Методичні рекомендації щодо вивчення теми. Засвоєння вказаної теми передбачає опрацювання наступних питань:

 

Засвоєння вказаної теми передбачає опрацювання наступних питань:

1. Основні чинники та напрямки розвитку туризму і системи гостинності в світі в XIX – на початку XX ст.

2. Туристична діяльність Томаса Кука.

3. Створення перших туристичних об'єднань і міжнародних організацій.

4. Розвиток туризму на українських землях у складі Російської та Австро-Угорської імперій.

Вивчаючи перше питання, студентам слід розпочати з того, що саме Великобританія стала піонером туристичної діяльності. Цей факт можна пояснити тим, що саме у Великобританії вперше в світі відбувся промисловий переворот, тобто комплекс економічних, соціальних, політичних та ідеологічних змін, модернізація суспільного життя. До того ж, Великобританія мала багато колоніальних володінь, між якими постійно мігрували люди різних професій і достатку, які освоювали нові землі, засновували нові міста, у тому числі курорти, готелі, транспортні компанії, заклади харчування і розваг для подорожуючих, чим при нагоді могли скористатися туристи.

Проаналізуйте чинники становлення туризму у США, Німеччині, Франції, Російській імперії.

Полегшенню, а тому й поширенню подорожей у світі сприяло заснування нових християнських місій на околицях так званого цивілізованого світу.

Величезну роль у поширенні туризму зіграли революційні зміни в розвитку транспорту. Винахід пароплава Фултоном у 1807 р., паровозу – Стефенсоном у 1814 р., а також вдосконалення поштового зв'язку, що супроводжувалося розширенням мережі доріг у Європі, – все це обумовило підвищення надійності і швидкості пересування при зниженні витрат на подорож. Перший пароплав здійснив своє плавання ще у 1816 р. по водах Рейну. Перша в світі залізниця увійшла в дію в 1830 р. в Англії, з'єднавши Манчестер та Ліверпуль. З 1830 р. в Англії почали курсувати перші автобуси-омнібуси. З появою автотранспорту було започатковано й автомобільний туризм.

Отже, основними чинниками розвитку туризму в світі в другій половині XIX – на початку XX ст. були:

- стрімкий розвиток науково-технічного прогресу (вдосконалювалися традиційні та з'явилися нові види транспорту і зв'язку);

- інтенсивне освоєння світового географічного простору;

- збільшення добробуту населення та частки вільного часу;

- розвиток туристичної інфраструктури;

- підтримка туризму з боку держави, найбільш сильна у тоталітарних та авторитарних державах);

- підвищення культурного рівня населення.

Основними видами туризму були: пізнавальний; рекреаційний; оздоровчий; спортивний (відновилося проведення Олімпійських ігор, поширилися міжміські спортивні змагання); релігійний; дачний; пригодницький (в якості окремого виду можна було б виділити сафарі); круїзи; альпінізм.

Засоби пересування, які використовувались в туризмі в цей період: залізничний транспорт; автомобільний транспорт; велосипеди; повітряний транспорт (літаки, дирижаблі, повітряні кулі), певні види тварин.

Характер подорожей був як організований, так і неорганізований, але туристи стали надавати перевагу подорожам, які пропонували туристичні фірми.

Аналізуючи друге питання, слід розпочати із біографії Томаса Кука (1808-1893). Він був виходцем із злиденної англійської сім'ї, зробив справжнє відкриття. Він започаткував один із найбільш прибуткових видів бізнесу, на якому сьогодні багатіють не тільки окремі фірми, але й цілі держави. Т. Кук започаткував туристичну діяльність в сучасному розумінні цього слова і усе, що стоїть за цією діяльністю: маршрут, квитки, готелі, путівники, дорожні чеки. А починалося все прозаїчно. Кук, будучи бідним баптистом, оголосив війну алкоголізму та палінню. Саме п'яниць та курців він зробив першими туристами.

У 1872 році Кук організував перший навколосвітній круїз, в ньому взяли участь 10 чоловік. Для того, щоб об'їхати земну кулю запланованим маршрутом, групі знадобилось 222 дні. В наш час цей шлях можна подолати за тиждень.

 

У 1890-і роки сім'я Куків першою організувала поїздки через усю Європу в Азію на поїзді по Транссибірській магістралі.

Після смерті Т. Кука у 1893 р. власниками його компанії стали його три сини. Бізнес компанії розрісся і включав наприкінці XIX ст. три основні напрями: туризм, банківську справу і перевезення вантажів морськими суднами.

Пізніше, у 1931 р. компанія Thomas Cook and Son злилася з компанією Wagon Lit Company, яка займалась перевезенням пасажирів у спальних вагонах експрес-потягом по Європі.

Після закінчення другої світової війни уряд Великобританії придбав основні права на компанію Thomas Cook and Son. За станом на початок XXI ст. її співвласниками були Thrust Houses Forte Automobile (найбільша компанія в індустрії гостинності Великобританії) та асоціація Аutomobile Association of Britain. Компанія Тhomas Cooc and Son мала на межі XX і XXI ст. 5 відносно незалежних основних підрозділів, більше 625 офісів, в ній було зайнято близько 10 тис. співробітників по всьому світу. Вона вважається однією з найбільших в галузі туризму, хоча діяльність цієї знаменитої компанії не обмежується наданням туристичних послуг.

Вивчаючи третє питання, варто усвідомити, що туризм приносив значний прибуток у тих регіонах, де отримував найбільший розвиток, підтримувався владою, що справедливо вбачала в ньому засіб стимулювання розвитку економіки. Однак, своєрідність комплексу туристичних проблем виявилася дуже складною для місцевих органів влади. Це обумовило необхідність створення самостійних спеціалізованих організацій у сфері туризму. Спочатку ці організації називалися по-різному: «товариство благоустрою», «товариство прийому іноземців» і т. д. Початок заснування подібних організацій припав на середину XIX ст., але більш широкого поширення вони набули після 70-х рр. XIX ст., головним чином в країнах Західної та Центральної Європи (насамперед, Швейцарія, Німеччина, Австрія).

Місцеві органи влади були зацікавлені в діяльності подібних товариств і надавали їм підтримку. Разом із зростанням та інтенсифікацією туристичного життя зростала роль туристичних товариств. Туристичні організації створювалися також любителями подорожей та відпочинку, шанувальниками природи (наприклад, товариство альпіністів, товариство друзів природи, товариство велосипедистів і т. д.). Усі ці організації брали участь в різноманітній діяльності з розвитку туризму. Перше в світі об'єднання любителів подорожей в горах – Англійський альпійський клуб – виникло в Лондоні в 1857 р. Вслід за ним в 1862 р. з'явилися Австрійський альпійський клуб і клуб в Туріні (пізніше перетворений в Італійський); в 1863 р. створено Швейцарський клуб. Європейські альпійські клуби, взаємодіючи один з одним, сприяли організації подорожей в гірських районах, а також займалися вивченням туристичних ресурсів цих районів.

У 1895 р. у Відні, а потім у Німеччині та Швейцарії було створено для робітників спеціальну організацію «Друзі природи», яка влаштовувала «поїздки вихідного дня». Такі сімейні подорожі були яскравим туристичним заходом для робітників.

У цей період створені перші міжнародні туристичні організації:

1. 1898 р. – Міжнародна ліга туристичних асоціацій зі штаб-квартирою в Люксембурзі; у 1919 р. вона була перетворена в Міжнародний туристичний альянс, який існує по сьогоднішній час та включає більше 140 національних асоціацій туризму.

2. 1926 р. – Міжнародний конгрес міжнародних асоціацій пропаганди туризму.

3. 1927 р. – Міжнародний конгрес офіційних туристичних організацій.

4. 1930 р. – Міжнародний союз офіційних організацій і пропаганди туризму.

Розглядаючи четверте питання, слід розуміти, що українські землі перебували в складі двох імперії – Російській та Австро-Угорській, а потім і Польщі.

Види і характер туризму на території України були такими, як і в Російській імперії (оздоровчий, рекреаційний, гірський, пізнавальний, розважальний, велосипедний тощо), оскільки Україна була її складовою. В українських землях у складі Російської імперії в XIX – на початку XX ст. успішно розвивалися транспортна інфраструктура і мережа готелів.

Але були й специфічні причини. Україна мала стратегічне військово-політичне та економічне значення для Росії. Проаналізуйте, у чому це проявлялося?

У цей період відбувалося становлення музейної справи та розвиток краєзнавства. З 1867 р. у Києві діяло «Товариство любителів старожитностей і мистецтв», яке доклало чимало зусиль для створення міського музею старожитностей і мистецтв.

Характеризуючи українське краєзнавство дореволюційного періоду, не можна залишити поза увагою подвижницьку діяльність родин Гансенів, Терещенків, Ханенків та багатьох інших, які врятували від неминучої втрати чимало унікальних пам'яток історії та культури, поклали початок деяким музейним колекціям.

Туризм на українських землях у складі Австро-Угорщини та Польщі впродовж свого розвитку у XIX – початку XX ст. пройшов кілька етапів від мандрівок і подорожей, які були засобом вивчення краю, його історії, культури, до більш розвинених форм. Основними рисами розвитку були:

- створення туристичних товариств;

- зародження перших об'єктів інфраструктури;

- створення служби охорони мандрівників під час подорожей;

- розвинулось видання туристичної та краєзнавчої літератури;

- чітко виокремились такі види туризму: пізнавальний, спортивний, шкільний, водний, лижний, пішохідний, етнографічний.

Велику роль у становленні туризму в Галичині відіграли видатні суспільно-політичні діячі, вчені, прогресивна інтелігенція краю, які дбали про піднесення культурно-освітнього рівня та національної свідомості українського народу.

Важливими чинниками розвитку туризму на українських землях у складі Австро-Угорської імперії та міжвоєнної Польщі були:

- зручне географічне положення;

- наявність відомих пам'яток історії та культури;

- значні міграції населення;

- наявність центрів прочанства;

- діяльність організацій, що займалися туризмом та екскурсіями;

- наявність особливих кліматичних зон та районів, що стали туристичними центрами (Карпати);

- розвинена інфраструктура (шляхи сполучення, транспорт, торгівля, сфера послуг).