опір загонам ЗОМО, озброївшися палями, камінням; у сутичках загинуло сім шахтарів, ще два невдовзі померли від ран, було багато поранених. Шахтарі шахт "Зємовіт" і "Пяст" в Тихах ще деякий час страйкували під землею, але згодом були змушені піддатися. Силою придушено страйки на інших підприємствах, у вищих навчальних закладах. Спроби організувати маніфестації протесту також завершилися невдачею: їх учасників розганяли, а організаторів заарештовували і виносили швидкі вироки згідно з декретами воєнного стану (від 2 до 10 років позбавлення волі). Під час розгону маніфестації в Ґданську було поранено понад 300 осіб. У терміновому порядку спеціальні комісії проводили перевірку працівників підприємств на лояльність і звільняли з роботи активних учасників протестів. Верифікація працівників пройшла в усіх адміністративних установах, ЗМІ, освітніх закладах; усі працюючі були змушені підписувати "листи лояльності" щодо влади. Упродовж перших двох тижнів воєнного стану опір владі було придушено.
22 грудня зібралося на засідання політбюро ЦК ПОРП, на якому ген. Ч. Кіщак виступив з доповіддю про перші підсумки запровадження воєнного стану, констатувавши подолання опору опозиції. Щодо плану подальших дій серед керівництва ПОРП виникли розбіжності: частина активу (С. Коцьолек, А. Сівак) вимагала продовження жорстких заходів проти опозиції, заборони "Солідарності", боротьби з костелом; інша частина діячів (Г. Кубяк, Я. Лабенцький) виступала за збереження ліберального курсу. В. Ярузельський висловився за обережні кроки, котрі б дали змогу поступово зменшити конфронтацію між владою і суспільством, підкреслив потребу проведення реформ з метою піднесення господарства. Політбюро підтримало дії В. Ярузельського і ВРОН.
Органи воєнного стану. У перші дні воєнного стану склався неформальний орган влади, який одержав назву Директорату, в рамках якого вирішувалися насущні політичні питання. До Директорату, який збирався щодня для аналізу ситуації, входили, окрім В. Ярузельського, генерали Ч. Кіщак, Ф. Сівіцький, М. Янішевський, а також від ПОРП та уряду - К. Барціковський, М. Мілєвський, С Ольшовський, М.Ф. Раковський, Я. Ободовський. Рішення Директорату на місцях виконували військові комісари. Усі прояви несубординації або невиконання рішень тягнули за собою негайне звільнення з роботи. В Гуті "Катовіце" за короткий час було звільнено понад 5 тис. працівників, гданській сточні ім. Леніна - 1400, щецінській сточні ім. Варського - 3000 осіб. Радіо і телебачення були повністю мілітаризовані: керівництво ними перейшло до військових, диктори виступали у воєнній формі; ліберальні журналісти були усунуті від роботи і незабаром, після перевірки, звільнені. На Різдво і Новий рік приписи воєнного стану було дещо злагоджено: скорочено міліційну годину, зменшено перешкоди пересування в межах країни. Проте телефонний зв'язок було відновлено лише 10 січня 1982 p., і кожна розмова попереджувалася записаним голосом "Розмова під контролем". Поштові відправлення приходили з печаткою "перевірено цензурою". Офіційна пропаганда постійно друкувала матеріали, в яких запровадження воєнного стану пов'язувалося з планами "Солідарності" захопити владу в країні неконституційним шляхом.
Реакція суспільства. У перші тижні воєнного стану виступи проти влади мали спонтанний характер; з'являлися листівки, написи на стінах будинків, кожного 13 числа місяця у темних вікнах виставлялися запалені свічки тощо. Здебільшого вночі молодь писала на стінах будинків гасла "Врона (асоціація до ВРОН - Л.З.) орла не покона", "ВРОН геть за Дон", "Зима ваша, весна наша", а наступної ночі спеціальні бригади міліції замальовували ці гасла і писали проурядові: "КОР = євреї"", "S = $". Поширювалися пісеньки і балади, які висміювали офіційну пропаганду. Загальним символом стала фігура зайця, вуха якого складали літеру "V" (victoria - перемога). Поступово "Солідарність" почала відбудовувати свої структури, нелегальні друкарні,
