Зміст етапів уроку музичного мистецтва
Настрій учителя (студента-практиканта), його перші слова, емоційний стан відіграють вирішальну роль на стартовому етапі уроку. Перші хвилини зустрічі та контакту учнів з учителем впливають на хід уроку, його ефективність, ділову атмосферу. Початок уроку має стимулювати учнів до роботи. Музичні вітання, що є вже «музичною традицією», створюють емоційний настрій, атмосферу зацікавленості уроком музики. Студент-практикант може обрати для себе власний шлях пошуку музичного вітання, а може скористатися запропонованими у цьому збірнику (Додаток 4). Виконання музичних вітань передбачає різні варіанти поєднання сольного, ансамблевого та хорового співу. Це залежить від тексту вітання та виконавського плану. Бажано використовувати ці вітання диференційовано, відповідно віковій категорії класу.
Розучуванню або повторенню пісні передує розспівування, тобто вокально-слухове налаштування учнів до роботи в хорі. Для розспівування можна використовувати нескладні поспівки, примовки, музичний матеріал з розучуваного репертуару, мелодії творів для слухання. Вокально-хорові вправи сприяють розвитку музичного слуху, пам’яті, ритму, співацького дихання, артикуляції, дикції. Пропонуючи на уроці певні вокальні завдання, слід враховувати, що якість співу залежить ще і від настрою учня, стану його здоров’я. Якщо учень прийшов на урок пригніченим, з поганим настроєм, спів не дасть йому задоволення. Під час розспівки потрібно привчати дітей співати неголосно і слухати при цьому весь клас, аби не виділятись із загального хору. У цілому розспівування проводиться не більше 3-5 хвилин, адже робота над піснями теж включає різноманітні елементи співацького тренування. Подані у Додатку 5 вокально-хорові вправи мають цікавий оригінальний текст для дітей, який збагачує виконавців позитивними музичними враженнями, сприяє формуванню музичного смаку.
Розучування пісні – важливий етап уроку, так як хоровий спів є головним видом масової музичної діяльності. Перед проведенням уроку студенту-практиканту слід підготуватися до розучування, з’ясувати для себе: образні та теоретичні аспекти твору: ü відомості про авторів; ü літературний зміст пісні (можливість проведення словникової роботи); ü настрій, характер твору; ü засоби виразності для створення даного образу (лад, ритм, темп, динаміка); ü розмір; ü особливості ритмічного малюнку; ü будову мелодії (кількість фраз, їх повторність, неподібність, напрямок руху мелодичної лінії); ü важкі для виконання місця – інтонаційні (стрибки в мелодії, високі звуки), ритмічні (пунктирний ритм, короткі тривалості, синкопи, розспівування одного складу на декілька звуків) методичні аспекти: Ø як пісня співвідноситься з темою чверті (уроку); Ø які освітні, розвиваючі та виховні завдання вирішуються за її допомогою; Ø які вправи для розспівування можна використати; Ø які види діяльності, окрім хорового співу, можна передбачити у зв’язку з вивченням цієї пісні – музикування, музично-ритмічні рухи, творчі завдання. Коли пісня на уроці буде вивчена і за своїм змістом чи характером дозволить, дуже корисно використати рухи під музику – плескання в долоні, повороти голови, тулуба, танцювальні рухи, а також елементи сучасного ритмічного танцю. Виконувати пісні можна і з ритмічним супроводом – при цьому якість виконання не погіршиться. Для цього доречно використати дзвіночки, трикутник, брязкальця, палички, коробочки чи щось інше. Можна використати і найпростіші дитячі іграшкові інструменти – бубон, ксилофон, металофон. Це додасть уроку контрасту і подарує дітям якомога більше музичних вражень.
Слухання музики – один із головних видів діяльності на уроці музики в загальноосвітній школі, він збагачує учнів новими музичними враженнями, робить урок змістовним та цікавим. Навчити дітей слухати і розуміти музику – одне з найважливіших завдань, які стоять перед учителем. Він повинен допомогти учням розкрити (за допомогою навідних запитань) художні особливості музичного твору і тим самим зрозуміти, що ті чи інші музичні засоби виразності в цьому творі не випадкові і потрібні для того, щоб правдиво передати його зміст. Щоб процес сприймання музичного твору був ефективним, а бесіда після слухання музики інформаційно насиченою, треба, щоб студент-практикант, готуючись до проведення уроку, звернув увагу на особливості музичного твору за поданою нижче схемою.
Схема аналізу музичного твору
1. Музичний жанр: танець, марш, пісня, балет, опера, симфонія, концерт. 2. Вид музичного твору:
3. Характер музичного твору. 4. Засоби музичної виразності: · мелодія (плавна, схвильована, поривчаста, танцювальна тощо); · ритм (рівномірний, спокійний, чіткий); · темп (швидкий, повільний, спокійний, помірний, жвавий тощо); · лад (мажорний, мінорний); · динаміка (тихо, голосно, підсилюючи, затихаючи, неголосно); · тембр (світлий, темний, дзвінкий, прозорий тощо); · регістр (високий, низький, середній); · виконавські штрихи – характер виконання (зв’язно, уривчасто, легко, гостро, м’яко, різко тощо). 5. Музична форма: куплетна, одночастинна, двочастинна, тричастинна, рондо, варіаційна. 6. Музична інтонація (запитальна, стверджувальна, ритмічна, емоційно-експресивна, виражально-зображальна, гумористична, лірична, зображальна, героїчна). 7. Розвиток музики (інтонаційний, тембровий, динамічний, темповий, сюжетний, пісенно-інтонаційний, інтонаційно-мелодичний, виконавський, ладовий, жанровий, симфонічний).
Зробивши аналіз всіх елементів музичної мови, практикант повинен приділити особливу увагу характеру завдань і запитань, які школярі отримують перед слуханням, а також на етапі аналізу музичного твору. Саме під час аналізу школярі набувають досвіду музично-творчої діяльності, оволодівають уміннями і знаннями, необхідними для повноцінного музичного сприймання. Чітко сформульовані запитання дають можливість спрямувати мислення дітей у потрібне русло та зацікавити їх. Які ж запитання можна поставити учням після прослуховування музичного твору, щоб музика стала доступнішою? Під час художньо-педагогічногоаналізу мислення дітей повинне націлюватися на з’ясування того, яка це музика, які почуття і переживання виражає, якими засобами вона цього досягає. Необхідно вчити дітей розбиратися в тому, як, якими засобами виражений в музиці її зміст, як втілені ті думки і почуття, що схвилювали слухача, чим композитор досягнув такої сили впливу на слухачів. Отже, для здійснення художньо-педагогічного аналізу музичного твору можна використати такі запитання.
1. Які почуття виражає музика і як вони розвиваються у творі? 2. Який настрій п’єси: спокійний, веселий чи сумний? 3. Як би ви назвали п’єсу (музичний твір), якщо б були композитором? 4. На яких звуках побудована мелодія: високих чи низьких? 5. Чи помітили ви, як звучить музика: повільно, швидко чи помірно? 6. Чи зміниться характер музики, якщо виконати п’єсу на низьких (високих) звуках чи в повільному (швидкому) темпі? 7. У якому темпі звучить танець: швидко чи повільно? 8. Якими звуками (високими чи низькими) створюється настрій танцю? 9. Яка музика звучала: вокальна чи інструментальна? 10. Що виражає музика? 11. Про що розповідає музика? Який настрій передає? 12. Як би ви виразили своє враження від пісні як художник? У яких фарбах? 13. Що ви уявляли, слухаючи музику? 14. У яких фарбах – світлих чи темних – виразили б ви своє враження? 15. Який характер пісні (музичного твору, п’єси)? 16. На яких звуках – довгих чи коротких – побудована пісня? 17. Як рухається мелодія пісні? 18. Які ви знаєте українські народні танці? 19. Яку б музику ви написали на ці слова … (учитель читає текст пісні)? А тепер послухайте, на яку музику поклав ці слова композитор … (прізвище). 20. Чи в одному настрої звучить п’єса (пісня)? Тільки в сумному чи тільки у веселому? 21. Як у музиці передається зміна настрою? 22. Якою, на вашу думку, має бути музика на слова поета … (прізвище)? Спокійною чи веселою, танцювальною? 23. Які почуття викликала пісня (п’єса)? 24. Як виконувалась пісня (п’єса): легко, плавно чи з акцентами? 25. Що спільного в п’єсах … (назви п’єс)? Чим вони відрізняються? 26. Чи близький настрій, виражені почуття прослуханих музичних п’єс? 27. Яка музика вас вразила найбільше? 28. Як ви гадаєте, що змалював композитор? 29. На якому інструменті прозвучала музика? 30. Які інструменти ви впізнали за звучанням? 31. Яка музика справила на вас найбільше враження? 32. Про які події розповідається в пісні: сумні чи веселі? 33. Чи відповідає музика п’єси її назві? 34. Як композитор … (прізвище) розповідає про …(весну, зиму, селянина та інше)? Якими засобами музики? 35. Які звуки передають прозоре світле звучання? 36. Який малюнок намалювали б ви, перебуваючи під враженням від цієї пісні (п’єси)? 37. Який із малюнків точніше розкриває зміст музичного твору? 38. Чи весь час однаково звучить музика, чи змінюється настрій музики? 39. Що можна під цю музику робити – танцювати чи крокувати? 40. Який тип музики звучав? Як упізнали? За якими рисами? 41. Яка з музичних п’єс найбільше вплинула на вас? 42. Якби ви були художниками, якими барвами намалювали б пробудження природи? 43. Що відчувається в звучанні музики: пісенність, танцювальність чи маршовість? 44. Які якості поєднуються у творі: пісенність та маршовість, чи танцювальність та пісенність? Як це відображено музичними засобами? 45. Яку роль у п’єсі відіграє ладовий розвиток музики, зміна мінорного на мажорний (або зміна мажорного на мінорний) лад? 46. Чи підказала нам музика, якою людиною був композитор … (прізвище)? 47. Який внутрішній стан людини передає музика спочатку і наприкінці твору? Як змінюються переживання людини? 48. Чи відчували ви коли-небудь настрій, як у цьому творі? 49. Що відчував композитор, коли писав цю музику? 50. Портрет якої людини «намалювала» нам музика?
Під час аналізу музичного твору школярі відчувають труднощі при добиранні потрібних характеристик для висловлення своїх вражень від музики. Їхні висловлювання нерідко зводяться лише до кількох визначень, що пояснюється недостатньо розвиненою слуховою спостережливістю і збіднілим лексичним запасом. Щоб спонукати дітей до активнішого усвідомлення музики і пошуку необхідних слів, радимо студенту-практиканту використовувати на уроці «Словник емоційно-образних визначень музики», який включає виражальні епітети для характеристики музики в цілому та окремих її компонентів (Додаток 6).
Щоб зробити урок цікавим, а процес навчання привабливим, бажано студенту-практиканту використовувати на уроці ігрові моменти, гру. Музично-дидактичні ігри (Додаток 7) допомагають дітям краще засвоїти елементи музичної грамоти, формують і розвивають музичні здібності – пам’ять, слух, ритмічне та ладове відчуття. У процесі музичних ігор діти набувають потрібні навички – вокально-хорові, творчо-імпровізаційні, ритмічно-супровідні та інші. Крім дидактичних задач, музична гра виконує виховні функції: збагачує духовне життя школярів, вчить їх спілкуватись, розвиває дитячу ініціативу, сприяє формуванню колективізму.
З метою попередження перевтоми учнів на уроці корисно використовувати музично-ритмічні хвилинки (фізкультхвилинки). Вони розвивають почуття ритму, музичний слух, образне мислення, пам’ять, увагу, пластику і координацію рухів, орієнтацію у просторі. Найбільша ефективність музично-ритмічних хвилинок досягається при різноманітності їх форм і змісту, наявності ігрових елементів. Наприклад, можна проводити такі фізкультхвилинки: · танцювальні (всі рухи довільні, бажаючі можуть підспівувати); · ритмічні (відрізняються чіткішим виконанням рухів); · мовно-рухові (колективне читання дитячих фольклорних текстів і виконання рухів); · наслідувальні (імітація гри піаніста, скрипаля тощо). Студент-практикант під час підготовки до уроку може сам придумати або знайти цікаві музично-ритмічні хвилинки, а може скористатися запропонованими у Додатку 8.
|
