Паганіні Нікколо (1782-1840) – італійський композитор, скрипаль-віртуоз, гітарист.

Народився Паганіні в італійському місті Генуя. Його батько був маклером і підробляв грою на мандоліні. У п’ять років батько почав навчати сина музиці, і вже з шести років Паганіні грав на скрипці, а у вісім з половиною років виступив в Генуї з концертом, який мав величезний успіх. Хлопчиком він написав кілька творів для скрипки, які були такі важкі, що крім нього самого ніхто не міг їх виконати.

Одинадцятирічним хлопчиком Паганіні вперше виступив привселюдно в Генуї, а після короткого періоду занять з викладачем зробив своє перше концертне турне.

Своєрідність манери гри, ні з чим не порівняна легкість володіння інструментом незабаром принесли йому популярність у масштабах всієї Італії. Згодом Паганіні дав сотні концертів у найбільших містах Європи, заявивши про себе як про найдивнішого віртуоза цілої епохи.

Неперевершений успіх Паганіні лежав не тільки в глибокому музичному дарування цього артиста, але й у надзвичайній техніці, в бездоганній чистоті, з якою він виконував найскладніші пасажі. Все скрипкове мистецтво наступних епох розвивалося під впливом стилю Паганіні. Його власні твори насичені дуже важкими пасажами, по яких можна судити про багатство технічних прийомів Паганіні.

Серед творів композитора особливо славляться «24 каприси» для скрипки соло, Перший і Другий концерти для скрипки з оркестром. Віртуоз-гітарист, Паганіні, написав також близько 200 п’єс для гітари. Виконавська і композиторська творчість Паганіні справила великий вплив на подальший розвиток інструментальної музики.

 

Парцхаладзе Мераб Олексійович (1924) – грузинський композитор.

Народився Мераб Олексійович в Тифлісі. Закінчив Тбіліську і Московську консерваторії. Викладав у Московському хоровому училищі.

Мераб Парцхаладзе– автор концертів, пісень, обробок народних пісень і танців, музики до спектаклів, кінофільмів, творів для симфонічного і духового оркестрів, для різних музичний інструментів, фортепіано, хору. Значна частина його творчості віддана дітям. Ним написані музичні казки, музика до мультфільмів, «Дитячий альбом» для фортепіано, пісні та хори для дітей.

 

Паулс Раймонд (1936) – латиський композитор, диригент, піаніст.

Народився майбутній композитор в Ризі в родині склодува. Батько Раймонда працював на скляній фабриці. Раймонд Паулс навчався у спеціалізованій музичній школі, Латвійській державній консерваторії. Паралельно з навчанням Паулс працював піаністом в естрадних оркестрах профспілкових клубів.

Після закінчення консерваторії Раймонд Паулс працював у Ризькому естрадному оркестрі, виступав з концертами в Грузії, Вірменії, Україні. Займав пост художнього керівника Ризького естрадного оркестру Державної філармонії Латвії. Саме тоді Паулс написав перші, популярні згодом, пісні, тоді ж почалася його робота в кінематографі. Згодом композитор створив музику для цілого ряду спектаклів, кіно- і телефільмів. Він був художнім керівником інструментального ансамблю «Модо», головним редактором музичних передач Латвійського радіо.

Величезний успіх мав творчий союз Раймонда Паулса й Алли Пугачової (пісні «Маэстро», «Старинные часы», «Миллион алых роз», «Без меня»). Потім композитор працював з іншими відомими виконавцями – Валерієм Леонтьєвим, Лаймою Вайкуле, і його пісні незмінно ставали хітами.

Раймон Паулс – автор мюзиклів, балетів, музики безліч естрадних хітів, мелодій до кінофільмів і вистав.

 

Пахельбель Йоганн (1653-1706) – німецький композитор і органіст.

Пахельбель народився в Нюрнберзі. Початкову музичну освіту йому надав органіст церкви. У 15 років Йоганн вступив до університету, однак був змушений кинути університет через фінансові ускладнення. Пізніше Пахельбель став учнем гімназії, де вивчав музику під керівництвом досвідченого педагога. У двадцятирічному віці Пахельбаль став органістом собору у Відні.

Згодом Йоганн Пахельбель працював придворним органістом, заслуживши репутацію найдосконалішого органіста і композитора свого часу.

Пахельбель склав величезну кількість світських і церковних творів.

 

Пахмутова Олександра Миколаївна (1929) – російська композиторка.

Народилася Олександра Миколаївна в селищі біля Волгограда. З дитинства вирізнялася серед однолітків винятковою музичною обдарованістю. Перші мелодії написала в трирічному віці. У віці чотирьох років склала п’єсу «Півні співають». У віці семи років вступила до міської музичної школи, де провчилася до початку війни. Згодом успішно закінчила Московську консерваторію.

Олександра Миколаївна протягом всієї своєї творчості працює в різних жанрах, але особливе місце займає пісенна спадщина. Вона була одним із найпопулярніших і найзадіяніших композиторів СРСР, особливо як пісняр. Пісні Олександри Пахмутової виконували і виконують багато відомих артистів радянської та російської естради та кіно.

Олександра Пахмутова – автор понад 400 пісень, балету, інструментальних концертів, вокальних циклів, музики до кінофільмів.

 

Подвала Валерій Давидович (1932) – російський композитор.

Валерій Давидович народився в м. Ростові-на-Дону в родині митців, де завжди звучала музика. Хлопчика змалку хвилювала музика. У три роки Валерій вже навчився грати спочатку на піонерському горні, далі на трубі. Коли майбутньому композитору виповнилося 5 років, йому подарували скрипочку і віддали до музичної школи. Продовжив навчання у Ростовському музичному училищі. Закінчивши Київську консерваторію, Валерій Подвала став викладачем Київського музичного училища.

У різні роки ним написано багато творів різних жанрів. Це музика до радіопостановок, симфонії, концерти, інструментальні твори, пісні, романси, понад 50 фортепіанних п’єс, ансамблі. Створив для дітей цикл «Пісеньки-загадки», які увійшли до програми «Музика» для загальноосвітньої школи.

 

Попатенко Тамара Олександрівна (1912) – російська композиторка.

Народилася Тамара Попатенко в Москві. Її першим вчителем був батько, юрист за освітою, який любив музику і вважав її справжнім покликанням дочки. Професійні заняття музикою почалися пізно, коли Тамарі виповнилося 15 років. Тамара Олександрівна успішно закінчила Московську консерваторію.

Професійна діяльність композиторки в більшій мірі пов’язана з творчістю для дітей. Тамарою Попатенко створено більше 600 пісень для дітей різного віку, дитячі опери, обробки народних дитячих пісень, музичні казки, музика до вистав і мультфільмів, дитячих радіо- і телепередач. Попатенко Тамара Олександрівна є автором струнних квартетів, сюїт для симфонічного оркестру, фортепіанних і інструментальних п’єс, хорових творів, романсів.

Попернацький Леонід Іванович (1940) – український композитор, аранжувальник.

Закінчив Леонід Іванович Київське музичне училище і Київську консерваторію. Працював педагогом у консерваторіях Новосибірська, Владивостока, Алма-Ати, керівником джазових колективів у філармоніях Росії та в Росконцерті. У Запоріжжі Леонід Іванович керував джаз-рок-ансамблем, професійним естрадним оркестром Палацу культури, створив вокальне тріо «Аванс», яке стало лауреатом фестивалю «Червона рута», складав для нього пісні.

Леонід Попернацький є автором понад 500 пісень, видав понад 40 аудіоальбомів (з них 10 – інструментальної музики). Пісні Попернацького виконують відомі співаки. Маестро займається підтримкою талановитих дітей – продюсує їх, пише для них пісні, організовує фестивалі.

 

Попович Василь Васильович (1959) – український композитор-пісняр, фольклорист, етнолог, письменник, педагог.

Народився Василь Попович у селищі Великий Бичків на Закарпатті. Ще в ранньому дитинстві Василь виявив неабиякі музичні здібності. По закінченні музичного училища Василь Попович працював викладачем з класу баяна в дитячій музичній школі, грав в оркестрі народного ансамблю пісні і танцю «Лісоруб», успішно керував дитячими художніми колективами. Згодом навчався в Івано-Франківському педагогічному інституті на музично-педагогічному факультеті. У студентські роки Василь Попович написав кілька оригінальних пісень, які одразу сподобались виконавцям і слухачам.

Стимулом до праці, до самовдосконалення у Василя Васильовича завжди була любов до рідного краю, до життєдайної народної творчості в усіх її проявах.

Широка творча діяльність не заважає Василю Поповичу здійснювати велику громадську, педагогічну та адміністративну діяльність. Він – ініціатор, організатор і виконавець багатьох районних та обласних культурних заходів для дітей і дорослих, директор Великобичківської дитячої музичної школи.

Пісні Василя Поповича, а їх у творчому доробку митця понад 200, часто звучать по Національному радіо і телебаченню у виконанні народних артистів України.

 

 

Прихожай Володимир – український композитор, джазовий піаніст, аранжувальник.

Творчу діяльність Володимир Прихожай розпочав під час служби в ансамблі пісні і танцю Червонопрапорної Каспійської флотилії м. Баку. Закінчив два курси Бакинської консерваторії по класу композиції. Випускник Харківської Академії мистецтв і культури (естрадно-джазове відділення).

Працював у різних філармонійних колективах. Зі своїми музикантами Володимир Прихожай виступає на джазових фестивалях, продовжує працювати в Театрі юного глядача, створює музику до вистав.

 

Прокоф’єв Сергій Сергійович (1891-1953) – російський композитор, піаніст, диригент.

Народився Сергій Сергійович в селі на Донеччині в музичній родині. Його мати була гарною піаністкою і досить часто грала маленькому Сергію сонати Л. Бетховена. Коли Сергію було 5 років, він написав свою першу п’єсу для фортепіано, а в 9 років – оперу на власний сюжет. У тринадцятирічному віці С. Прокоф’єв вступив до Петербурзької консерваторії, демонструючи на вступних екзаменах свої авторські твори (4 опери, 2 сонати, симфонію і багато фортепіанних п’єс).

Закінчивши консерваторію, Прокоф’єв розпочав творчий шлях як композитор, диригент і піаніст. У розпал громадянської смути Сергій Сергійович залишив батьківщину і поїхав за кордон, багато подорожував (Англія, Франція, Америка, Японія), виконуючи свої твори. Після повернення на Батьківщину Сергій Прокоф’єв влаштувався в Москві.

С. Прокоф’єв звертався майже до всіх жанрів музичної творчості і в кожному з них вніс щось нове, своє. Серед творів Прокоф’єва – 8 опер, 7 балетів, 7 симфоній, музика до кінофільмів, ораторії, концерти, ансамблі, пісні, романси.

Дуже важливим є вклад С. Прокоф’єва в дитячу музику. Кращими є твори: п’єса «Казки старої бабусі», пісеньки «Базіка», «Поросята», «Солодка пісенька», сюїта «Літній день» і, особливо, симфонічна казка «Петрик і Вовк», яка є новим жанром у музичній творчості.

 

Рамм Валентина Йосипівна (1888-1968) – російська композиторка і співачка.

Народилася у Харкові. Закінчила Лейпцизьку і Петербузську консерваторії. Після закінчення викладала спів, концертувала. У 20-і роки XX століття була педагогом у Музичному технікумі в Москві, у 40-і роки – викладачем співу в музичних школах міста Кірова.

Валентина Йосипівна – автор балетів для дітей, інструментальних, вокально-інструментальних і хорових творів, пісень для дітей.

 

Рахманінов Сергій Васильович (1873-1943) – російський композитор, піаніст-віртуоз і диригент.

Сергій Рахманінов народився у дворянській родині в Новгородській області. Проявивши інтерес до музики вже в чотири роки, навчався грі на фортепіано, а в дев’ять років Сергій вступив до фортепіанного відділення Петербурзької консерваторії. Продовжував навчання в Московській консерваторії. У віці 13 років Рахманінова було представлено П. Чайковському, який пізніше відіграв важливу роль у житті молодого музиканта. Протягом навчання у консерваторії Сергій Рахманінов створив ряд музичних творів.

У віці 19 років він закінчив консерваторію із золотою медаллю як композитор та як піаніст і вирушив у велике концертне турне по Росії як піаніст-соліст і акомпаніатор. У віці 20 років Сергій Васильович став викладачем фортепіано у московському Маріїнському жіночому училищі, в 24 роки – диригентом Московської російської приватної опери.

Рахманінов неодноразово здійснював гастрольні тури Україною. Давав концерти у кількох українських містах: Києві, Одесі, Кременчуці, Полтаві, Харкові, Катеринославі.

Події жовтневої революції змусили Рахманінова прийняти рішення залишити Батьківщину. Він оселився з сім’єю в Нью-Йорку та почав інтенсивну гастрольну діяльність, що тривала 25 років. Під час Великої Вітчизняної війни грошовий збір від одного зі своїх концертів композитор передав у Фонд оборони.

Рахманінов зажив слави одного з найкращих піаністів сучасності. Він – автор трьох опер, трьох симфоній, чотирьох концертів для фортепіано з оркестром, камерно-інструментальних ансамблів, прелюдій, етюдів-картин, 70 романсів та інших творів.

 

Ревуцький Левко Миколайович (1889-1977) – український композитор, педагог.

Народився Левко Миколайович у Чернігівській області. Батьки були освіченими людьми, любили мистецтво, цікавилися наукою. З дитячих років близькою йому була народна пісня та український фольклор, тому любов до музики у майбутнього композитора проявилась дуже рано. Музичну освіту Ревуцький одержав спочатку в Музично-драматичній школі, а потім у Київській консерваторії. Закінчивши навчання, Ревуцький працював професором у Київській консерваторії.

Творчу спадщину композитора складають твори різноманітних жанрів: дві симфонії (друга на теми українських народних пісень), два концерти для фортепіано з оркестром, п’єси для різних інструментів, прелюдії, кантата-поема «Хустина» (на вірші Т. Шевченка), обробки народних пісень (понад 120), пісні, хори для дітей та юнацтва, романси, музика до драматичних вистав, кінофільмів, збірка обробок українських народних пісень для дітей «Сонечко», в якій композитор розкрив світ дитячих почуттів та образів.

 

Римський-Корсаков Микола Андрійович (1844-1908) – російський композитор, диригент, педагог.

Народився Микола Андрійович в стародавньому місті Тихвіні Новгородської губернії. Ще в дитинстві він полюбив природу, старовинні народні обряди. Ці дитячі враження були відбиті згодом в його творчості. З раннього дитинства Римський-Корсаков виявив музичні здібності. Шести років він почав вчитися гри на фортепіано, а в одинадцятирічному віці вже пробував самостійно писати музику.

Батьки майбутнього композитора бачили у своєму синові морського офіцера, тому віддали його навчатися до морського корпусу. Тут, у морському корпусі, Римський-Корсаков, однак, не втратив інтересу до музики. Він відвідував концерти і опери. Особливо йому подобалися опери М. І. Глінки. Після закінчення корпусу Микола Андрійовичвідправився на три роки в кругосвітнє плавання на навчальному судні. У цій подорожі він багато читав, поповнював свою освіту, вивчав іноземні мови. Під час подорожей Римський-Корсаков набрався багато вражень від природи, особливо від водної стихії. Образи моря займуть згодом велике місце в його творчості.

Повернувшись до Петербурга, Римський-Корсаков продовжив інтенсивні заняття музикою. Він викладав у Петроградській консерваторії, працював інспектором духових оркестрів, директором Безкоштовної музичної школи.

Творчість Миколи Римського-Корсакова багата і різноманітна: він зробив обробки народних пісень, написав велику кількість оркестрових творів (симфонії, сюїти, увертюри), концертів, камерних інструментальних ансамблів, 79 романсів і найголовніше – 15 опер. Сюжети більшості його опер пов’язані з образами російських казок і билин, з народним побутом, з російською історією. Для творчості Римського-Корсакова характернішим є народність, фантастика і казковість.

 

Різоль Микола Іванович (1919-2007) – український композитор, баяніст, педагог.

Микола Іванович народився у м. Дніпропетровську в родині робітника-гармоніста. Батько Миколи користувався авторитетом не тільки як кваліфікований робітник, але й як умілий гармоніст-любитель. Повертаючись з заводу, він нерідко брав гармоніку і довго виводив задушевні народні пісні і запальні танці. Вразливий Микола, прислухаючись до гри батька, рано виявив сильний потяг до музики і незвичайні музичні здібності. Він із захопленням підспівував батькові, або «підігравав» на своєрідному музичному інструменті – гребінці. Батько звернув увагу на велику цікавість сина до музики і спочатку сам став навчати його грі на гармоніці, баяні. Потім Миколу віддали до відомого в той час педагога, у якого він вивчав нотну грамоту, грав музичні твори.

Згодом Микола Різоль навчався в Київському музичному училищі, закінчив Київську консерваторію по класу баяна. З червоноармійською самодіяльністю брав участь у концерті майстрів мистецтв у Великому театрі. У складі Червоноармійського ансамблю пісні і танцю пройшов шляхами Великої Вітчизняної війни.

Різоль заснував квартет баяністів, який проіснував понад 50 років, піднявши ансамблеве народно-інструментальне мистецтво до найвищого професійного, взірцевого рівня. Сам зробив багато перекладень для квартету творів класичної та сучасної музики, власних обробок музичного фольклору.

За багато десятиліть педагогічної діяльності в Київській консерваторії професор Микола Іванович Різоль виховав більше 100 музикантів-баяністів.

Обробки українських народних пісень, танців, мелодій народів світу, які зробив Микола Іванович Різоль, стали для баяністів багатьох поколінь та країн улюбленими. Їх виконують музиканти всіх рівнів навчання, вони ввійшли до «золотого» фонду народно-інструментального мистецтва.

 

Рожавська Юдіф Григорівна (1923-1982) – українська композиторка.

Народилася Юдіф Григорівна у Києві. У дитинстві була музичним вундеркіндом, з п’яти років чудово грала на фортепіано.

У роки війни була учасником фронтових концертних бригад Сталінградського фронту. Закінчила Київську консерваторію. Мала винятковий слух і феноменальну музичну пам’ять – могла, слухаючи пісню по радіо, відразу записувати її ноти.

Рожавська – автор опери «Казка про загублений час», балету «Королівство кривих дзеркал», концерту для фортепіано з оркестром, творів для фортепіано, оркестру, численних солоспівів на слова українських поетів, циклів пісень для дітей на слова радянських поетів, музики до радіо- і телепрограмм,фільмів, мультфільмів, понад 100 українських пісень.

 

Рожко Михайло Васильович – український композитор і музикант, педагог.

Народився Михайло Васильович у Ломачинцях на Буковині. З дитинства, зі школи почав писати вірші і підбирати до них мелодії.

Закінчив музично-педагогічний факультет Вінницького педагогічного інституту. Розпочав працювати у середній школі, згодом – у музичній школі. З 1983 року живе у Новодністровську, працює у будинку культури, музичній школі (викладає баян, вокал).

Багато творів композитора виконують професіонали та аматори різних міст нашої держави. Деякі пісні у репертуарі народних та заслужених артистів України. Більше п’ятнадцяти творів Михайла Рожка увійшли до шкільних навчальних програм.

Михайло Рожко – автор збірок пісень «Дарунок невидимого птаха» на слова Інни Михайлівни Гончар, «Суцвіття музики і слова» на вірші буковинських поетів та інших.

 

 

Рубінштейн Антон Григорович (1829-1894) – російський композитор, піаніст, диригент, педагог.

Антон Григорович Рубінштейн народився у селищі на березі Дністра, на кордоні Бессарабії, в культурній родині. На третьому році життя він був перевезений до Москви. Батько мав олівцеву фабрику, цікавився літературою. Мати викладала в імператорському виховному інституті, а також була відмінною піаністкою.

Музичне обдарування Антона виявилося надзвичайно рано. Заняття хлопчика фортепіанною грою почалися під керівництвом матері. У 5 років він склав перший музичний твір. Перший публічний виступ Рубінштейна-піаніста відбувся, коли йому було 9 років. У 10 років він концертував за кордоном, справивши своїми виступами в Парижі сильне враження на Шопена і Ліста. Закінчивши турне, Рубінштейн залишився вчитися за кордоном. У ці роки він створив свої перші музичні твори.

Повернувшись до Росії, займався творчістю. Заснував Петербурзьку консерваторію, де багато років був її директором, професором, керував хором, оркестром, класом ансамблю та фортепіано, а також викладав роботу з хором. Майже 20 років Рубінштейн з блискучим успіхом вів концертну діяльність у Західній Європі, Америці.

Антону Рубінштейну належать 13 опер, декілька симфоній (з яких найвідоміша друга з програмною назвою «Океан»), 4 ораторії, концерти для фортепіано та інших інструментів, понад 100 романсів.

 

Савельєв Борис Ісакович (1934-1991) – російський композитор.

Борис Ісакович народився в Москві. Закінчив Інститут культури, працював в естрадних та джазових ансамблях (грав на акордеоні).

Борис Савельєв писав пісні для естрадних співаків, працював музичним редактором популярної радіопередачі «Доброго ранку». Протягом 25 років писав музику для знаменитої передачі «Радіоняня», де пісні допомагали дітям запам’ятовувати важкі правила з граматики, біології та інших предметів.

Борис Савельєв – автор музики до багатьох популярних мультфільмів («Раз ковбой, два ковбой», серіал про Кота Леопольда, «Будинок для леопарда» тощо). Написав дитячі мюзикли «Скарби Капітана Флінта», «Морський диявол», «День народження кота Леопольда» та ін.

Сасько Геннадій Михайлович (1946) – український композитор.

Народився Геннадій Михайловичу Донецьку. Закінчив Донецьке музичне училище і Київську державну консерваторію. Працював завідуючим музичною частиною Київського російського драматичного театру ім. Лесі Українки, диригентом Ансаблю пісні і танцю Червонопрапорного Західного прикордонного округу, завідуючим музичною частиною Київського Молодіжного театру. Зараз Геннадій Сасько – директор спеціалізованого видавництва дитячої літератури «Гроно» (ноти та книги).

Творчість Геннадія Михайловичарозвивається плідно і яскраво у широкому жанровому діапазоні: від монументальних кантат і ораторій до камерно-інструментальних і хорових мініатюр, від насичених симфонічних полотен до популярних джазових п’єс, від кіномузики до циклів творів для дітей та юнацтва.

Надзвичайно багато уваги приділяє Геннадій Сасько створенню музики для дітей та юнацтва, музичній педагогіці, видавничій діяльності, спрямованій на виховання підростаючого покоління. В Україні, мабуть, немає дитини, яка б не знала його пісень з мультфільмів, зокрема, з улюбленого малюками «Капітошки». Його дитячі твори, неодноразово видані великими тиражами.

 

Свиридов Георгій Васильович (1915-1998) – російський композитор і піаніст.

Народився в Курській губернії у родині поштового службовця. Батько загинув під час громадянської війни. Майбутнього композитора з дитинства оточували прості і строгі звичаї російського села, широкі простори російської природи, неповторність і краса народних пісень, танців, частівок. Георгій самостійно почав вчитися грі на балалайці і скоро став учасником оркестру народних інструментів, що організувався при Клубі торгівельних працівників. Із захопленням Георгій Свиридов вивчав нові твори і навіть намагався писати сам. Це і було народженням музиканта, першими кроками на шляху його формування.

Після закінчення музичної школи навчався в Ленінградському музичному технікумі, а згодом – у Ленінградській консерваторії. За роки навчання в технікумі Георгій Свиридов створив багато творів в різних музикальних і вокальних жанрах. Вони виконувались на учнівських концертах в технікумі, а деякі навіть в Малому залі консерваторії, по радіо.

Творчість Свиридова багата і насичена. Він написав поеми «Країна батьків», «Пам’яті Сергія Єсеніна», кантати, концерти, романси, хорові твори, вокальні цикли на вірші російських поетів, музичні комедії, музику до драматичних вистав і кінофільмів.

 

Сен-Санс Каміль (1835-1921) – французький композитор, органіст, піаніст, педагог.

Народився Каміль Сен-Санс у Парижі в родині служителя Міністерства внутрішніх справ. Батько помер, коли Камілю було три місяці, і його вихованням займалися мати і двоюрідна бабуся. Уже у віці двох із половиною років хлопчик грав на роялі під керівництвом бабусі, а невдовзі почав створювати і записувати музику. З раннього віку Сен-Санс прислухався до звуків природи: дзюрчання струмочка, шелестіння листя, тихого подиху вітру. Усі ці звуки згодом утілилися в його музичних творах.

У сім років Каміля віддали на навчання фортепіанної гри відомому піаністу і композитору. Професор був вражений прекрасною підготовкою хлопчика і знайшов, що він потребує лише в удосконаленні вже наявних піаністичних навичок. Після трьох років занять з хлопчиком педагог визнав його підготовленим до концертних виступів.

У десять років юний музикант Каміль Сен-Санс виконував у Парижі концерти Моцарта і Бетховена для фортепіано з оркестром, а в тринадцять – був студентом Паризької консерваторії. Блискучу кар’єру піаніста, розпочату в десятирічному віці, Каміль продовжував усе життя, гастролюючи різними країнами світу.

Узагалі Сен-Санс був видатною особистістю: від матері-художниці та батька-поета успадкував літературні й живописні здібності; йому належать книги з філософії, літератури, живопису, театру; він відмінно знав астрономію, фізику, археологію, історію.

Каміль Сен-Санс – автор творів різних музичних жанрів, зокрема 13 опер, 3 симфоній, ораторій, численних камерних ансамблів, 10 концертів. У творах Сен-Санса переважає веселий настрій та радісні інтонації фольклорних побутових жанрів. Найоригінальнішим твором композитора є сюїта «Карнавал тварин», що має підзаголовок «Зоологічна фантазія» для двох фортепіано, струнного квартету, флейти, кларнета і ксилофона. У цьому творі втілилися спогади дитинства композитора.

 

Сильвестров Валентин Васильович (1937) – український композитор, педагог.

Народився Валентин Васильовичу Києві в родині інженера та вчительки німецької мови. Батьки намагалися дати йому різнобічну освіту, не акцентуючи увагу на музиці. Сильвестров закінчив музичну школу і з 15 років пробував складати музику. Музичну освіту здобув у Київській консерваторії.

Уже перші твори молодого митця викликали сенсацію через свою виключну «самостійність», відвертий прояв творчої індивідуальності. Основна галузь композитора – симфонічна, інструментальна музика, в якій він намагається передати філософські категорії сьогоднішнього буття.

Сильвестрову належать сім симфоній, два струнних квартети, твори для фортепіано, камерного оркестру, вокальні та хорові твори, естрадні пісні, музика до науково-популярних кінофільмів.

 

Синявський Петро Олексійович (1943) – російський письменник, поет, композитор.

Народився Петро Олексійович в Челябінській області, де його батьки перебували в евакуації. Працював музикантом в оркестрі. Писати вірші почав досить пізно, у віці 40 років, перший твір – колискова пісня «Місячний кораблик». Як поет-пісняр працював з композиторами Юрієм Чичковим, Миколою Пєсковим, продовжує працювати з Марком Мінковим, Олександром Журбіним, Давидом Тухмановим.

Випустив не один десяток книжок для дітей. Має безліч віршованих публікацій у періодичній пресі та віршованих збірках. Написав сотні пісень для дітей та дорослих.

Вийшов сольний диск пісень та романсів Петра Синявського в авторському виконанні під гітару. З гітарою він часто приїжджає в гості до маленьких і дорослих читачів.

 

Сібеліус Ян (1865-1957) – фінський композитор.

Ян Сібеліус народився у Фінляндії. Хлопчик ріс у музичній родині, можливо, це і визначило його життєвий вибір. Дотримуючись сімейної традиції, хлопчика навчали грі на музичних інструментах – роялі та скрипці. Вже в десять років Ян склав невелику п’єсу. Згодом його потяг до музики зростав, і він починав систематичні заняття під керівництвом керівника місцевого духового оркестру. Отримані практичні та теоретичні знання дозволили написати юнакові кілька камерно-інструментальних творів.

Через деякий час Ян Сібеліус вступив на юридичний факультет Імператорського університету, але його не приваблювала професія юриста, і незабаром він перейшов в Музичний інститут, де став найблискучішим учнем. Багато з його ранніх творів для камерних ансамблів виконувалися студентами і викладачами інституту.

Ян Сібеліус удосконалював свою музичну освіту в Німеччині та Австрії. Після повернення на батьківщину вів класи теорії композиції і скрипки в консерваторії, потім завдяки постійній державній стипендії зміг присвятити себе виключно творчості.

Композиторська спадщина Яна Сібеліуса представлена різноманітними жанрами: 7 симфоній, кілька симфонічних поем, 3 оркестрові сюїти, концерт для скрипки з оркестром, 2 струнних квартети, фортепіанні ансамблі, камерні твори, музика до вистав.

Сильванський Микола Йосипович (1916-1985) – український композитор, педагог.

Народився Микола Йосиповичу Харкові. Закінчив Московську консерваторію. Працював солістом Харківської обласної філармонії, викладачем музичного училища і консерваторії, викладачем Київської середньої спеціальної музичної школи.

Більшість творів композитор написав для дітей: балети («Іван – добрий молодець», «Незвичайний день», «Хлопчиш-Кибальчиш»), симфонічні казки («Івасик-Телесик», «Кіт Хвостун»), «Піонерський концерт», а також симфонію, сюїту, концерти для фортепіано з оркестром, твори для фортепіано, солоспіви, музику до радіопередач.

 

Скорик Мирослав Михайлович (1938) – український композитор, педагог.

Мирослав Михайлович народився у Львові в інтелігентній родині. Його батьки отримали освіту у Віденському університеті, а бабуся була рідною сестрою оперної співачки Соломії Крушельницької. Перше знайомство з музикою Мирослав отримав у сім’ї. Батьки, не будучи професійними музикантами, музикували: батько грав на скрипці, мати – на фортепіано.

Мирослав Скорик навчався у Львівській державній консерваторії. Викладав у Київській консерваторії, Львівському музичному інституті. Тривалий час працював в США, Австралії. Твори Мирослава Михайловича регулярно виконуються в Україні, інших країнах. Він часто виступає як диригент і піаніст з виконанням власних творів.

Скорик Мирослав Михайлович– автор балету, симфоній, вокально-симфонічних концертів, концертів для скрипки з оркестром, музики до фільмів, естрадних пісень.

Соболевська Леся (1963) – українська співачка, композиторка, поетеса.

Народилася Леся Соболевська в Івано-Франківську. Музичну освіту здобула в музичному училищі. Працює у Львівському театрі, керує дитячою естрадно-вокальною студією «Кольоровий світ» в Івано-Франківську.

Леся Соболевська випустила нотну збірку пісень для дітей та юнацтва «Світ на долоні», робить обробки народних пісень.

У творчому доробку композиторки близько 200 пісень для дітей та дорослих, дитячий мюзикл «Муха-Цокотуха».

 

Сокальський Володимир Іванович (1863-1919) – український композитор, піаніст, диригент.

Народився Володимир Івановичу Німеччині в родині письменника. Виходець із старовинного українського роду, щедрого й багатого на талановитих людей та давні музичні традиції, Сокальський виховувався в атмосфері поклоніння наукам і мистецтвам. Після закінчення музичного училища майбутній композитор навчався на юридичому факультеті Харківського університету. Студент-юрист Сокальський працював концертмейстером в опері, випробовував свої сили як диригент, писав музику до вистав, виступав як музичний критик.

Закіншивши університет, Володимир Сокальський поїхав до Петербурга, але через матеріальні труднощі він не мав змоги продовжити музичну освіту в консерваторії. Сокальський змушений був поступити на державну службу. Завдяки наполегливій, невтомній праці Володимир Сокальський не тільки відзначився успіхами по службі, обіймаючи солідні посади, але й спромігся яскраво виявити своє музичне обдаровання. В артистичних колах та серед аматорів музики Сокальський був відомий як талановитий композитор, піаніст, постійний учасник добродійних вечорів, диригент.

Володимир Сокальський – автор поетичної Симфонії соль мінор, першої на Україні оркестрової сюїти, талановитих творів для дітей – опери-казки «Ріпка», збірника пісень «Пролісок».

 

Соснін Степан Михайлович (1937) – російський композитор.

Народився Степан Михайлович у Москві. Музичні здібності хлопчика помітили ще в роки Великої Вітчизняної війни його однополчани. Він, як «син полку», точніше – зенітної батареї, брав участь в обороні Москви і звідти, за рекомендацією командування, був направлений на навчання в Московське Державне хорове училище, де здобув спеціальність диригента хору.

Після училища Степан Соснін блискуче склав іспити і вступив до Московської консерваторії. Ще будучи студентом консерваторії, Соснін почав працювати хормейстером у дитячій музичні школі в Московській області. Після закінчення консерваторії він працював головним редактором відділу музичних програм для дітей та юнацтва на Всесоюзному радіо. По всій країні звучали мелодії СоснінаСтепана Михайловича, і зараз вони входять до репертуарів багатьох дитячих хорових колективів.

Все життя Степана Михайловича пов’язане з музичною освітою дітей. Він працює в Дитячій школі мистецтв викладачем по класу композиції і концертмейстером у хоровому класі. Також очолює шкільний «Союз юних композиторів». Учні постійно радують свого педагога перемогами на Міжзональних, обласних і Всеросійських конкурсах «Юний композитор», їх твори друкуються в музичних збірках.

Степан Михайлович Соснін – автор дитячих опер, музичних казок, кантат, музики до вистав, мультфільмів. Багато пісень композитора були відзначені нагородами.

 

Станкович Євген Федорович (1942) – український композитор.

Народився Євген Федорович на Закарпатті. Музикою займався з дитинства. Після школи Євген Станкович вчився в музичному училищі. П