Методологічні засади ноосферології. Специфіка міждисциплінарних досліджень

Сучасне наукове знання постійно розвивається, спеціалізується, і тому неминучо з'являються нові наукові галузі. Цей процес диференціації й уточнення компетенції окремих академічних дисциплін характерний для всього поля науки епохи модерну й продовжує розгортатися вже в ХХІ столітті. Наприклад, лише в геології сьогодні налічується вже більше 100 спеціальних геологічних дисциплін. У такій ситуації ускладнення всього поля наукового знання мають місце дві основні на перший погляд суперечливі й одночасно взаємодопоміжні тенденції: диференціація й інтеграція наук. Цей непростий процес відбувається на тлі прагнення вчених до пошуків інтердисциплінарної комунікації. Міждисциплінарні дослідження, проекти, конференції, публікації в наукових журналах досить часто приводять до отримання інноваційних результатів і науково-технологічних проривів значущих для людства.

Ноосферологія може стати «пілотним» концептуальним проектом, каркасом у межах якого соціальні науки, природознавство та філософія спробують виробляти продуктивні методологічні, міждисциплінарні, компліментарні підходи до розуміння планетарного феномену розумної людської діяльності. Першочергове завдання – побудова понятійного апарату й виокремлення актуальних проблем сучасного вчення про ноосферу. Слід збудувати концептуальні засади наступних тем: технологічні, комунікативні, економічні, ресурсні й екологічні ризики в планетарному масштабі, ноосферна безпека, управління глобальними процесами й ризиками, ефективні рекомендації щодо створення нових форм світового стійкого розвитку, багатомірне розуміння механізмів глобалізації. Спільним тематичним «знаменником» тут виступає планетарний характер взаємозв'язку багаторівневих процесів. Глобальний характер явищ, що відбуваються в результаті раціонального планування й цілераціональної дії, а також наслідків цих подій, масштабує їх як об'єкт ноосферологічних досліджень.

Ноосферологічний підхід дозволяє прогнозувати зміни систем: «природа – технології – суспільство» і «людина – ноосфера – природа», оптимізує аналіз антропогенних ризиків, можливих техногенних катастроф та інших негативних наслідків науково-технічного прогресу. Розгляд глобальних трансформацій у контексті ноосферизації Землі та навколоземного космічного простору стає одним з найважливіших прикладних завдань ноосферології. Власне поняття ноосфера має спочатку універсальний міждисциплінарний статус. Необхідно використовувати термін «ноосфера» ефективно й не тільки в галузі філософії, природознавства, але також у сфері соціальних наук і гуманітарних дисциплін. Міждисциплінарна природа ноосферологічних досліджень стає гарантією створення сильної продуктивної науки.

Такі вже достатньо відомі на загальнонауковому рівні поняття, як «ноосфера», «біосфера», «техносфера», «інфосфера», «антропосфера» та інші повинні отримати обґрунтування та визнання на міждисциплінарному рівні.

Вивчення ноосфери передбачає не тільки академічну підготовку дослідників, але й широку ерудицію в різних галузях знання: біології, загальної фізики, екології, економіки, інформатики, епістемології, соціальної філософії, філософії культури, філософської антропології, аксіології, філософії науки та філософії техніки. Побудова «сценаріїв майбутнього» ноосфери й глобальний менеджмент планетарної діяльності людства сприятиме досягненню економічної й екологічної стійкості.

Формування цілісної системи знань про тенденції трансформацій сучасного високотехнологічного суспільства, про ризики, умови безпеки та принципи стійкості – один з головних напрямів ноосферології. Крім суто теоретичних цілей побудови сучасного вчення про ноосферу передбачається досягнення й значущих педагогічних результатів. Необхідно розробляти нові навчальні курси й спецкурси для студентів та аспірантів з предмета «ноосферологія» і «конвергенція емерджентних технологій».