Історія Польщі. "Глосу" були Юзеф Потоцький (писав під псевдонімом Маріан Богуш, 1854-1898), Роман Дмовський (1864-1939) та ін.

"Глосу" були Юзеф Потоцький (писав під псевдонімом Маріан Богуш, 1854-1898), Роман Дмовський (1864-1939) та ін., які причинилися до формування націоналістичної течії у польській суспільно-політичній думці. Однак умови суворої цензури, що діяли в Королівстві Польському, громадили непереборні перешкоди для поширення нової національної ідеології. Необхідно було творити нелегальні організації.

Ініціатива організації нового підпілля зародилася в еміграції. Зиґмунт Мілковський не зрадив ідеї національного повстання, вважав, що до нього слід добре готуватися. У 1886 р., передбачаючи війну між Австро-Угорщиною і Росією, він скерував до королівства емісара Зшмунта Баїіцького (1858-1916) із завданням створити нелегальну патріотичну організацію. Задум вдався і незабаром виник таємний Союз польської молоді, який скорочено називали "Зет". У його програмі було записано, що його члени будуть прагнути відбудувати незалежну Польщу "на грунті політичної, національної і соціальної справедливості". До складу "Зету" входила переважно студентська молодь, яка зобов'язувалася після закінчення навчання працювати в інтересах програмних цілей. Тим часом 1887 р. 3. Мілковський з кількома однодумцями заснував у Женеві Лігу Польську, яка проголосила своєю метою відновлення незалежної Польщі в кордонах 1772 р. Цьому передувала публікація брошури 3. Мілковського Справа про чинну оборону і національний скарб, в якій містився заклик до створення таємних організацій,

посилення національної роботи серед населення, збору коштів для освіти і підтримки національних інтересів. Не виключалася можливість повстання у майбутньому. Взірцем для Статуту Ліги послужила програма ПДТ 1836 р. Відновлена Польща уявлялася творцю організації федеративною державою, до якої увійдуть також Литва і Русь. 3. Мілковський посилав емісара до українського емігранта М. Драгоманова з пропозицією налагодити співробітництво на підставі програми Ліги, але той відмовився через неприйнятність ідей "історичної Польщі".

Лігу Польську могла спіткати доля багатьох інших еміграційних організацій, але її підтримали "Зет" і група "Глосу". Це дало змогу розбудувати нелегальні структури Ліги в Королівстві Польському, готувати патріотичні кадри серед гімназійної та студентської молоді, котрі потім поширювали освіту і національну свідомість у легальних і напівлегальних товариствах. Поступово ініціатива перейшла до крайових осередків Ліги, де тон задавали Р. Дмовський, 3. Баліцький і Я.Л. Поп-лавський. У 1893 р. за пропозицією Р. Дмовського організацію було переіменовано на Лігу народову (Національну лігу), а її керівний орган - Центральний комітет -перенесено до Варшави. Молоді ідеологи Ліги були прихильниками більш активної діяльності. У 1894 р. вони організували у Варшаві патріотичну маніфестацію з нагоди 100-річчя повстання під проводом Т. Костюшка. Відповіддю на неї стали масові арешти учасників. Тоді керівники Ліги перенесли свою діяльність до Галичини, де почали видавати часопис Пшегльонд вшехпольскі (Загальнопольський огляд). На сторінках цього видання скристалізувались основні положення доктрини польського націоналізму. У другій половині XIX ст. в польські землі із Заходу проникали соціалістичні ідеї. їх носіями були польські студенти, що навчались у західних університетах, емігранти, зарубіжні соціалісти. Значний вплив на їх поширення вчинила участь поляків у І Інтернаціоналі, Паризькій Комуні. Соціалісти різних відтінків сходилися на тому, що існуючі суспільні відносини засновані на експлуатації людини людиною і тому їх слід

Рис. 45. Роман Дмовський.