Творче завдання. Опишіть відмітні ознаки стомлення, які настають внаслідок інтенсивноїОпишіть відмітні ознаки стомлення, які настають внаслідок інтенсивної розумової та важкої фізичної праці. Які із них є спільними, а які різними?
Розділ 13 Психофізіологія адаптації
Загальні уявлення про адаптацію. Види адаптації. Загальні закономірності адаптації. "Ціна" адаптації та дезадаптація. Адаптивність та адаптаційні можливості.
13.1. Загальні уявлення про адаптацію Проблема адаптації людини до постійних змін навколишнь( ого середовища має надзвичайну актуальність. Це пов’язано з тим, що саме процес адаптації визначає можливості людини стосовно виживання та діяльності в умовах підвищеної стре( согенності зовнішнього середовища, що постійно змінюється. Недостатня адаптованість до дії різноманітних стресорів при( зводить як до зниження ефективності діяльності людини, так і до виникнення різноманітних нервово(психічних і психосома( тичних захворювань. Пріоритет започаткування уявлень про адаптацію нале( жить ученню К. Бернара про сталість внутрішнього середови( ща. Саме завдяки підтримці такої сталості жива система на( буває відносної незалежності від зовнішніх впливів, адаптуючись до навколишнього середовища. Основні поло( ження концепції К. Бернара розвинув У. Кеннон. Саме йому належить введення в науковий обіг для визначення сталості внутрішнього середовища нині широковживаного терміна "го( меостаз". Збереження гомеостазу досягається завдяки проце( су адаптації під час взаємодії організму та середовища. У. Кен( нон розглядав гомеостаз і як внутрішній стан, і як відношення в системі "організм – середовище". Згідно із сформульованим ним принципом гомеостазу всі процеси, які відбуваються в організмі, націлені на зберігання стану рівноваги у відповідь на негативний вплив середовища.
Розділ 13. Психофізіологія адаптації Існує й інша стратегія адаптації, яка не спрямована на підтримку гомеостазу. Часто підтримується не стан певних структур, а їхня функція. Наприклад, концентрації розчинених речовин в організмі регулюються у розрахунку на підтримку структури і функції ферментів; рН крові регулюється так, щоб при змінах температури не порушувались функції її білків. Ре( зультат адаптації в таких випадках – не гомеостаз (сталість стану), а скоріше підтримання функції. Ця стратегія дає змогу цілісному організмові змінювати у певних межах свої структур( но(функціональні характеристики при різких зрушеннях сере( довища, зберігаючи суттєві для себе функції навіть на шкоду функції однієї зі своїх систем. У найбільш загальному змісті адаптацію людини можна визначити як процес її пристосування до зміни умов життєд( іяльності. При цьому можна виділити різні рівні адаптації: 1) суб( клітинний; 2) клітинний; 3) тканинний; 4) окремого органа; 5) окремої системи органів; 6) цілісного організму; 7) груповий; 8) популяційний [4]. Адаптацію також можна розглядати у двох аспектах – ста( тичному і динамічному. Статичний аспект відбиває влас( тивість (стан) біосистеми, її стійкість до умов середовища – рівень її адаптованості. Динамічний – відбиває процес присто( сування біосистеми до умов середовища, що змінюються [5]. Тісно пов’язаними з адаптацією поняттями є резистентність і реактивність. Резистентність – це здатність чинити опір под( разненню. Реактивність – це властивість організму відповіда( ти змінами життєдіяльності на впливи зовнішнього середови( ща. Нервова система відіграє істотну роль у резистентності та реактивності організму, тому, по суті, всі форми темпераменту визначаються індивідуальною реактивністю. Резистентність може бути активною та пасивною. Активна резистентність ха( рактеризується здатністю організму перебудовуватися при змінах як умов подразнення, так і умов зовнішнього середови( ща. Реактивність може проявлятися підвищеною реакцією (гіпе( рергія) і зниженою (гіпоергія). Гіперергічний стан характери(
О.М. Кокун «Психофізіологія» зується підвищенням збудливості, гіпоергічний, навпаки, – галь( муванням. У формуванні реактивності беруть участь усі відділи нервової системи: рецептори, провідна система, спинний і дов( гастий мозок, підкірка та кора головного мозку.
13.2. Види адаптації З метою підкреслення домінування тих чи інших компо( нентів у цілісній системі при здійсненні адаптації, а також з метою зручності при вивченні адаптації людини до певної гру( пи однорідних факторів здебільшого виділяються такі види адаптації, як фізіологічна, психічна, соціально(психологічна, психофізіологічна, професійна. Фізіологічна адаптація являє собою стійкий рівень актив( ності і взаємозв’язку функціональних систем, органів і тканин, а також механізмів управління, що забезпечує нормальну жит( тєдіяльність організму і трудову активність людини в різних (тому числі і соціальних) умовах існування, здатність до відтво( рення здорового потомства [1]. Психічну адаптацію можна визначити як процес установ( лення оптимальної відповідності особистості і навколишнього середовища в ході здійснення діяльності, що властива людині, яка дозволяє індивіду задовольняти актуальні потреби і реалі( зовувати пов’язані з ними значущі цілі (при збереженні псих( ічного й фізичного здоров’я), забезпечуючи в той же час відповідність психічної діяльності людини, її поведінки вимо( гам середовища [3]. Соціально&психологічну адаптацію можна розуміти як аспект психічної адаптації, що забезпечує організацію мікросоціальної взаємодії, формування адекватних міжособистісних стосунків, урахування експектацій оточення і досягнення соціально зна( чущих цілей [3]. Поняття адаптації за своєю суттю психофізіологічне. Адже, виходячи з системного розуміння адаптації, адаптаційні про( цеси, що переважно відносять до психічної чи фізіологічної сфери, як правило, невід’ємні один від одного та тісно взає(
Розділ 13. Психофізіологія адаптації мопов’язані під час пристосування людини до умов існуван( ня, що постійно змінюються. Психофізіологічну адаптацію можна визначити як процес, який зумовлений зміною в психофізіологічному стані людини під впливом дезадаптаційних факторів, що потребує одночас( ної та узгодженої взаємоспівдії функціональних підсистем на всіх рівнях цілісної системи "психофізіологічний стан" з метою ефективного забезпечення діяльності в нових умовах. Психофізіологічна сутність адаптації відбивається у таких її основних компонентах: 1) активаційному (органічні й функціональні витрати, спря( мовані на досягнення значущих для суб’єкта цілей); 2) когнітивному (перебудови когнітивних процесів, спрямо( вані на вироблення найбільш ефективних способів пере( робки інформації, без яких ефективна адаптація немож( лива); 3) емоційному (визначається динамікою емоційних пережи( вань, що є суб’єктивними індикаторами ефективності процесу адаптації); 4) мотиваційно(вольових процесах (забезпечують координа( цію всіх інших компонентів і напрямів реалізації значу( щих для суб’єкта цілей і тим самим надають процесу адап( тації стійкості й безперервності) (С.О. Шапкін). Професійна адаптація являє собою єдність адаптації люди( ни до фізичних умов професійного середовища (психофізіоло( гічний аспект), адаптації до професійних завдань, операцій, що виконуються, професійної інформації і т.ін. (професійний ас( пект), і адаптації особистості до соціальних компонентів про( фесійного середовища (соціально(психологічний аспект). Можуть виділятись також інші види адаптації: успадкована і набута, пренатальна й постнатальна, індивідуальна і популяц( ійна (видова), універсальна (широка) і спеціалізована (вузька), специфічна й неспецифічна, одинична і загальна, однобічна і різнобічна, внутрішня і зовнішня, цілісна і часткова, умовна і безумовна, потенційна й актуальна, нормальна і стресова, реак( тивна й активна та ін. [4].
О.М. Кокун «Психофізіологія» Ще вирізняють такі види адаптації, як термінова (первин( на реакція організму на подразник, що характеризується по( вною мобілізацією фізіологічних резервів) і довгострокова (ком( понується на основі сформованої програми гомеостатичного регулювання – багаторазової реалізації термінової адаптації і набутої нової якості).
13.3. Загальні закономірності адаптації Фактори, що впливають на успішність адаптації, як прави( ло, поділяють на дві групи: суб’єктивні та фактори середовища. До першої групи відносять вік, стать, фізіологічні й психологічні характеристики людини; до другої – умови праці, режим і ха( рактер діяльності, особливості соціального середовища. Адапта( ція як відповідь на вплив якого(небудь одного фактора зустрі( чається вкрай рідко. Здебільшого на організм впливає група факторів, взаємозалежних і тісно пов’язаних один з одним. Можна виділити три якісно різних типи адаптаційного ре( агування людини: " спринтер ", " стаєр " та " проміжний " тип (на основі критерію часу виконання субмаксимальної роботи): перший тип відзначається здатністю людини добре вит( римувати дію короткочасних і сильних навантажень, але нездатністю протистояти тривало діючим слабким под( разникам; другий – здатністю зберігати високий рівень стійкості при тривалому впливі слабких за силою подразників і надзвичайною нестійкістю перед сильними нетривало діючими подразниками; третій – здатністю поєднувати у своїх реакціях на зовнішні подразники риси реакцій, що властиві першому і другому типам реагування, які не завжди доповнюють одна одну [5]. Згідно з концепцією Ж. П’яже адаптація розглядається як єдність двох протилежно спрямованих процесів – акомодації й асиміляції. Процес акомодації забезпечує модифікацію функці( онування організму чи дій суб’єкта відповідно до умов сере(
Розділ 13. Психофізіологія адаптації довища. Процес асиміляції зумовлює зміни тих чи інших компо( нентів цього середовища згідно із структурою організму чи вклю( чаючи їх у схему поведінки суб’єкта. Виходячи з вищевказаної концепції, визначальну роль в соціальній поведінці для особисто( стей середнього рівня відіграють процеси акомодації, а для особи( стостей вищого рівня – процеси асиміляції (Г.О. Балл).
13.4. "Ціна" адаптації та дезадаптація Під "ціною" адаптації можна розуміти психофізіологічні витрати внутрішніх ресурсів, за рахунок яких відбувається про( цес пристосування. Чим успішніше людина адаптується до пев( них чинників своєї життєдіяльності, тим, відповідно, нижчою стає для неї психофізіологічна "ціна" адаптації. Основними показниками "ціни" адаптації є такі: 1) особистісна "ціна", що зумовлена змінами в процесі при( стосування стійких особливостей особистості; 2) суб’єктивна "ціна", яка відбиває ступінь психічного ком( форту(дискомфорту; 3) соматична "ціна", що являє собою показник функціону( вання фізіологічних підсистем у процесі адаптації і вияв( ляється у різних соматичних симптомах і синдромах (А.М. Карпухіна, В.І. Розов). "Ціна" адаптації до певної діяльності вважається адекват&; ною при оптимальному співвідношенні між результативністю діяльності та витратами психофізіологічних ресурсів організму людини. Про збільшення такої "ціни" свідчить збереження ре( зультативності діяльності за рахунок вичерпання психічних та фізичних резервів організму, збільшення періоду відновлення працездатності до нормального рівня, що може призвести до погіршення стану здоров’я людини й виникнення різноманіт( них захворювань. Для характеристики явищ порушення адаптаційних про( цесів було введено поняття дезадаптації. Дезадаптація може виникнути внаслідок нетривалих, але сильних впливів середо( вища на людину, чи під впливом менш інтенсивних, але трива(
О.М. Кокун «Психофізіологія» ліших впливів. Фізіологічні й психологічні ознаки дезадаптації при цьому відповідають ознакам третьої стадії стресу. Можна виділити три ступені прояву стану дезадаптації: перший ступінь – характеризується порушенням проце( су адаптації тільки в момент впливу дезадаптаційного фактора; другий ступінь – характеризується порушенням процесу відновлення адаптаційних функцій організму після впли( ву дезадаптаційного фактора; третій ступінь (дезадаптація) – характеризується пору( шенням адаптаційних функцій організму в стані спокою без впливу дезадаптаційного фактора (Ю.В. Ільченко). Наслідки дезадаптації можуть виявлятись у вигляді різно( манітних нервово(психічних та психосоматичних захворювань.
13.5. Адаптивність та адаптаційні можливості Ефективність адаптації людини пов’язується з такими по( няттями як адаптивність та адаптаційні можливості. В узагаль( неному вигляді співвідношення адаптивності та адаптаційних можливостей є таким: адаптивність – це сама спроможність лю( дини до адаптації, а адаптаційні можливості – це ті властивості, які цю спроможність забезпечують. Адаптивність – це природжена та набута здатність до адап( тації, тобто пристосування до всієї багатоманітності життя при будь(яких умовах (В.І. Гарбузов). Адаптаційні можливості людини являють собою стійкі рези( стентні характеристики індивідуально(типологічного та особи( стісного рівня людської індивідуальності, які забезпечують спроможність успішно адаптуватись до різноманітних вимог життєдіяльності і виявляються як у фізіологічному плані (від біохімічного рівня до рівня безумовно(та умовно(рефлектор( ної регуляції діяльності), так і (найголовніше) у психологічно( му плані, спрямовуючи поведінку особистості. Наприклад, до адаптаційних можливостей відносять: інстин( кти, темперамент, конституцію, емоції, рівень природжених
Розділ 13. Психофізіологія адаптації властивостей інтелекту, спеціальні здібності, зовнішні дані і фізичний стан організму; а до проявів високої чи нормальної адаптивності – сприятливі психофізичні дані, високу працез( датність, витривалість, стресотолерантність, психічну і фізичну гармонійність, гармонійність природжених і сформованих за життя особистісних якостей. При цьому рівень адаптивності підвищується чи знижується під впливом виховання, навчан( ня, умов і способу життя, а полегшують чи утруднюють адапта( цію людини у реальному житті її особистісні особливості, оріє( нтації, вибір, ієрархія систем цінностей, цілей і потреб, рівень вербального інтелекту і культури, емоціональної експресії і міжособистісних стосунків. (В.І. Гарбузов). В якості суттєвого компоненту адаптаційних можливостей людини можна розглядати поняття особистісного адаптаційно&; го потенціалу, який характеризує рівень розвитку взаємопов’я( заних психологічних характеристик, що найбільш значущі для регуляції психічної діяльності й процесу адаптації, і зумовлює величину діапазону факторів зовнішнього середовища, до яких організм може пристосуватись (А.Г. Маклаков). Адаптаційні можливості людини характеризує здатність швидко й ефективно ліквідувати або компенсувати дію неспри( ятливих факторів оточуючого середовища.
Питання для самоконтролю 1. Що являє собою адаптація людини? 2. Які виділяють види адаптації, у чому полягає їх зміст? 3. Які основні типи адаптаційного реагування? 4. Що являє собою "ціна" адаптації, які її основні показники? 5. Що являє собою дезадаптація і як вона виявляється? 6. Як співвідносяться поняття адаптаційних можливостей людини? 7. У чому полягає зміст адаптивності та адаптаційних можливостей людини.
О.М. Кокун «Психофізіологія» Література 1. Агаджанян Н.А. Адаптация и резервы организма. – М.: ФиС, 1982. – 176 с. 2. Александровский Ю.А. Состояния психической дезадаптации и их ком( пенсация. – М.: Наука, 1976. – 272 с. 3. Березин Ф.Б. Психическая и психофизиологическая адаптация челове( ка. – Л.: Наука, 1988. – 270 с. 4. Дичев Т.Г., Тарасов К.Е. Проблемы адаптации и здоровье человека (методологические и социальные аспекты). – М.: Медицина, 1976. – 184 с. 5. Kазначеев В.П. Современные аспекты адаптации. – Новосибирск: На( ука, 1980. – 192 с. 6. Кокун О.М. Оптимізація адаптаційних можливостей людини: психо( фізіологічний аспект забезпечення діяльності: Монографія. – К.: Міле( ніум, 2004. – 265 с. 7. Корольчук М.С. Психофізіологія діяльності: Підручник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: Ельга, Ніка(Центр, 2003. – 400 с.
Теми рефератів 1. Історія розвитку уявлень про адаптацію. 2. Чинники адаптації. 3. Особливості адаптації до екстремальних умов.
|
