Соціальні, демографічні та національні проблеми сучасного українського села.

Селянські домогосподарства, як можна бачити, все ще панують на ринку, але без помітної динаміки розвитку. Проте великі підприємства мають позитивну динаміку, їхня частка в сільськогосподарському виробництві зростає.

В НАН України вважають, що Україна має досить високі конкурентні позиції на світовому агропродовольчому ринку. Вони зумовлені наявністю потужного потенціалу земельних ресурсів, сприятливими кліматичними умовами та відносно дешевою робочою силою. Внаслідок зростаючого дефіциту продовольства на світовому ринку Україні відводиться чільне місце у задоволенні попиту на пшеницю, ячмінь та інші сільськогосподарські культури.

Період 2000-2010 рр. у сільському господарстві - це становлення нових господарських відносин, побудованих на принципах приватної власності на землю та інші засоби виробництва. Обсяг валової продукції за цей час істотно зріс. Характерно, що при цьому в сільськогосподарських підприємствах він зменшився, а в домогосподарствах - збільшився. Якісні показники сільського господарства поліпшуються. Продуктивність праці за останні п'ять років зросла більше, ніж на третину, фондовіддача - вдвічі. Проте в галузі залишається багато невирішених проблем. Головна з них - проблема капіталовкладень. Зокрема, понад 80 % сільгосптехніки вже відпрацювали свій амортизаційний термін.

В аграрному секторі національної економіки (сільське господарство, харчова і переробна промисловість) задіяно близько 4 млн осіб з числа сільських мешканців. Цей сектор формує 17 % ВВП і 60 % фонду споживання населення.

За роки незалежності до АПК було залучено понад 1,2 млрд дол. США прямих іноземних інвестицій, тобто 17,5 % їх загального обсягу. З них 85,7 % - це кошти, спрямовані на підприємства харчової промисловості та переробних галузей. Як правило, такі капіталовкладення є високоефективними і характеризуються швидкою окупністю. Об'єкти харчової промисловості технологічно нескладні, можуть будуватися швидко і на велику потужність, а їхня продукція користується гарантованим попитом. Зокрема, однією з найбільших в Україні стала Миронівська птахофабрика. У 2009 р. введено в дію її другу чергу в Канівському районі, що розрахована на річне виробництво 220 тис. т м'яса птиці в живій вазі.

Не можна стверджувати, що основні труднощі трансформаційного періоду позаду. Ще залишаються невирішеними питання щодо врегулювання майнових відносин реформованих підприємств, формування ринку землі, запровадження іпотечного кредитування. Практика показує, що визначення на місцевості земельного паю є надто складним завданням. Не вистачає кваліфікованих спеціалістів з межування земель. Відсутня відповідна законодавча база.

Найбільш принциповим питанням у плані реформування аграрних відносин є приватизація рільничої землі. В усьому світі земельні відносини ґрунтуються на праві приватної власності. Та чи готове українське селянство після десятиліть колгоспного рабства до ефективного господарювання на приватновласницьких засадах? Чи не станеться так, що земельні паї після припинення мораторію на продаж землі одразу потраплять у власність невеликої кількості олігархів, подібно до того, як була переведена у приватну власність за допомогою ваучерної або "конкурсної" приватизації переважна частина промислового потенціалу України? Навіть під час дії мораторію на продаж землі цей унікальний природний ресурс починає за допомогою оренди зосереджуватися в руках небагатьох людей, які не мають прямого відношення до сільського господарства. Чи вдасться законодавчим шляхом попередити концентрацію земельних ресурсів після скасування мораторію? Багато хто в цьому сумнівається, як показали результати моніторингу Інституту соціології HAH України.

Показово, що тепер негативно ставляться до дозволу купівлі-продажу землі більше половини громадян, що мешкають як у місті, так і в сільській місцевості.

У 2008 р. світова економічна криза спричинила падіння обсягів виробництва у промисловості, але валовий внутрішній продукт зберіг позитивну динаміку (зростання на 2,1 %) за рахунок збільшення обсягу сільськогосподарського виробництва на 17,5 %. Тоді було вирощено й зібрано найбільший за всі часи урожай зернових - 53 млн т.

Експерти впевнені, що сільське господарство України при застосуванні сучасних технологій здатне вже в найближчі роки довести обсяги виробництва зерна до 80 млн т. Однак такий врожай потрібно не тільки виростити та зібрати, а й належним чином ним розпорядитися: зберегти і в найбільш сприятливі строки запропонувати на світовому ринку. Попит на зернові в світі стабільний і з часом тільки збільшуватиметься. Однак сільськогосподарська інфраструктура в Україні залишається недостатньо розвиненою. Зокрема, елеваторне господарство розраховане на зберігання лише 29 млн т зерна.

Саме через нерозвиненість інфраструктури добрий урожай може перетворитись на велику проблему для тих, хто його виростив і зібрав. Так сталося й у 2008/2009 сільськогосподарському році, коли експорт українського зерна становив 28,5 млн т, але відбувався в несприятливі строки. Внаслідок цього безпосередні виробники не отримали належної винагороди за свою працю.