Творче завдання. Постарайтесь навести як можна більше прикладів різних контекстів (по(

Постарайтесь навести як можна більше прикладів різних контекстів (по(

бутових та наукових), у яких може вживатися поняття "свідомість".

 

7 8

 

Розділ 7

Психофізіологія несвідомого

 

 Поняття несвідомого.

 Установки і неусвідомлювані мотиви.

 Поведінкові автоматизми і стереотипи.

 Підпорогове сприйняття.

 Змінені стани свідомості.

 

7.1. Поняття несвідомого

Під несвідомим розуміється вся сукупність змісту психі(

чного життя, що недоступне безпосередньому усвідомленню.

Це поняття в широкому змісті містить у собі всі психічні

явища поза сферою свідомості – ті змісти психічного життя,

про наявність яких людина або не підозрює в даний момент,

або не знає про них уподовж тривалого часу, або взагалі ніко(

ли не знала.

Прикладом може бути неусвідомленість сигналів, що безу(

пинно надходять у головний мозок із самого організму люди(

ни – її внутрішніх органів, м’язів, суглобів. Ці сигнали почина(

ють усвідомлюватися переважно при виникненні патології

відповідного органу, коли порушується його нормальне функ(

ціонування. Однак у нормі вони створюють певне позитивне

почуттєве тло, що забезпечує нормальне самопочуття людини.

Поняття несвідомого не слід змішувати з відсутністю усві&;

домлення внаслідок небажання індивіда розібратися в собі (тоб(

то займатися інтроспекцією). Крім того, несвідоме

(підсвідомість) відрізняється від передсвідомості (наприклад,

певні спогади), зміст якого може бути легко усвідомленим.

Несвідомі процеси неможливо виявити простим зусиллям

волі; їхнє розкриття вимагає використання особливих

прийомів, таких як вільні асоціації, інтерпретація сновидінь,

різні методики цілісного вивчення особистості (у тому числі

проективні тести), гіпноз.

7 9

 

О.М. Кокун «Психофізіологія»

Перед експериментальною психофізіологією несвідомого

(чи точніше – неусвідомлюваних психічних явищ) стоїть

кілька основних питань:

 Чи можна у людини в стані бадьорості викликати або

виробити психічні, поведінкові, емоційні, вегетативні, біо(

електричні реакції чи стани на зовнішні стимули, зокре(

ма словесні, без їхнього усвідомлення?

 Як впливають ці неусвідомлювані явища на психічні

функції і поведінку, здійснювані на свідомому рівні?

 Якими є фізіологічні, мозкові механізми подібного впли(

ву неусвідомлюваних процесів на свідому діяльність лю(

дини? [2].

Можна виділити кілька основних класів проявів несвідомого:

1. Установки і неусвідомлювані мотиви, дійсний зміст яких

не усвідомлюється в силу їхньої соціальної неприйнят(

ності чи протиріччя з іншими мотивами.

2. Поведінкові автоматизми і стереотипи, що діють у

звичній ситуації, усвідомлення яких є зайвим унаслідок

їх відпрацьованості.

3. Підпорогове сприйняття.

4. Деякі змінені стани свідомості.

 

 

7.2. Установки і неусвідомлювані мотиви

Однією з форм несвідомого вважається установка. Згідно з

Д.М. Узнадзе установка являє собою готовність, схильність

суб’єкта до сприйняття майбутніх подій і дій у певному напрям(

ку; забезпечує стійкий цілеспрямований характер протікання

відповідної діяльності, є основою доцільної вибіркової актив(

ності людини.

Установка має важливе функціональне значення: цей стан

готовності дозволяє ефективніше виконати відповідну дію.

Явища, пов’язані з установкою, можуть виявлятися в різних

сферах психічного життя. Виділяють моторні, перцептивні і

когнітивні установки.

8 0

 

Розділ 7. Психофізіологія несвідомого

Вважається, що формування і реалізація установки відбу(

вається на неусвідомлюваному рівні. Аргументом на користь

цього є те, що установку можна виробити й у гіпнотичному

стані, коли людина не може усвідомити стимулів, на основі яких

вона формується. Установка спрацьовує при взаємодії індиві(

да із середовищем, при "зустрічі" потреби із ситуацією її задо(

волення; на базі установки, що виражає стан усього суб’єкта як

такого, діяльність може бути активізована поза участю його

емоційних і вольових актів.

Теорія про несвідомі психічні явища в мотиваціях (потягах)

особистості й у детермінації поведінки була створена З. Фрей(

дом. Згідно із цією теорією вилучені зі свідомості переживан(

ня, комплекси, "защемлені афекти", з області несвідомого різно(

манітно впливають на життєдіяльність і поведінку людини;

можуть ставати джерелом як творчих прагнень, так і аномаль(

ної поведінки, нервово(психічних захворювань тощо. Джере(

лом інстинктивного заряду, що додає мотиваційну силу по(

ведінці людини служить несвідоме (закрите від свідомості

внаслідок заборон, що накладаються суспільством) лібідо.

Зі сфери свідомості в підсвідому сферу можуть витісняти(

ся різні потяги, бажання, неприємні переживання й т.ін. Вони

стають могутнім джерелом психічної активності людини і ви(

являються у стані бадьорості у всілякій формі.

 

7.3. Поведінкові автоматизми і стереотипи

Існує важлива обставина, загальна для усіх видів несвідо(

мого: неусвідомлення не є негативним фактом, що розуміється

як "психічне мінус свідомість", а є результатом активних про(

цесів, що відбуваються в центральній нервовій системі.

Це добре видно на такій формі несвідомого, як автомати&;

зована поведінка, коли зі зміцненням навички все більша час(

тина інформації, що надходить ззовні, не доходить до свідо(

мості, а обробляється і переключається на ефекторну (рухову)

систему на нижчих рівнях центральної нервової системи. Кож(

на людина знає, що в процесі навчання, особливо на його по(

чаткових стадіях, свідомість бере безпосередню участь у

8 1

 

О.М. Кокун «Психофізіологія»

довільній руховій діяльності (наприклад, при навчанні грі на

роялі, ходьбі, письму і т.ін.).

Ще одним прикладом подібної несвідомої психічної діяль(

ності є те, як при розмові автоматично, неусвідомлено із пам’(

яті, у якій зберігаються тисячі слів, "витягуються" придатні слова

для вираження певної думки. Свідомість не бере участі і в гра(

матичній побудові мови. Ця мовна діяльність здійснюється на

основі особливої форми несвідомої (імпліцитної) пам’яті [2].

 

7.4. Підпорогове сприйняття

 

Підпорогове сприйняття являє собою суб’єктивно не усві(

домлювані процеси, але такі, що впливають на поведінку лю(

дини, сприйняття емоційно чи мотиваційно значущих, але

фізично слабких сигналів. Воно протікає ніби "під порогом"

свідомості, але здатне викликати вегетативні, біоелектричні й

емоційні реакції, а також впливати на поведінку. Так, наприк(

лад, зовні безпричинні емоції часто викликаються цілком реаль(

ними стимулами, що у даний момент людиною не усвідомлю(

ються унаслідок певних зовнішніх і внутрішніх причин.

Слабкий, підпороговий сигнал може бути сприйнятий і за(

реєстрований сенсорною системою і закодований на рівні

підсвідомості. Докази існування підпорогового сприйняття от(

римані багатьма експериментаторами. Було виконано сотні

наукових досліджень, що підтверджують можливість впливу на

несвідомому рівні на поведінку людини. Зокрема, на її вибір

певного предмета, його сприйняття, зміст фантазій, сновидінь,

психологічних установок, на функцію запам’ятовування і

відтворення подій і т.ін. (феномен 25(го кадру).

Наприклад, встановлено, що надзвичайно швидко мигаючі

картини зі сценами, які викликають позитивні емоції (скаже(

мо, кошенята, щенята, закохана пара, обличчя, що посміхаєть(

ся) чи негативні (труп чи зле обличчя), впливають на подаль(

шу оцінку, здавалося б, нейтральних фотографій людей. Слайди,

на яких зображені люди, що попередньо сприймали на підпо(

роговому рівні оптимістичні сцени, оцінювалися більш пози(

8 2

 

Розділ 7. Психофізіологія несвідомого

тивно (оптимістично), ніж фотографії тих самих людей, зроб(

лені після пред’явлення їм негативних сцен.

Було також доведено, що емоційні подразники, пред’явлені

на підпороговому рівні, викликають відповідну реакцію тієї зони

кори головного мозку, що обробляє інформацію, одержувану від

стимулів, що впливають на емоції, а також викликають актива(

цію деяких підкіркових структур (мигдалеподібного тіла й ін.).

Разом з тим ефект неусвідомлюваних слів чи зображень мож(

на виявити не завжди. Часто він виявляється занадто слабким для

того, щоб відчутно впливати на поведінку. Для прояву цього ефек(

ту слова чи інші стимули повинні бути емоційно значущими, а

рівень мотивації чи емоційної напруги – досить високим.

 

7.5. Змінені стани свідомості

Гіпноз являє собою стан зміненої свідомості, чи трансу, у

який людина вводиться іншою людиною (гіпнотизером) за до(

помогою навіювання.

Людина, що знаходиться в стані гіпнозу, діючи на несвідо(

мому рівні, здатна виконувати словесні інструкції гіпнотизера.

При цьому поведінка загіпнотизованої людини зовні зазвичай

не істотно відрізняється від її нормальної поведінки у стані ба(

дьорості. Відмінною рисою гіпнотичного стану також є винят(

кова концентрація уваги на навіюванні гіпнотизера і реалізації

цього навіювання. Людина здатна підтримувати сенсорний і

руховий контакт із навколишнім світом. Вона здатна слухати і

розуміти мову, розмовляти, рухатися. Але ця здатність цілком

підконтрольна волі гіпнотизера. Гіпнотизер може навіяти лю(

дині, що вона когось чи щось не бачить, чи бачить неіснуючі

об’єкти, що нога чи рука загіпнотизованого втратила чутливість,

і він не почуває болю при уколі чи опіку тощо.

Введення людини в гіпнотичний стан зазвичай здійснюєть(

ся за допомогою словесного навіювання, що часто доповнюєть(

ся фіксацією погляду. За допомогою повторюваних монотонних

інструкцій навіюється стан розслаблення, сонливості. При дот(

риманні належних умов більшість людей піддається гіпнозу. На

8 3

 

О.М. Кокун «Психофізіологія»

гіпнабельність не впливають ні рівень інтелекту, ні стать, ні вік.

Вважається, що уведення в гіпнотичний стан не може бути

здійснене гіпнотизером проти волі людини і що бажано її ак(

тивне сприяння в цьому. Але, разом з тим, існує безліч при(

кладів, коли людина мимо своєї волі все(таки потрапляє в гіпно(

тичний стан, і, як наслідок, стає цілком підвладною волі

гіпнотизера. Найбільш розповсюдженим прикладом цього може

бути так званий циганський гіпноз.

У залежності від мети гіпнотичного впливу і психічного

стану людини гіпнотичний стан може бути різної глибини:

1) поверхневим – людина усвідомлює, що з нею відбувається,

а після сеансу може згадати, що зазнавала; 2) глибоким – у ньо(

му придушуються чи змінюються сенсорні і рухові функції, а

після сеансу людина не може згадати, що з нею відбувалося;

3) сомнамбулічним – людина зовні виглядає як у стані бадьо(

рості, але її свідомість знаходиться під контролем гіпнотизера.

Гіпноз як метод вивчення несвідомого має перевагу перед

іншими методами, оскільки дозволяє експериментально дослід(

жувати несвідомі психічні явища. Здебільшого вивчається вико(

нання різних інструкцій і в гіпнотичному, й у постгіпнотичному

стані. Ефект постгіпнотичного навіювання використовується в

психотерапевтичному лікуванні. Існує багато психотерапевтич(

них методів, що виконуються за допомогою гіпнозу і спрямовані

на те, щоб позбавити людину таких проблем, як паління, нав’яз(

ливе переїдання, лікарська залежність, психосоматичні розлади.

Сомнамбулізм (лунатизм) являє собою форму складної по(

ведінки, що здійснюється в сні, зовні виглядає цілеспрямованою,

але людиною не усвідомлюється. Людина може вставати з по(

стелі і робити стереотипні і координовані рухи з відкритими

очима. Її зіниці звужені, погляд застиглий. Сомнамбулізм вва(

жається досить розповсюдженим явищем (близько 2% усіх

людей періодично ходять у сні). Він найчастіше зустрічається

в дитячому і підлітковому віці. Найбільш частою причиною

сомнамбулізму є функціональні розлади нервової системи.

Гіпотеза, яка пояснює фізіологічну причину виникнення

сомнамбулізму, полягає у тому, що під час сну з якихось при(

8 4

 

Розділ 7. Психофізіологія несвідомого

чин гальмування центральної нервової системи не поширилось

на ділянки мозку, що керують руховими функціями. Прикла(

дом неповного гальмування є випадки, коли спляча людина

говорить у сні, сидить у ліжку.

Прояви сомнамбулізму, як правило, починаються через 1–

1,5 години після засипання у фазі "повільного" сну. Спонтан(

ного переходу зі стану сомнамбулізму у стан бадьорості не

відбувається. Він звичайно завершується поверненням до нор(

мального фізіологічного сну через 10–15 хвилин (рідше – че(

рез 20–50 хвилин). Після пробудження спогади про те, що

відбувалося в стані сомнамбулізму відсутні.

 

Питання для самоконтролю

1. Що являє собою несвідоме і в чому воно може виявлятись?

2. У чому виявляється неусвідомленість установки?

3. Як підсвідомі мотивації можуть впливати на поведінку людини?

4. Що являють собою поведінкові автоматизми і стереотипи?

5. У чому полягає феномен підпорогового сприйняття?

6. Які відмітні риси та властивості гіпнотичного стану?

7. Що являє собою сомнамбулізм?

 

Література

1. Бехтерев В.М. Гипноз. – Донецк: Сталкер, 1999. – 382 с.

2. Костандов Э.А. Психофизиология сознания и бессознательного. –

СПб.: Питер, 2004. – 167 с.

3. Костандов Э.А. Психофизиология бессознательного // Психофизиоло(

гия: Учебник для вузов / Под. ред. Ю.И. Александрова. – 3(е изд. –

СПб.: Питер, 2004. – С. 206–232.

 

Теми рефератів

1. Несвідоме як психічний феномен.

2. Сучасні дослідження підпорогового сприйняття.

3. Гіпноз – реальність і вимисел.