Високоповажаний і дорогий Іване Семеновичу!

Щиро поздоровляю Вас з наступаючим Новим роком, бажаю Вам здоров'я й усього найкращого! Дякую сердечне за пам'ять про мене та за передані книжки, які я вже прочи­тав і якось перешлю Вам. Тішить мене, що Ви все працюєте, і цікавить дуже Ваша граматика. А от я не можу нічого робити, третій місяць лежу в клініці, я тяжко слабую вже 1/2 року. Бу­вайте здорові!

Ваш щирий М. Коцюбинський.

26. Напишіть листа:

а) другові (подрузі);

б) матері (батькові).

У якій формі (монологічній чи діалогічній) ви писатимете?

27. Запищіть в особах телефонну розмову:

а) з матір'ю;

б) з другом (подругою);

в) з викладачем (куратором).

28. Подивіться телепередачу ТСН і перекажіть її письмово. Як ви побудуєте свій монолог?

29. Дайте відповіді на запитання:

 

1. Які різновиди літературного мовлення ви знаєте?

2. Назвіть особливості усного і писемного мовлення.
Аргументуйте це прикладами.

3. Коли вживається усне, а коли писемне мовлення?

4.Чим відрізняються монологічне і діалогічне мовлення? 5.Як будується діалог (полілог)?

 

/. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ

4. Норми літературної мови

Мовознавче дослідження

30. Знайдіть помилки у побудові словосполучень, виправте їх. У зошити запишіть правильні варіанти.

Дякую Вас; піклуватися за матір; пам'ятка Тарасові Шев­ченку; виключення з правил; занятий день; сьогоднішня епо­ха; попадати в скрутне становище; вести себе; суттєве слово; особовий приклад; любе питання; приємний на вираз.

31. Випишіть із тлумачного словника значення поданих нижче слів.

Усно складіть з ними речення.

Злидні - злигодні, громадський - громадянський, міша­ти - заважати, дрібний - мілкий, заступник - замісник, виті­кати - випливати, класти - ставити, любимий - улюблений, власник - володар, кращий-ліпший, переводити - перекла­дати.

1 Прочитайте й запам'ятайте

Найголовніша ознака літературної мови - це її унормованість, властиві їй норми. Мовною нормою виступає будь-яке мовне явище - звук, сполучення звуків, морфема, зна­чення слова чи фразеологізму, форма слова, словосполучен­ня і речення, - що сприймається як зразок. Мовні норми є обов'язковими для всіх ц носіїв. Наприклад, чергування звуків д — док, с - їй та інші в дієсловах 1-ї особи однини теперішнього часу: сидіти - сиджу, ходити - ходжу, писа­ти - пишу, тесати ~ тешу, текти - течу, пекти - печу є нормативним. Це одна з морфологічних норм української мови.

Мовні норми можна показати такою таблицею:

Пентилюк МІ, Марунич 11, Гайдаєнко І.В. Ділове, спілкування та культура мовлення

Норми української літературної мови

 

Назви норм	Що регулюють норми
Орфоепічні норми	Правильну вимову звуків, звукосполучень і наголосу в словах
Лексичні норми	Уживання слів у властивому їм зна­ченні та правильне поєднання слів за змістом у реченні й словосполу­ченні
Граматичні норми	Правильне творення й уживання слів та їх форм, правильна побудова словосполучень і речень
Стилістичні норми	Уживання мовних засобів відповід­но до їх стилістичного забарвлення й стилю мовлення
Орфографічні норми	Правильний запис слів
Пунктуаційні норми	Правильну розстановку розділових знаків

Для культури мовлення центральною проблемою є мовна норма, що є як мовним, так і суспільним явищем.

Норма літературної мови - це сукупність загально­прийнятих правил, якими користуються мовці в усному й писемному мовленні. Опанування норм сприяє підвищен­ню культури мови, а висока мовна культура є свідченням культури думки. Щоб говорити і писати правильно, треба добре знати всі розділи мовної системи, А щоб говорити і писати добре, треба вміти відбирати в конкретній ситуації спілкування найбільш вдалі, доречні мовні засоби - слова, словосполучення речення.

££ЛГЛЖ)Н; ПОНЯТТЯ КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ

Норми літературної мови відбиті у словниках, фіксуються у вигляді усталених правил у довідниках, посібниках, підруч­никах. Вони є обов'язковим еталоном правильності літератур­ної мови для всіх, хто володіє і користується мовою, особливо для навчальних закладів, радіо, телебачення, театру, видав­ництв тощо.

Унормованість є необхідною якістю літературного мовлення, бея якого вона не змогла б виконати свою функцію як знаряддя розвитку суспільства, як засіб спілкування. Нормативність літе­ратурної мови - це природний її стан, а норма - це усвідомле-на реальність мови в її розвитку, закономірності, відображення в узагальненому обов'язковому правилі. Норма лише тоді є нормою, коли відображає об'єктивні закони розвитку мови.

Отже, норма - система норм, що стосуються однорідних груп мовних явищ на всіх рівнях мови.

Виділяють орфоепічні, лексичні словотвірні, граматич­ні, стилістичні норми,

Дослідники вважають, що нормативним є мовлення,

1) що відповідає системі мови, не суперечить її зако­нам; 2) у якому варіант норми володіє новими семантико-стилістичними можливостями, увиразнює, уточнює контекст: 3) у якому не допущено стильового (і стилістичного) дисонан­су; 4) в якому доречно обґрунтовані застосовані норми з іншо­го стилю; 5) в якому не допускається змішування норм двох мов (суржик).

У мовленні норми передбачають конкретний вибір і вжи­вання тих чи інших мовних одиниць залежно від ситуації, ці­лей і завдань спілкування.

Мовні норми найчастіше пов'язані зі стилістичним забарв­ленням мовних одиниць. Наприклад, нормами літературного мовлення вважаються: біле - білеє; весь - всенький, морозу - Мороза, а в мовленні вживаються залежно від мети і ситуації мовлення.

Норми співвідносяться із стилями мовлення і визначають­ся в межах кожного стилю.

 

Пентилюк МІ, Маруиич II, Гайдаєнко ІЗ. Ціпове спілкування та культура мовлення

/. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ

 

Літературні норми складалися поступово, вони — явище історично змінне. Мовна практика забезпечує творення і роз­виток норм.

Літературні норми характеризуються двоякістю:

1) для них властива стабільність, незмінність.

2) мовлення, а за ним і мова, розвиваються змінюються, міняються поступово і норми. Встановлено, що причинами
змін у мовних нормах найчастіше є зміни в житті суспільства,
вплив внутрішніх законів мови, вплив розмовної мови, діа­-
лектних особливостей.

У межах сучасної літературної мови норма зазнає певних змін, проте зберігає єдність і стійкість - відмінювання бо, 8о, написання Святе Письмо.

Норми визначають межі вживання варіантів загально­народної мови і діляться на літературні - нелітературні, пра­вильні - неправильні, регламентують функціонування слів, фразеологізмів, форм і конструкцій в літературній мові на від­міну від діалектів.

Основою культури мовлення є літературна мова.

Джерелами її норм є жива розмовна мова, місцеві говори, просторіччя, професійні жаргони, інші мови.

Просто­річчя

Місцеві говори

Професій­ні жаргони

Інші мови

 

Жива роз­мовна мова

 

Дотримання літературних норм у спілкуванні є визна­чальною ознакою високого рівня культури мовлення кожної людини.

Завдання для самоконтролю

32. Дайте визначення і наведіть приклади орфоепічних, них, словотвірних, морфологічних, синтаксичних, графічних, пунктуаційних і стилістичних норм.

33. Поясніть значення наведених слів, складіть з ними речення.

Підноситися - ставитись, діалектний - діалектичний, притаманний - властивий, пам'ятка - пам'ятник, попадати - по­трапляти, робити - працювати, одягати - надягати, об'ява -Оголошення.

34. Сформулюйте правила і наведіть приклади написання Великої букви у власних назвах.

35. Перекладіть словосполучення українською мовою.
Следующий за мной мужчина. На следующее десятиле-

тие. Следующий день. Запомните следующее. Приметьі сле-дующие. Следующий номер журнала. Следующие правила. II реследовавший его. Сдедовать по маршруту. Следующая гганщия. Следуюший параграф. Следующий будет отвечать.

Джерела норм літературної мови

36. Розкажіть про одного із сучасних письменників, уживаючи словам відноситися - ставитися, славний - славетний - нідомий - прославлений, твори - праці, тема - тематика, малювати - зображати - відтворювати, любимий - улюблений, щастя - везіння - талант, притаманний - властивий - характерний.

37. Усно дайте відповіді на запитання:

 

1. Як ви розумієте унормованість літературної мови?

2. Якими нормами регулюється усне літературне мовлення?

3. Які норми властиві писемному літературному мовленню?

4. Чому кожному із стилів притаманна своя норма?

5. Чому не можна порушувати літературну норму?

Пентилюк МІ, Марунич 1.1., Гайдаєнко І.В. Ділове спілкування та культура мовлення

 

І ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ

 

5. Ознаки культури мови

38. Розгляньте таблицю. Поміркуйте, чи всіма якостями мовлення ви володієте. Які з цих якостей вам треба удоскона­лювати?

Основні ознаки культури мови

Якості мовлення	Правила мовлення
1. Змістовність	Продумати текст й основну думку ви­словлювання; розкрити їх повно; ма­теріал підпорядкувати темі й основній думці; говорити й писати лише те, що добре відомо; не говорити й не писа­ти зайвого, добирати матеріал, якого не вистачає.
2. Правильність і чистота	Дотримуватися норм літературної мови: в усному висловлюванні - орфо­епічних, лексичних, фразеологічних, словотворчих, граматичних, стилістич­них. У писемному - лексичних, фразео­логічних, словотворчих,
3. Точність	Добирати слова і будувати речення так, щоб найточніше передати зміст вислов­лювання; прагнути, щоб зміст сказано­го або написаного був переданий точно, зрозуміло
4. Логічність і послідовність	Говорити й писати послідовно, ви­діляючи мікротеми і встановлюючи зв'язок між ними; забезпечувати смис­лові зв'язки між словами і реченнями

 

	в тексті; скласти план (простий чи складний) висловлювання, система­тизувати зібраний матеріал, виділити «дане» і «нове» у висловлюванні, уни­кати логічних помилок
5. Багатство (різ­номанітність)	Використовувати різноманітні мовні засоби (слова, словосполучення, ре­чення), уникати невиправданого по­вторення слів, однотипних конструкцій речень
6. Доречність (до­цільність)	Ураховувати, сферу призначення ви­словлювання, його мету, обставини спілкування
7. Виразність і об­разність	Добирати слова і будувати речення так, щоб якнайкраще, найточніше переда­ти думку, бути оригінальним у вислов­люванні і впливати на співрозмовника (адресата мовлення)