Характеристика суїцидної поведінки

До аутодеструктивної девіантної поведінки крім адикцій відноситься і суїцид - схильність до самогубства. Самогубство — явище суто антропологічне і не спостерігається у тварин. Це свідоме позбавлення себе життя. Самогубство слід розглядати у рамках комплексної проблеми суїцидної поведінки, яка включає суїцидні думки, суїцидні приготування, наміри та власне акти позбавлення себе життя. Суїцидні дії включають суїцидну спробу — цілеспрямоване оперування засобами позбавлення себе життя, яке не завершується смертю, і завершений суїцид дії, що призводять до смерті. Суїцидні прояви включають суїцидні думки пасивні фантазії на тему своєї смерті (на зразок: «добре було б заснути і не прокинутись»), переживання, суїцидні тенденції (задуми — продумування способу, часу та місця самогубства, та наміри — коли до замислу приєднується вольовий компонент і з’являється готовність перейти до реалізації наміченого). Період від виникнення суїцидних думок до спроб їхньої реалізації називається пресуїцидом. Він може тривати від декількох хвилин до декількох місяців.

Суїциди поділяються на істинні, демонстративні, приховані. Істинний суїцид спрямовується бажанням вмерти. Йому завжди передують пригнічений настрій, депресія, переживання щодо сенсу життя. Демонстративний суїцид не є пов’язаним з бажанням померти, а виступає у якості шантажу або засобу звернути увагу на свої проблеми. Смерть в останньому випадку може бути лише випадковою. Прихований суїцид це дії, які супроводжуються високою вірогідністю смерті, це поведінка пов’язана з ризиком, грою зі смертю. А. Є. Лічко крім названих виділяє ще афективну форму, яка виникає під впливом сильної психотравмуючої ситуації. Чинники ризику суїцидної поведінки особистості:

o Ø наявність попередніх спроб суїциду в людини;

o Ø сімейна історія суїциду;

o Ø кризова ситуація (невиліковна хвороба, смерть близької людини, безробіття та фінансові проблеми, розлучення);

o Ø сімейний чинник (депресивність батьків, дитячі травми, хронічні конфлікти, дизгармонійне виховання);

o Ø емоційні порушення (передусім, депресія);

o Ø психічні захворювання (алкоголізм, наркоманія, шизофренія);

o Ø соціальне моделювання (демонстрація суїциду, засоби масової інформації, зображення в літературних творах «ефект Вертер» (Гете «Страждання молодого Вертера»)

Суїцид може бути проявом гострих або хронічних психічних розладів. Високий ризик самогубства відмічається у людей, з депресивним або психотичним станом.

Депресія переживається суб’єктивно як пригнічений настрій, як стан безнадійності, безпорадності, провини. У якості провідного для діагностики депресії дослідниками називається соматичний сидром. У конкретної особи не менше двох тижнів повинні мати місце три і більше її ознак:

o Ø зниження інтересів або задоволення від діяльності, зазвичай приємної;

o Ø відсутність реакції на діяльність, події, які в нормі її викликають;

o Ø пробудження вранці за дві та більше години до необхідного часу;

o Ø виразна зовнішня психомоторна розгальмованість та ажитаоція;

o Ø помітне зниження або підвищення апетиту;

o Ø зниження ваги;

o Ø помітне зниження лібідо;

o Ø зниження енергії;

o Ø підвищена втомлюваність.

Ha особливості суїцидної поведінки істотно впливає вік. Так, підвищена суїцидна готовність відмічається у юнацькому та похилому віці. Суїцидна активність виразно зростає до 14- 15 років і досягає максимуму у 16-19-тирічному віці.

Самогубство у дитячому віці спонукається гнівом, страхом, бажанням покарати себе або інших, а також депресивними станами. Ознаками депресії у дітей можуть бути: смуток, порушення сну, апетиту, зниження ваги, соматичні скарги, страх невдачі, зниження інтересу до навчання, почуття неповноцінності або відторгнутості, надмірна самокритичність, замкнутість, занепокоєння, агресивність, знижена стійкість до фрустрацій (Фрустрація - психічний стан, що виникає у разі, коли людина на шляху до досягнення мети стикається з перешкодами, які реально неможливо подолати або сприймаються нею як нездолані).

Іншу картину суїцидної поведінки ми спостерігаємо у підлітків. У них спроби самогубства зустрічаються значно частіше, ніж у дітей, переважно мають демонстративний характер, при цьому лише незначна частина з них (1%) досягає своєї мети. У 49% підлітків (за даними А. Є. Лічко та А. А. Александрова) суїцидні дії були зумовлені гострою афективною реакцією. У групі підлітків також зростає роль психічних розладів, зокрема, депресії. До дитячих ознак депресії у підлітковому віці додаються ще наступні: почуття нудьги і втоми, фіксація уваги на дрібницях, схильність до бунту та неслухняності, зловживання алкоголем та наркотиками.