Охорона прав, свобод і законних інтересів громадян на місцевому та регіональному рівні

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спря­мованість діяльності органів публічної влади; їх охорона, утверд­ження і забезпечення є головним обов'язком не лише держави, а й органів місцевого самоврядування. Враховуючи те, що людина є найвищою соціальною цінністю, всебічна охорона її життя є од-

ним з основних напрямків діяльності органів публічної влади на місцевому та регіональному рівні.

Реалізація цієї функції маг здійснюватися через активну со- ціллі.ну політику, затвердженим програм місцевого значення сто- сонно ді геіі, молоді, жінок, сім'ї: місцевих програм соціального за­чіп іу окремих категорії! населеним; програми соціального захисту малозабезпеченої категорії учнів професійно-технічних навчаль­них закладні. уримлпнм закладів соціального захисту для бездом­нії ч і ромадин, центрів соціальної адаптації осіб, звільнених з уста- ііом мііконаннм покарань тощо. Органи місцевого самоврядування іоПоп'м іані сприяти розвитку медичної допомоги, забезпечувати послідовне покращення умов життя людей.

Відповідно до Закону України «Про забезпечення санітарно­го та епідемічного благополуччя населення», органи виконавчої влади, місцевого самоврядування зобов'язані забезпечити жи­телів міст та інших населених пунктів питною водою, кількість та якість якої повинні відповідати вимогам санітарних норм і де­ржавного стандарту (ч. І ст. 18). Органи виконавчої влади, місце­вого самоврядування зобов'язані брати участь і створювати умови для гігієнічного навчання і виховання громадян, пропаганди здо­рового способу життя (ч. 4 ст. 21). Для відвернення і зменшення шкідливого впливу на здоров'я населення шуму, неіонізуючих випромінювань та інших фізичних факторів органи місцевого са­моврядування зобов'язані здійснювати відповідні організаційні, господарські, технічні, технологічні, архітектурно-будівельні та інші заходи щодо попередження утворення та зниження шуму до рівнів, установлених санітарними нормами. Сільські, селищні, міські ради затверджують правила додержання тиші в населених пунктах і громадських місцях, якими з урахуванням особливостей окремих територій (курортні, лікувально-оздоровчі, рекреаційні, заповідні тощо) установлюються заборони та обмеження щодо певних видів діяльності, що супроводжуються утворенням шуму, а також установлюється порядок проведення салютів, феєрверків, інших заходів із використанням вибухових речовин і піротехніч­них засобів. Органи виконавчої влади, органи місцевого самов­рядування в межах повноважень, установлених законом, забез­печують контроль за додержанням керівниками та посадовимиособами підприємств, установ, організацій усіх форм власності, а також громадянами санітарного та екологічного законодавства, правил додержання тиші в населених пунктах і громадських міс­цях, інших нормативно-правових актів у сфері захисту населення від шкідливого впливу шуму, неіонізуючих випромінювань та ін­ших фізичних факторів (ст. 24)'.

Відповідно до ст. 5 Кодексу України про адміністративні пра­вопорушення сільські, селищні, міські, обласні ради мають право приймати в межах, що визначаються законами, рішення з питань боротьби зі стихійним лихом і епідеміями, які передбачають за їх порушення адміністративну відповідальність, а також рішення з питань боротьби з епізоотіями, за порушення яких відповідаль­ність установлено ст. 107 КУпАП.

Сільські, селищні, міські ради встановлюють відповідно до за­конодавства правила, за порушення яких адміністративну відпові­дальність передбачено ст. 152 (порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил бла­гоустрою територій населених пунктів), ст. 159 (порушення пра­вил торгівлі на ринках) і ст. 182 (порушення вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів щодо захисту населення від шкідливого впливу шуму чи правил додержання тиші в населених пунктах і громадських місцях).

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядуван­ня зобов'язані розробляти й здійснювати заходи, спрямовані на запобігання адміністративних правопорушень, виявлення й усу­нення причин та умов, які сприяють їх вчиненню, на вихован­ня громадян у дусі високої свідомості й дисципліни, суворого додержання законів України. Органи місцевого самоврядуван­ня, місцеві державні адміністрації, забезпечуючи відповідно до Конституції України додержання законів, охорону державного й громадського порядку, прав громадян, координують на своїй території роботу всіх державних і громадських органів для за­побігання адміністративних правопорушень, керують діяльніс­тю адміністративних комісій та інших підзвітних їм органів,

' Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення: За­кон України № 4004-ХІІ від 24.02.1994 р. // Відом. Верхов. Ради України. - 1994. - № 27. - Ст. 218.

покликаних вести боротьбу з адміністративними правопору­шеннями.

З метою захисту майнових прав громадян адміністративна комісія, виконавчий орган сільської, селищної, міської ради під час вирішення питання про накладення стягнення за адміністра­тивне правопорушення має право одночасно вирішити питання про відшкодування винним майнової шкоди, якщо її сума не пе­ревищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ст. 40 КУпАП).

Місцеві ради та їх виконавчі комітети здійснюють державний контроль за додержанням законодавства України про свободу совісті та релігійні організації (ст. 29)' Сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі комітети, депутати місцевих рад відповідно до своїх повноважень здійснюють контроль за дотриманням зако­нодавства про звернення громадян (ст. 28)².

Вище наведені лише окремі (загалом їх сотні) приклади правово­го регулювання повноважень органів місцевого самоврядування в механізмі охорони, утвердження й забезпечення прав та свобод гро­мадян і громадянина. їх аналіз дозволяє стверджувати, що суб'єкти місцевого самоврядування мають досить широкі повноваження в межах реалізації охоронної, регулятивної, виховної, інформаційної і а компенсаційної функції щодо прав і свобод людини.

У зв'язку із цим слід зазначити, що забезпечення всієї систе­ми конституційних прав та свобод людини і громадянина значною мірою залежить від становлення і розвитку муніципальної влади, ефективності здійснення її завдань та функцій, формування дієз­датних територіальних громад. Адже визнання та становлення в Україні місцевого самоврядування, глибокі економічні й політичні перетворення в суспільстві та формування на цій основі нової де­мократичної державності безпосередньо пов'язані з виробленням і практичною реалізацією принципово нових підходів до прав та свобод людини і громадянина, вирішення як загальнодержавних, так і регіональних, а також місцевих проблем у цій сфері.

' Про свободу совісті та релігійні організації: Закон України № 987-ХІІ від 23.04.1991 р. // Відом. Верхов. Ради УРСР. - 1991. - № 25. - Ст. 283.

^[1] Про звернення громадян: Закон України № 393/96-ВР від 02.10.1996 р. // Відом. Верхов. Ради України. - 1996. - № 47. - Ст. 256.

Основними напрямками підвищення дієвості механізму соціаль­но-правового захисту прав, свобод і законних інтересів громадян та інших засобів їх гарантування є: вдосконалення правової бази з регулювання та захисту прав і свобод людини на національному, регіональному та місцевому рівнях: запровадження ефективних контрольних процедур; удосконалення механізму поновлення по­рушених прав; поширення інформації" про права та свободи люди­ни, стан їх забезпеченості; підвищення рівня правової культури і свідомості всіх суб'єктів права.