів, словосполучень, речень, що відповідають нормам літературної мови, а з другого - уміння виражати свої думки так, щоб вони однозначно були сприй­няті адресатом мовлення. Вимога точності впливає на відбір мовних засобів для побудови усного чи писемного висловлю­вання.

Точність мовлення створюється за таких умов: 1) знання предмета мовлення; 2) знання мови; 3) володіння мовленнє­вими навичками говорити про щось, використовуючи" багат­ство мови.

Творячи мовлення, ми вільно вибираємо слова з тим чи іншим значенням. Але при цьому враховуємо, чи зрозуміє нас співрозмовник. Отже, точність мовлення залежить не від кіль­кості використаних слів, а від їх доступності, недвозначності. Точність мовлення - це ввічливість, чемність, мовна етика у всіх сферах спілкування.

Найголовнішими засобами точності нашого мовлення є лексичне багатство української мови, бо воно містить великі можливості для вибору. Наприклад, щоб утворити словоспо­лучення з прикметниками громадський, громадянський, ми повинні точно визначити їх смисл: громадський - належний громаді, зв'язаний з громадою (громадські інтереси, громад­ські збори, громадське доручення), громадянський - власти­вий свідомому громадянинові, цивільний, державний (гро­мадянська гідність, громадянський обов'язок, громадянський шлюб).

Найбільше можливостей для вираження точності мовлен­ня мають багатозначні слова, терміни, синоніми, омоніми, па­роніми. Досить важко будувати висловлювання, використову­ючи іншомовні, застарілі, професій