Методичні рекомендації щодо вивчення теми. Мета теми полягає в тому, щоб з'ясувати розвиток екскурсій у туризму в СРСР

Мета теми полягає в тому, щоб з'ясувати розвиток екскурсій у туризму в СРСР. Пропонується наступний план для опрацювання:

1. Розвиток туризму в СРСР в 20-30-і рр. XX ст.

2. Створення та діяльність найбільших туристичних організацій в СРСР.

3. Характер та основні види туризму в СРСР.

4. Основні особливості розвитку радянського туризму.

 

У першому питанні варто знати, що в перші роки радянської влади туризм розвивався, здебільшого, стихійно. Існувала низка організацій, які по-різному розуміли завдання туристичного руху. Велика увага радянського уряду приділялась екскурсійній справі, адже екскурсія була одним із засобів ідеологічної роботи серед населення.

Однією з перших організацій, що займалася туризмом та екскурсіями, став створений у 1917 р. за ініціативою Н.К. Крупської позашкільний відділ Народного комісаріату просвіти (Наркомпросу), створений у 1917 р., а в 1918 р. з'явилося Бюро шкільних екскурсій Наркомпросу.

Декретом 1919 р. «Про лікувальні місцевості загальнодержавного значення» більшовицький уряд проголосив націоналізацію курортів і передачу їх до рук трудящих. Матеріальною базою для створення перших радянських здравниць стали націоналізовані приватні готелі, пансіонати, санаторії, маєтки знаті, дачі, монастирі.

У 1919 р. на території, яка контролювалася радянською владою, функціонувало лише 5 курортів – Стара Руса, Липець, Сергієвські Мінеральні Води, Ельтон і Кашин, потім до них приєднались курорти Чорноморського узбережжя Кавказу: Анапа, Сочі, Гагри, Сухумі, почалась відбудова курортів Боржомі, Абастумані, а також запрацювали курорти Забайкалля та Далекого Сходу.

У 1920 р. при Наркомпросі створено Об'єднане лекційно-екскурсійне бюро з метою пропаганди пролетарського туризму.

Для відвідання Москви та Петрограду були створені «Будинки екскурсантів», які приймали туристів з усієї країни. Для туристів, які зупинялись в «Будинках екскурсантів», читали лекції, організовували екскурсії.

В 1920-і рр. було створено три науково-дослідні заклади, які займались музейно-екскурсійною справою: у Москві Центральний музейно-екскурсійний інститут та Інститут методів позашкільної роботи, а в Петрограді – Науково-дослідний екскурсійний інститут, який з травня 1922 р. почав видавати «Екскурсійний вісник». Пізніше розпочалося видавання журналу «На суші та на морі», який виходив двічі на місяць з додатком «Бібліотечка туриста». Цей журнал був орієнтований на широку читацьку аудиторію.

В цей період створено державне видавництво «Фізкультура і туризм», яке друкувало науково-дослідні праці по узагальненню досвіду туристично-екскурсійної справи в країні. Також існували періодичні спеціалізовані видання в інших регіонах СРСР: газета «Турист-дальневосточник», журнал «Турист Закавказья».

В 1924 р. в Харкові почався серійний випуск вітчизняних велосипедів, що сприяло активізації велотуризму в державі.

Для розвитку туристичного руху та стимулювання його активістів, у 1939 р. Всесоюзний комітет зі справ фізкультури та спорту при Раді народних комісарів затвердив положення про значок туриста.

Аналізувати друге питання студентам слід почати з того, що період з 1918 до 1929 рр. більшість істориків вважає «золотим десятиліттям» розвитку краєзнавства та екскурсійної діяльності в Радянському Союзі.

В 1928 р. за рішенням Наркомпросу було створено акціонерне товариство «Радянський турист» («Совтур»), яке стало активно витіснювати приватні туристичні контори та бюро. «Радянський турист» почав створювати свою матеріальну базу та розробляти нові туристичні маршрути по всій території Радянського Союзу, створюючи тим самим мережу власних турбаз, санаторіїв, будинків відпочинку, орендуючи готелі в курортних містах. «Совтур» був першою організацією, яка почала реалізовувати ідеї планового туризму.

В роки НЕПу відновило свою роботу Російське товариство туристів. У 1927 р. комсомол провів кампанію по залученню до нього робітничої молоді, оскільки Російське товариство туристів було малочисельною організацією, і до нього входила переважно інтелігенція. За сприяння Бюро туризму при Московському комітеті ВЛКСМ (створене у 1927 р.) і за підтримки туристів-робітників Російське товариство туристів було перейменовано у 1929 р. на Товариство пролетарського туризму РРФСР (ТПТ), основним гаслом якого стало: «Пролетарський туризм – засіб підвищення культурного рівня народних мас!».

Різниця в діяльності «Совтура» і ТПТ полягала в тому, що перший обслуговував групи відпочиваючих по раніше встановлених маршрутах, які мали в основному краєзнавчий і загальноосвітній характер, а ТПТ займалось організацією самодіяльних походів.

У 1930 р. Рада Народних Комісарів Радянського Союзу прийняла Постанову про злиття акціонерного товариства «Радянський турист» з Товариством пролетарського туризму і створила Всесоюзне добровільне товариство пролетарського туризму та екскурсій.

Дитячим туризмом безпосередньо займалась Центральна дитяча екскурсійно-туристична станція Наркомпросу. Для найбільш активних юних туристів регулярно проводились різноманітні зустрічі, організовувались походи, краєзнавчі екскурсії, конкурси і таке інше.

В СРСР напередодні війни функціонувало 165 Будинків туриста, 50 турбаз, 12 туристичних готелів, 24 стаціонарних туристичних таборів, сотні наметових містечок. Курортна індустрія у 1939-1940 рр. складала 1270 будинків відпочинку і 1828 санаторіїв.

Починався новий етап вітчизняного туризму, сутність якого полягала в розвитку системи державного управління сферою туризму, створенні державних організацій.

Розвиток іноземного туризму потребував упорядкування прийому туристів із-за кордону. В 1929 р. рішенням Ради праці і оборони створено Всесоюзне акціонерне товариство з іноземного туризму в СРСР (ВАТ «Інтурист»), яке підпорядковувалось Наркомату зовнішньої та внутрішньої торгівлі СРСР. Цій організації призначено було розвивати два напрямки: внутрішній і зовнішній туризм.

Перший напрямок – зовнішній – був пов'язаний з продажем на іноземних ринках турів до Радянського Союзу. Другий напрям діяльності «Інтуриста» – внутрішній був пов'язаний з необхідністю організації прийому іноземців у Радянському Союзі (розміщення, організація екскурсій, перевезення, продаж сувенірів та творів мистецтва, відвідання театрів та концертів).

«Інтурист» першим із туристичних організацій відкрив свої фірми за кордоном.

По лінії «Інтуриста» Радянський Союз відвідували громадські діячі, журналісти і письменники, художники та політики. У 20-30 рр. СРСР відвідали Теодор Драйзер, Бернард Шоу, Ромен Ролан, Анрі Барбюс, Рабіндранат Тагор.

Організація молодіжного туризму спочатку знаходилась під керівництвом ВЛКСМ. Після Другої світової війни, в 1958 р. створено Бюро міжнародного молодіжного туризму «Супутник», яке з того часу керувало обома видами молодіжного туризму (зовнішнім і внутрішнім).

«Інтурист» і «Супутник» у другій половині XX ст. стали монополістами на туристичному ринку Радянського Союзу, вони мали свої готельні ланцюги в усіх союзних республіках, у ряді туристичних центрів.

Система управління туризмом базувалась на жорстких партійно-державних засадах і реалізовувала концепцію планового туризму в СРСР.

Третє питання передбачає аналіз того, що основними видами туризму в Радянському Союзі були: оздоровчий (рекреаційний); пізнавальний; спортивний; соціальний; дитячий; молодіжний.

Також існував поділ на самодіяльний (туризм членів аматорських туристичних об'єднань) та організований види туризму.

Аналіз четвертого питання слід почати з того, що основними особливостями радянського туризму були:

- ідеологізація туризму;

- орієнтація на середнього масового споживача;

- асортимент і якість туристичних послуг не відповідали міжнародним стандартам;

- були обмежені в’їзд іноземних туристів в СРСР та виїзд вітчизняних туристів за кордон;

- замало уваги приділялось запитам туристів, оскільки в СРСР не споживач туристичних послуг формував свій тур, а, як правило, турист споживав ті послуги (асортимент і якість), які йому пропонували туристичні організації;

- існували державні пільги на туристичні подорожі.