Умови слуханняВ процесі спілкування педагогу необхідну уміти вибрати доречний в даній ситуації вид слухання. Неохідною умовою ефективного слухання є зоровий контакт між співрозмовниками. Чи доводилось вам аналізувати, куди ви дивитесь під час розмови, в який бік направлений погляд інших учасників обговорення? Норми етикету потребують, щоб співрозмовники дивились один на одного, причому не «пустим поглядом», а уважно і зацікавлено. Якщо у співрозмовника очі «бігають», сворюється уявлення, що говорить не правду, якщо відводить очі, здається, що він не щирий і щось приховує. В японській етиці правила слухання відрізняються. Наприклад, при офіційних відносинах нижчий за статусом не має права дивитися в очі вищому. Це розглядається як виклик, зухвалість, неповага. А щоб підтвердити свою увагу під час розмови, японці розробили спеціальний прийом: вони весь час кивають головою і говорять «хай» (так). Американці, європейці сприймають таку етикетну поведінку у відповідності зі своїми нормами, тому їх нерідко шокує відмова японців в кінці розмови. Як так, впродовж усієї розмови кивали головою, говорили «так» і раптом дали негативну відповідь. Коли мова йде про ефективне слухання, то доцільно звертати увагу і на позу учасників спілкування. Вона може виражати бажання і небажання слухати опонентів. У вашого співрозмовника придня невимушена поза. Він корпусом злегка нахилився у вашу сторону, його вигляд говорить про те, що він уважно вас слухає. І навпаки, співрозмовник відкинувся назад, відвернувся, малорухливий, не дивиться на співрозмовника, тобто усім своїм виглядом підкреслює небажання обговорювати проблему. Слід враховувати і такий важливий фактор в спілкуванні, як міжособистісний простір, відстань на якій знаходяться співрозмовники по відношенню один до одного. Дослідники визначають межу допустимої відстані між співрозмовниками наступним чином: міжособистісна відстань для розмови друзів – 0,5-1,2 м; соціальна відстань (для неформальних соціальних і ділових відносин) – 1,2-3,7 м; публічна відстань – 3,7 і більше. В залежності в ід виду взаємодії обирається та чи інша відстань, найбільш благополучна для контакту. Додатковими відомостями про внутрішній стан співрозмовника, його відношення до предмету обговорення, реакцією на наші слова можуть бути також його міміка, жести, інтонація. Все це підвищує ефективність слухання і дозволяє краще зрозуміти суть позиції опонента. Тому не випадково один із основних принципів гарного слухання звучить так: «Старайтесь сконцентруватись на людині, яка говорить з вами, звертайте увагу не тільки на слова, але і на звук голосу, міміку, жести, позу і т. п.». Осмислення і застосування принципів нарного слухання допоможе наладити контакт з опонентом, зрозуміти його точку зору, вникнути в суть розбіжностей між вами, дозволить зробити діалог більш продуктивним. При організації мовної комунікації слід пам’ятати про два важливих закони комунікації: 1. Суть не в тому, що повідомляє суб’єкт, а в тому, що розуміє адресат. 2. Якщо адресат не правильно тлумачить повідомлення суб’єкта, то вину несе суб’єкт, тобто відповідальність за точну комунікацію лежить на тому хто відправляє повдомлення.
|
