Взаємовпливи аудиторії й ЗМІ

Усі групи приватних відносин, що розглядаються на рівні конкретного дослідження, постають як система характеристик, що мають якісну й кількісну визначеність - як система якісних й кількісних показників. Поєднання однотипних показників можуть розглядатись як індекси (наприклад, інтерес до певної тематики може бути описаний через індекс, складений на основі ряду проявів - заявленого інтересу, лінії вибору джерела інформації й окремих повідомлень )[ 56. Практическая психология. - М.: АСТ ПРЕСС, 1997.-240с.].

Лубкович представив до конкретного аналізу відношення аудиторії до масової інформації систему рівнів відношень, що побудована за вибором масової інформації:

1. Місце у систему масової інформації, вибір засобів, використання "побору" засобів;

2. Вибір джерел інформації у рамках окремих засобів, використання "наборів" джерел;

3. Вибір окремих повідомлень в об'ємі матеріалів, що постачаються даним джерелом інформації;

4. Виборче сприйняття матеріалу і його частин;

5. Актуалізація інформації у свідомості й поведінці споживача інформації [53.C.32].

Найбільш значна частина матеріалу, накопленого у конкретних соціологічних дослідженнях аудиторії присвячена першому із зазначених вище рівнів відношення: належність населення країни та її окремих регіонів до аудиторії різних ЗМІ, відображає міру такої належності. А отже, й певні взаємовпливи один на одного [55.C.89].

Інтереси аудиторії та мотиви звернення її до ЗМІ

В основі вибору, який людина робить на всіх рівнях взаємовідносин із ЗМІ лежать її соціальні потреби й інтереси. Вони визначаються об'єктивною необхідністю - положенням особистості у соціальній системі, її відносинами з іншими людьми. Перейшовши до структури суб'єкта, необхідність відображається у ній як потреба, зокрема, потребу у висловлені суспільної думки. Суб'єктом цієї потреби є така специфічна група як аудиторія ЗМІ. Тут можна виділити такі ефекти задоволення цієї аудиторної потреби, як пізнавальний ефект, ефект самопізнання окремих груп і суспільства в цілому, ефект самоствердження окремих груп, широкої спільноти, ефект солідарності, узагальнення, емоційний ефект та інші [57. Социология журналистики: теория, методология, практика. - М.: Изд-во МГУ, 1981.-232с.].

Вивчаючи діяльність людей конкретно в історичних умовах, задоволення потреб у межах можливостей, що надаються суспільством, виборче відношення до визначених об'єктів, ми маємо справу з другим рівнем регуляції людської свідомості і поведінки - інтересом, що є одним з найбільш поширених понять в аудиторних дослідженнях. Категорія інтересу характеризує свідомо-виборчі відносини людини з соціальним середовищем [55.C.80]. Індивід вступає у відносини не прямо до предметів споживання, а до засобів і умов споживаня. Це положення припускає, що, вивчаючи прояви інтересів у будь-який сфері людських стосунків, треба мати на увазі активність цього відношення і обумовленість задоволення інтересу можливостями соціального середовища, тим вибором, який дійсність пропонує особистості.

Таким чином, у соціальній обумовленності інтересів є дві сторони: вони діють через вплив соціального положення і через існуючи у конкретно-історичний момент суспільного розвитку суспільні можливості для його задоволення. У ці впливи вплітаються й соціально-психологічні фактори: ціннісна ієрархія інтересів, способів їх задоволення, що знаходиться під впливом цінностей, прийнятих у групах, в які включена особистість, нормативно одобрені взірці поведінки.

Шерковін розглянув в якості ситеми, що породжує інтереси особистості зокрема, і певної аудиторії вцілому, систему її життєвих інтересів. Реалізація цих інтересів конкретизується традиціями, нормами спілкування, особливостями форми і змісту, технічними умовами та факторами, специфічними для данної системи. Вони відносяться до комунікаційних факторів [60. Шерковин Ю.Д. Воспитательные функции средств массовой коммуникации. - М., 1990.-102с.]. А Богомолова в свою чергу виділила, що особливості масової інформації полягають у тому, що розрахована на обслуговування системи основних ролей, що виконуються особистістю, вона, по-перше, обслуговує їх уцілому, по-друге, направлена на розширення "життєвого простору" людей, збагачення їх соціальних контактів. Ці особливості масової інформації відображаються у характеристиках аудиторії, отриманих у ході конкретно-соціологічних досліджень. [50. Богомолова Н.Н. Социальная психология печати, радио и телевидения.-М.: Изд-во МГУ, 1991.-125с.]. Майерс вважає, що під час дослідження аудиторії переважно вивчається один від інтересів - тематичні інтереси, що пояснюється "методичною зручністю", їх відносною простотою [54.C.64 ].

Фомічев вімічає, що популярність міжнародної проблематики інформації пов'язана з широтою інтересів аудиторії. Актуальність, важливість, значимість конкретної проблеми, події можуть переживатись суб'єктивно по-різному. У немалому ступені це залежить і від того, якою стороною проблема, подія будуть повернуті у матеріалі, передачі. Знаючи аспекти інтересу до тем, можна добитись уваги аудиторії, пов'язуючи на сьогодні менш цікаві для неї сторони проблеми з суб'єктивно-актуальними. Так, у конкретних дослідженнях фіксується високий інтерес до міжнародної проблематики [59.C.32].

Тхагучев поділяє аудиторію на людей з високим та низьким рівнем освіти. У людей з високим рівнем освіти переважають інтереси "просіювання", "фільтрації", "перебору". У людей з низьким рівнем освіти включаються "бар'єри", виростають "пороги" і т. п. [58.C.337].

Колюткин пропонує два шляхи пояснення поведінки людей у системі масової інформації [52.C.47 ]. Шлях перший - співставлення даних про вибір джерел інформації, переваги, тематичні запити зі змістом матеріалів і передач. Другий шлях - звернення до самої аудиторії, виявлення мотивів звернення до тих чи інших джерел, матеріалів, передач.

Брудний проглядає телеаудиторію і виділяє, що більшість телеглядачів одночасно вказують декілька мотивів звернення до телебачення, але при різному їх рангу ванні перше місце, зазвичай, займають "інформаційні" і "роважальні" мотиви. Разом з цим різні аудиторії звичайно мають свої "специфічні мотиваційні профілі", особливо у відношені до конкретного типу передач. Так, наприклад, американський дослідник Р. Компезі, який вивчав на переважно жіночій виборці мотиви зверненя до перегляду денних телесеріалів, виявив, що перше місце займали "розважальний" і "спілкувальний" мотиви. За даними професора Арізонського університету М. Харіса, "спілкувальний мотив по відношню до телебачення є ведучим для студентів" [51.C.90].