СУКУПНІСТЬ МОВНИХ ОДИНИЦЬ

ПРОДУКТИ МОВЛЕННЄВОЇ

ДІЯЛЬНОСТІ (МОВЛЕННЄВІ

ВИСЛОВЛЮВАННЯ)

СПІЛКУВАННЯ

ОБМІН ІНФОРМАЦІЄЮ МІЖ АВТОРОМ ВИСЛОВЛЮВАННЯ І АДРЕСАТОМ

 

 

 

 

ДІАЛОГ		МОНОЛОГ		ПОЛІЛОГ

Пентилюк М.І., Марунич 1.1,, Гапдаєнко 1.В, Ділове спілкування та культура мовлення

І. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ

 

Отже, обов'язковим учасником спілкування, крім мовця, є слухач, реальний чи уявний. Мовлення, таким чином, є кон­кретне говоріння, усне чи писемне, а також сприйняття (слу­хання або читання).

У процесі спілкування мовлення ділиться на відрізки, що мають певну протяжність і членуються на більш-менш за­вершені (самостійні) частини. Таке мовлення називається зв'язним. Це висловлювання, пов'язане однією темою, осно­вною думкою і структурою тексту.

Результатом процесу говоріння є усний чи письмовий текст, який твориться на основі законів, правил даної мови, що становлять її норми. Досконале володіння мовою, її норма­ми в процесі мовленнєвої діяльності людини визначає її куль­туру мовлення.

Мові високої культури властиві багатство словника, різно­манітність граматичних конструкцій, художня, виразність, ло­гічна стрункість. У писемному оформленні мови дотримують норм орфографії і пунктуації.

Мовознавче дослідження

4. Прочитайте прислів'я, поясніть їх зміст. Про що в них
говориться - про мову чи мовлення?

1.Слова ласкаві, та думки лукаві. 2. Таке верзе, що й купи не держиться. 3. Слово не горобець: вилетить - не спіймаєш. 4. Язик без кісток: що хоче і лопоче. 5. Меле, як порожній млин. 6. Гризуться, як собаки за кістку. 7. Слова пристають, як горох до стінки. 8. Язик до Києва доведе.

5. Прочитайте вірш. Знайдіть слова, які характеризують
мову і мовлення. Запам'ятайте їх.

Шумить Дніпро, чорніють кручі в граніт холодний б'є прибій, Прийми слова мої жагучі, як заповіт, юначе мій! Листку подібний над землею,

що вітер з дерева зрива,

хто мову матері своєї,

як син невдячний, забува.

О мова рідна! їй гаряче

віддав я серце недарма.

Без мови рідної, юначе,

й народу нашого нема (В. Сосюра).

6. Підготуйте усну розповідь на тему «Мова - душа наро­ду». Обґрунтуйте своє розуміння цього твердження.

7. Складіть діалог (полілог) на тему «Мовлення - це мова
в роботі». Використайте в ньому теоретичний матеріал, пода­ний вище, і побудуйте текст у вигляді запитань і відповідей на практичному занятті.

8.1. З'ясуйте, як ви розумієте такі вирази:

мова - засіб мислення;

мова - засіб інтелектуальної діяльності людей;

мова — засіб спілкування;

мова - засіб оволодіння суспільно-історичним надбанням людства;

мова - засіб людського пізнання.

II. Доведіть правильність цих слів і аргументуйте прикла­дами.

9. Дайте письмові відповіді на запитання:

1. Як ви розумієте поняття «мова», «мовлення»?

2. Які умови потрібні для спілкування?

3. Якими формами спілкування ви користуєтесь?

4. Як ви розумієте поняття «культура мовлення»?

 

ПентилюкМ.І.. Марунич 1.1.,Гайдаєнко І.В. Ділове спілкування та культура мовлення

;. загальні поняття культури мовлення

 

2. Літературна мова

10.1. Прочитайте текст. Доберіть заголовок.

Віками народ витворював собі цю мову, витворив її, одну з найбагатших мов серед слов'янства, триста тисяч пісень скла­ла Україна цією мовою, в тім числі явивши пісенні шедеври незрівнянної краси, дала світові України геніальних поетів, за­жило українське слово шани і визнання серед народів близь­ких і далеких (О. Гончар).

II. Яка основна думка тексту? Аргументуйте своїми при­кладами.

Мовознавче дослідження

11. Прочитайте текст. Що нового ви дізналися про літера­турну мову? Складіть тези прочитаного і запишіть.

Зміст поняття літературної мови розкривається в таких її ознаках, як відпрацьованість і перевіреність суспільною прак­тикою в плані задоволення потреб мовної комунікації (усної і писемної) всіма засобами, здатність охоплювати і відобража­ти: сучасний рівень людських знань, багатофункціональність у всіх сферах життя тощо.

Мова кожного народу поділяється на діалекти, що скла­даються з низки говірок. Українська мова має три діалектні групи: північну (поліську), південно-східну і південно-західну. На базі якогось діалекту, як правило, виникає і формується лі­тературна мова. Українська літературна мова постала на ґрунті середньо-наддніпрянських говорів, поширених на Полтавщи­ні, Київщині, Черкащині, Кіровоградщині. Кожна літературна мова вбирає все найкраще, що є в її діалектах. Це стосується й української мови. Вона досягла високого рівня розвитку за­вдяки зв'язку з усіма діалектами і відбору з них тих спільних засобів, що об'єднуються в єдину літературну мову.

Уміння володіти мовою складається з таких компонентів: 1) індивідуальне багатство словника 2) досконале володіння

способами поєднання слів у речення; 3) розрізнення мов­них засобів за їх стилістичним забарвленням; 4) фонетико-інтонаційна виразність мовлення.

Глибоке знання живого літературного слова завжди за­стереже мовця від того, щоб у розповіді, наприклад, про свою службову діяльність перед аудиторією, де немає спеціалістів, користуватися вузьковживаними професійними поняття­ми. Дивно було б також у товаристві освічених людей почу­ти діалектну говірку. І зовсім недопустимо користуватися так званим суржиком - сумішшю української і російської мов. Культура мови - ще не професійне вміння, властиве, скажі­мо, учителям-філологам, а одна з важливих рис і властивос­тей найширших мас громадян. Слово мовлене чи написане збуджує думку й почуття, коли воно доречне, змістовне, сти­лістично відшліфоване. Недбала форма висловлення свід­чить про неглибоку, неточну думку. Адже мова - не лише за­сіб передачі думки, а й засіб її формування, народження. Ось чому коли говоримо про високу культуру мови, про відчуття естетичної природи слова як риси загальної культури людей, то насамперед маємо на увазі високу культуру мислення, куль­туру вираження людських емоцій, почуттів. Згадаймо слова М. Рильського: «Мова - втілення думки. Що багатша думка, то багатша мова. Любімо її, вивчаймо її, розвиваймо її. Борі­мося за красу мови, за правильність мови, за доступність мови, за багатство мови».

Літературна мова - відшліфована форма загально­народної мови, що обслуговує державну діяльність, культу­ру, пресу, художню літературу, науку, театр, державні уста­нови, освіту, побут людей.

Сучасна українська літературна мова оброблена і впоряд­кована вченими, письменниками та іншими культурними ді­ячами. Вона за своїм походженням зв'язана з місцевими діа-

 

Пентилюк М.І.. Марунич!.!., Гапдаєнко І.В. Ділове спілкування та культура мовлення

лектами, бо виникла на їх основі. Літературна мова й місцеві діалекти завжди перебувають у взаємозв'язку, вона безперерв­но збагачується за рахунок народних говорів.

Літературна мова впливає на місцеві говори і сприяє їх зближенню із загальнонародною національною мовою. Укра­їнська літературна мова, єдина для всієї української нації, є найважливішою формою національної культури. Вона й нині є важливим засобом її відродження.

Багато відомих людей відзначали велич і красу україн­ської мови В. Сухомлинський так характеризує українську мову: «Надзвичайна мова наша є таємницею. В ній всі тони і відтінки, всі переходи звуків від твердих до найніжніших... Дивуєшся дорогоцінності мови нашої: в ній що не звук, то по­дарунок, все крупне, зернисте, як самі перла».

Українська літературна мова постійно розвивається і збагачується. Людське суспільство ніколи не буває байду­жим до мови. Воно виробляє мовний еталон - досконалу літературну мову. Щоб досягти цього еталону, треба дба­ти про високу культуру мови у повсякденній мовленнєвій практиці.

11. Прочитайте. Доберіть заголовок до тексту. Складіть план прочитаного й перекажіть текст, дотримуючись стилю оригіналу.

Українська літературна мова формувалася на основі се-редньонаддніпрянських говорів, які раніше від інших і ширше закріплювалися в художніх творах і науковій літературі. Так, О. Павловський написав першу українську граматику на фак­тичному матеріалі саме цих говорів (1805 р.).

Значну роль у формуванні нової української літературної мови на живій народній основі відіграв І. Котляревський -автор перших великих художніх творів українською мовою («Енеїда», «Наталка Полтавка»). Він широко використав на­роднорозмовні багатства полтавських говорів і фольклору. В першій половині XIX ст. вийшли збірки українських народ-

І. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ

них пісень, записаних з народних уст з, різноманітні за жанром і формою художні твори українських письменників (Г. Квітки-Осно'яненка,П. Гулака-Артемовського, Є. Гребінки, Л. Боро-виковського «Русалка Дністровая» Я. Головацького, М. Шашкевича, І. Вагилевича. Процес становлення української літера­турної мови на живій народній основі завершив великий поет, мислитель і борець проти гнобителів трудового народу - Та­рас Григорович Шевченко. Він став основоположником нової української літературної мови (3 підручника).

12. Пригадайте твори І. Котляревського «Енеїда» і «На­талка Полтавка» та наведіть приклади уживання назв пред­метів українського побуту в них.

13. Прочитайте. Поміркуйте і скажіть, чому автор порів­нює нашу мову з діамантом.

Діамант дорогий на дорозі лежав,

Тим великим шляхом люд усякий минав,

І ніхто не пізнав діаманта того.

Йшли багато людей і топтали його»

Але раз тим шляхом хтось чудовний ішов,

І в пилу на шляху діамант він найшов.

Камінець дорогий він одразу пізнав,

І додому приніс, і гарненько, як знав,

Обробив, обточив дивний той камінець...

Так в пилу на шляху наша мова була,

І мислива рука її з пилу взяла.

Полюбила її, обробила й,

Положила на ню усі сили свої,

І в народний вінець, як в оправу ввела,

І, як зорю ясну, вище хмар піднесла.

В. Самійленко

14.1. Прочитайте. Випишіть діалектні слова. Порівняйте їх з літературними, поданими в довідці.

Опустіли кошари. Тиша і пустка. Може, там десь, в гли­боких долинах, звідки гори починають рости, і лунають сміх

Пгнтилюк МІ, Марунич II, Гайдаєнко І.В. Ділове спілкування та культура мовлення

людський та голоси, але у се віриться мало. Тут, в полонині, де небо накриває безлюдні простори, що живуть в самотині тіль­ки для себе, вікує тиша.

Лиш в стаї тріщить невгасимий вогонь і все висилає синій дим свій на мандри. Здоєне молоко важко спочиває в дерев'яній посуді, над ним схилився ватаг. Він вже його заправив. З по-дри, де сохнуть великі круглі боханці будзу, повіває на ватага вітер, але не може прогнати зі стаї запаху вугля, сиру і овечої вовни. Бо тим самим пахне і ватаг. Нові бербенипі й барильця німують в кутку, хоч тільки запукай до них - і обізветься го­лос, що там жиє. Холодна жентиця світить з коновки зеленим оком. Ватаг сидить серед свого начиння, як батько серед дітей. Все воно - чорні лавки і стіни, ватра і дим, будз, бербенипі й жентиця, - все воно близьке і рідне, на всьому спочила його тепла рука. (М. Коцюбинський).

Довідка. Стоя - дерев'яний намет; ватаг - вівчар; по-дра - полиця під дахом; будз - овечий сир; ватра - вогнище; бербениі^я ~ невеличка бочечка; жентиця - сироватка.

II. З якою метою автор використовує діалектні слова?

15. З'ясуйте говіркові особливості української мови вашої
місцевості. Виявіть діалектизми у мові студентів.

16. Прочитайте. Які діалектизми вжиті в тексті? Випишіть
і доберіть літературні відповідники.

Коломийка верховинська, коломийка жарка, Коли тупну, заспіваю - затрясеться хмарка. Ой співанки-коломийки, в'язанку з них в'яжу, Як попросять заспівати, я ся не відкажу.

17. Дайте письмові відповіді на запитання.

1. Які основні ознаки української літературної мови?

2. У чому полягає взаємозв'язок української літературної
мови з місцевими діалектами?

3. Хто стояв біля джерел української літературної мови?

4. Чи є вживання діалектизмів ознакою нормативного лі­тературного мовлення.

/. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ

3. Усна і писемна форми літературної мови

18. Прочитайте обидва тексти. В якому тексті використано монолог, а в якому - діалог?

ЧУВ ТІЛЬКИ ІРЖАННЯ

Одного разу до Насреддіна прийшов бай Нурпеїс і давай вихваляти мудрість свого сина, який скінчив медресе у самому Самарканді.

- Коли я був у Бухарі, - вклинився нарешті у розмову Хо­джа, - тамтешній емір хвалився переді мною своїм арабським скакуном. Та чи справді той кінь такий добрий, як вихваляв його емір, сказати не можу, бо чув тільки його іржання.

НЕБО ЗАЛИШАЄТЬСЯ

Чвалав собі навпрошки через толоку чоловік та й надибав велетня, що закам'янів, придавлений страшним тягарем.

- Хто ти і за які гріхи тут нидієш? - запитав чоловік.

- Атлант. За велінням могутнього Зевса тримаю небесну
сферу.

- Кидай це безглузде заняття до бісової матері, - засміявся
чоловік. - Зевса давно немає.

Може, й правда твоя, - погодився Атлант, - але ж небо за­лишається (3 те. І, Власенка).

І Прочитайте й запам'ятайте

Для української мови характерні не тільки культура літературної мови, але й наявність двох форм її існуван­ня - усне⁴ і писемної. Вони однаково поширені і важливі для суспільства, обом. їм властиві основні лексичні й гра­матичні норми, проте кожна з них має і свої специфічні особливості.

 

Пентилюк МІ, Марунич 11, Гапдаєнко ІЗ. Ділове спілкування та культура мовлення

/. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ

 

Усне мовлення - це така форма реалізації мови, яка вимовляється, виражається за допомогою звуків, являє со­бою процес говоріння. За походженням усне мовлення первинна форма існування мови.

Усна форма літературної мови обслуговує потреби спілку­вання у суспільстві людей, безпосередньо зв'язаних між собою. Кількість учасників усного спілкування обмежена. Інтонація, жести, міміка, умови, в яких відбувається розмова, сприяють ро­зумінню усної мови. Співрозмовники можуть уточнити й додат­ково з'ясувати те, що виявилося незрозумілим у ході розмови.

Писемне мовлення - мовлення, зафіксоване на па-. пері. Боно є вторинною формою існування мови і розрахо­ване на зорове сприймання.

Писемна форма літературної мови обслуговує різноманіт­ні потреби народу в галузі науки, художньої літератури, полі­тики, державної і господарської діяльності тощо. Вона розра­хована на спілкування з необмеженою кількістю людей. Автор і той, кому призначається написане, не спілкуються безпосе­редньо між собою. Тому в писемному мовленні не можна за­стосувати додаткові засоби типу інтонація, жести тощо. Проте писемна форма мови передає інформацію в часі і просторі, що сприяє прогресу суспільства. Всі ці фактори й зумовлюють зна­чно вищі вимоги до організації писемної мови, ніж до усної.

Саме тому в писемному мовленні використовуються повні речення, а в усному, що звичайно являє собою діалог, дуже по­ширені неповні речення. В усному мовленні висловлена думка часто стає зрозумілою з півслова, з одного натяку, і розгорну­того оформлення не потребує. А писемному властиві поряд з простими реченнями і складні, що допомагають оформити складну думку і передати тому, хто відсутній.

Писемна й усна форми літературної мови характеризу­ються і деякими відмінностями у використанні словникового багатства національної мови. Якщо для писемної мови потрібні слова добираються більш суворо, з урахуванням літератур­ної традиції, то в усній можливе вживання розмовної лексики, просторічної, діалектної тощо. Оскільки усне мовлення, голо­вним чином, обслуговує побутові і виробничі потреби суспіль­ства, то в ньому звичайно переважає лексика побутового та виробничого характеру, значно менше в ньому поширені сло­ва з абстрактним значенням.

Проте чіткої межі в доборі граматичних і лексичних засо­бів між писемною та усною формами літературної мови про­нести не можна. Доповіді, що належать до усної форми спіл­кування, характеризуються синтаксичними і лексичними осо­бливостями писемної форми літературної мови.

Усне і писемне мовлення - це форми реалізації мови як засобу спілкування. Будову літературного мовлення можна представити такою схемою:

Літературне мовлення

	усне	—■--------------------		писемне
діалогічне			моноло­гічне		моноло­гічне
	полілогічне
				руко­писне		друковане

Кожна з форм мовлення має свої особливості, що видно з

таблиці.

Пентилюк М.І., Марунич І.І., Гайдаєнко І.В. Ділоье спілкування та культура мовлення

Літературне мовлення

 

Усне	Писемне
1. Первинне	1. Вторинне
2. Діалогічне (полі логічне) і монологічне	2. Монологічне
3. Розраховане на певних слухачів, які виступають співрозмовниками	3. Графічно оформлене
4. Непідготовлене заздале­гідь	4. Пов'язане з попереднім обдумуванням
5. Живе спілкування	5. Старанний відбір фактів та їх мовне оформлення
6. Інтонація, міміка, жести	6. Відбір мовних засобів, чіт­ке підпорядкування стилю і типу мовлення
7. Імпровізоване	7. Повний і ґрунтовний ви­клад думок
8. Чітко індивідуалізоване	8. Поглиблена робота над словом і текстом
9. Емоційне й експресивне мовлення	9. Редагування думки ї фор­ми її вираження
10. Повтори, зіставлення, різ­ні тропи, фразеологізми	10. Самоаналіз написаного

Усне і писемне мовлення має широке застосування в різ­них сферах життя людей. Усне мовлення існує у формах діа­логу, дискусії, диспуту, монологу, розповіді, переказування, звіту, доповіді тощо, а писемне - у формах переказу, творів

/. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ

(опису, розповіді, роздуму), ділових паперів, газетних жанрів, плану, тез, конспекту, реферату.

Мовознавче дослідження

19. Прочитайте текст. Охарактеризуйте уявного співроз­мовника. Наведіть з тексту слова і вирази цієї характеристики. Доведіть, що текст - монолог і з'ясуйте його мету.

МОЛИТВА

Отче наш, Тарасе всемогущий, Що створив нас ґенієм своїм, На моїй землі, як правда, сущий, Б'ющий у неправду, наче грім. Ти, як небо, став широкоплечо Над літами, що упали в грузь; Віку двадцять першого предтечо, Я до тебе одного молюсь. Дай нам силу ідолів знімати З п'єдесталів чорної олжі, Бурити казарми й каземати, Де виймають душу із душі. Поклади нам сонце на зіниці - Променем туди, де непроглядь. Хай підносять очі люди ниці, Хай в незрячих більма погорять. Мислям нашим дай ясне поління, А поетам - спину, що не гнесь. Дай нам пам'ять на тисячоліття, Непокору і любов на днесь. Да святиться слова блискавиця, Що несе у вічну далечінь Нашу думу й пісню. Да святиться між народами Твоє ім'я. Амінь! (Д. Павличко).

 

 

Пентипюк МІ. Марунич II, Гайдаєнко І.В. Ділове спілкування та культура мовлення

20. Доберіть і запишіть усі можливі відповіді на запитання:

1. Котра година?

2. Як тебе (вас) звати?

3. Де ти (ви) проживаєш (мешкаєш)?

4. Як вітаєшся (вранці, вдень, ввечері)?

5. Як прощаєшся (з другом, рідними, чужими людьми)?

6. Як можна попросити пробачення?

7. Як можна подякувати?

21. Прочитайте виразно текст. Зверніть увагу на особли­вості інтонування діалогу. З якою метою використовує його

автор?

СТЕП

Їдемо з батьком серед ночі;

То як мій коник заграє, заскаче,

Зараз чогось мому батькові в очі

Сльози навернуться, мов він заплаче...

«Чи не спитав,

Чого плаче

Він, козаче?»

«Ох, чи знаєш, - каже, - хлопче, Який степ твій коник топче?» -«Що він каже, Коли зна вже?»

«Хто тут бився, в степу мчався? Хто втікав, кого лякався?»

«Оте й чули,

Та забули...» «Чув, чиї отеє могили, Чув, чого тут вовки вили?..» —

«Бач, від чого

Він, небого, -

Колись, мій синку, ми тії могили Трупом та трупом начиняли;

І. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ

Колись, мій синку, ми в тії могили Злих ворогів, було, спати клали...» -

«Бач, од чого

Край могили

Вовки вили!» (А. Метлинський).

22. Уявіть, що ви тільки-но подивилися цікавий кінофільм чи спектакль. Дорогою додому зустрічаєте однокурсника (однокурсницю). Скажіть, чому ви почали розмову та якою формою мовлення скористалися.

Запишіть цю розмову.

23. Проведіть спостереження за усним мовленням своїх
однокурсників. Які помилки ви помітили?

Відтворіть письмово одну з розмов однокурсників під час перерви, а потім її відредагуйте

24. Складіть діалоги (і5-20 фраз):

а) двох студентів на перерві;

б) брата й сестри вдома;

в) матері (батька) й сина (дочки) про справи в університеті.

25. Прочитайте листи. У чому виявляється мовленнєва самобутність їх авторів?

ПАНАС МИРНИЙ - ДО М.М. КОЦЮБИНСЬКОГО Шановний добродію Михайле Михайловичу!

Один мій знайомий, маючи думку видати книжку про «Дівочу долю», як вона вимальовується у різних наших пись­мовців, дав мені подивитися свою працю. Продивляючись, я перше всього наткнувся на Вашу «Харитю» Прочитав я її та й нестямився!.. У такій невеличкій приповісті, та такого багато сказано! Та як сказано! Чистою, як кринична вода, народною мовою; яскравим, як сонячний промінь, малюнком; невелич­кими, домірними нарисами, що розгортують перед, очима ве­лику - безмірно велику - картину людського горя, краси сві­тової, виявляють бездонну глибину думок, таємні поривання

 

ПентилюкМІ, Марунич II, Гайдаєнко !.В. Ділове спілкування та культура мовлення

душі, забої невеличкого серця!.. Та так тільки справжній ху­дожник зможе писати!..

До Вас душею і серцем прихильний Панас Мирний. М.М. КОЦЮБИНСЬКИЙ -ДО І.С. НЕЧУЯ-ЛЕВИЦЬКОГО