А збиратися на нього і судити будь-кого із

старшин годилося вночі…

І так правили наші отці. Всяк міг слово сказати –

і те було благом.»

(«Велесова книга», К., 1995, д.№ 3б, с.19)

Розглядаючи слово «Пантеон», значення якого

(з грецької мови) подається як «храм усіх богів»,

зазначимо, що слово зазнало кількох етапів

запозичень (1. шумерське слово «Бан»

трансформується у хаттське – «Пан»;

2. у хаттському вжитку до нього долучається

вказівний займенник «то» - «Пан то»;

3. лувійці, сусіди хаттів, запозичують хаттське

словосполучення «пан то», вживають його в

значенні окремого слова «панто». Долучаючи свій

власний вказівний займенник «он», та трохи

змінюючи транскрипцію самого хаттського

словосполучення, вимовляють його, як

«пантеон»;

4. Це слово запозичують у лувійців греки

Pantheion.

Згадаємо опис храму Посейдона, у атлантів,

зроблений Платоном:

«Снаружи вокруг храма стояли золотые

изображения жён и всех тех, кто произошол от

десяти царей…»

(Т.Н.Дроздова, Э.Т.Юркина «В поисках образа

Атлантиды», М., СТРОЙИЗДАТ, 1992, с.298).

Цей опис цілком відповідає сучасному значенню

слова «пантеон» (пам’ятне місце видатним

діячам держави).

Такі шумерські статуї з храму Абу в Тель-Ахмарі

(кінець першої половини 3 тисячоліття до н.е.),

яких науковці називають «прохачами чи богами»,

можна визначити, як «пантеон правлячих

династій» цього міста.

(Войтех Замаровський «Спочатку був Шумер», К.,

1983, іл. після с.160)

 

sahhan – саххан (форма земельного соха – знаряддя праці, форма

володіння) 92,131-132**** земельного податку («від сохи»). Це слово, за

своїм походженням має бути тюркське.

В уйгурській мові “плуг” (сока), в киргизькій –

«соко». З турецької мови «saha» [саха ] –

«поле», «площа».

В українській мові існує слово “ сохатий ”, яке

відповідає лувійському “ лось ”. Якутське слово

“ саха ” означає “ олень ”.

Плуг, як знаряддя праці, має

частину, яка перевертає скибу землі, і вона

називається – ле міш (“ те, що перевертає ”,

“ те, що пере мішує ”. Лінгвістичний аналіз

вказує, що леміш виготовлявся з рогу “сохатого“.

Цей ріг, на завершенні, має широку потовщену

кістку, своєрідну – “лопатку “.

Роги інших оленів для цього не могли бути

використані, зважуючи на їх будову.

Відомий російський мовознавець В.І.Даль

зазначає: «Сохатый м. – зверь с рассохами,

скотина оленьего рода, с широкими

лопастистыми рогами.

Сохатый олень – двугодовалый северный

олень, у которого уже выростают рога.

Сохатый – Лось, Прикол, созвездие Большой

Медведицы. Сохачьи рога».

(В.И.Даль «Толковый словарь русского

языка», Москва, «ЭКСМО»,2006,с.614.)

Науковці музею археології та етнографії

Якутського Державного Університету

зазначають:

«Наскальные изображения раннего неолита

Якутии представлены незначительным

числом. Главная фигура в изобразительной

традиции этого времени ЛОСЬ».

(http:// www.ysu.ru/museum/archeolog/archeology.shtml)

Процитуємо коротеньку справку про цю тварину

з спеціальної наукової літератури:

“Лось – самый крупный вид дичи. Рост в плечах

240 см., вес 570 кг. (рекорд 655 кг.) Самец несёт

рога более полутора метров в размахе и весом

до 20 кг. К осени малютка-лось, родившийся

летом, достигает веса в центнер. Самые