Висновки за розділом

Поняття мовної особистості, як ми бачимо, було введено відносно недавно у кінці ХХ століття. У ході розвитку наук з’явилася необхідність в цьому понятті, тож, поняття особистості посідає одне із центральних місць у багатьох науках, воно набуло актуальності у психології, філософії,соціології і звісно ж у лінгвістиці. Мова є невід’ємною складовою життя і пов’язана зі свідомістю, світосприйняттям, баченням світу,культурним багажем та культурно-практичною діяльністю. Інтелект найбільш інтенсивно проявляється в мові та досліджується через мову. За результатами дослідження дефініцій «мовної особистості», що були зазначені в розділі, ми можемо сформулювати особисту. Необхідно взяти до уваги всі аспекти вивчення цього поняття. Мовна особистість – це соціально-культурна особистість, охарактеризована з боку впливу належної їй мовної культури на її особистісні якості та соціально-культурну ефективність її діяльності як суб’єкта суспільних відносин, вона виражає особисту картину світу за допомогою мови країни в якій ця особистість проживає.

Ми з’ясували, що Г.І. Богін виділяє 5 рівнів розвитку мовної особистості вищого порядку:

1)рівень правильності;

2) рівень інтеріоризації;

3)рівень насиченості;

4)рівень адекватного вибору;

5)рівень адекватного синтезу.

Згідно з дослідженнями Ю.М. Караулова три основні компоненти складають мовну особистість: емоційний, мотиваційний та когнітивний.

Простір поетичного тексту являє собою результат творчої авторської перекомбінації дійсності. Статус внутрішнього світу поетичного тексту визначається дистанціюванням текстових номінацій від універсуму прямих мовних актів. У своїх творах поет виступає не як цілісна особистість, а як безліч говорячих і розуміючих особистостей, як колективна, усереднена мовна особистість.

Поетичний текст створюється за допомогою відбору образотворчих засобів мови і створення з них естетичної гармонії думки і слова. В авторській мовній свідомості всі образи реалій зовнішнього світу фільтруються, відбираються відповідно до авторського задуму, органічно вплітаються в цілісне словесно-художнє полотно. Основною складовою мовної особистості поета є авторське «Я».

Складно оцінити роль перекладача в комунікативному процесі. Особистість перекладача в комунікативному процесі має двоякий характер –отримувача та відправника повідомлення у яких відображається, відповідно до існуючих у суспільстві стереотипів, особиста реакція; особиста реакція перекладача як посередника зазвичайвпливає на продукт перекладу.

Проблему мовної особистості треба розглядати с точки зору теорії перекладу. При розгляді мовної особистості перекладача в світі широкого розуміння цього терміну, можна сказати що вона зазвичай обмежена соціальною функцією перекладача, це означає, що об’єм її значення більш вузький.

Ю.М. Караулов запропонував трирівневу структуру мовної особистості перекладача с точки зору застосування перекладацьких трансформацій та виділив у структурі мовної особистості перекладача «зони підвищеної креативності».

Підґрунтям мотиваційного рівня мовної особистості перекладача є суперінтенція. Неможливо абсолютно адекватно представити текст засобами іншої мови у певному перекладацькому дискурсі, у зв‘язку з цим суперінтенція обмежується переліком певних пріоритетів, до яких відносять: орієнтація на особистість автора і ситуацію створення вихідного тексту (науково-дослідницький переклад), спрямованість на структурні складові вихідного тексту (буквальний переклад), спрямованість на досягнення повної безпосередності і природності способів висловлювання (прагматичний переклад), орієнтацією на створений вихідний текст певної культури.

Що стосується біологічного рівня, він характеризується генетичними, інакше кажучи вродженими властивостями особистості. Як відомо існують такі визначальні вроджені особливості як екстравертність і інтровертність.

Необхідно розглянути когнітивний компонент на психологічному рівні. На цьому рівні він проявляється через свідомість, яка є відповідальною за дієздатність усієї системи елементів мовної особистості. Загальна та мовна картина світу особистості тісно пов’язана із свідомістю. Разом вони утворюють систему, що складається з образів-ментефактів з певною інформаційною та чуттєво-емоційною складовою, котрі наповнюють внутрішній світ особистості.

Деякі перекладені фрази стають крилатими, асимілюються в мові, з’являються в оригінальних творах не лише мовою, якою написаний оригінал, але й переходять в мову, якою зроблений переклад.