Творче завдання. Подумайте, як можна на основі спостереження виявити певні установкиПодумайте, як можна на основі спостереження виявити певні установки і неусвідомлювані мотиви людини.
8 5
Розділ 8 Психофізіологія сну
Сон і його види. Теорії сну. Стадії сну. Сновидіння. Значення сну і потреба в ньому.
8.1. Сон і його види Сон являє собою особливий періодично виникаючий фун( кціональний стан із специфічними поведінковими проявами у вегетативній і моторній сферах, який характеризується зни( женням активності нервової системи, відключенням від сен( сорних впливів зовнішнього світу і практично повною відсут( ністю рухової активності. Наукові дослідження останніх десятиліть показали винятково важливе значення сну для життєдіяльності людини. У людини періодизація сну, як правило, тісно прив’язана до добового циклу зміни дня і ночі. Наявність одного періоду сну і бадьорості впродовж доби називається монофазним сном. При поліфазному сні зміна періодів сну і бадьорості відбувається кілька разів на добу. Такий сон характерний для маленької ди( тини. У дорослої людини, як правило, сон монофазний чи діфазний (двічі на добу). Виділяють ще такі види сну, як: 1) наркотичний – настає внаслідок впливу різних хімічних речовин (різних видів наркотиків, вдихання парів ефіру, хлороформу) а також електронаркозу (вплив слабкого пе( реривчастого електричного струму); 2) гіпнотичний – настає внаслідок гіпнотичного навіювання; 3) патологічний – може виникати внаслідок ушкоджень го( ловного мозку хвороботворного чи травматичного харак( теру (пухлини у великих півкулях, ураження деяких діля(
8 6
Розділ 8. Психофізіологія сну нок стовбура мозку, анемія мозку, різні види мозкових травм); різновидами патологічного сну є сомнамбулізм і летаргічний сон (може виникнути внаслідок сильної емо( ційної травми і продовжуватися від декількох днів до де( кількох років і більше).
8.2. Теорії сну З самого початку формування наукових припущень щодо природи сну визначились дві основні точки зору: 1) активні теорії сну – сон є активним процесом і настає в результаті збуд( ження певних структур ("центрів сну"), що викликає загальне зниження активності організму; 2) пасивні теорії сну – настан( ня сну відбувається пасивно в результаті припинення дії пев( них чинників, що необхідні для підтримки стану бадьорості [4]. Хімічна теорія. Згідно з цією теорією людина засинає внас( лідок того, що під час стану бадьорості в клітинах тіла накопи( чуються продукти, що легко окислюються, і в організмі вини( кає дефіцит кисню. Деякі дослідники припустили, що під час стану бадьорості в організмі синтезується особлива отруйна речовина – гіпнотоксин, руйнування якого відбувається під час сну. У дослідженнях були отримані різні результати – такі, що підтверджують, так і такі (у більшій мірі), що спростовують цю теорію. Про її суперечливість, наприклад, говорить те, що вона не може пояснити часті випадки бадьорості одного із сіамських близнюків, що мають загальну кровоносну систему, під час сну іншого; практично цілодобовий сон немовляти; механізм ней( тралізації при безсонні токсичних речовин, що нібито утворю( ються у стані бадьорості. Гальмівна теорія сну. Її автором є І.П. Павлов. Згідно з його поглядами причиною сну є широка іррадіація внутрішнього гальмування по корі великих півкуль і відділах мозку, що зна( ходяться нижче. Цей процес забезпечує "відпочинок" головно( го мозку і лежить в основі відновлення його працездатності для подальшої після сну життєдіяльності. Сучасні теорії сну. Більшість сучасних гіпотез щодо функ( ціонального призначення сну й окремих його стадій можна зве( 8 7
О.М. Кокун «Психофізіологія» сти до трьох основних типів: 1) енергетичних, 2) інформацій( них, 3) психодинамічних [3]. Відповідно до "енергетичних" теорій під час сну відбувається відновлення енергії, витраченої під час бадьорості. Особлива роль при цьому приділяється дельта(сну, збільшення тривалості якого виникає після фізичного і розумового напруження. Будь( яке навантаження компенсується збільшенням частки дельта( сну. При цьому початковим етапом сну керує ретикулярна формація. А регулюючий вплив на функції сну і бадьорості та( кож справляють гіпногенна зона передньої частини гіпоталаму( са і периферичні гіпногенні зони, що розташовані в стінках сонних артерій. Згідно із поглядами П.К. Анохіна, у механізмі настання сну основну роль відіграє гіпоталамус: при тривало( му стані бадьорості рівень життєвої активності клітин кори мозку знижується; це призводить до зниження їхнього гальмі( вного вплив на гіпоталамус, що дозволяє йому "виключати" вплив активуючої ретикулярної формації і, як наслідок, при зниженні висхідного потоку збудження людина засинає. Згідно із інформаційними теоріями сон настає в результаті зменшення сенсорного потоку до ретикулярної формації, що призводить до включення гальмівних структур. Згідно із ще однією точкою зору відпочинку потребують не клітини, тка( нини й органи, а психічні функції (сприйняття, мислення, па( м’ять). Оскільки сприймана інформація може "переповнити" мозок, тому йому необхідно на час відключитися від навколиш( нього світу за допомогою сну. Сон закінчується, коли інформа( ція, отримана впродовж попереднього дня "записана" у пам’яті, і організм готовий до сприйняття нової порції інформації. У психодинамічних теоріях сну причиною його настання вважається гальмівний вплив, що справляє кора головного моз( ку на саму себе і підкіркові структури. За деякими уявленнями існує ієрархічно побудована моз( кова система, що регулює цикли сну і бадьорості. У регульова( ний контур цієї системи входить ретикулярна формація, що підтримує рівень бадьорості, синхронізуючі апарати, відпові( дальні за повільний сон, і ретикулярні ядра вароліїва мосту, 8 8
Розділ 8. Психофізіологія сну відповідальні за швидкий сон. У регулюючому контурі здійснюється взаємодія між цими апаратами, їхнє включення і зміна. Там само сон і бадьорість пов’язані з іншими системами організму – вегетативною, соматичною, психічною. Регулюю( чий контур знаходиться в межах лімбіко(ретикулярного комп( лексу. Усередині цього комплексу маються і спеціалізовані апа( рати (судинорухальний і дихальний центри, ядра гіпоталамуса, що регулюють діяльність гіпофіза і підсилюють зрушення у внутрішньому середовищі, зони, що забезпечують сон і бадь( орість), і нейронні утворення, що здійснюють інтеграцію діяль( ності мозкових систем [3].
8.3. Стадії сну Під час сну мозок проходить через два якісно різних стани – повільний і швидкий сон, що складаються з п’яти стадій (чоти( ри стадії повільного сну й одна – швидкого). Ці стадії повторю( ються приблизно з півторагодинною циклічністю, у середньому 4–6 разів за ніч. Для повільного сну характерне уповільнення хвиль ЕЕГ, для швидкого – характерна поява хвиль ЕЕГ, под( ібних до хвиль, що реєструються в стані бадьорості. На першій стадії (період дрімоти) здійснюється перехід від стану бадьорості до стану сну. Це супроводжується зменшен( ням альфа(активності і появою низькоамплітудних повільних тета(і дельта(хвиль. Тривалість стадії складає близько 10–15 хв. У її кінці можуть з’являтися короткі спалахи так званих "сон( них веретен". Друга стадія (поверхневий сон) характеризується регуляр( ною появою "сонних веретен" – веретеноподібного ритму у 14– 18 коливань на секунду. З появою перших же веретен відбу( вається відключення свідомості. У паузи між веретенами людину легко розбудити. Друга стадія займає майже половину всього часу нічного сну. Третя і четверта стадії поєднуються під назвою дельта(сну, оскільки під час їх на ЕЕГ з’являються високоамплітудні повільні хвилі – дельта(хвилі. Третя стадія характеризується всіма риса( 8 9
О.М. Кокун «Психофізіологія» ми другої стадії, до яких додається наявність в ЕЕГ повільних дельта коливань з частотою 2 Гц і менше, що займають 20–50% всієї ЕЕГ. У четвертій стадії дельта(хвилі займають понад 50% усієї ЕЕГ. Це найглибша стадія сну, що характеризується найви( щим порогом пробудження і найсильнішим відключенням від зовнішнього світу. На цій стадії виникає близько 80% сновидінь. Саме на цій стадії можливі напади сомнамбулізму і нічні кошма( ри. При пробудженні у цій стадії людині важко зорієнтуватися. Стадії дельта(сну більш виражені на початку сну і поступово зменшуються до його кінця. Для них характерне зниження м’я( зового тонусу, підвищення ритмічності й порідшання частоти подиху і серцевих скорочень. Перші чотири стадії сну, як прави( ло, займають 75–80% усього періоду сну. П’ята стадія сну ("швидкий сон"). Для цієї стадії характер( на повна нерухомість людини внаслідок різкого падіння в неї м’язового тонусу і швидкі рухи очних яблук під зімкнутими віками з частотою 60–70 разів на секунду. Крім того, поси( люється мозковий кровотік і на тлі глибокого м’язового розс( лаблення спостерігається значна активація вегетатики. Відбу( ваються різкі зміни артеріального тиску, частоти серцевих скорочень і дихання. На цій стадії сну в ЕЕГ переважають низь( коамплітудні високочастотні складові, характерні для стану бадьорості. Саме під час "швидкого сну" цієї стадії виникає ве( лика частина сновидінь, що запам’ятовуються. Перша стадія в дорослих людей у нормі займає близько 10% часу всього сну, друга 35–45%, третя і четверта по 10–15 %, і п’ята – 20–25%. Крім згадуваних вище зниження активності нервової сис( теми, відключення від сенсорних впливів зовнішнього світу тощо, у сні відбувається ще ряд змін на фізіологічному рівні. Під час сну зростають пороги чутливості всіх аналізаторів, ослабляються умовні і безумовні рефлекси, знижується темпе( ратура тіла. Для сну характерний стан глибокого розслаблення більшості м’язів. Але тонус м’язів, що закривають віки, і кільце( вого мускула, що замикає сечовий міхур, посилюється. Під час першої – четвертої стадій відбувається зниження вегетативно( 9 0
Розділ 8. Психофізіологія сну го тонусу (звужуються зіниці, рожевіє шкіра, посилюється по( товиділення, знижується слиновиділення, знижується ак( тивність серцево(судинної, дихальної систем, систем травлен( ня і виділення, зменшується обсяг циркулюючої крові, спостерігається надлишкове кровонаповнення легеневих судин, зменшується інтенсивність легеневого газообміну). Поряд зі зниженням у сні рівня обміну речовин активізуються процеси відновлення працездатності всіх клітин організму, інтенсивно йде їхнє розмноження, відбувається заміна білків [3].
8.4. Сновидіння Сновидіння являють собою регулярно виникаючі під час сну суб’єктивно пережиті уявлення, що супроводжуються зорови( ми образами. Емоційне забарвлення і зміст сновидінь, ступінь участі лю( дини у власних сновидіннях що пов’язують з інтенсивністю фізіологічних зрушень у швидкому сні. Для швидкого сну харак( терна відносно більш виражена активація кори головного мозку в правій півкулі. Очевидно, це є однією з причин переваги в сновидіннях просторово(образного мислення і своєрідної зміни свідомості. Так, як правило, людина не усвідомлює себе сплячою та такою, що бачить сновидіння. Її відображення реальності і самосвідомість порушені, у результаті чого відсутнє критичне відношення до сприйманого в сновидінні, навіть якщо воно ало( гічне чи нереальне. Людина відчуває себе у швидко мінливій обстановці, де очевидні просторово(тимчасові закономірності відсутні і можуть з’являтися події і люди з минулого. Але при цьому в сновидінні самооцінка й емоційне реагування зберіга( ються (почуття радості, страху, провини, сорому тощо). Вважається, що сюжети сновидінь в образній, символічній формі відображають основні мотиви й установки людини. Пере( живання і запам’ятовування сновидінь знаходиться в залежності від особливостей особистості, емоційного і фізичного стану пе( ред сном. Незважаючи на розмаїтість і фантастичність світу сно( видінь, цей світ не містить нічого абсолютно нового. Картини 9 1
О.М. Кокун «Психофізіологія» сновидінь базуються на життєвому досвіді людини і переважно відображають події, що відбувалися з нею раніш. Згідно із З. Фрейдом, сновидіння містять не тільки явний і очевидний зміст, який можна викласти в переказі, а й прихований, неявний, кот( рий неможливо усвідомити відразу. Передбачається, що однією з основних функцій сновидінь є емоційна стабілізація. Сновидіння бачать по кілька разів за ніч абсолютно всі люди. Ті, хто вважає, що не бачить снів чи бачить їх дуже рідко, їх просто не пам’ятають. Фізіологічною основою сновидінь мож( на вважати фазу швидкого сну. Будь(яка людина, розбуджена у цей період, скаже, що бачила сновидіння і може розповісти його зміст. Ступінь емоційного забарвлення сновидінь пов’яза( ний з частотою серцевих скорочень і дихання, ступенем зву( ження судин і виразністю електричної активності шкіри в ос( танні хвилини швидкого сну. Дослідження показали, що людина бачить сновидіння і на стадії повільного сну. Але ці сновидіння більш реалістичні й не такі яскраві, фантастичні та емоційно забарвлені, як сновидін( ня у швидкому сні. Раніше вважалося, що людина не може усвідомити себе та( кою, що бачить сновидіння, і вчиняти у ньому усвідомлені, во( льові дії. Але наукові дослідження останніх десятиліть (С. Ла( бержа, Х, Рейнголда, П. Толі й ін.) показали, що при відповідному тренуванні практично кожний може навчитися входити в усвідомлене сновидіння. Можливо, що в наукових дослідженнях у даному напрямку криється серйозний потен( ціал подальшого вивчення людини, її творчого і особистісно( го розвитку.
8.5. Значення сну і потреба в ньому
В онтогенезі часове співвідношення періодів сну і бадьорості поступово змінюється. Немовлята сплять 20–23 год. на добу, діти у віці від шести місяців до одного року – близько 18 год., у віці від двох до чотирьох років – 14–16 год., у віці від чотирьох до восьми років – 11–12 год., у віці 8–12 років – близько 10 год., 9 2
Розділ 8. Психофізіологія сну у віці 12–16 років – близько 9 год. Потреба в сні у дорослих в середньому складає 7,5–8,5 год. на добу. Після 75 років часто відбувається зменшення тривалості сну, може з’явитися невро( тичне безсоння. У той самий час практично здорові люди цього віку сплять понад 8 год. на добу. Дослідження показали, що в міру старіння людини тривалість сну в нормі повинна збільшувати( ся. Так, довгожителі в середньому сплять по 11–13 год. Потреба в сні відноситься до вітальної. Недосипання вважаєть( ся однією з характерних "хвороб" сучасного "цивілізованого" сус( пільства, часто стає причиною аварій і катастроф. Вважається, що тривалість нічного сну у 7 годин є недостатньою, а сон менше 6,5 годин впродовж тривалого часу може підірвати здоров’я. Однією з основних функцій сну вважається забезпечення процесів відновлення у головному мозку. Людина, якої позбав( ляють сну, гине впродовж двох тижнів. Вже через 50–80 год. без сну у людини відбувається значне зниження швидкості реакцій, працездатності, здатності до зосередження уваги, псується настрій, з’являється плутаність мови, відбувається дезорієнтація в навколишньому середовищі, знижується точність роботи. Більш тривале позбавлення сну може призвести до виникнен( ня психопатій і навіть параноідальних розладів психіки.
9 3
О.М. Кокун «Психофізіологія» Питання для самоконтролю 1. Що являє собою сон людини і які його види існують? 2. У чому полягає сутність основних теорій сну? 3. Яким є зміст і фізіологічні характеристики стадій сну? 4. Що являє собою сновидіння? 5. Якою є потреба у сні на різних стадіях онтогенезу? 6. Яке функціональне значення сну?
Література 1. Блум Ф., Лейзерсон А., Хофстедтер Л. Мозг, разум и поведение: Пер. с англ. – М.: Мир, 1988. – 246 с. 2. Вейн А.М. Бодрствование и сон. – М.: Наука, 1970. – 128 с. 3. Марютина Т.М., Ермолаев О.Ю. Введение в психофизиологию. – 4(е изд. – М.: Флинта, 2004. – 400 с. 4. Психофизиология: Учебник для вузов / Под. ред. Ю.И. Александрова. – 3(е изд. – СПб.: Питер, 2004. – 464 с.
Теми рефератів 1. Сон у життєдіяльності людини. 2. Кероване сновидіння – реальність чи вимисел. 3. Порушення сну.
|
