Практичні рекомендації щодо корекції дитячого обману

В ході наукового пошукування з’ясовано, що робота з тривожними дітьми повинна відбуватися в трьох напрямках:

1. Підвищення самооцінки.

2. Навчання дитини вмінню керувати собою в конкретних, найбільш хвилюючих ситуаціях.

3. Навчити знімати м’язову напругу.

Слід зазначити, що жоден із батьків не прагне того, щоб його дитина була тривожною. Втім, саме дії дорослих можуть сприяти розвитку тривожності у дитини. Це буває тоді, коли висуваються вимоги до дитини, яким вона не може відповідати. Дитина не може зрозуміти, як і чим догодити батькам, безуспішно прагне добитися їх любові. Але, через невдачі, розуміє, що ніколи не зможе виконати все, чого чекають від неї батьки. Вона визнає себе не такою, як всі: гірша, повинна весь час вибачатися.

Щоб уникнути лякаючої уваги дорослих або їх критики, дитина фізично і психічно стримує свою внутрішню енергію. Вона звикає часто дихати, голова її втягується в плечі, дитина звикає обережно і непомітно виходити з кімнати. Тому батьки тривожної дитини повинні зробити все, щоб завірити дитину в своїй любові. Для цього, передусім, слід жоденно відмічати успіхи дитини, повідомляючи про них в її присутності іншим членам сім’ї (наприклад, за вечерею).

Крім того, слід відмовитися від слів, що принижують гідність дитини – «дурак», «богдур», «віслюк» тощо, навіть якщо дорослі дуже розлючені, сердиті.

Не слід вимагати від дитини вибачень за той чи інший вчинок. Краще нехай дитина пояснить, чому вона так вчинила. Якщо під впливом батьків, дитина вибачилася, це може викликати в неї злобу.

Доцільно зменшити кількість зауважень.

Неварто погрожувати дитині не виконуваними покараннями, як-то: «Замовчи, а то рота заклею», «Піду від тебе», «Вб’ю тебе». Дитина й так боїться всього, тому ліпше поговоріть з нею, допоможіть їй висловити свої думки і почуття словами.

Ласкові дотики батьків допоможуть дитині здобути відчуття впевненості та довіри до світу, що позбавить її від страху насмішки, зради.

Батькам тривожної дитини слід бути послідовними, одностайними, коли заохочують і коли сварять. Коли дитини не знає, як сьогодні батьки відреагують на її вчинок, боїться більше, що й зумовлює у неї стрес.

Батькам тривожної дитини доречно самим навчитися знімати м’язову напругу. Вправи на зняття м’язової напруги корисно робити разом із дитиною.

Отже, рекомендації батькам, у яких тривожні діти, полягають у наступному:

1. Спілкуючись з дитиною, не підривайте авторитет інших значимих для неї людей. Неможна говорити дитині: «Багато вихователька розуміє! Бабусю краще слухай!»

2. Будьте послідовні в своїх діях, не забороняйте дитині без будь-яких причин те, що ви дозволяли раніше.

3. Враховуйте можливості дитини, не вимагайте від неї того, що вона не може виконати. Зайвий раз підкажіть, як досягти успіху, щоб отримати похвалу.

4. Довіряйте дитині. Будьте з нею часними, приймати її такою, якою вона є.

5. Якщо дитині за об’єктивних обставин важко перебувати у групі, знайдіть можливість переконати її в тимчасовості цієї ситуації.

6. Уникайте змагань та роботи на швидкість.

7. Не порівнюйте дитину з оточуючими.

8. Частіше використовуйте тілесний контакт, вправи на релаксацію.

9. Сприяйте підвищенню самооцінки дитини, частіше хваліть, але так, щоб вона знала за що.

10. Частіше звертайтися до дитини по імені.

11. Демонструйте взірці впевненої поведінки, будьте прикладом для дитини.

12. Використовуйте покарання лише в крайньому випадку.

Поряд з означеним, зауважимо, що знизити тривожність дитини можна, якщо:

1. Залучати тривожну дитину до гри слід поетапно. Спочатку треба ознайомити дитини з правилами гри, потім нехай вона поспостерігає як грають інші, а тоді вже якщо захоче, то нехай стає учасником.

2. Слід уникати ігор, в яких враховується швидкість виконання завдання (наприклад, «Хто швидше?»).

3. Ігри з закритими очима слід використовувати тільки після тривалої роботи з дитиною, коли вона саме вирішить, що може виконати таку умову.

З високотривожними дітьми краще грати в наступні ігри: «Дудочка», «Штанга», «Корабель і вітер», «Надувна кулька» тощо. Пізніше – «Подарунок під ялинкою», «Бурулька», «Шалтай-Болтай» та ін.

Якщо спілкування з іншими дітьми неускладнено, то це можуть бути ігри – «Дракон», «Сліпий танок», «Паперові м’ячики» та ін.

Ігри «Зайчата і слони», «Чарівний стілець» та ін., завдяки яким підвищується самооцінка, можна проводити на будь-якому етапі роботи з тривожною дитиною.