Майборода Георгій Іларіонович (1913-1992) – український композитор.
Народився Георгій Майборода на Полтавщині. Музичні здібності виявилися у хлопчика досить рано, бо вдома часто звучала музика, лунали пісні. Батьки композитора заохочували своїх дітей також до гри на музичних інструментах. Після закінчення школи Г. Майборода навчався в Індустрільному технікумі у Кременчуці. Любов до співу привела юнака до самодіяльного хору, активізувала інтерес до поглибленого вивчення музики. Згодом Георгій Іларіонович вступив до Київського музичного училища, а через рік став студентом Київської консерваторії. Роки навчання в музичному вузі були справжньою школою оволодіння професійним музичним мистецтвом. Поряд із виконанням суто навчальних завдань Георгій Майборода писав композиції, що увійшли до репертуару виконавських колективів. Поряд з плідною композиторською діяльністю Г. Майборода викладав у Київській консерваторії, а також виступав із музично-критичними статтями у пресі. Музика композитора має народно-пісенну основу, пройнята мелодійністю. Г. І. Майборода – автор 4 опер, двох симфоній, симфонічних поем, хорів, пісень та романсів. Твір «Гуцульська рапсодія» для симфонічного оркестру, що побудований на карпатському фольклорі, викликав великий інтерес серед слухачів.
Майборода Платон Іларіонович (1918-1989) – український композитор. Народився Платон Іларіоновичу Глобинському районі на Полтавщині, в селянській родині. Під час навчання в школі співав у хорі, а в шкільному музичному гуртку навчався гри на кларнеті і опановував музичну грамоту. Подальшу музичну освіту здобув у Київській консерваторії. Платон Майборода здобув визнання та популярність завдяки написанню прекрасних пісенних взірців. Він автор численних пісень (понад 100) і хорів, обробок народних пісень, а також ліричних пісень – в тому числі «Пісня про рушник», «Якщо ти любиш», «Ми підем де, трави похилі», «Київський вальс», «Білі каштани» У творчому доробку композитора також симфонічна поема «Героїчна увертюра», музика до театральних вистав, кінофільмів, пісні для дітей.
Майкапар Самуїл Мойсейович (1867-1938) – російський композитор, піаніст, педагог. Самуїл Мойсейович народився у Херсоні. Музикою почав займатися з 6 років. Вступив до Петербурзької консерваторії. Паралельно займався на юридичному факультеті Петербурзького університету. Після закінчення консерваторії удосконалювався як піаніст, концертував у Берліні, Лейпцигу, Петербурзі, Москві та інших містах. Заснував музичну школу у Твері. Жив переважно в Москві, займався концертною діяльністю, систематично концертував у Німеччині. Протягом 20 років Самуїл Мойсейович був викладачем фортепіано в Петербурзькій консерваторії. Різносторонньо обдарований музикант, Майкапар відомий як автор цілого ряду фортепіанних п’єс для дітей і юнацтва (понад 200 п’єс). Незмінною популярністю користувалися і продовжують користуватися такі його твори, як: «Маленька новелета», «Пастушача сюїта», «Театр маріонеток», знаменитий цикл «Бірюльки».
Маник Віталій Юрійович (1963) – український композитор. Народився Віталій Маник в Івано-Франківську. Закінчив музичне училище та Львівську державну консерваторію. Працює концертмейстером у Прикарпатському університеті в Івано-Франківську. Віталій Маник співпрацює з багатьма колективами та виконавцями України. Вистави з його музикою входять до репертуару драматичних і лялькових театрів України. У своїй творчості композитор поєднує традиції української народної і професійної музики з сучасними засобами музичної виразності. Творча палітра Віталія Маника є багатогранною: в доробку композитора близько 100 творів різних жанрів – музика до вистав, дитячих п’єс, твори для симфонічного оркестру, кантати, твори для фортепіано, вокальні цикли та багато інших.
Массне Жюль (1842-1912) – французький композитор. Народився Жюль Массне в родині директора заводу. Мати навчала Жюля гри на фортепіано. В 11 років вступив до Паризької консерваторії. Для того, щоб заробити на життя, Массне протягом шести років грав на литаврах та інших ударних інструментах в оркестрі театру, а також підробляв піаністом у кафе. Після закінчення консерваторії Массне одержав Римську премію за кантату, а ще через якийсь час одержав широку популярність після першого виконання його оркестрової сюїти. Згодом Массне одержав місце професора в Паризькій консерваторії і викладав там до самої смерті. Творча спадщина композитора містить у собі 34 опери, три балети, оркестрові і камерні твори, 200 пісень і романсів.
Матвєєв Михайло Олександрович (1912-1994) – український композитор. Народився Михайло Олександрович на Житомирщині. Закінчив Ленінградську консерваторію по класу композиції. Працював музичним оформлювачем і піаністом естрадного театру Севастопольського Будинку флоту, директором Ленінградського відділення видавництва Музгіз, начальником музичного відділу Ленінградського радіо, заступником директора з творчої частини Театру опери та балету імені С. М. Кірова. Творчість Михайла Матвєєва відрізняється близькістю до народних музичних витоків, різноманітністю жанрів. У творчому доробку композитора: балети, музична комедія, твори для симфонічного оркестру, оркестру народних інструментів, фортепіано, хори, романси, пісні, музика до вистав і кінофільмів, обробки народних пісень і танців.
Меладзе Костянтин Шотайович (1963) – український композитор і продюсер грузинського походження. Народився Костянтин Шотайович у Батумі в робочому селищі. Батько й мати працювали інженерами. Мати трохи грала на фортепіано, тому й Костянтина віддала до музичної школи. Писати музику Костянтин Меладзе почав, коли потрапив до ансамблю при Миколаївському кораблебудівному інституті, де навчався. Працював у гурті «Діалог», пізніше зайнявся сольною творчістю. Згодом заснував гурт ВІА-Гра. Меладзе пише пісні для естрадних артистів, гуртів. Виступив музичним продюсером фільму «Стиляги». Костянтин Меладзе – композитор і музичний продюсер усіх сольних пісень Валерія Меладзе, новорічних мюзиклів «Вечори на хуторі поблизу Диканьки», «Сорочинський ярмарок», «Попелюшка». Костянтин Меладзе став музичним продюсером українського талант-шоу – «Україна сльозам не вірить», співочого талант-шоу «Голос країни». Мельник Микола Петрович (1947) – український композитор, хоровий диригент. Микола Петрович народився в Хмельницькій області в родині столяра. Батько Миколи грав на різних музичних інструментах. Вечорами він брав у руки мандоліну, балалайку чи баян і зігрівав душі сельчан українськими піснями. Його любов до пісні, гри передалася і маленькому Миколі. У 5 років батько навчив Миколу грати на мандоліні, а у 8 років він опанував ще й гармошку. У сьомому класі хлопчик навчився грати вже на баяні. Микола Петрович часто грав на концертах у сільському клубі, на весіллях, святах. Після школи Микола Мельник закінчив культосвітнє училище, одразу два відділення – народних інструментів та хорове. Там опанував ще й фортепіано і бандуру. Ще в училищі почав працювати з колективами. Під час служби в армії керував солдатським хором і був баяністом оркестру Ансамблю пісні й танцю Прикарпатського військового округу. Після армії вступив на музично-педагогічний факультет і одночасно брав приватні уроки диригування в професора Львівської консерваторії. Микола Мельник багато їздив по селах Тернопільщини та Львівщини, збирав фольклор від старших людей. Микола Мельник працює директором районної дитячої музичної школи, керівником народного хору української пісні «Смотрич», народної хорової капели освітян міста. Микола Петрович Мельник – автор численних пісень, чотирьох збірок. Мендельсон Фелікс (1809-1847) – німецький композитор, піаніст, органіст, диригент. Народився Фелікс Мендельсон у Гамбурзі в родині банкіра. Дід Фелікса був визнаним у Німеччині філософом. Юний Фелікс ріс у багатій творчій та інтелектуальній атмосфері. У будинку Мендельсонів часто бувало багато знаменитих людей того часу. На надзвичайні музичні здібності Фелікса звернула увагу його мати. Вона спочатку і була першою вчителькою музики свого обдарованого сина. Згодом Фелікса віддали на навчання до видатного музичного педагога і композитора того часу. Фелікс брав уроки теорії музики, займався на фортепіано і на скрипці. Уже в дев’ять років Мендельсон успішно виступив як піаніст, а рік по тому в Берліні успішно відбувся його вокальний дебют (Мендельсон мав добрий голос). До цього ж часу відносяться його перші серйозні композиторські роботи. У 12 років юний музикант вів активну концертну діяльність, виступаючи як піаніст і диригент. Музичний талант хлопчика розвивався такими бурхливими темпами, що про нього говорили як про «музичне диво». Вже в тринадцять років Фелікс Мендельсон розробив майже всі жанри вокально-інструментальної музики. Фелікс Мендельсон закінчив Берлінський університет, багато подорожував по Європі, керував музичними фестивалями, був директором і керівником різноманітних оркестрів. За ініціативою Мендельсона відкрилася Лейпцизька консерваторія. Під його керуванням вперше після довгої перерви було виконано твори Баха, Генделя, а також Шуберта. Мендельсон створив безліч творів – це опери, ораторії, кантати, концерти, твори для оркестру, фортепіано, органа, вокальні та хорові.
Мей Ванесса (1978) – англійська скрипачка сингапурського походження, композиторка, аранжувальниця, співачка. Перші чотири роки життя Ванесса прожила в рідному Сінгапурі, а після розлучення батьків мати забрала дівчинку до Велікобританії. Мати Ванесси, піаністка, рано помітила в доньки музичний дар. У трирічному віці Ванесса вже серйозно займалася фортепіано, а в 5 років відбулося її знайомство зі скрипкою. У 8 років дівчинка виїхала до Китаю. Там Ванесса займалася в Пекінській національній консерваторії, потім брала уроки у прославлених професорів Санкт-Петербурга. Свою майстерність дівчинка відточувала в престижній Лондонській Королевській академії музики, де була наймолодшою студенткою за все існування академії. У 9 років Ванесса Мей дала свій першій концерт у супроводі оркестру Лондонської філармонії, у 12 років – випустила дебютний альбом класичних скрипкових творів. Коли скрипачка-вундеркінд вирушила у свій перший багатотижневий тур по світу, їй було всього дванадцять. У 18 років Ванесса Мей стала володаркою англійської музичної премії в номінації «Кращий виконавець», а через чотири роки одержала приз ЕМІ в номінації «Виконавець класиичної музики, що найкраще продається». На рахунку Ванесси 13 класичних і поп-орієнтованих альбомів, які займають вищі рядки в світових хіт-парадах. Коло інтересів Ванесси не обмежуються однією лише музикою. ЇЇ фотороботи найвідоміших фотографів часто з’являються на обкладинках популярних журналів. Вона тісно співробітничала зі студією «Уолт Дісней» і навіть самостійно зняла відеодоріжку до своїх «Чотирьох пір року». Крім того, Ванесса спробувала себе як актриса. Вона відома і як виконавець державних гімнів на різних спортивних змаганнях. Ванесса Мей зуміла зламати стереотип ставлення до класичної музики як до безнадійно старомодного жанру, вона наблизила класичну музику до людей.
Мігай Алла Вілоріївна – дитячий композитор, українська телеведуча, тележурналіст. Алла Мігай, за фахом музикознавець, після закінчення консерваторії була направлена на Українське телебачення, де й працює понині в музичній та дитячій редакціях. Згодом Алла Вілоріївна почала писати пісні – спочатку для себе, згодом – до дитячих передач. Пісня «Молитва за Україну» на вірші Михайла Ковалка принесла композиторці титул «Українська мадонна». Понад 20 років вона була ведучою і автором «Вечірньої казки», що виходила на Першому національному каналі. Алла Мігай – автор понад 400 музичних казок для дітей різного віку, а також близько 200 пісень для дитячої й дорослої аудиторії, серед яких чимало популярних.
Моцарт Вольфганг-Амадей (1756-1791) –австрійський композитор. В.-А. Моцарт народився в старовинному австрійському місті Зальцбурзі. Музичну освіту отримав під керівництвом батька – професійного музиканта і диригента. У чотири роки маленький Моцарт виконував невеличкі п’єси на клавесині і намагався створювати музику. У шестирічному віці Вольфганг уже виступав з концертами. Разом з сестрою та батьком він здійснив концертне турне по країнах Європи. Поїздка тривала три роки. Їхні виступи викликали шалені овації. Маленький віртуоз грав на клавесині один і в чотири руки з сестрою. Його називала «чудом XVIII століття». Разом з тим Моцарт вивчав історію, географію, арифметику, малювання, англійську, французьку, італійську та латинську мови. Ще в семирічному віці вийшли з друку перші сонати Моцарта, а в дванадцять років – написав свою першу оперу. Моцарт володів абсолютним слухом та феноменальною пам’яттю. На його концерти збиралося стільки слухачів, що йому важко було пройти до інструменту. Творчий доробок Моцарта становить понад 600 творів: більш як 50 симфоній (одна з найбільш відомих – Симфонія соль мінор), понад 19 опер, велику кількість інструментальних концертів та багато інших інструментальних та хорових творів. Останнім твором Моцарта був «Реквієм». Мураделі Вано Ілліч (1908-1970) – російський композитор. Мураделі народився в грузинському місті Горі у вірменській родині, яка відрізнялася великою музикальністю.Вано Ілліч навчився по слуху грати на мандоліні, гітарі, а потім і на фортепіано. Намагався складати музику. Мріючи вступити до музичного училища, сімнадцятирічний Вано відправився в Тбілісі. Прослухавши складені Мураделі пісні, директор музичного училища погодився підготувати його до вступу в консерваторію. Через рік Вано Мураделі став студентом Тбіліської консерваторії, де займався композицією.Три роки після закінчення консерваторії Мураделі присвятив майже виключно театру. Він писав музику для вистав Тбіліського драматичного театру, а також вдало виступав в якості актора. Відчуваючи незадоволеність своєю композиторською діяльністю, Мурадели вступив до Московської консерваторії для удосконалення. Під час війни працював художнім керівником Центрального ансамблю, з яким виступав на фронтах і флотах. Вано Мураделі – автор ряду опер, оркестрових і вокально-симфонічних творів, музики до кінофільмів, проте найбільшу популярність йому принесли пісні (понад 200).
Мусоргський Модест Петрович (1839-1881) – російський композитор, піаніст. Народився Модест Петрович в родині поміщика у Псковській губернії. З шести років Мусоргський почав займатись музикою з приватними викладачами. У 9-10 років досить вільно грав на фортепіано, почав імпровізувати і писати музику. За сімейною традицією батьки віддали сина навчатися в Петербурзький закритий військовий учбовий заклад. Під час перебування в училищі Мусоргський продовжував займатися музикою. Після закінчення училища Мусоргський став прапорщиком преображенського полку. Через рік Модест Петрович вийшов у відставку, щоб цілком присвятити себе музиці. Він випробовує себе у різних жанрах: фортепіанних і оркестрових п’єсах, хорових творах, романсах, мріє написати музику до трагедії старогрецького драматурга. Композитор прагнув до створення правдивих і життєвих художніх образів. У творчому доробку Мусоргського опери, симфонічні твори, цикл фортепіанних п’єс «Картинки з виставки», окремі фортепіанні п’єси, 67 романсів і пісень.
Мясковський Микола Якович (1881-1950) – російський композитор, педагог. Народився Микола Якович у Польщі в родині військового інженера. Після смерті матері сестра батька взяла на себе опіку над дітьми. З дитинства Микола грав на фортепіано та скрипці, але оскільки кар’єра музиканта не заохочувалася в сім’ї, вступив до Військово-інженерного училища. Патетична Симфонія Чайковського, виконана на концерті, справила на Мясковського велике враження, і він прийняв остаточне рішення стати композитором. Паралельно з навчанням в училищі приватно навчався музиці. Успішно закінчивши училище і почавши військову службу, у віці 25 років М. Мясковський вступив на композиторське відділення Петербурзької консерваторії. Закінчивши консерваторію, Мясковський почав співпрацювати у московському журналі «Музика», створював перші великі твори. З початком Першої світової війни Мясковський поїхав на фронт у якості офіцера саперних військ. Після демобілізації з військової служби Микола Якович переїхав до Москви, працював у Московській консерваторії. Микола Мясковський постійно і плідно працював у різних симфонічних, камерно-інструментальних і камерно-вокальних жанрах, але центральне місце в його творчості займали симфонії, причому їх прем’єри часто ставали помітними подіями в музичному житті. Композиторська спадщина Миколи Мясковського величезна. Його творчий багаж складає – 27 симфоній, 3 симфонієти, концерти для скрипки та віолончелі з оркестром, 9 фортепіанних сонат, 13 струнних квартетів, цикли п’єс для фортепіано, вокальні та інші твори.
Олексієнко Борис Васильович (1929) – український композитор. Народився Борис Васильович у місті Краснодар. Закінчив Київську консерваторію. Працював художнім керівником Тернопільської обласної філармонії, викладачем у музичному училищі. У доробку композитора твори для симфонічного оркестру, хору, опера для малюків «Марійка-розгубійка», музичні комедії.
Островерхий Іван Леонтійович – український композитор. Народився Іван Леонтійович на Кіровоградщині. Закінчив Житомирське музичне училище та Київську академію мистецтв. Працював у дитячих музичних школах, у культосвітньому та музичних училищах викладачем, директором музичної школи. У творчому доробку композитора: понад тисячі пісень, авторська книжка «Мої пісні тобі, Україно!», 14 музичних казок, книги «Намисто», в якій вміщені п’єси, вистави, музичні казки, зокрема музичні казки для дітей, 12 збірок дитячих пісень. Островерхий друкується у дитячих журналах «Малятко», «Джміль», «Дошкільне виховання», «Мистецтво», «Дитсадок» та ін.
Островський Аркадій Ілліч (1914-1967) – російський композитор-пісняр. Аркадій Ілліч народився у м. Сизрань, на березі Волги. Батько був настроювачем музичних інструментів і непоганим піаністом. На березі річки Аркаша часто слухав спів російських і татарських народних пісень і частівок. Дуже яскраве враження справила на хлопчика перша зустріч з військовим оркестром, що проходив по місту. Незабаром почалися заняття музикою з приватним вчителем. Заняття дуже подобалися Аркадію, особливо юний музикант любив імпровізувати. Коли родина переїхала до Ленінграда, Аркадій Ілліч вступив до музичного технікуму. Після закінчення Островський працював піаністом (ілюстратором, солістом і акомпаніатором), у тому числі у джаз-оркестрі Леоніда Утьосова. У ці ж роки відбулися і перші композиторські роботи. Аркадій Островський став автором пісень, приурочених до Всесвітніх фестивалів молоді і студентів. Цивільна, лірична, патріотична теми стали головними в його творчості. Одна з кращих пісень Островського – «Хай завжди буде сонце» стала музичною емблемою світу. Блискуче розкрився талант композитора в піснях про дітей і для дітей. «Шкільна полька», «Дівчата і хлопці», «Калоші», «Новорічна хороводна» та інші пісні стали невід’ємною частиною репертуару всіх дитячих колективів.
|