Дубравін Яків Ісакович (1939) –російський композитор.

Народився Яків Ісаковичв Ленінграді. Вчився в Хоровому училищі, закінчив Ленінградську консерваторію.

У творчому доробку композитора музика різних жанрів: мюзикли, музика до кіно- і телефільмів, драматичних спектаклів, твори для естрадно-симфонічного оркестру та естрадних ансамблів. Але найбільшу популярність і любов слухачів здобула його вокальна музика. Він автор більше трьохсот пісень, хорових циклів, творів для хору.

 

 

Дунаєвський Ісак Йосипович (1900-1955) – російський композитор, диригент.

Народився майбутній композитор на Полтавщині в родині службовця. Дитинство Ісака Дунаєвського проходило в дуже благодатній мистецькій атмосфері. Мати чудово грала на фортепіано, співала. Дід Ісака мав музичну й композиторську обдарованість.

У будинку Дунаєвських часто влаштовувалися імпровізовані музичні вечори. Грали на фортепіано, скрипках, гітарах. По неділях маленький Ісак слухав у міському саду оркестр, а повернувшись додому, підбирав по слуху на фортепіано мелодії маршів і вальсів, що запам’яталися йому. Дійсним святом для хлопчика були відвідування театру. У шість років Ісак вже знав музичну грамоту, грав на скрипці і фортепіано. У 8 років Дунаєвський почав учитися грати на скрипці.

У десятирічному віці Ісак Йосиповичвступив до Харківської консерваторії. У консерваторські роки Дунаєвський багато писав (романси, п’єси для фортепіано, квартети). Одночасно вчився в гімназії, потім в університеті на юридичному факультеті.

По закінченні консерваторії був прийнятий на роботу в Харківський російський драматичний театр. Спочатку Дунаєвський працював скрипалем-концертмейстером в оркестрі, потім диригентом і, нарешті, завідувачем музичною частиною театру. У той же час він писав музику до всіх нових спектаклів.

Згодом Дунаєвський переїхав у Москву, де працював музичним керівником естрадного театру, а потім – Ленінградського мюзик-холу. Ісак Дунаєвський продовжував інтенсивну творчу і виконавську діяльність.

Творча спадщина Дунаєвського дуже велика. Йому належать 11 оперет, 3 балети, кантати, 80 хорів, понад 100 пісень і романсів, музика до 30 драматичних спектаклів і 28 кінофільмів, 43 твори для естради і 12 для джаз-оркестру, 52 симфонічних і 47 фортепіанних творів.

Дяченко Віктор Костянтинович (1935) – український композитор.

Народився Віктор Костянтиновичв Луганській області. Дядько Віктора Костянтиновича чудово грав на баяні. Коли Віктору виповнилося 9 років, він сам став потроху пробувати грати. Поступово захопився, підбираючи мелодії на слух. Не знаючи нот, але з нестримним бажанням вчитися, Віктор поїхав в Луганське музичне училище.

Після училища вступив до Київської консерваторії. Закінчивши консерваторію, працював викладачем Луцького музичного училища, викладачем Запорізького музичного училища. Поряд з викладацькою і концертною діяльністю займається також і композиторською.

 

Житкевич Анатолій (1940) – український композитор.

Анатолій Житкевич народився на Вінниччині. Вищу освіту здобув у педагогічному інституті в Дрогобичі. Після закінчення тридцять років працював викладачем музики спочатку в Кам’янець-Подільському, а потім у Тернопільському педагогічних вузах та школах Тернополя. За сімейними обстивинами Анатолію Житкевичудовелося виїхати до Канади.

За роки життя у Канаді він написав понад 500 пісень для дітей та молоді. Шість із них входять до шкільних програм та підручників, затверджених Міністерством освіти і науки України. Анатолій Житкевич – автор збірок «На крилах пісні», «Пісенний зорепад», «Тисяча скрипок», «Я серце в пісню переллю», «Співає чисте джерело». У кожній із шкіл з українською мовою навчання відомі його пісні: «Музика землі», «Семеро гномів», «Перестук», «Різдво», «Радійте всі!», «Доброта Миколая» і досить популярна «Дорога до Бога».

Пісні Анатолія Житкевича цікаві за змістом, а також мелодійні, ритмічні, захоплюючі, вони прості і правдиві.

 

Завадський Михайло Адамович (1828-1887) – український композитор, музичний педагог, піаніст польського походження.

Михайло Завадський народився на Хмельниччині. Навчався в Київському університеті. Працював учителем співу в Києві та Кам’янець-Подільському.

Михайло Завадський – автор понад 500 творів, пов’язаних переважно з українськими темами. Серед творів: незакінчена опера, твори для фортепіано (думки, шумки, запорозькі марші, рапсодії), а також пісні.

 

Завалішина Марія Семенівна (1903-1991) – українська композиторка, педагог.

Марія Семенівназакінчила Одеську консерваторію. Працювала диригентом Одеського драматичного театру, музичним редактором Одеського радіо, викладачем у музичній школі, в Одеській та Київській консерваторіях.

Завалішина Марія Семенівна – автор ряду дитячих опер, сюїт, творів для оркестру, окремих духових інструментів, романсів, хорів, пісень (в т. ч. 20 – для дітей), музики до мультфільмів, театру та кіно, обробок народних пісень.

Загрудний Лель-Анатолій Андрійович (1938) – український композитор.

Народився Анатолій Андрійовичу місті Ташкенті. Навчався в музичному училищі, в Новосибірській консерваторії. Працював концертмейстером народного оркестру, директором і викладачем музичних шкіл. Оволодів грою на багатьох музичних інструментах. Останні роки працював учителем музики в гімназії, тому багато поетичних та пісенних творів присвячує дитинству.

Анатолій Загрудний є автором 25 етюдів для бандури, п’єс для бандури, 7 пісенних і 6 поетичних збірок. Твори композитора спрямовані на розвиток музичних здібностей дітей різного віку і містять в собі елементи національно-патріотичного виховання, сприяють формуванню любові до рідного краю, заохочують до вивчення української пісні. Вони враховують вікову психологію і можливості дітей, приваблюють своєю мелодійністю та доступністю, гармонійно пов’язані з текстом. Не потребують спеціальної музичної підготовки та тривалого розучування, легко запам’ятовуються і сприймаються дітьми.

 

Злотник Олександр Йосипович (1948) – український композитор.

Народився Олександр Йосипович на Київщині. У другому класі, випадково відвідавши концерт дитячої музичної школи, Олександр побачив як діти грають і співають. Вражений та приголомшений цим, прибіг додому і сказав мамі, що хоче грати на музичному інструменті. Отож, спершу майбутній композитор вчився самотужки грати на баяні, потім батьки найняли вчителя.

Згодом Олександр Злотник закінчив музичний інтернат ім. М. Лисенка та Київську державну консерваторію. Здобув другу вищу освіту в Одеській державній консерваторії.

З самого початку творчого шляху в біографії Олександра Злотника поєдналася композиторська, педагогічна та просвітницька діяльність. Разом з написанням музики і вдосконаленням професійної майстерності він працював викладачем Київського державного педагогічного інституту та Київського національного університету культури і мистецтв.

Центральне місце в творчості Злотника займає пісня, підґрунтям якої є українська народна мелодія. Мелодії чи не всіх творів композитора настільки просякнуті духом української народної пісні, що сприймаються як справді народні.

Творчість Олександра Злотника – це не лише пісні (понад 2000), але й безліч творів різних жанрів: опера-дума, мюзикли, симфонічні, камерні, хорові, музика до кінофільмів (близько 50).

 

Зозуля Олег Михайлович – самодіяльний український композитор.

Олег Михайлович – керівник народного художнього хору Вищого професійного училища м. Тернополя, автор збірок «Співай, сопілочко моя», «Пісенне намисто», «Співучі грона Тернопілля», «Криниця дитинства» для дітей молодшого шкільного віку.

У творчому доробку композитора близько двох сотень пісень. Пісні Олега Зозулі із задоволенням виконують аматорські колективи та окремі виконавці.

 

Іванников Володимир Сергійович (1906-1987) – російський композитор.

Народився Володимир Іванников у Білорусії. У дитинстві вчився грати на фортепіано під керівництвом своєї матері-піаністки. Навчався в музичному училищі, музичному технікумі ім. Гнєсіних у Москві. Після закінчення почалася професійна композиторська діяльність.

У творчості молодого композитора відразу ж велике місце зайняли твори для хору і масові пісні. Чимало зроблено Володимиром Сергійовичем в області обробок народних пісень.Перумитця також належать: балет, ряд інструментальних творів, п’єси для фортепіано, пісні для дітей різного віку. Творчості В. Іванникова властива велика щирість. Мелодії його пісень завжди точно передають характер образу.

 

Кабалевський Дмитро Борисович (1904-1987) – російський композитор, піаніст, педагог.

Народився Дмитро Кабалевський у Санкт-Петербурзі. Батьки були високоосвіченими людьми, дбали про всебічний розвиток сина. Дуже рано виявилися художні здібності хлопчика – він гарно малював, створював музику, писав байки, захоплювався ліпленням, випалюванням.

Під час навчання в Московській консерваторії Дмитро Борисович одночасно працював у музичній школі, відвідував загальноосвітні школи, ознайомлювався з життям і побутом дітей, їхніми музичними інтересами. Саме тоді відчув, як потребують юні музиканти цікавого для них репертуару, і створив перші фортепіанні п’єси.

Дмитро Кабалевський написав велику кількість творів для дітей у різних музичних жанрах. Серед фортепіанних п’єс популярним є його дитячий альбом «Фортепіанна музика для дітей та юнацтва (35 легких п’єс)». Дмитро Борисович створив симфонії, опери, твори для фортепіано, музику до спектаклів та кінофільмів, пісні для дитячих хорових колективів. Для дітей та юнацтва проводив музичні бесіди у школах, писав книжки про виховання любові до музики.

 

Калачевський Михайло Миколайович (1851-1907) – українськийкомпозитор, піаніст.

Народився Михайло Миколайович в родині дрібного поміщика в Кіровоградській області. На Полтавщині, у селі Рокитне Кременчуцького району, жив його дідусь. Дід служив у російській армії Суворова і за бойові заслуги отримав земельний наділ – хутір Рокитне, де й відпочивав улітку хлопчик. Дідусь возив Михайла до міста Кременчука слухати духовий оркестр, запрошував до своєї садиби музикантів. Дитячі роки хлопчика минули в оточенні, де звучала народна музика.

Здобувши юридичну і професійну музичну освіту, Михайло Калачевський оселився в Кременчуці.

Михайло Калачевський – автор «Української симфонії», в якій використав українські народні теми, а також реквієму, струнного квартету, ряду фортепіанних п’єс, романсів та духовних хорів.

 

Катричко Михайло Онисимович (1943) – український композитор-аматор, баяніст, диригент.

Народився Михайло Онисимовична Харківщині. Закінчив відділення народних інструментів Харківського інституту мистецтв, Київську консерваторію.

Працював керівником художньої самодіяльності на заводах, викладачем музики, керівником аматорських хорів та оркестрів народних інструментів, викладачем у Київському музичному училищі.

Творча співпраця духовно об’єднувала Михайла Онисимовича і співачку Раїсу Кириченко. Їхня дружба тривала до самої смерті співачки. Також композитор співпрацював зі співаком Миколою Гнатюком, Євгеном Мартиновим та багатьма іншими відомими артистами.

Особливою гордістю для Михайла Катричка є його пісні для дітей. Пісенний доробок митця – три збірки для дітей та юнацтва. Всі вони рекомендовані Міністерством освіти і науки України для виконання в дитячих та учнівських колективах країни. Його пісні вчать нас бути добрими, чесними, любити свій край. Вони прості у виконанні, напевно, тому їх так люблять співати діти. Михайло Катричко написав також понад 250 пісень для сучасної естради, які виконують відомі співаки.

 

Кирейко Віталій Дмитрович (1926) – український композитор, педагог.

Народився Віталій Дмитрович на Дніпропетровщині в родині вчителя. Батько Віталія півтора роки провчився у музичному технікумі, трохи знав теоретичні дисципліни, грав на скрипці та фортепіано. Тому першим учителем музики Віталія був саме він. Де б не жила сім’я Кирейко, – батько скрізь організовував хори. З дитячих років Віталій наслухався хорової музики М. Лисенка, М. Леонтовича, К. Стеценка, Я. Степового, М. Вериківського, П. Козицького. Згодом Віталій Кирейко вступив до Київської консерваторії, а після закінчення – став її викладачем.

За роки композиторської діяльності композитором написані твори майже всіх жанрів музики: симфонічні, музично-театральні (опери, балети), хорові, камерно-вокальні (романси, пісні), обробки народних пісень.

 

Кириліна Ірина Яківна (1953) – українська композиторка.

Народилася майбутня композиторка в Німеччині. Закінчила Київську консерваторію.

Ірина Кириліна пише «серйозну» музику, а також пісні для багатьох відомих естрадних виконавців. Кириліна не тільки композитор, а ще й автор текстів та продюсер. Її нинішні підопічні – майбутнє української естради. У композиторки дуже багато театралізованої музики для камерних ансамблів.

Ірина Кириліна – автор опер, симфонічної музики, хорів, вокальних циклів, романсів, обробок народних пісень, музики до театральних вистав та півтори тисячі пісень.

 

Китастий Григорій Трофимович (1907-1984) – український композитор, диригент, бандурист.

Народився в місті Кобеляки Полтавської області у селянській родині, що вела свій родовід з «козацького стану». Ще з молодих років він цікавився мистецтвом і був учасником різних гуртків: музичного, драматичного та співочого. Після закінчення музичного технікуму Григорій Трофимович вступив до Київського музично-драматичного інституту. Під час навчання Г. Т. Китастий доволі часто виступав як бандурист у складі агіткультбригад. Тоді ж він познайомився з бандуристами Київської капели, з якою спочатку час від часу виступав у концертах, а пізніше став дійсним її членом.

Під час Великої Вітчизняної війни Григорій Трофимовичстворив Капелу бандуристів ім. Т. Шевченка, що виступала в Києві, на Поділлі, Волині. Потім вона була примусово вивезена до Німеччини, де з успіхом виступала в таборах. Після війни музиканти капели бандуристів переїхали до США, і Григорій Китастий став жити у Чикаго. У США очолив перший ансамбль бандуристів Об’єднання Демократичної Української Молоді. Григорій Китастий здобув великих успіхів, змусивши говорити про свій колектив у цілому світі. Постійно працював над новими композиціями різних жанрів: ліричного, жартівливого, героїчного.

Григорій Трофимовичзробив сотні обробок народних пісень для бандури та фортепіано. Композитор поклав на музику твори українських поетів. Написав власні музичні твори: «Гомін степів», «Горлиця», «Турбаївське повстання», «Дума про Сагайдачного» тощо.

 

Кишко Іван Миколайович (1904-1960) – український композитор.

Народився Іван Миколайович у Києві. Закінчив Київський музично-драматичний інститут. Працював музичним оформлювачем на Київській кінофабриці.

Кишко Іван Миколайович – автор творів для симфонічного та духового оркестрів, фортепіано, хору, голосу і фортепіано, пісень, обробок українських народних пісень.

 

Кніппер Лев Костянтинович (1898-1974) – російський композитор.

У громадянську війну Лев Кніппер воював у Білій армії і втік за кордон в 1920 році з залишками армії барона Врангеля, через два роки повернувся в РФСР. Був членом Асоціації сучасної музики, вів творчу та пропагандистську роботу.

Працював інструктором з масової роботи в Окремій Червонопрапорній Далекосхідній армії. Виступав як диригент, керував музичною частиною Театру народів Сходу.

Лев Кніппер – автор симфонічних творів, опер, балету, понад 20 симфоній, концертів, вокальних творів, пісень (у тому числі «Полюшко-поле», «Чому ведмідь взимку спить»), музики до кінофільмів і театральних вистав. Він також вивчав народну музику в середньоазіатських республіках. Записав близько 150 таджицьких і близько 80 бурятських народних наспівів.

 

Коваль Маріан Вікторович (1907-1971) – російський композитор.

Майбутній композитор народився в Ленінградській області в родині агронома. Навчався в музичному технікумі, Московській консерваторії.

Маріан Коваль працював у Виробничому колективі студентів-композиторів Московської консерваторії, був членом Російської асоціації пролетарських музикантів. Під час Великої Вітчизняної війни був удостоєний Сталінської премії першого ступеня (за створення опери «Омелян Пугачов») у розмірі 100 000 рублів, яку передав у Фонд оборонина будівництво літака. Після війни був редактором журналу «Радянська музика», художнім керівником Російського народного хору ім. М. Є. П’ятницького.

Маріан Вікторович створив 4 опери (одна з них дитяча – «Вовк і семеро козенят»), балет, багато хорових і сольних вокальних циклів, романсів, масових пісень, фортепіанних п’єс, обробок російських народних пісень, музики до спектаклів і кінофільмів.

 

Кодай Золтан (1882-1976) – угорський композитор, музикант і теоретик музики.

З раннього дитинства Золтан Кодай мав потяг до музики. Його батько був скрипалем-аматором, а мати – піаністкою та співачкою. Маленький Золтан почав займатися музикою під керівництвом матері, брав участь в традиційних сімейних музичних вечорах. Він відвідував школу, де добре проявив себе і навчився грі на скріпці і віолончелі так, що міг виступати як вдома, так і в шкільному оркестрі. Він складав і виконував твори для хору і камерну музику. Вступив на відділення мов університету і одночасно в академію музики.

Золтан Кодай займався збором творів угорської народної музичної спадщини, з цією метою їздив по селах різних угорських провінцій. Публікував численні збірники народних пісень, став професором Музичної академії. У цей період композитор активно займався теорією музики, писав роботи по музичній педагогіці.

Серед його творів – духовна музика, оркестрові композиції, камерна музика.

 

Козицький Пилип Омелянович (1893-1960) – український композитор, педагог.

Народився Пилип Омелянович у Черкаській області в родині священика. Отримав духовну освіту в Київській духовній семінарії та духовній академії. Був регентом академічного хору. Згодом закінчив Київську консерваторію.

Працював Пилип Омелянович викладачем у Київському музично-драматичному інституті, головним редактором журналів «Музика» і «Музика масам», викладачем Київської консерваторії.

Пилип Козицький – автор опер, кантат, творів для симфонічного оркестру, хорових творів на вірші українських поетів, інструментальних ансамблів, творів для фортепіано, романсів, пісень, обробок народних пісень, музики до вистав і кінофільмів.

Музика Козицького ґрунтується на народно-пісенній творчості, пов’язана з традиціями української музичної класики.

 

Колесса Микола Філаретович (1903-2006) – український композитор, педагог, диригент.

Майбутній композитор народився на Львівщині в родині Філарета Колесси, видатного фольклориста та музикознавця. За проханням композитора Миколи Лисенка, доброго друга сім’ї, новонародженого було названо на його честь – Миколою.

Освіту Микола Колесса здобував не на батьківщині, а за кордоном. Спочатку він став студентом медичного факультету Краківського університету, а пізніше, всупереч бажанням батьків, вступив до Празької консерваторії, де навчався композицїї. Навчання у Празі дало змогу молодому композитору познайомитися з творчістю передових митців.

Закінчивши Школу вищої майстерності по класу композиції, Микола Колесса повернувся до Львова, де почав викладати композицію у Вищому музичному інституті ім. М. Лисенка.

Як видатний музикант, Колесса проявив себе не лише в композиторській творчості. Митець постійно виступав і в якості диригента. Микола Філаретович був одним із засновників симфонічного оркестру Львівської філармонії, диригентом Львівського театру опери та балету, працював художнім керівником і диригентом хорової капели «Трембіта». А згодом став фундатором львівської диригентської школи.

Микола Колесса започаткував Львівську композиторську школу і продовжив себе у цілій плеяді талановитих учнів. Ним опрацьовані фактично всі музичні жанри: хорові, сценічні, камерно-вокальні, оркестрові та жанр мініатюри.