Повноваження органів місцевого самоврядування у сфері інформаційного забезпечення

Проблема інформування населення стосовно управлінських рішень, які приймаються органами місцевого самоврядування й безпосередньо зачіпають інтереси громадян, залишається однією з найбільш актуальних. Відкритість влади є найважливішою оз­накою демократичності суспільства. Питання відкритості влади є багатогранним і складним, оскільки стосується багатьох напрям­ків функціонування системи органів публічної влади. Основною є проблема забезпечення інформаційної відкритості, тобто ство­рення умов для доступу кожного громадянина до інформації щодо діяльності органів і посадових осіб місцевого самоврядування.

Для інформаційного забезпечення населення важливе значення має принцип гласності, який закріплено в ст. 4 Закону «Про місце­ве самоврядування в Україні», ст. 4 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», ст. 5 Закону України «Про ор­гани самоорганізації населення». Принцип гласності визначається як повна відкритість і прозорість у діяльності органів та посадових осіб місцевого самоврядування, висвітленням їх роботи в засобах масової інформації, поінформованістю населення про стан вирі­шення питань місцевого значення на певній території'. У сфері місцевого самоврядування його слід розглядати в трьох аспектах:

^[1] Муниципальное право России: учебник / [С. А. Авакьян, В. Л. Лютер, Н. Л. Пешин и др.]; отв. ред. С. А. Авакьян. - Москва: Проспект, 2011. - С. 163.

а) як принцип організації та діяльності органів та посадових осіб;

б) як принцип взаємовідносин суб'єктів місцевого самоврядуван­ня з інститутами громадянського суспільства (об'єднаннями гро­мадян, ЗМІ тощо); в) як принцип взаємовідносин муніципальних органів влади з людиною.

Конституція України закріплює необхідність доведення до ві­дома населення всіх нормативно-правових актів, що визначають права і обов'язки громадян (ст. 57). У Законі «Про місцеве само­врядування в Україні» закріплено положення, відповідно до яко­го акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування до­водяться до відома населення, на вимогу громадян їм може бути видана копія відповідних актів органів та посадових осіб місце­вого самоврядування (ч. 11 ст. 59). Права громадян на доступ до інформації про діяльність органів місцевого самоврядування вста­новлені також іншими законодавчими актами, зокрема такими За­конами України: «Про інформацію», «Про звернення громадян», «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової ін­формації», «Про доступ до публічної інформації».

Згідно зі сі. 6 Закону «Про інформацію» право на інформацію забсзнсчуп і,ся:

с і воронням механізму реалізації права на інформацію; створенням можливостей для вільного доступу до статистич­них даних, архівних, бібліотечних і музейних фондів, інших ін­формаційних банків, баз даних, інформаційних ресурсів;

²⁵⁵ обов'язком суб'єктів владних повноважень інформувати гро­мадськість та засоби масової інформації про свою діяльність і при­йняті рішення;

²⁵⁶ обов'язком суб'єктів владних повноважень визначити спе­ціальні підрозділи або відповідальних осіб для забезпечення до­ступу запитувачів до інформації;

²⁵⁷ здійсненням державного і громадського контролю за додер­жанням законодавства про інформацію;

²⁵⁸ встановленням відповідальності за порушення законодавства про інформацію.

Право на інформацію може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського

порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, дія охоро­ни здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших, людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденцій­но, або для підтримання авторитету й неупередженості правосуддя'.

Усі аспекти діяльності органів місцевого самоврядування від­повідно до законодавства України мають право висвітлювати засоби масової інформації. Органи місцевого самоврядування зобов'язані надавати засобам масової інформації повну інформа­цію про свою діяльність через відповідні інформаційні служби ор­ганів місцевого самоврядування, забезпечувати журналістам віль­ний доступ до неї, крім випадків, передбачених Законом України «Про державну таємницю», не чинити на них будь-якого тиску і не втручатися в їх виробничий процес².

Для інформаційного забезпечення населення органи місцевого самоврядування можуть створювати та фінансувати комунальні телерадіоорганізації. До комунальних телерадіоорганізацій від­носяться створені органами місцевого самоврядування за участі територіальної громади у встановленому законом порядку теле­радіоорганізації, не менше половини акцій або часток статутного капіталу яких перебувають у комунальній власності. Державні та комунальні телерадіоорганізації зобов'язані безкоштовно пере­давати офіційні повідомлення органів місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади на підвідомчу їм територію (ч. 1 ст. 49). Втручання органів місцевого самоврядування, їх по­садових осіб чи працівників у сферу професійної діяльності теле­радіоорганізацій, не вмотивоване законодавством України, не до­пускається (ч. З ст. 5)\

Важливим кроком на шляху покращення інформаційного забез­печення громадян стало прийняття Закону України «Про засади де­

^[1] Про інформацію: Закон України від 2 жовтня 1992 року № 2657-ХІІ // Ві- дом. Верхов. Ради України. - 1992. - № 48. - Ст. 650.

^[1] Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації: Закон України від 23 вересня 1997 року № 539/97-ВР // Відом. Верхов. Ради України. - 1997. -№49.-Ст. 299.

^[1] Про телебачення і радіомовлення: Закон України від 21 грудня 1993 року N 3759-ХІІ // Відом. Верхов. Ради України. - 1994. - № 10. - Ст. 43.

ржавної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», який установлює, що регуляторні акти, прийняті органами та поса­довими особами місцевого самоврядування офіційно оприлюдню­ються в друкованих засобах масової інформації відповідних рад, а в разі їх відсутності - у місцевих друкованих засобах масової інформації, визначених цими органами та посадовими особами, не пізніш як у десятиденний строк після їх прийняття та підписання (ч. 5 ст. 12)'. Ухвалюючи цей правовий акт, законодавець намагав­ся створити досить ефективний та дієвий механізм співпраці ор­ганів публічної влади та громадян у сфері економічної політики, зробити прозорим механізм прийняття рішень, які зумовлюють не лише економічні, а й соціальні наслідки. Однак слід відзначити, що реалізація законодавчих положень здійснюється досить склад­но, в окремих випадках має місце відкрите ігнорування норматив­них вимог.

Закон України «Про доступ до публічної інформації»² визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повно­важень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес. Доступ до інформації забезпечується шляхом, по-перше, система­тичного та оперативного оприлюднення інформації: а) в офіцій­них друкованих виданнях; б) на офіційних веб-сайтах у мережі Інтернет; в) на інформаційних стендах; г) будь-яким іншим спо­собом; по-друге, шляхом надання інформації за запитами. Органи місцевого самоврядування зобов'язані оприлюднювати: 1) інфор­мацію про організаційну структуру, місію, функції, повноваження, основні завдання, напрями діяльності та фінансові ресурси (струк­туру та обсяг бюджетних коштів, порядок та механізм їх витра­чання тощо); 2) нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім внутрішньоорганізаційних), прийняті розпорядником, про­екти рішень, що підлягають обговоренню, інформацію про нор­

^[1] Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяль­ності: Закон України від 11 вересня 2003 року № 1160-1V // Відом. Верхов. Ради України. - 2004. -.4? 9. - Ст. 79.

^[1] Про доступ до публічної інформації: Закон України від 13 січня 2011 року № 2939-VI // Відом. Верхов. Ради України. - 2011. - № 32. - Ст. 314.

мативно-правові засади діяльності; 3) перелік та умови оіріц_анШ| послуг, що надаються цими органами, форми ізраїки Д0йк_Єнт^_в правила їх заповнення; 4) порядок складання, подання ®кгу на інформацію, оскарження рішень розпорядників інформації,^ _чи бездіяльності; 5) інформацію про систему обліку, види інЦ_ац,,- яку зберігає розпорядник; 6) інформацію про механізмичщір_0І1е' дури, за допомогою яких громадськість може представит свої інтереси або в інший спосіб впливати на реалізацію повиощ^_ень розпорядника інформації; 7) плани проведення та порядока ^ний своїх відкритих засідань; 8) розташування місць, денадакщ, _не обхідні запитувачам форми і бланки установи; 9) загальніпр>_8ила роботи установи, правила внутрішнього трудового розіюр^у. 10) звіти, в тому числі щодо задоволення запитів на інфр^ц-^ тощо. Не може бути обмеженим у доступі перелік відомосте«, щ₀ становлять службову інформацію, який складається органа®^, цевогосамоврядування, іншими суб'єктами владних повному у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Парламентський контроль за дотриманням права людинищд₀_ ступ до інформації здійснюється Уповноваженим Верховної]^ України з прав людини, тимчасовими слідчими комісіями Вер>;_0в_ ної Ради України, народними депутатами України. Громад^ контроль за забезпеченням розпорядниками інформації доспцу до публічної інформації здійснюється депутатами місцевих^ громадськими організаціями, громадськими радами, громада^ особисто ШЛЯХОМ проведення ВІДПОВІДНИХ громадських СЛї]Щ|_Ь громадської експертизи тощо.

Інформаційне забезпечення населення може здійсню®^ також у таких організаційно-правові формах: громадські слу^. ня; особистий прийом громадян посадовими особами місцсюг₀ самоврядування; щорічні звіти голови про свою роботу перець риторіальною громадою; трансляція сесій місцевих рад; обгоіо. рення громадянами проектів рішень і важливих питань місцеву значення; висвітлення засобами масової інформації звітів і зусірі. чей депутатів із виборцями. Закон України «Про статус депущц місцевих рад» зобов'язує депутата місцевої ради не рідше одного разу на півріччя інформувати виборців про роботу місцевоїр^ та її органів, про виконання планів і програм економічного і со.

ціалі.ного розвитку, інших місцевих програм, місцевого бюджету, рішені, ради і доручень виборців, що також є однією з форм реалі­зації принципу гласності у сфері місцевого самоврядування.

Орієнтирами для подальшого вдосконалення вітчизняного законодавства можуи. Г>\ ш принципи «відкритого врндуїіання» е(|юрмулі.оішпі на їм ірічі нроиідпнч фпміщш у ілнузі публічної інформації (і рудені..'(1(1/р м (ебаї іонолі.. Каліфорнія. (НІЛ). Інформації! шііькаї іі.іu иідкрніою, якщо нона оприлюднена и спосіб, що ііідпоііідаї ніким принципам а) повнота усі публіч­ні лінії сином, иідкриііімп, за винятком іих, що стосуються при­паї пою житія громадян чи національної безпеки; б) первинність дані, що зберігаються, мають бути максимально відокремлені, а не згруповані чи в інший спосіб змінені за формою; в) своє­часність - дані мають бути представлені настільки швидко, на­скільки це необхідно для збереження їх цінності; г) доступність - дані мають бути доступними для широкого кола користувачів і придатними для розв'язання максимально широкого кола за­вдань; ґ) придатність до машинної обробки - дані мають бути раціонально викладені в такий спосіб, який би дозволяв їх ав­томатизовану обробку; д) недискримінаційність - дані мають бути доступними для всіх без будь-яких вимог щодо реєстрації користувачів; е) безкоштовність - дані мають бути доступни­ми в такому форматі, який забезпечує їх отримання без зайвих фінансових витрат; є) свобода від ліцензування - дані не можуть бути об'єктом авторського права, патенту, торговельної марки чи комерційної таємниці

Важливим напрямком реформи з метою ефективного забезпе­чення прозорості органів влади та їх підконтрольності територіаль­ній громаді має бути впровадження електронного врядування, що передбачає можливість будь-якої фізичної чи юридичної особи через Інтернет звертатися із запитами до органів місцевого са­моврядування по необхідну інформацію та отримання публічних j-юслуг. Сьогодні члени громад позбавлені такої можливості. Це (тояснюється нерозвиненістю вітчизняного інформаційного про­стору, закритістю значних масивів інформації і знов-таки слабким

^[1] Open Government Data Principles [Електронний ресурс]. - Режим доступу: fjttp://wiki.opengovdata.org/index.php/OpenDataPrinciples.

технічним забезпеченням органів місцевого самоврядування (не­має сучасних комп'ютерних мереж, програмного їх забезпечення тощо). Уся робота для створення «електронного самоврядування» обмежується головним чином відкриттям сайтів із загальною ін­формацією, яка найчастіше має рекламний або презентаційнихха- рактер, і як максимум можлива організація інтерактивного режиму спілкування за допомогою електронної пошти.

Передбачене законом право громадян на отримання всебіч­ної, повної та об'єктивної інформації про функціонування обра­ної ним влади, про її плани та можливі напрями дій щодо нього самого або його прав і законних інтересів повинно забезпечу­ватися не лише органами державної влади та місцевого самов­рядування, а всією системою інших інститутів громадянського суспільства. Запорукою відкритості влади є існування суспіль­ного запиту на отримання достовірної та вичерпної інформації про діяльність органів місцевого самоврядування, активна по­зиція громадськості щодо влади. Для належного інформаційно­го забезпечення громадян необхідне подальше вдосконалення нормативної бази, яка має встановлювати права й обов'язки всіх учасників суспільних відносин, а також конкретні форми та ме­тоди їх реалізації.