Етап застосуванняü відтворення учнями скоромовки у темпі, наближеному до зразка ü бажаючи учні декламують скоромовку перед класом (відбувається у формі змагання) Слід пам’ятати, що теоретичний розподіл на етапи роботи є умовним. На практиці, як правило, види діяльності кожного етапу взаємоповязані. Враховуючи різний рівень підготовки та розвитку учнів, в процесі навчання дуже часто спостерігаємо різний темп їх просування у виконанні завдання. Тому, важливим також є формування пар з учнів з різним темпом роботи. Такий підхід дозволить поступово наблизити групу до оптимального темпу роботи. Соціальний та навчальний досвід учнів початкової школи хоча й набуває нових форм, однак є ще невеликим. Тому, спираючись на положення про те, що рівень образного мислення значно вищий за рівень абстрактно-логічного, виправданим є подавати інформацію в ігровій формі, яка повністю відповідає комунікативному підходу на цьому етапі навчання. Значне місце в процесі навчання іноземної мови в початковій школі належить дидактичним іграм, які можна використовувати на різних етапах уроку: – введення лексичних одиниць ("Що це може бути?", "Запам’ятай слово, "Фантастичні історії" тощо); – закріплення лексичних одиниць ("Крок – слово", "Їстівне – неїстівне", "Знайди предмет", "Пофантазуй і намалюй" тощо); – розвиток усного мовлення ("Склади оповідання і проілюструй його", "Снігова куля", "Хто це?", "Хованки", "Відгадай професію", "Дванадцять місяців"); – звуковий аналіз слів ("Назви слова з певним звуком", "Підійдіть, звуки", "Голосний – приголосний" тощо); – засвоєння букв та транскрипції звуків ("Знайди пари букв", "Знайди зашифроване слово", "Почни з останньої букви", "Назви слова на певний звук"); – читання вже відомих слів ("Зачаровані картки", "Знищені букви", "Склади слово", "Продовж склад", "Анаграми" тощо); – оволодіння правилами читання ("Знайди слова-друзі", "Чи є такий звук" тощо); – удосконалення навичок читання ("Карти", "Прочитай зашифроване повідомлення", "Знайди помилку", "Пошкоджений лист", "Кросворд в малюнках" тощо); – формування та розвиток навичок письма ("З’єднай крапки та прочитай літери", "Знайди заховані літери та напиши з них слова") тощо. Особливе місце в процесі навчання займають рольові ігри, які дозволяють оптимально використовувати фронтальні, групові, парні і індивідуальні форми діяльності на уроці та в позакласній роботі. Проте, на різних етапах вивчення іноземної мови слід використовувати різні види рольових ігор. Так, у другому класі учням пропонують ігри, що потребують від них перевтілення в різні казкові персонажі (драматизації, ляльковий театр, пальчиковий театр, театр тіней). У третьому класі робота учнів має бути спрямована на ведення діалогу (продавець та покупець, лікар – відвідувач, вчитель – учень, гість з країни, мова якої вивчається – наш співвітчизник). У четвертому класі в ході рольової гри мають обговорюватися певні проблеми та моделюватися ситуації обговорення, круглого столу, зустрічі ("До нас їдуть гості з Англії", "Подорож до друзів", "Готуємось до святкування Різдва" тощо). Одним з ефективних підходів до організації процесу навчання іноземної мови в початковій школі є використання казкових сюжетів. Ознайомлюючись з казкою, дитина охоче занурюється в світ її героїв, жваво переймається сюжетними колізіями твору. Казка задовольняє потреби дітей у небуденності, пробуджує фантазію, емоційно зацікавлює. З лінгвістичного погляду казки є невичерпним джерелом різноманітного мовного матеріалу. Фабула казки завжди динамічна, їй притаманна швидка зміна подій, вчинків персонажів. Між епізодами казки існують чіткі логіко-смислові зв’язки. Усе це значно полегшує їх сприйняття учнями [45, c.100]. Для опрацювання матеріалу казок рекомендується методична технологія подвійного входження (Double Entry Technique). Суть її полягає в тому, що на одному із занять учитель вводить у навчальний процес казку як розповідь, а на наступних заняттях опрацьовуються епізоди казки, зосереджуючись на потрібному для вивчення мовному матеріалі. Так, при першому входженні діти ознайомлюються з головними героями казки, вводиться необхідний лексичний матеріал. Далі вчитель розповідає казку у спрощеному варіанті, вживаючи лексичний і граматичний матеріал, відомий учням. Він доповнює свою розповідь рухами, жестами, мімікою, змінами голосу та інтонації, загострюючи увагу на найбільш важливих епізодах. Після прослуховування вчитель обговорює з учнями казку. Розділившись на групи (пари) учні описують героїв казки, визначають послідовність подій, вживаючи активну лексику, заповнюють пропуски в друкованому варіанті казки. Таким чином організується говоріння, читання та письмо. При другому входженні (на наступному занятті) вчитель повертається до роботи над казкою з метою опрацювання матеріалу, що на даний момент вивчається. Наприклад, робота над певними звуками, вживанням прийменників, займенників, тематичною лексикою тощо. Поступово діти вивчають текст казки, проговорюють його, драматизують, виконуючи ролі персонажів. Краще підготовленим учням можна запропонувати підготувати власний варіант казки та ознайомитися з варіантами, підготовленими іншими учнями. Спираючись на уявлення дітей, їх творчість, вчитель одночасно використовує ситуацію для розвитку навичок та вмінь аудіювання, говоріння, читання та письма. Використовуючи казкові сюжети, вчитель має пам’ятати наступні правила: – дійові особи сюжетів – персонажі з яскравою індивідуальністю: мавпочка Анфіска – пустунка, Вінні-Пух – розгублений, неуважний, але добрий, Незнайко – багато не знає, але хоче навчитися; – при складанні сюжетів можна об’єднувати героїв різних казок чи героїв однієї казки (книги); – сюжети казок можуть бути уявними, проте характер героїв має бути врахований; – використання при цьому наочності сприяє більш глибокому проникненню учнів у зміст сюжету, допомагає усвідомити логіку розвитку подій, тримати в пам’яті послідовність розповіді; – учні обов’язково мають виконувати ті дії, які передбачені сюжетом (тягти ріпку ("Ріпка"), будувати будинок, дути на будинок ("Троє поросят"), пересуватися ("Колобок"), збирати квіти ("Червона Шапочка") тощо). Казкові персонажі можуть бути залучені також і при реалізації певних етапів уроку: – фонетичну зарядку проводить мавпочка Анфіска: дражнить дітей (звуки [T], [D]), гарчить як собачка (звук [r]), прибирає кімнату (звуки [t], [d]), гасить свічку (звук [w])) тощо; – тренування лексики разом з учнями здійснюють Карандаш та Незнайко; – Mr. Question допомагає навчитися задавати запитання; – учні допомагають Незнайку згадати літери, написати слово, вивчити нову літеру, нові слова); – Карлсон, який весь час щось плутає, засвоює правила поведінки: Don't sit on the lamp; Don't sleep under the bed тощо. Присутність на уроці казкових персонажів дозволяє вчителеві активізувати уяву учнів та опинитися там, куди запрошує казковий сюжет, тим самим змоделювати ситуації спілкування у різних умовах (будинок, палац, ліс, берег моря, літо, зима тощо). Враховуючи той факт, що з приходом до школи у учнів змінюються форми пізнавальних процесів, набуваються якості, які властиві дорослим людям, то слід пропонувати й нові види діяльності, які потребують і нового досвіду між особистісних стосунків. Проектна методика є одним із варіантів такої діяльності. Н.Д.Гальскова наводить приклади таких проектів для учнів початкової школи: анкетування, виготовлення колажів, приготування страв, зібрання певної інформації в оточуючому середовище (школа, місто, село, засоби масової інформації тощо) з певної проблеми та підготовлення повідомлення, оформлення альбому, газети, журналу, підготовка іноземною мовою театральних вистав. Наш досвід впровадження проектної методики у процесі навчання молодших школярів іноземної мови дозволяє стверджувати про те, що, як правило, всі учні з задоволенням беруть участь у роботі. Під час колективного обговорення учні з більш високим рівнем навчальної та комунікативної готовності мають можливість актуалізувати набуті знання, вміння, навички та проявити ініціативу у плануванні діяльності. Менш підготовлені учні, виконуючи індивідуальні завдання за підтримки інших учасників проекту, мають можливість працювати у властивому для них темпі, постійно проговорюючи матеріал, отримуючи допомогу з боку вчителя та учнів. Поєднання різних режимів роботи дозволяє створити умови для творчої ініціативи та самостійності всім учасникам проекту. Презентація матеріалів потребує від учасників вільного володіння мовним та мовленнєвим матеріалом, готовності до публічного виступу, що досягається під час підготовки, через багаторазове опрацювання та повторення матеріалу. Крім того, проект – це реальна, змотивована діяльність учнів, яка передбачає широкий спектр між особистісних стосунків, інтеграцію навчальної, художньо-естетичної, трудової та ігрової форм, що відповідає завданням початкової школи щодо створення ситуацій соціального та загального розвитку учнів. Завданням викладача є раціональне використання в навчальному процесі методів, прийомів, форм, що максимально забезпечують досягнення поставленої мети: засвоєння знань, формування вмінь і навичок, застосування набутого досвіду для вирішення комунікативних завдань, розвиток творчого мислення та пізнавальних інтересів, здібностей учнів. Особливістю дітей молодшого шкільного віку є безмежна довіра до дорослих. Визнаючи авторитет вчителя, діти майже беззастережно приймають його оцінки, що даються їх успіхам у різних видах діяльності та сприяють формуванню самооцінки. Тому контрольно- регулятивний та оцінювально-результативний компоненти процесу навчання також потребують особливої уваги з боку вчителя. Ш.О.Амонашвілі, на підставі дослідження проблем навчання дітей молодшого шкільного віку, підкреслює, що для учня важливим є відчуття того, що його результати навчально-пізнавальної діяльності позитивно відмічені дорослими та однокласниками. В разі невдачі учень потребує осмислення ситуації як тимчасової труднощі, яку можливо та необхідно подолати. Розводячи поняття „оцінка” та „відмітка” дослідник звертає увагу на те, що негативні відмітки за помилки в мовленні перешкоджають ініціативі, активності та самостійності школяра. Тому, на його думку, на початковому етапі навчання іноземної мови процес може відбуватися без виставляння „відміток”, але при підсиленій увазі до стимулюючих оцінок. Це передбачає підкреслення позитивних досягнень у формуванні мовленнєвих вмінь та навичок і на цьому фоні окреслення шляхів подолання недоліків. Вчитель має постійно демонструвати задоволення від правильних відповідей учнів, заохочувати старанність, наполегливість, прагнення учня самостійно подолати перешкоди. Важливо створити таку атмосферу, коли в оцінках та відмітках учень бачить позитивні результати навчання, а не відставання. Такий підхід потребує від вчителя певного арсеналу прийомів щодо заохочення діяльності учнів: заохочувальні призи, кольорові картки, іграшки, бали, привітання піснею, віршем тощо. Початкова школа передбачає ретельно підготовлену, особливу форму проведення занять. Це зумовлено слабкістю довільних процесів дитини і тісним зв’язком навчальної діяльності з іншими видами діяльності молодших школярів. В зарубіжній практиці навчання іноземної мови в початковій школі існують різні моделі організації процесу навчання: 10 -15 хвилин, але кожного дня (Велика Британія, Франція), 2 уроки на тиждень (Франція), білінгвальна модель (частина дисциплін викладається рідною мовою, частина – іноземною) (Австрія, США). Державним стандартом змісту освіти в початковій школі вивчення іноземної мови передбачено з другого класу. Залежно від умов (тип навчального закладу, наявність навчального часу, навчально-методичного та матеріального забезпечення, педагогічних кадрів) процес навчання відбувається на уроках (1-3 урока на тиждень) та в позаурочний час в групах (10-26 учнів). Результативність уроку, як відмічає С.В.Роман, зумовлена правильною постановкою, повнотою та якістю вирішення кожної практичної задачі, яка запланована, оскільки саме практичні задачі зумовлюють структуру уроку і конкретні види роботи на кожному його етапі. Навчання мовленнєвої діяльності відбувається поетапно [156, c.157] ü Пізнавально-мотиваційна частина передбачає постановку задачі, стимулювання потреби та інтересу учнів до її виконання ü Виконавча (основна) частина задачі охоплює підготовчі і власно виконавчі дії учнів ü Узагальнююча частина задачі передбачає підбивання підсумків, оцінку діяльності учнів, ознайомлення їх з перспективою наступної задачі, заохочення дітей. С.В.Роман наводить приклади моделей основних навчальних задач уроку англійської мови у початковій школі [156, c.158-167] Композиція уроку передбачає як зовнішню структуру (початок, основна і заключна частини уроку), так і внутрішню структуру, яка зумовлена етапами вирішення практичних задач навчання мовленнєвої діяльності. Завданнями вчителя на початку уроку є створення організаційних передумов діяльності (перевірка готовності учнів до роботи, наявності необхідних навчальних матеріалів, тощо), організація класу до роботи, створення іншомовної атмосфери, настройка артикуляційного апарату. На цьому етапі рекомендується застосовувати вже знайомий учням мовний матеріал, відомі види мовленнєвої діяльності, передбачати окремі елементи підготовчих дій щодо наступного виду діяльності. В основній частині уроку вирішуються заплановані практичні завдання (ознайомлення з новим мовним матеріалом, відпрацювання алгоритмів дій, здійснення комунікативної діяльності у поєднанні з навчальною, ігровою, трудовою, художньо-естетичною). При організації вправляння учнів у іншомовному спілкуванні слід пам’ятати про необхідність зміни режимів роботи, інтеграцію нового матеріалу до наявного досвіду молодших школярів, підтримку емоційно позитивної атмосфери уроку. На заключному етапі уроку слід передбачити такі види роботи, які б дозволили продемонструвати результати діяльності та обговорити їх, зняти емоційну напругу учнів в разі інтенсивної розумової діяльності на попередньому етапі. Для цього рекомендується включення в урок розважальних ігор, драматизацій, проведення змагань, конкурсів. Особливої уваги з боку вчителя потребує інструктаж та коментар щодо домашнього завдання. Обов’язковою є перевірка розуміння учнями алгоритму самостійної роботи вдома, наявність запису завдання в щоденнику чи зошиті. Психологами та методистами підкреслюється необхідність забезпечення динаміки уроку в молодших класах, а також інтеграції видів діяльності. Існує навіть думка, що типовою формою заняття в початковій школі має бути театралізована гра. Що характеризується широким використанням елементів гри, змагання, функціональної музики тощо. (Волошан) Значна роль у процесі навчання належить засобам навчання іноземних мов. До основних засобів навчання належать: программа, підручник, книга для вчителя, робочий зошит на друкованій основі. До допоміжних засобів навчання відносяться: аудіо- та відео матеріали, комп’ютерні програми, плакати, картки, схеми. В навчальному процесі з іноземної мови в початковій школі також широко використовуються книги, словники, журнали, відеофільми іноземними мовами, автентичні зразки іншомовного мовлення (римівки, вірші, пісні, джазові наспіви, ситуативні мікродіалоги, ритмізовані казки, оповідання у виконанні носіїв мови). Завдання вчителя полягає у підборі навчально-методичного комплекту, який відповідає програмовим вимогам, принципам навчання в початковій школі, віковим особливостям учнів, містить різноманітні види діяльностей, спрямовані на розвиток пізнавального інтересу, формування комунікативних вмінь, збагачення навчального та соціального досвіду молодших школярів.
|
