Ефект механізму установки

В основі більшості ефектів міжособистісного сприйняття лежить механізм установки. За образним порівнянням Д.Н. Узнандзе людина подібна радіоприймачу, який, не дивлячись на те, що може приймати багато радіостанцій, відтворює одну – ту на яку настроєний. Іншими словами, установка – це готовність діяти і сприймати щось певним чином. Розглядаючи сприйняття людини людиною, ми маєм справу з особливим класом установок, оскільки виникають вони при сприйнятті особливих об’єктів – інших людей, норм, правил і т. п.

Прикладом ілюстрації соціальних установок став досвід психолога А.А. Бодалева. Двом групам людей демонструвалась одна і таж фотографія чоловіка, по якій їм пропонувалось особливості характеру людини. При чому людям однієї групи повідомлялось, що на фотографії відомий вчений, а іншої – що це маленький злочинець. В результаті отримані описи кардинально відрізнялись один від одного. В одному і тому ж портреті вони бачили розумний лоб, ласкаву посмішку, що свідчило про широту душі, інші – посмішку хижака, «злочинне підборіддя», приховану злобу і т. д. Діяв ефект упередження.

Схожою ілюстрацією є ще один експеримент, який показує, як важливо не забівати про установки. Одна і таж людина виступала у трьох різних аудиторіях з однією і тією ж лекцією про США. В першій аудиторії його представили як професора, що повернувся в США з симпозіуму. В другій, як учителя, що їздив в Америку по обміну досвідом. В третій – як спортсмена, що повернувся з США з змагань. У всіх тьох аудиторіях слухачами були учителі. Після лекції вияснили їхню думку. Як і очікувались більше всього захоплювалися лекцією ті слухачі, кому читав «професор». «Яка ерудиція, які манери…». Там де виступав «учитель», лекція сподобалась менше, але сподобалась. Спрацював «ефект власного». А ось там де виступав «спортсмен», захоплень не було взагалі. Більше того, багатьом лекція не сподобалась взагалі.

Серед психологів стала поширеня така розповідь про американського професора, який ілюструючи вплив установочних механізмів, став біля метро з табличною на грудях і з шапкою в руці, простояв так весь день. Багато хто клалв в шапку гроші і йшов далі. У всякому випадку ніхто не задавав йому ніяких питань. На табличці ж в свою чергу було написано «Я отримую більше любого з вас».

Ось і ще один офіційний експеримент. Під час лекції в аудиторію заходило двоє людей. Лектор перекидувався з ними кількома фразами, серед яких було зрозуміло, хто зайшов першим. Про другу людину студенти ніякої інформації не отримували. Що стосується першого, то він виступав в одному випадку в ролі лаборанта, в іншому – асаистента, в третьому – доцента і в четвертому професора. Зріст першого суттєво змінювався в оцінці, хоча обидва чоловіка були одного зросту. При цьому «професор» виявився вище «лаборанта» в середньому на 12 сантиметрів.

Отже неточності нашого сприйняття людей торкаються не тільки невидимих особливосте особистості і характеру людини, але навіть його внутрішнього вигляду.

Було б невірно приписувати установкам виключно негативну роль. Акумулюючи в собі індивідуальний і суспільних досвід, вони допомагають людині приймати рішення в ситуації невизначеності, дозволяють компенсувати дефіцит інформації при сприйнятті нових об’єктів, забезпечити психологічний захист і багато, багато іншого. Однак це не дає основ забувати про підступність установок, осбливо в педагогічній діяльності. Багато хто скаже: «Нема в мене ніяких установок по відношенню до людей». Не спішіть з висновками. Спробуйте уважно і якби заново подивитись на оточуючих людей, і, можливо вам відкриється, в них щось, чого ви не помічали.