1. Сучасні методи лабораторної діагностики інфекц.захворювань.
Мікробіологічна діагностика:
-мікроскопічний
-культуральний
-біологічний
-серологічний
-алергологічний
Культуральний метод є провідним,оскільки він дозволяє виділити і ідентифікувати мікроб-збудник.
Друге місце – серологічний метод, оск. взаємодія а/г й а/т характер-ся високим ступенем специфічності. Інші – доповнення: мікроскопія – вдається виявити збудники лише при високому їх вмісті в матеріалі, та не завжди можна ідентифікувати їх вид;
біологічний – обмежений тим, що до більшості збудників лабор.тварини не сприйнятливі;
алергологічний – більшість мікробів, потрапляючи в організм людини, не викликають гіперчутливості уповільненого типу.
2. Лептоспіри та їх характеристика,класифікація.патогенез,імунітет і мб.діагностика. Специфічна профілактика і терапія.
Лептоспіроз – це гостре інфекційне зоонозне захворювання, яке характеризується лептоспіремією, лихоманкою, інтоксикацією, ураженням нирок, капілярів печінки, м’язів, серцево-судинної і центральної нервової систем.
Лептоспіри – збудники гострих інфекційних захворювань лептоспірозів, які уражають людину, гризунів, велику рогату худобу, овець, свиней, собак та інших тварин. Викликається лептоспіроз збудником Leptospira interrogans (грец. leptos - довгий, тонкий). Збудниками лептоспірозу часто є L.pomona, L.monijakov, L.grippotyphosa, L.tarassovi, L.canicola, L.icterohaemorragiae. Лептоспіри – довгі, тонкі спіралеподібні мікроорганізми з 12-18 дрібними завитками. Кінці їх загнуті у вигляді крючків.
Рід Leptospira має понад 200сероварів,які об’єднують в 25 серогруп. За морф. Це тонкі спірохети, у яких один чи обидва кінці можуть бути зігнутими. Погано фарб. За Грамом і Роман.-Гімзою, але добре вичвл.срібленням і при темнопільній мікроскопії.
Культ.вл. та біохім. Аероби,каталазо-і оксидазопозитивні.Культивуються на пож.середовищах із сироваткою альбуміном при темп.28-30С. На рідких пож. серед. при рості лептоспір відсутнє скаламутнення; ростуть повільно.
Патогенез. У деяких тварин,інфекція перебігає хронічно без клін.проявів. При цьому збудник виділяється із сечею,забруднюючи воду та грунт. Головними шляхами передачі є водний, аліментарний, контактний. Мікроб через слиз.обол. або через пошкодж.шкіру потрапляє в кров. Із кров’ю потрапляє в печінку, нирки, де знову розмнож.та потрапляють в кров. Лептоспіри вражають капіляри печінки, нирок, ЦНС. Виникає генералізований капіляротоксикоз, зявляються геморагії. Хвороба перебігає гостро, з інтоксикацією, жовтяницею, розвитком ниркової недостатності, з високою латентністю.
Імунітет. Напружений,гуморальний, типоспецифічний імунітет.
Мікробіол.діагностика. Здійснюється мікроскопічним, бактеріологічним і серологічним методами (реакц.аглютинації,РЗК). Можлива постановка біопроби на кроликах-сисунцях. Використовують ПЛР.
Лікування. Викор.антибіотики (пеніциліни,тетрацикліни). Також застосовують гетеро логічний лептоспірозний імуноглобулін.
Спец. профілактика. Розроблена вакцина, інактивована нагріванням. Вакцинацію проводять за епід.показаннями.
3. Екологія м/о. Поширення мікробів у природі. Значення робіт Виноградського.
Мікробна екологія є наукою про місце заселення м/о та їх екологічні зв’язки.
Популяція – це сукупність особин 1го виду, які мають однаковий генофонд і живуть у певному біотопі.
Біотоп – місце мешкання популяції, ділянка з однорідними умовами існування.(шкіра,шлунок,кишки).
Мікробіоценоз – сукупність популяцій різних видів м/о, які проживають в одному біотопі (порожнина рота, піхва)
Екосистема – біологічна система, що представляє собою функціональну єдність мікробіоценозу та навк.серед.
Екологія м/ояк навчальний напрямок почала формуватись в кінці минулого століття. Її фундаментом стали роботи С.Н.Виноградського,який відкрив спеціалізовані форми (грунтові) бактерій і доказав їх причасність до деяких процесів трансформації речовин в грунті. Він перший сформулював положення про постійну і непостійну мікрофлору в конкретній екологічній ніші. Отже, мікробіологічна екологія вивчає відношення всередині мікробних угрупувань, а також взаємовідносини мікроорганізмів і макроорганізмів, живучих разом в загальних біотопах.
Білет №30 (29)
1. Токсоплазма,морфолог.особливості культивування. Патогенез захворювань. МБ діагностика. Специфічна терапія.
Морфологія. Жит.цикл. включає декілька стадій:
1)ендозоїт (паразит розмножується безстатевим способом в різних органах)
2)мерозоїт- паразитують в епітеліальних кл.кишечника кішки
3)мікро і макрогамети-статеві стадії розвитку. Утворюється ооциста.
4)спорозоїт-інвазійна стадія
Патогенез захворювання. Основний хазяїн - кішка, в кишечнику якої утворюються ооцисти. Токсоплазми пошкоджують сполучну, епітеліальну, нервову, мязову тканини. Паразити продукують токсин, що приймає участь в формуванні мікроосередка некрозу. Вроджений токсоплазмоз хар-ся пошкодженням нерв.системи и очей. Набутий проявляється в різних клінічних ормах (міокаритна, енцефалічна, очна, кишкова).
МБ діагностика. Основана на використанні серологічних методів: РСК, РПГА, непряма р-я імунофлюоресценціі, ІФА.
Лікування. Хіміотерапевичні препарати.
Борелії.,біолог властивості.Патогенез.Збудники ендемічного і епідемічного поворотного тифу.Профілактика і терапія поворотного тифу. Збудник хвороби Лайма. Патогенез, терапія, діагностика,профілактика.
Борелії. Рід борелії нараховує понад 20 видів. Спричиняють як антропонозні інфекції,так і зоонозні із трансмісивним шляхом передачі. Borrelia recurentis-збудник епідемічного тифу
Borrelia duttoni,persica- збудник ендемічного тифу
Патогенез. Людина заражається при втиранні гемолімфи роздавлених інфікованих вошей в ранку від укусу і при розчухуванні укусу. Інкуб. Період 7-8днів. В огр.людини борелії потрапляють у клітини лімфоїдно-макрофагальної системи, де розмножуються і у вел.к-ті потрапляють в кров. Бореліємія проявляється високою температурою- до 39-40, ознобом, головним болем. Такі напади повторюються декілька разів(3-20). Періоди ремісії пояснюються тим, що борелії гинуть під впливом антитіл,але нові антигенні варіанти спричиняють рецидив захворювання.
Імунітет. Гуморальний, не тривалий
Діагностика. Зд.бактеріоскопічним методом- збудник виявляється у препараті з товстої краплі, зафарб. За Роман-Гімзоючи ін..методами.Як доп.метод використовують серологічний метод – постановку РЗК. Для ідентиф. Епідемічного чи ендемічного поворотного тифу проводять біологічну пробу на мишах і щурах.
Специф профілактика не застосовується.
Лікування. Антибіотики широкого спектру дії.
Збудник хвороби Лайма – Borrelia burqdorfei
Патогенез. Хвороба Лайма – хрон.інфекція з ураженням шкіри, серцевої і нервової сист., суглобів, що супров.розвитком розвитком аутоімунних процесів.
Розрізняють три стадії хвороби:
1-ураження шкіри(мігруюча еритема)
2-розвиток доброякісних уражень серця і ЦНС
3-розвиток артриту вел.суглобів через 6 тижнів після початку захворювання.
Імунітет. Гуморальний,видоспецифічний
Мікробіол.діагностика. Здійснюється бактеріоскопічним і серологічними методами, у ПЛР. Зб.хвороби Лайма при виділ. З кліщів добре ростть на пож.середовищах. Зматеріалів від хворих ізолювати збудника вдається рідко.
Профілактика. Не розроблена.
Лікування. Антибіотики(фторхінолони,тетрацикліни)
