В умовах комуністичного експерименту. запровадженні економічного механізму, не були взяті до уваги керівництвом ПОРП і урядом

запровадженні економічного механізму, не були взяті до уваги керівництвом ПОРП і урядом. Попри це, у 1956-1958 pp. приріст національного доходу випереджав зростання інвестицій, а середньорічний приріст реальної заробітної плати становив 8 %. Зміни політики щодо села, збільшення державних інвестицій у приватні селянські господарства (з 1,5 млрд. злотих у 1956 р. до 3,2 млрд. злотих у 1958 р.) дали ефект уже до кінця 50-х років, коли продукція сільського господарства за п'ять років зросла на 20,2 % (1956-1960 pp.). У другій половині 50-х років прискорилося житлове будівництво, поліпшилося постачання міста продуктами харчування, що створювало у багатьох людей відчуття "малої стабілізації"'.

Новий п'ятирічний план економічного розвитку на 1956-1960 pp. був розроблений із запізненням. Він мав "перехідний характер" і ставив за мету поліпшення матеріального становища людей в "існуючих умовах" і водночас - "створення передумов для подальшого розвитку соціалістичної економіки". Останнє передбачало поступове збільшення коштів на інвестиції, як і сталося в 1958-1960 pp. Наприкінці п'ятирічки польське керівництво було змушене координувати свої економічні плани й політику з проголошеним у СРСР курсом на "будівництво комунізму". Від Польщі вимагали посилити галузі, пов'язані переважно з виробництвом зброї. Економічна політика ПОРП зазнавала тих самих ідеологічних обмежень, що й соціальна та культурна.

Особливо позитивно "відлига" позначилася на розвитку культури. Масово видавалися твори заборонених раніше авторів, переклади зарубіжної літератури, з'явилися більш об'єктивні праці з історії Польщі, гуманітарних наук. Відхід від творчості, обмеженої у попередній період жорсткими канонами "соціалістичного реалізму", сприяв появі нових мистецьких течій, що зближали їх зі світовим культурним процесом. Державні інституції віддавали перевагу творам проофіційного спрямування, але не чинили перешкод формальним експериментам, особливо в музичному та образотворчому мистецтві. Керівництво ПОРП без ентузіазму спостерігало за проникненням до Польщі через радіо і телебачення взірців західної молодіжної масової культури, але не вживало репресивних заходів для їх заборони.

Послаблення міжнародної напруженості після 1956 р. і "лібералізація" в Польщі спричинили коливання в середовищі польської еміграції на Заході. Частина емігрантів повірила у можливість мирної трансформації устрою при збереженні влади в руках комуністів, вона виступила за розвиток контактів з країною, сподіваючися "підштовхнути" реформи і підтримати "лібералів". Зі свого боку, Варшава робила певні кроки для нейтралізації еміграційних середовищ: кілька знаних особистостей повернулися до Польщі і були помпезно зустрінуті тут (публіцист С. Цат-Мацкевич, письменниця 3. Коссак-Щуцка). Ознаки "відлиги" схилили більшість членів еміграційної Тимчасової ради національної єдності в листопаді 1956 р. позитивно оцінити переміни в Польщі і виступити із закликом до США надати їй економічну допомогу (уряд США невдовзі надав Польщі перший кредит). У міру зміцнення позицій комуністів в країні та появи ознак гальмування "лібералізації"" серед еміграції поширилися настрої розчарування.

Натомість почав зростати вплив еміграційних осередків, які діяли незалежно від лондонських центрів і враховували зміну загальної ситуації в світі, а також реформаторські тенденції в комуністичному русі. Якщо лондонські на інші еміграційні осередки залишалися на позиціях визволення Польщі з-під диктату Москви в результаті міжнародного конфлікту, то паризьке видавництво "Інститут літерацкі" з часописом "Культура", керованим Єжи Гєдройцєм, і редакція Радіо "Вільна Європа", очолювана Яном Новаком-Єзьоранським, переорієнтувалися на діяльність т.зв. "довгого тривання". Вони виходили з того, що тогочасна ситуація в Європі потриває ще довго, тому треба