Передумови формування єдиної української політичної нації

На нашу думку, в Україні існують об’єктивні передумови для вироблення й успішної реалізації політики формування політичної нації. Найважливішими з них є:

- загальний соціокультурний тип українського народу;

- рівність політичних і громадянських прав усіх громадян України, незалежно від їхньої етнічної приналежності;

- відсутність міжетнічних антагонізмів;

- природне прагнення громадян України творити процвітаючу країну і жити в ній;

- зростання рівня усвідомлення більшістю населення, особливо молоддю, того факту, що тільки в Україні вони можуть розраховувати на повноцінний захист своїх громадянських і політичних прав, а це відкриває можливості для реалізації життєвих планів;

- політична воля української держави направлена на формування єдиної української політичної нації в рамках правової, демократичної, соціальної держави.

Зазначимо, що формування української політичної нації не може бути самоціллю держави, тому що цей процес є однією з основних умов стабільності і безпеки держави, створення в країні заможного громадянського суспільства.

Альтернатива також є очевидною - роз’єднаність народу України, більшість якого по суті буде приречена просто виживати в цій країні і тією чи іншою мірою підкорятися політико-адміністративному режиму. Масова апатія і навіть ворожість громадян до своєї державу, котра примушуватиме їх до лояльності стосовно самої себе - така перспектива цієї альтернативи.

Наявність політичної волі держави до побудови єдиної політичної нації є необхідною, але явно недостатньою умовою для її формування.

Особливо важливим завданням є формування національної політичної еліти, якій довіряло і яку б підтримувало населення, яка змогла б подати “...для всіх інших груп зразки соціальної поведінки”²⁵. Труднощі його розв’язання визначаються якісною невідповідністю значної частини нинішньої політичної еліти України завданням формування української політичної нації, у чому одностайні експерти-учасники нещодавнього “круглого столу” НІСД “Роль еліт у трансформаційному суспільстві” (Київ-2003 р.). Об’єктивним фактором є відчуження народу від влади. За даними Інституту політичного моделювання всього 10,3 % респондентів довіряють інститутам сучасної української державності²⁶.

Тим часом саме політична еліта повинна розробити і реалізувати стратегію формування української політичної нації, що має на меті вирішення принаймні таких завдань:

- істотно просунутися в подоланні корупції і масової бідності населення;

- забезпечити політичну стабільність і стійке економічне зростання;

- збалансувати рівень соціально-економічного розвитку регіонів;

- створити умови для безконфліктної діяльності всіх традиційних релігій і конфесій;

- підвищити рівень ефективності державних структур в інтересах забезпечення, хоча б до мінімального рівня

соціальної, економічної, військової й екологічної безпеки.

Отже, домінуючою тенденцією процесу формування української політичної нації є співгромадянство.

¹ Закон України “Про основи національної безпеки України”, № 964-1 від 19 червня 2003. - Ст. 7.

² Там само. - Ст. 6.

³ Корреспондент. - 2003. - № 27. - С. 19.

⁴ Стариш А. Г. СМИ как технология обратной связи: политическая система - социум // Актуальні проблеми міжнародних відносин. - Вип. 36. -Ч. І. - К.: 1MB, 2002.- С. 180-187.

⁵ Стариш А. Г. Становлення і перспективи розвитку інформаційного простору України в контексті процесів глобалізації // Актуальні проблеми міжнародних відносин. - Вип. 38. - Ч. II. - К.: 1MB, 2002. - С. 199-203.

⁶ Литвиненко О. В. Спеціальні інформаційні операції: Монографія. - К.: НІСД, 1999. - С. 163.

⁷ Выдрин Д. И. Политика: история, технология, экзистенция. - К.: Либідь, 2001. - С. 162-163.

⁸ Вдовин А. И. Российская нация.- М., 1996. - С. 176.

⁹ Политология. - X.: Фоліо, 2001. - С. 647.

¹⁰ Вдовин А. И. Там само. - С. 194.

¹¹ Згідно з Конституцією Туркменістану, на посаду президента держави може бути обрано тільки етнічного туркмена.

¹² Наприклад, І. Гаспринський свого часу наполегливо висував ідею слов’яно-тюркського синтезу.

¹³ У “Коментарі до Конституції України” (К., 1996 p. - С. 46) термін “українська нація” розглядається як тотожний терміну “український етнос”.

¹⁴ Выдрин Д. И. Там само. - С. 331.

¹⁵ Роль элит в трансформирующемся обществе: Сборник материалов “круглого стола”. - К.: НИСИ, 2003.

¹⁶ Там само.

¹⁷ Корреспондент. - 21 января 2003. - С. 43.

¹⁸ Піроженко В. “Восток-Запад” по-украински - 2 // Киевский телеграф. - 4-10 августа 2003. - С. 3.

¹⁹ Документы Курултая крымско-татарского народа, принятые на его сессиях и конференциях в 1991-1998 гг.: Меджлис крымско-татарского народа. - Симферополь, 1999. - С. 11.

²⁰ Завідувач політико-правового управління Меджлісу кримськотатарського народу Н. Бекіров, прогнозуючи перспективи національної державності, вважає: “І якщо через 200 років ми доб’ємося чогось дійсно гідного нашого народу, це було б непоганим результатом”. - Авдет. - 2003. - 13 травня. - № 8-9.

²¹ Политология. - X.: Фоліо, 2001. - С. 647.

²² Дюльбероба А. Я. Кримські татари: національна ідея і національна політика // Політологічний вісник. Збірник наукових праць. - № 12. - К.: Знання України, 2002. - С. 77-82.

²³ Цыкуренко С. Г. Интеграция или добровольная сегрегация? // К рым. - 2002. - № 1(2).

²⁴ За даними колишнього голови Держкомнацу України Ю. Н. Белухи, в 1992-1998 pp. тільки на капітальне будівництво було виділено суму близько $300 млн (Кримські студії. - № 1. - 2000).

²⁵ Збірник матеріалів “круглого столу” НІСД “Роль еліт у трансформаційному суспільстві”. - К., 2003. - С. 18.

²⁶ http://telekritika.kiev.ua/question/?id=9362.