Навчання іноземних мов в початковій школі

Соціально-економічні умови розвитку сучасного суспільства, інтеграційні та глобалізаційні процеси, що відбуваються в різних сферах життя, створення спільного європейського ринку праці спричиняють підвищення інтересу до вивчення іноземних мов як інструменту комунікації та взаємодії. Одним з шляхів підвищення ефективності навчання іноземних мов визнають збільшення терміну його вивчення за рахунок введення відповідної навчальної дисципліни вже в початковій школі.

Введення раннього навчання іноземної мови обумовлено психолого-фізіологічними, дидактико-когнітивними та соціальними факторами.[129; 41]

До психолого-фізіологічних факторів відносять такі характеристики молодших школярів як: завершеність нейрофізіологічного дозрівання мозку та пов’язані з цим гнучкісь та пластичність механізмів говоріння, розвиток пам’яті, уваги, уяви, здатність до імітації, наслідування, висока сензетивність, відсутність упереджень, негативних стереотипів, довірливість і відкритість до зовнішніх впливів, готовність та зацікавленість у навчанні, мотивація молодших школярів на досягнення успіху, довільність, продуктивність і стійкість пізнавальних процесів, готовність керувати поведінкою на основі прийнятого рішення, наміру.

Дидактико-когнитивними факторами раннього навчання іноземної мови є новий рівень розвитку практичної та пізнавальної діяльності молодших школярів: перевага віддається спочатку ігровій, потім навчальній і, нарешті, трудовій діяльності; готовність до свідомого оволодіння мовними системами рідної та іноземної мов; розвиток в процесі спілкування мовних здібностей, набуття мовного досвіду та відчуття мови, подальший інтелектуальний розвиток дитини, формування організаційних, загально мовленнєвих, загально пізнавальних, контрольно-регулювальних та оціночно-результативних вмінь. Вивчення іноземної мови у початковій школі розглядається як підґрунтя для успішного навчання в основній школі та є передумовою для поглибленого та спеціалізованого вивчення іноземної мови.

До соціальних факторів успішного навчання іноземної мови дітей молодшого шкільного віку відносять відсутність негативних стереотипів щодо інших народів і країн, готовність до сприйняття соціокультурної інформації і на цій основі формування толерантності, відвертості, поваги до людей планети, набуття певного рівня міжкультурної іншомовної компетенції, що сприятиме взаєморозумінню та стабільності у світі.

Аналіз Державного стандарту початкової загальної освіти (2000р.), програм з іноземної мови для загальноосвітніх навчальних закладів, вітчизняного та зарубіжного досвіду дозволив сформулювати практичну мету навчання іноземної мови молодших школярів яка полягає у практичному опануванні учнями мовленнєвих умінь на рівні, достатньому для здійснення іншомовного спілкування в чотирьох видах мовленнєвої діяльності: аудіюванні, говорінні, читанні та письмі в типових ситуаціях. Оволодіння учнями іншомовним спілкуванням передбачає формування у них певного рівня комунікативної компетенції, яка реалізується за допомогою мовленнєвих умінь, розвинених на основі мовних, лінгвокраїнознавчих ї країнознавчих знань та навичок мовлення.[156].

На думку С.В.Роман загальна мета навчання іноземної мови передбачає здійснення завдань практичної, освітньої, розвиваючої та виховної функцій.[156, с.47].

Практичними завданнями процесу навчання іноземної мови молодших школярів визначено: (Роман, с. 47)

ü сформувати елементарні комунікативні вміння в чотирьох видах мовленнєвої діяльності з урахуванням мовленнєвих можливостей і потреб молодших школярів;

ü навчити учнів розуміти на слух мовлення вчителя, однокласників, основний зміст нескладних навчальних та автентичних текстів (діалогів, віршів, малих форм дитячого фольклору), які побудовані на засвоєному мовному матеріалі і звучать у нормальному темпі, а також з опорою на візуальну наочність і мовну здогадку;

ü навчити учнів брати участь в діалогічному спілкуванні: вести елементарний діалог етикетного характеру, діалог-розпитування, діалог-обмін думками в обмеженому колі типових ситуацій, у визначених комунікативних сферах, уміти використовувати в процесі спілкування невербальні засоби комунікації (жести, міміку). При цьому висловлювання кожного співрозмовника повинно містити 4-5 реплік, правильно оформлених у мовному відношенні;

ü коротко висловлюватись у межах відібраних для початкової школи тем: уміти робити короткі повідомлення про певні події і факти, передавати зміст прочи­таного або прослуханого тексту, описувати явища й об'єкти, переконувати спів­розмовника в чомусь, висловлювати свої думки і ставлення до предмета мов­лення. Монологічне висловлювання має відповідати вимогам повноти, розгорнутості завершеності думки. Але варіативність мовних засобів може бути обме­женою, що має компенсуватись застосуванням міміки, жестів. Обсяг вислов­лювань має становити 8 речень (на кінець початкового курсу);

ü уміти читати вголос та про себе короткі (обсягом до 500 друкованих знаків) навчальні і полегшені автентичні тексти, користуючись прийомами ознайомлювального та вивчаючого читання;

ü уміти зафіксувати й передати письмово елементарну інформацію, наприклад, оформити з опорою на зразок особистий лист, листівку-вітання, написати адресу, оголошення, описувати предмет, особу, явище, фіксувати на письмі (обсягом до 8 речень) прослухану інформацію;

ü правильно вимовляти й розрізнювати на слух звуки, слова, словосполучення і речення іноземною мовою, дотримуючись інтонації основних типів речення;

ü оволодіти найбільш уживаною лексикою в рамках тематики початкового сту­пеня, засвоїти продуктивний лексичний мінімум обсягом не менше 500 лексич­них одиниць. Загальний обсяг лексики разом із рецептивним лексичним міні­мумом має складати не менше 600 лексичних одиниць;

ü сформувати уявлення щодо основних граматичних категорій виучуваної мови, розрізнювати вивчену лексику і граматику під час читання та аудіювання і використовувати її в усному спілкуванні.

До освітніх завдань навчання іноземної мови молодших школярів відносять: [156, c.49] розширювати філологічний кругозір учнів; вчити їх спостерігати за явищами іноземної мови: фонетичними, лексичними, граматичними, помічати їх відмінності від явищ рідної мови; формувати відповідну систему лінгвістичних понять; формувати первинне уявлення про фонетичну (лексичну, граматичну) будову іноземної мови;

ü сприяти усвідомленню учнями свого мислення;

ü розширювати загальний кругозір учнів: збагачувати духовний світ дитини, формувати знання про дитячу субкультуру країни, мова якої вивчається; знайомити молодших школярів зі світом їх зарубіжних ровесників: їхніми інтересами, уподобаннями, потребами, характером діяльності (навчальної, ігрової, практичної, художньо-естетичної), особливостями шкільного життя, довкілля, ставлення до природи, тварин, характером взаємовідносин у сім'ї, з дорослими; знайомити дітей з особливостями національної ментальності і стереотипами поведінки юних носіїв мови у типових ситуаціях спілкування;

ü знайомити учнів з державною символікою, з деякими національними тради­ціями, характером національної культури спілку­вання, укладом повсякденного життя, інтер'єром помешкань, національними
святами, етикетом;

ü сприяти в ході реалізації зазначених вище завдань формуванню в учнів образу країни, мова якої вивчається, та образу зарубіжного ровесника;

ü залучати до діалогу культур – зарубіжної та рідної; підвищувати загальну культуру учнів; учити орієнтуватись у предметі, працю­вати з підручником, робочим зошитом, звуковим супроводом до навчально-методичного комплексу; учити будувати свою роботу над предметом "Іноземна мова" свідомо, економно, творчо й цілеспрямовано, формувати автономію учня в навчальній діяльності.

Розвиваючими завданнями навчального процесу з іноземної мови у початкові школі є: [156, с.50].

ü вдосконалювати якість слухового сприймання, розвивати фонематичний та інтонаційний слух учнів, слуховий самоконтроль, здатність до імітації;

ü формувати сталість уваги: довільної й мимовільної;

ü вдосконалювати роботу пам'яті: збільшувати обсяг довготривалої пам'яті (лек­сичний запас учня), слухової короткочасної пам'яті, оперативної пам'яті (вибір мовних засобів), зорової пам'яті, рухової (моторної) пам'яті; розвивати вміння раціонально застосовувати прийоми мнемічної діяльності під час засвоєння мовного матеріалу;

ü вдосконалювати якість процесів мислення: операцій аналізу, порівняння, зістав­лення, щоб знайти однакове, подібне, відмінне; операцій аналогії, умовиводу, рефлексії (здатності до міркувань, аналізу власних думок, почуттів, до усвідом­лення свого мислення);

ü формувати здатність до мовних спостережень, до виявлення мовних законо­мірностей; розвивати здібність до здогадки (мовної, ситуативної, контекстуаль­ної), розвивати вміння здійснювати перенос у нову ситуацію на основі реалізації проблемно-пошукової діяльності;

ü заохочувати розвиток уяви, творчої фантазії учнів;

ü розвивати механізм вірогідного прогнозування;

ü розвивати мовленнєву реакцію, готовність до участі в спілкуванні, уміння самостійно планувати мовленнєві вчинки (дії), співвідносячи їх цілі зі змістом, розвивати вміння логічно, послідовно викладати зміст прослуханого, прочитаного, і побаченого;

ü формувати культуру читання, письма, усного мовлення;

ü розвивати готовність і здатність до творчої іншомовної діяльності;

ü сприяти формуванню готовності і здатності до автономної (самостійної) діяльності, до подальшої самоосвіти та самовдосконалення;

ü розвивати в контексті організації англомовної комунікативної діяльності позитивні емоції учнів, чуйність, сприйнятливість до краси, естетичні переживання від краси побаченого, почутого, зробленого власними руками і руками однокласників.

Виховними завданнями у процесі навчання іноземної мови молодших школярів визнають: [156, c.51].

ü виховувати розуміння важливості оволодіння іноземною мовою і потреби користуватися нею як засобом спілкування;

ü прищеплювати почуття поваги до народу-носія іноземної мови та до національної культури країни, мова якої вивчається;

ü сприяти соціалізації дитини, встановленню контактів з ровесниками, дорос­лими; формувати в учня бачення самого себе у взаємодії та взаємозалежності з іншими в ході активної мовленнєвої діяльності в парах, в малих групах, командах, шеренгах, що рухаються, тощо;

ü виховувати культуру спілкування, прийняту в сучасному цивілізованому світі, розвивати необхідні для цього риси характеру: доброзичливість, привітність, увагу і повагу до співрозмовника, стриманість в оцінках, толерантність, ввічли­вість як норму поведінки;

ü виховувати демократичну культуру поведінки учнів, самоповагу і повагу до всіх членів учнівського колективу, заохочувати дітей говорити один одному про те, як вони один одному подобаються, підтримувати дружні зв'язки дітей, вчити їх відстоювати свою позицію, бути відповідальними, заохочувати прагнення до колективної співпраці та рівноправного партнерства;

ü виховувати гуманістичне бачення світу, загальнопланетарне мислення, розуміння необхідності захищати природу, формувати впевненість в істинності загальнолюдських цінностей;

ü виховувати морально-етичні норми поведінки: повагу до старших, чемність, доброту, готовність прийти на допомогу, чуйність, порядність, почуття власної гідності;

ü заохочувати працьовитість, ручну вмілість, охайність у виконанні завдань, і виховувати розуміння суспільної вартості учнівської продуктивної праці;

ü виховувати спостережливість, допитливість, волю, наполегливість у доланні труднощів;

ü заохочувати до творчої ініціативи та прояву самобутності дитини в ході виконання продуктивних творчих завдань (наприклад, проектів), виховувати її позитивну самооцінку;

ü сприяти руховій активності дітей, їхній фізичній вправності, формувати здатність до імпровізації, артистизм, позитивні емоції;

ü формувати культурно-естетичні та художні смаки дітей;

виховувати дітей як типових носіїв української національної культури, зміцнювати їх національну свідомість в ході організації іншомовної мовленнєвої взаємодії за принципом діалогу культур.

Мета і завдання зумовлюють зміст навчання іноземної мови учнів початкової школи, який відображено в навчальних програмах, підручниках, посібниках, дидактичних матеріалах для самостійної роботи. Ефективність навчального процесу напряму залежить від розуміння вчителем чому навчати, якими знаннями, вміннями, навичками має володіти учень. Отже, зміст навчання становить все те, що залучається у діяльність вчителя, навчальну діяльність учня, а також навчальний матеріал та процес його засвоєння.[37, c.110]

Аналіз світових тенденцій розвитку освіти дозволяє стверджувати про впровадження в педагогічну практику компетентнісного підходу до формування змісту навчання. Державний стандарт початкової загальної освіти (2000 р.) України є тому підтвердженням. Змістове наповнення освітньої галузі «Мови і літератури» передбачає опанування молодшими школярами української мови та інших мов як засобу спілкування і пізнання, прилучення до скарбниць духовності і культури, літературних надбань ук­раїнського народу і народів світу, виховання громадянськості, патріотизму, національної самосвідомості. [48]

Здатність учнів спілкуватися іноземною мовою в типових ситуаціях повсякденного життя в межах засвоєного програмного матеріалу є основою іншомовної комунікативної компетенції.

Зміст навчання іноземної мови в початковій школі складається з таких компонентів: сфери комунікативної діяльності (соціально-побутова, соціокультурна, навчально-трудова, ігрова); тематика спілкування ( Мій світ; Я моя сім я і друзі; Шкільне життя; Робота (професії); Дозвілля; Природа; Людина; Життя суспільства.); мовленнєві функції ( описувати повсякденні події, запросити та надати інформацію у межах сфер спілкування; висловити прохання; погодитися чи не погодитися із співрозмовником тощо; описувати улюблені заняття тощо); мовний матеріал (фонетичний, лексичний, граматичний), правила його оформлення й навички оперування ним; мовленнєві вміння ( аудіювання, говоріння, читання, письмо); соціокультурний компонент (знання національно-культурних особливостей та реалій країни, мова якої вивчається, етикет у порівнянні з національними традиціями та етикетними нормами); загальнонавчальні та спеціальні вміння (стратегічна компетенція). [148]

Тематика і комунікативні ситуації, в рамках яких здійснюється усне та письмове спілкування молодших школярів, мають відповідати інтересам та потребам дітей, бути особистісно значимими та сприяти їх творчий ініціативі та самостійності. Вдало підібрані ситуації дозволяють на елементарному мовному матеріалі формувати культуру спілкування, основи позитивного ставлення до народу та країни, мова яких вивчається. Вже на цьому етапі навчання можливо формувати повагу до співрозмовника, здатність підтримувати розмову, відстоювати власну точку зору.

Любов до тварин, бажання доглядати домашніх улюбленців, спостерігати їх поведінку є основою організації роботи з анамалістичною тематикою на початковому етапі навчання.

Введення в ситуації спілкування молодших школярів літературно-країнознавчого матеріалу (персонажі дитячої літератури, мультфільмів та кінофільмів народу-носія мови, що вивчається, дитячий фольклор, ігри, пісні зарубіжних ровесників тощо) створює умови для формування фонових знань, естетичних смаків, виховання творчості, сприяють соціалізації дітей. О.О.Коломінова, досліджуючи правомірність залучення дітей до вивчення нової національної культури на уроці іноземної мови, звертає увагу на той факт, що спілкування у формі ”діалогу культур” посилює мотивацію навчання, активізує мовленнєво-мисленнєву діяльність дітей [79]

Розвиток комунікативних вмінь не можливий без знання мовних засобів спілкування. Тому програмою навчання передбачено вивчення основ іноземної мови (фонетика, лексика, граматика) та ознайомлення з засобами застосування знань у мовленні. Вчитель має розуміти продуктивний та рецептивний рівень володіння мовою та відповідно організовувати навчальну діяльність учнів. Цілеспрямована робота над мовним матеріалом сприяє формуванню та розвитку умінь слухати і розуміти, говорити, читати і писати, дозволяє поступово формувати розуміння мови як системи.

Діяльність учнів в процесі вивчення мови дозволяє адаптуватися до умов шкільного життя та є шляхом формування організаційних (працювати в різних режимах, контролювати та оцінювати власні дії та дії співрозмовника, слухати, самостійно виконувати завдання тощо) інтелектуальних (спостерігати за мовними явищами, порівнювати явища рідної та іноземної мови, розпізнавати мовні явища за певними ознаками тощо), комунікативних вмінь (планувати висловлювання, дотримуватися мовленнєвого етикету, здогадуватися та передбачати реакції співрозмовника тощо).

Реалізувати зміст навчання та досягти ефективних результатів процесу вчитель може за умови розуміння принципів навчання та використання їх при організації діяльності учнів. Нагадаємо, що під принципами розуміють вихідні положення, головні ідеї, які відображають вимоги щодо організації навчального процесу. Принципи навчання у процесі розвитку науки та практики постійно змінюються: розвиваються, поглиблюються, розширюються, зникають одні, відпрацьовуються як нові інші. Принципи, витікають із законів та закономірностей процесу навчання і носять суб’єктивний характер. Тому в підручниках, посібниках різних авторів ми можемо знаходити описання різної кількості принципів.

Так, російська дослідниця проблем навчання іноземної мови в початкові школі Н.Д.Гальскова виділяє такі принципи навчання: процес навчання є особистісно-орієнтованим та спрямованим на подальший розвиток мовної особистості, потреб і мотивів, здібностей учня до міжкультурного спілкування; процес навчання відбувається у діяльності учнів; принцип усвідомленого засвоєння мови; принцип врахування рідної мови; принцип диференціації та інтеграції; індивідуальний підхід у навчанні в умовах колективних форм його організації; використання різноманітних засобів наочності. [37]

Українська дослідниця процесу навчання іноземної мови у початковій школі С.В.Роман виділяє загальнодидактичні принципи: принцип всебічного розвитку особистості; принцип науковості і доступності; принцип міцності і дієвості результатів навчання; принцип наочності; принцип цілісності впливу навчально-виховного процесу; принцип системності; принцип природовідповідності організації навчання; принцип індивідуального підходу; принцип мотиваційного забезпечення навчального процесу; принцип взаємозв”язку навчання і розвитку. методичні принципи:принцип комунікативності, принцип диференціації та інтеграції навчання іноземної мови; принцип урахування рідної мови; принцип домінуючої ролі вправ.

Український дидакт В.А.Онищук звертає увагу на те, що принципи навчання визначають різні компоненти процесу: мету, зміст, методи, засоби, форми. [51, c.42]

С.В.Роман визначає часткові методичні принципи. Зона дії яких обмежена: метою навчання (принцип життєвої орієнтації навчання іноземної мови); змістом (принцип автентичності навчальних матеріалів); способами організації навчальної діяльності учнів(принцип ситуативності, особистісної орієнтації навчання, колективної взаємодії, мисленнєво-мовленнєвої активності, автономії учня); характером лінгвістичних операцій (принцип філологізації навчання іноземної мови); особливостями навчання мовного матеріалу (принципи навчання фонетики, граматики); специфікою запровадження раннього шкільного навчання іноземної мови (принцип інтенсивності початкового етапу) тощо. [156, c.112]

На підставі знання принципів та розуміння механізмів процесу навчання вчитель відпрацьовує правила, які дозволяють передбачити алгоритми дій, умови навчання, вимоги щодо власної діяльності та діяльності учнів. Наведемо приклади таких правил:

ü Вчитель та учні мають стати співтворцями уроку. Авторитарний стиль спілкування не сприяє створенню атмосфери довіри та доброзичливості. Процес навчання є більш результативним, якщо відбувається на емоційно позитивному фоні.

ü Використання автентичних текстів та матеріалів дозволить забезпечити об’ єктивність інформації та створити умови для розуміння дитиною спільних та відмінних рис національної культури та культури країни, мова якої вивчається.

ü Будь-яка навчальна, ігрова, трудова діяльність учня на уроці може бути результативною лише за умови її реалізації на підставі його потреб та намірів. Важливим є створення мотиву діяльності учня.

ü Щоб забезпечити іншомовне середовище на уроці іноземної мови вчитель має завчити прості вислови для організації роботи в класі, постійно їх повторювати, говорити чітко, роблячи паузи після логічно пов’язаних груп слів, виділяючи інтонацією та наголосом важливі слова, вирази.

ü Для забезпечення розуміння іншомовного мовлення вчителя на уроці слід підкріплювати слова чи фрази письмом або малюванням на дошці, рухами, виразом обличчя, діями, малюнками тощо.

ü Спонукати дітей говорити іноземною мовою, але робити це поступово. Не ігнорувати те, що кажуть учні рідною мовою. Відповідати іноземною на звернення учня рідною мовою, але впевнитися що надана інформація є зрозумілою учню. Діти можуть вживати рідну мову, звертаючись один до одного, крім спеціально обумовлених завдань. Готовність спілкуватися лише іноземною формується поступово.

ü Навчити учнів сприймати ляльок, казкових персонажів як „носіїв мови” з якими процес спілкування вчителя та учнів відбувається іноземною мовою.

ü Використовувати в процесі навчання такі види діяльності, які передбачають виготовлення учнями предметів, іграшок, малюнків, ігор тощо. При цьому коментар вчителя щодо дій та алгоритмів діяльності учнів має відбуватися іноземною мовою та підкріплюватися показом, жестами, мімікою.

ü Використовувати зроблені речі у подальшому спілкуванні: малюнки можуть стати ілюстраціями до прочитаного чи прослуханого тексту при усному його відтворенні; приладдя (карти, таблиці, колажі тощо) можна використати при організації ігрової діяльності; ляльки, елементи одягу, предмети тощо можуть бути використані при драматизація та інсценуваннях.

ü При організації роботи підтримувати дітей з низьким соціальним статусом. Створювати ситуації щодо підкріплення позитивних результатів учнів, звертаючи увагу на колективні та індивідуальні здобутки.

ü Постійно обмінюватися інформацією щодо процесу навчання, індивідуального розвитку учнів з іншими вчителями, які працюють в класі та батьками. Це дозволить відпрацювати спільні підходи та запобігти небажані результати.

Перелік правил, за яких має відбуватися процес навчання іноземної мови дітей молодшого шкільного віку, може продовжуватися, виходячи з особливостей навчання видів мовленнєвої діяльності, мовного матеріалу, наявної навчально-матеріальної бази, засобів навчання, досвіду вчителя.

Забезпечити ефективність навчального процесу неможливо без застосування методів, прийомів та форм навчання. Традиційні для процесу навчання іноземної мови методи-способи (демонстрація (показ), пояснення та організація вправляння) є характерними й для етапу початкової школи. Однак, слід пам’ятати про те, що вікові та психологічні особливості молодших школярів, дидактичні умови процесу навчання в початковій школі вимагають від вчителя особливої уваги щодо умов застосування цих методів та прийомів навчання.

Так, слабкість довільної регуляції поведінки та уваги дитини вимагають від вчителя вже на етапі презентації мовного чи мовленнєвого матеріалу використати такі прийоми, які б стимулювали сприйняття, осмислення та проговорювання мовних одиниць, усвідомлення учнями способів оперування ними.

Існують різні способи демонстрації матеріалу: усно, письмово, за допомогою засобів наочності, з елементами театралізації.

Пояснення, як метод навчання, має на меті розкрити суть мовного явища чи мовленнєвої дії, виділити характерні ознаки, стимулювати розумову активність учнів. Пояснення, як правило, носить форму коментарю чи інструктажу.

Вводячи новий матеріал, вчитель має спостерігати за тим, чи всі учні зрозуміли його, задавати запитання, просити їх повторити наведений зразок.

Переходячи до етапу тренування слід перевірити розуміння учнями алгоритму дій, скоригувати їх в разі неточності виконання. На цьому етапі, працюючи в режимі фронтальної роботи, вчитель звертає увагу на окремих учнів, надає їм можливість проговорити матеріал, що відпрацьовується чи виконати дії під керівництвом вчителя. Наступним етапом є робота учнів в парах, яка дозволяє кожному з учасників процесу проговорити та прослухати партнера, спостерігаючи за стилем виконання дії. Така робота сприяє формуванню спостережливості, критичності та саморефлексії навчальних дій. Роль вчителя на цьому етапі слідкувати за дотриманням умов діяльності, звертаючи увагу на окремі пари та корегуючи їх діяльність.

Наступним етапом роботи над матеріалом є його інтеграція у вже наявний мовленнєвий досвід учнів через залучення їх до ігрової комунікації, розумово-мовленнєвих видів діяльності, прослуховування сюжетних історій, драматизації, виготовлення малюнків, іграшок, предметів, написання письмових робіт.

Таким чином можна виділити наступні етапи опанування матеріалом: введення ( Presentation), тренування (Practice) та застосування (Production), що є обов’язковими в роботі з учнями молодшої школи.

Проілюструємо поетапність роботи при відпрацюванні певних звуків, застосовуючи скоромовки: