Участь органів місцевого самоврядування в кредитно-фінансових відносинах

Місцева рада або за її рішенням інші органи місцевого самов­рядування можуть здійснювати місцеві запозичення та отримува­ти позики місцевим бюджетам відповідно до вимог, установлених Бюджетним кодексом України.

Місцеве запозичення - операції з отримання до міського бюд­жету кредитів (позик) на умовах повернення, платності та стро- ковості з метою фінансування міського бюджету. Вони викорис­товуються для створення, приросту чи оновлення стратегічних об'єктів довготривалого користування або об'єктів, які забезпечу­ють виконання завдань міських рад, спрямованих на задоволення інтересів територіальних громад міст. Обсяг та умови здійснення місцевих запозичень і надання місцевих гарантій погоджуються з Міністерством фінансів України. Порядок здійснення місцевих за­позичень встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Міські ради мають право здійснювати місцеві внутрішні запо­зичення, а місцеві зовнішні запозичення - лише міські ради міст із чисельністю населення понад триста тисяч жителів за офіційними даними органів державної статистики на час ухвалення відповід­ного рішення. При цьому місцеві зовнішні запозичення шляхом отримання кредитів (позик) від міжнародних фінансових організа­цій можуть здійснювати всі міські ради.

Право на здійснення місцевих запозичень у межах, визначених рішенням про місцевий бюджет, належить територіальній громаді міста в особі керівника місцевого фінансового органу за доручен­ням міської ради. Витрати на обслуговування та погашення місце­вого боргу здійснюються місцевим фінансовим органом відповід­но до кредитних договорів, а також нормативно-правових актів, за якими виникають боргові зобов'язання територіальних громад, незалежно від обсягу коштів, визначеного на таку мету рішенням про місцевий бюджет. Якщо очікуваний обсяг витрат на обслуго­вування та погашення місцевого боргу перевищить обсяг коштів, визначений рішенням про місцевий бюджет на таку мету, міська рада вносять відповідні зміни до рішення про місцевий бюджет. Видатки місцевого бюджету на обслуговування місцевого боргу не можуть перевищувати 10 відсотків видатків загального фонду місцевого бюджету протягом будь-якого бюджетного періоду, коли планується обслуговування місцевого боргу.

З метою ефективного управління місцевим боргом міська рада або за її рішенням місцевий фінансовий орган має право здійс­нювати правочини з місцевим боргом, включаючи обмін, випуск, купівлю, викуп та продаж боргових зобов'язань територіальної громади міста, за умови дотримання граничного обсягу місцевого боргу на кінець бюджетного періоду. Місцевий фінансовий орган може залучати суб'єктів господарювання для надання агентських, консультаційних, рейтингових та інших послуг, необхідних для управління місцевим боргом, за рахунок коштів місцевого бюдже­ту в межах бюджетних призначень на обслуговування місцевого боргу. Якщо в процесі погашення місцевого боргу та платежів із його обслуговування, зумовлених договором між кредитором та позичальником, порушується графік погашення з вини позичаль­ника, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, відповідна міська рада не мають права здійснювати нові місцеві запозичення протягом п'яти наступних років.

Виконавчі органи місцевих рад за їх рішенням можуть отри­мувати: а) позики на покриття тимчасових касових розривів, що виникають за загальним фондом та бюджетом розвитку місцевих бюджетів, у фінансових установах на строк до трьох місяців у ме­жах поточного бюджетного періоду, у виняткових випадках за рішенням Кабінету Міністрів України стосовно міських бюджетів - у межах поточного бюджетного періоду; б) позики на покриття тимчасових касових розривів місцевих бюджетів; в) середньостро- кові позики на суми невиконання у відповідному звітному періоді розрахункових обсягів кошика доходів місцевих бюджетів, визна­чених у законі про Державний бюджет України, за рахунок кош­тів єдиного казначейського рахунку на умовах їх повернення без нарахування відсотків за користування цими коштами. Надання позик з одного бюджету іншому забороняється. Держава не несе відповідальності за борговими зобов'язаннями територіальних громад.

Закон «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлює право органів місцевого самоврядування створювати комунальні банки та інші фінансово-кредитні установи, виступати гаранта­ми кредитів підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, здійс­нювати розміщення тимчасово вільних коштів місцевих бюджетів на депозитах із дотриманням вимог, установлених Бюджетним ко­дексом України та іншими законами України (ч. 2 ст. 70). Разом із тим, змінність українського законодавства досить велика і такий різновид установ, як фінансово-кредитні, залишилися в минулому. Законом України "Про фінансові послуги та державне регулюван­ня ринків фінансових послуг'" передбачено можливість створення фінансових і кредитних установ. Фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансо­вих послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, і яка внесена до відповідного реєстру в установленому законом поряд­ку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, лом­барди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестицій­ні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов'язані з надан-

' Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових пос­луг: Закон України від 12.07.01 р. // Відом. Верхов. Ради України. - 2002. - № 1. -Ст. 1.

ням фінансових послуг. Кредитна установа - фінансова установа, яка відповідно до закону має право за рахунок залучених коштів надавати фінансові кредити на власний ризик.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про банки і банківську діяльність»¹ банки в Україні створюються у формі публічного акціонерного товариства або кооперативного банку. В ст. 7 цьо­го Закону закріплено порядок створення і діяльності державних банків, окреме правове регулювання діяльності комунальних банків не передбачено. Інші закони, які визначають порядок створення та функціонування фінансових установ, також окремо не регулюють діяльність відповідних установ комунальної фор­ми власності.

Право органів місцевого самоврядування виступати гарантами кредитів підприємств, установ та організацій, що належать до ко­мунальної власності, регулюється Бюджетним кодексом України. Місцеві гарантії можуть надаватися за рішенням відповідної місь­кої ради для забезпечення повного або часткового виконання бор­гових зобов'язань суб'єктів господарювання - резидентів України, що належать до комунального сектору економіки, розташовані на відповідній території та здійснюють на цій території реалізацію інвестиційних програм (проектів), метою яких є розвиток кому­нальної інфраструктури або впровадження ресурсозбережних тех­нологій (ст. 17). Усі договори про місцеві запозичення, договори, виконання зобов'язань за якими забезпечено місцевими гарантія­ми, та договори про відшкодування витрат місцевого бюджету, а також зміни істотних умов таких договорів реєструються в Реєстрі місцевих запозичень та місцевих гарантій. Загальний обсяг міс­цевого боргу та гарантованого територіальною громадою міста боргу (без урахування гарантійних зобов'язань, що виникають за кредитами (позиками) від міжнародних фінансових організацій) станом на кінець бюджетного періоду не може перевищувати 200 відсотків (для міста Києва - 400 відсотків) середньорічного інди­кативного прогнозного обсягу надходжень бюджету розвитку (без урахування обсягу місцевих запозичень та капітальних трансфер­тів (субвенцій) з інших бюджетів), визначеного прогнозом від-

^[1] Про банки і банківську діяльність: Закон України від 07.12.2000 р. // Відом. Верхов. Ради України. - 2001. - № 5-6. - Ст. 30.

повідного місцевого бюджету на наступні за плановим два бюд­жетні періоди (ст. 18).

Керівник місцевого фінансового органу має право за рішенням відповідної місцевої ради в межах поточного бюджетного періоду здійснювати на конкурсних засадах розміщення тимчасово вільних коштів місцевих бюджетів на депозитах або шляхом придбання де­ржавних цінних паперів, цінних паперів, емітованих Автономною Республікою Крим, відповідною міською радою з подальшим по­верненням таких коштів до кінця поточного бюджетного періоду. Порядок здійснення зазначених операцій визначається Кабінетом Міністрів України з дотриманням таких вимог: а) установлення мінімальної ставки дохідності придбання цінних паперів, укла­дання договорів придбання цінних паперів - під час придбання цінних паперів; б) укладання договору банківського вкладу (депо­зиту) з установою банку — при розміщенні на депозитах. Договір про придбання державних цінних паперів, цінних паперів, еміто­ваних Автономною Республікою Крим, відповідною міською ра­дою має містити положення про виконання особами, що уклали цей договір, зобов'язання щодо зворотного продажу/купівлі таких цінних паперів до кінця поточного бюджетного періоду.