Понятие тождества, нюанса и контраста

Надання психологічної допомоги має свої особливості. Основна з них полягає в тому, що клієнт (пацієнт) має повністю довіряти психотерапевту. Для налагодження між ними відкритих і захищених відносин розроблено систему організації психотерапевтичної взаємодії, яка ґрунтується на таких принципах:

1. Конфіденційність. Жоден клієнт не хотів би, щоб його особисті проблеми обговорювали сторонні люди, особливо коли йдеться про інтимні аспекти стосунків і буття. Крім того, можливе зловживання одержаною інформацією особами, до яких вона потрапила випадково чи вони спеціально оволоділи нею. Професійний психотерапевт ніде і ніколи не розголошує прізвищ своїх клієнтів. Навіть у власних нотатках він має користуватися скороченнями або псевдонімами, які унеможливлюють ідентифікацію особи. Наводячи приклади у лекціях чи статтях, також слід дотримуватися цього принципу. Професійні асоціації та об'єднання виключають зі свого складу психотерапевтів, які порушили його,

2. Безоцінність. Людину, яка звертається за допомогою, не можна сприймати як інтелектуально обмежену, неповноцінну чи хвору, ставитися до неї упереджено. Адже психотерапевтична допомога - це послуга, яку фахівець надає за гроші, а клієнт - особа, яка не володіє певними навичками психічної саморегуляції. Більшість клієнтів побоюються, що відвертість перед терапевтом неминуче призведе до знецінювання їх особистості, засвідчить їхню слабкість. Тривога і почуття провини, які супроводжують звернення до психотерапевта, хоча і мають ірраціональний характер, але від цього не зменшуються. Тому на першій зустрічі терапевт має запевнити відвідувача у своїй цілковитій безоцінності. Серед клієнтів трапляються злі, жорстокі, розбещені люди, які також потребують допомоги, а їхні негативні якості - наслідок особистісних проблем і неблагополуччя. Психотерапевт не звинувачує, не оцінює і не судить - він допомагає.

3. Емпатія. Цю здатність можна розглядати і як базову установку, і як професійно необхідну якість терапевта. Емпатія - вміння відчувати і переживати почуття і стани іншого, емоційне розуміння, когнітивна децентрованість. Вона є одним із найважливіших у психотерапії вмінь. Без емпатійного розуміння важко реалізувати екзистенціально-гуманістичний підхід чи дазейн-аналіз, воно відіграє важливу роль у гештальттерапії, роджеріанстві.

4. Увага, доброзичливість і терпіння. Ці установки характеризують як загальне ставлення терапевта до клієнта, так і емоційне забарвлення його поведінки під час психотерапевтичної взаємодії.

Базові терапевтичні установки формують кодекс етики психотерапевта. їх дотримання не тільки полегшує для пацієнта спілкування з незнайомою людиною (психотерапевтом) у складній життєвій ситуації, а й слугує гарантією професійного ставлення до проблем особистості, що звернулася по допомогу.

ЛЕКЦИЯ 8

Средства гармонизации формы

 

ТОЖДЕСТВО. НЮАНС И КОНТРАСТ

Понятие тождества, нюанса и контраста

Слова контраст и нюанс не являются специфическими архитектурными терминами, они общезначимы и применяются тогда, когда нужно определить сте­пень различия между какими-либо предметами или явлениями. Исходным состоя­нием при отсчете различия является состояние полного сходства, совпадения, одинаковости, идентичности, т.е. тождества - простейшим видом взаимосвязи. Тождество чередующихся элементов определяет метрическую закономерность – тождественны колонны в колоннаде древнегреческого храма, тождественны ин­тервалы между ними. Тождественность линейных измерений пространственной формы (квадрат, круг, куб, шар) служит выражением ее внутреннего равновесия, статичности, неподвижности.

 

Нюанс – отношение, при котором сходство выражено сильнее, чем разли­чие. Признаки сходства связывают ритмический ряд.

Контраст – отношение, в котором преобладает различие однородных свойств. Ряд контрастных элементов объединяется противоположностью призна­ков.

 

 

Контрастность измерений пространственной формы рождает ее динамич­ность, ощущение движения в сторону преобладающей величины. Как и все другие средства организации пространственной формы, тождество, нюанс и контраст не могут быть произвольно избранными отношениями. Их выбор определяется про­странственной структурой, возникающей на основе функции и конструктивных возможностей, они служат средством выражения содержания композиции.

К распространенным типам контрастного сопоставления пространственных форм можно отнести контрасты элементов высоких и низких, развитых по гори­зонтали и вертикали, плоских и объемных, больших и малых. Контрастны могут быть и такие свойства, как замкнутость и раскрытость, тяжесть и легкость. Кон­траст цвета и фактуры (гладкое - шероховатое) дополняют сопоставление объе­мов.

 

 

Оптические иллюзии:

Рис. 45 Оптические иллюзии: А – иллюзия перпендикулярных линий – равные отрезки кажутся неравными; Б – иллюзия контраста – равные окружности кажутся неравными; В – иллюзия нюансного ряда, маскирующая реальные отношения крайних величин; Г – иллюзия встречных и расходящихся углов – равные отрезки кажутся неравными; Д – равные верхние стороны трапеций кажутся неравными

 

А: Вертикальная линия делит вторую пополам. Горизонтальная линия ка­жется при этом значительно более короткой. Ошибка в оценке составляет обычно около 25%. Вертикальная составляющая контрастной пары (вертикаль – горизонталь) кажется значительно увеличенной. Иллюзия возникает и при наблю­дении произведений архитектуры.

Б: Геометрическая фигура, вписанная в фигуру более крупную, кажется за­метно меньше, чем равная ей по размерам, но соседствующая с более мелкими. Такая иллюзия помогает подчеркнуть общие размеры монументальных сооруже­ний при сопоставлении их с тонким рисунком деталей. Большое пространство ка­жется еще более обширным, если оно раскрывается сразу после маленького и за­тесненного.

В: Нюансы в отношении между элементами ряда вызывают иную иллюзию. Действительная разница величин крайних элементов ряда кажется совершенно неправдоподобной; это наглядно показывает ряд убывающих прямоугольников на чертеже. Меньший равен по площади четверти первого, самого большого, и имеет вдвое меньшую высоту. Зрительное ощущение опровергает эту истину. Высота малого прямоугольника по крайней мере на 20% больше действительной.

Целенаправленное применение контраста и нюанса помогает выявить главное в композиции, развить ее динамику в нужном направлении. С их помощью можно в известной исправить вынужденно возникающие неблагоприятные соот­ношения частей.

 

Тождество, нюанс и контраст так же, как и масштабность, являются катего­риями архитектурной композиции и в то же время ее средствами, с помощью ко­торых решаются многие композиционные задачи.