Комунікативна компетентність учителя фізичної культури

Професія учителя відноситься до професій «підвищеної мовної комунікації», в якій обов’язковою умовою професіоналізму є комунікативна компетентність.

Комунікативна компетенція – це знання, уміння і навички необхідні для розуміння чужих і породження власних програм мовної поведінки, адекватних цілям, сферам, ситуаціям спілкування. Вона включає в себе знання основних понять лінгвістики мови – стилі, типи, способи зв’язку речень в тексті і т. п.; уміння і навики аналізу тексту, і насамкінець власне комунікативні уміння – уміння і навики мовного спілкування, що застосовуються в різних сферах і ситуаціях спілкування, з врахуванням адресата, мети (О.М. Казарцева).

Комунікативна компетентність – ця здібність формується в людині в процесі придбання ним соціально-комунікативного досвіду. Комунікативно-соціальний досвід включає в себе, перш за все, механізм переключення кодів, який виражається в стилістичному варіюванні мови. В основі такого переключення лежить зміна рольових відносин між учасниками спілкування. В педагогічному процесі учасниками спілкування є учитель і учні, які втупають в рольві відносини при вирішенні завдань навчання і виховання (О.М. Казарцева).

Комунікативна компетентність учителя – здібність ціленаправлено використовувати мовні і немовні засоби комунікації для вирішення завдань педагогічного спілкування (З.С. Смелкова).

Вербальні засоби включають усі словесні компоненти мови – слова, речення, тести. Іншими словами, ефективність використання вербальних засобів пов’язана в використанням засобів мови відповідно до мовних норм.

Невербальні засоби включають усі немовні знаки. Не слід вважати, що мова – це одне, а жести, міміка, рухи – інше. Все це єдиний експресивний потік внутрішнього життя людини. В процесі спілкування невербальні засоби можуть замінити словесну информацію, можуть дублювати її, але значно частіше виникає ефект доповнення смислу повідомлення, посилення впливу: мімка і жести того хто говорить, тональність і мелодика мови посилюють її виразність, логічний наголос допомагає структурувати навчальний матеріал. Інформація поступає по різним каналам, її сприйняття – цілісний процес – учень чує і бачить учителя. Тому необхідно, щоб жестово-мімічні засоби знаходились в координаційному зв’язку з мовою.

Одним із найважливіших компонентів комунікативної компетентності учителя є сформована педагогічна мова, яка включає усі аспекти мовного спілкування. Формою прояву мовного спілкуванняє мовна поведінка співрозмовників, а зміст – їх мовна діяльність. Саме вони впливають на створення емоційно-психологічної атмосфери спілкування педагогів і учнів, на характер взаємовідносин між ними, на стиль їх роботи.

Сутність педагогічної мови заключається в тих функціях, які вона виконує. Охарактеризуєм найбіль важливі функції мови учителя:

· інформаційна – повідомлення необхідної інформації, нових відомостей в процесі спільної діяльності, забезпечення повноцінної презинтації – учитель під впливом мови сприяє не тільки передачі школярам знань, але і формуванню в них емоційно-ціннісного відношення до цих знань, потреби зробити їх керівними у ссвоїй поведінці, основою переконань;

· забезпечення ефективності навчальної діяльності – мова забезпечує ефективне слухання учнями на уроці;

· впливова (переконуюча, надихаюча, закликаюча) – вплив на раціональну, емоційну і вольову сфери учнів, наукова пропаганда, агітація, переконання в будь-чому, спонукання людей до активних дій;

· розважаюча – розвага людей, підтримання уваги, інтересу слюхачів;

· експресивна – відношення людини до змісту мови і до того, на що ця мова спрямована. При цьому учитель повинен передавати учням тільки позитивну експресію, об’єктивно відноситись до всіх учнів;

· узагальнююча (епістемічна)– кожне слово містить в собі узагальнення, сприяє узагальненому відображенню дійсності, а також збору і зберіганню того знання, яке накопичується людьми в процесі свідомої діяльності. Дякуючи мові здійснюється зв’язок поколінь. В процесі навчання і виховання дітей учитель здійснює цей зв’язок.