А) Потреба в сировині й матеріалах.

Потреба основних виробництв у матеріалах (сировина) на виробничу програму () визначається множенням норми витрати даного виду матеріалів на одиницю продукції (H_ij)і на планований обсяг її випуску в даному періоді (Tj):

 

(1)

 

 

Залежно від того, які норми застосовуються для розрахунку, розрізняють наступні методи розрахунку потреби в машинно-технічних ресурсах: подетальный, поиздельный, за аналогією й по типових представниках.

При поизделъном і подетальном методах застосовуються норми витрати на виробництво одиниці виробу, деталей.

Метод визначення потреби за аналогією полягає в тім, що виробу, на які в період розрахунку потреби немає норм витрати, прирівнюються до аналогічних виробів, на які є норми витрати матеріалів. При цьому необхідно враховувати характерні риси нового виробу, для чого в розрахунок уводяться поправочні коефіцієнти:

(2)
де i — матеріал, необхідний для виконання виробничої програми; На - норма витрати матеріалу на аналогічний виріб; Tj — програма випуску виробу в плановому періоді; До _оп - коефіцієнт, що враховує особливості споживання матеріалу для виробництва даного виробу в порівнянні з аналогічним.

При великій розмаїтості випускає продукции, що, а також при відсутності уточненої програми випуску по кожній позиції виробляється розрахунок потреби в матеріалах на типовий виріб або деталь, норма витрати матеріалу на виробництво яких з'явиться середньозваженої для планованої групи виробів або деталей.

Якщо по окремих видах номенклатури продукції відсутні розроблені норми витрати в планованому періоді, потреба в матеріальних ресурсах розраховується виходячи з даних про фактичну витрату матеріалів у попередньому плановому періоді й питомому зниженні його в планованому році. Розрахунки ведуться по формулі

 

(3)

 

 

де М_п — потреба в даному матеріалі на плановий період; М_Ф— фактична витрата цього матеріалу в попередньому аналогічному періоді; I₁ — індекс збільшення або зменшення виробничої програми в плановому періоді в порівнянні з попереднім; I₂ — індекс середнього зниження норм витрати матеріалу в плановому періоді.

Потреба у вихідній сировині для хімічних процесів Мх. При виробництві багатьох видом хімічної продукції потреба у вихідній сировині визначається в загальному виді по формулі

(4)

 

де М — обсяг виробництва готового продукту в плановому періоді, для виготовлення якого використається дана вихідна сировина; В_и — молекулярна вага вихідної сировини; d_r — зміст чистої речовини в готовому продукті, %; В_г — молекулярна вага готового продукту; d — зміст чистої речовини у вихідній сировині, %; А — технологічні відходи й втрати, %.

Потреба в шихтових матеріалах визначається окремо по кожному компоненті металлозавалки залежно від її ваги й складу шихти. Розрахунок потреби в даному компоненті металлозавалки (М_ш) виробляється по формулі

(5)

 

де М_м — загальна вага металлозавалки в даному періоді, кг (т); Н_ш — норма змісту даного компонента в металлозавалке у відсотках до її загальної ваги.

Потреба в допоміжних матеріалах (М_в) може бути визначена укрупнено у випадку, якщо виключено можливість прямого розрахунку на основі розробки технічно обґрунтованих норм витрати по цьому виді допоміжних матеріалів. Укрупнено цю потребу визначається множенням фактичної кількості витрати даного виду матеріалу (Мф) за попередній період на відношення обсягу виробництва продукції в планованому періоді (T₁)до обсягу виробництва продукції в попередньому періоді (T₀):

(6)

 

Для більше точного розрахунку потреби на підприємствах розробляються нормативи витрати допоміжних матеріалів. Звичайно ці норми встановлюються на одиниці об'єму випускає продукции, що (у натуральному вираженні або у вартісному вираженні на 1 тис. руб. валової продукції) або на конкретний об'єкт витрати (на 1 станко-годину роботи встаткування, на 1 м² площі, на 1 м³ обсягу приміщення й т.п.).

Наприклад, потреба в машинному маслі може бути визначена з урахуванням його витрат на 1 станко-годину роботи встаткування наступним добутком:

 

(7)

 

де М_мм— річна потреба в машинному маслі, кг; 7Вуст-середньорічний парк верстатів, для яких використається дане машинне масло; Н_сч — норма витрати масла на 1 станко-годину роботи цього виду встаткування, кг/ч; Ф_э— плановий середньорічний фонд часу роботи даного виду встаткування, ч.

Потреба в матеріальних ресурсах для капітального будівництва, здійснюваного підрядними організаціями, виробляється роздільно по джерелах їхнього фінансування (централізованим і нецентралізованим) на основі:

• планованого обсягу (обсягів) будівельно-монтажних робіт;

• внутрішньогалузевої й галузевої структури будівельно-монтажних робіт з уточненого плану року, що передує планованому;

• об'єктних норм витрати матеріалів на 1 млн. р. вартості будівельно-монтажних робіт, а по житловому будівництву — на 1 тис. м² житлової площі з наступним перерахунком
на 1 млн. р. кошторисної вартості будівельно-монтажних робіт із планової кошторисної вартості 1 м² загальної площі.

Потреба в матеріальних ресурсах на капітальне будівництво, здійснюване господарським способом, визначається по нормах витрати, розрахованим на основі проектно-кошторисної документації.

Потреба в матеріальних ресурсах для проведення заходів щодо плану технічного розвитку й організації виробництва визначається на основі обсягів робіт по вдосконалюванню технології, механізації й автоматизації виробництва, освоєнню й впровадженню нової техніки, обсягів науково-дослідних, дослідно-конструкторських й інших планованих робіт і норм витрати матеріалів на ці мети.

Потреба в матеріальних ресурсах на ремонт основних фондів визначається виходячи з обсягу основних фондів за станом на 1 січня року, що передує планованому, затверджених норм витрати матеріалів на 1 млн. р. вартості основних фондів і поправочного коефіцієнта, що визначає потребу даного матеріалу на ремонт знову уведених знарядь праці, виробничих і невиробничих будинків і споруджень.

Потреба в матеріальних ресурсах на виготовлення технологічного оснащення й інструмента визначається по наступній формулі:

(8)

де П_ми — потреба в даному виді матеріалу (у відповідних натуральних одиницях) на виготовлення оснащення й інструмента в планованому році; Н_в — норма витрати того ж виду матеріалу (у відповідних одиницях) на виготовлення оснащення й інструмента в базисному році розраховуючи на 1 тис. р. валової продукції; К_н — коефіцієнт зміни норм витрати матеріалів на виготовлення оснащення й інструмента; цей коефіцієнт визначається з урахуванням зниження норм витрати оснащення й інструмента й можливості збільшення централізованих його поставок; Вп-проектирует обсяг валової продукції в планованому році, тис. р.; К_т— коефіцієнт підвищення технологічної оснащеності в планованому році в порівнянні з базисним роком.

Потребность у матеріалах для виготовлення різального інструменту (Мі) розраховується з урахуванням стійкості даного інструмента й норми витрати його на обробку певного виду виробів:

(9)

 

 

де t — норма машинного часу на обробку одного виробу (часу роботи інструмента), ч; П— річний обсяг випуску даних виробів, шт.; Н — норма витрати матеріалу на виготовлення одиниці інструмента, кг; F_c — термін служби (стійкість) інструмента між двома черговими переточуваннями, ч; п — припустиме число переточувань інструмента.

Підсумовування отриманих таким розрахунком величин витрати даного виду матеріалу по всіх типорозмірах інструмента дозволяє визначити загальну потребу по підприємству на річну програму.

По виробах із тривалим виробничим циклом розраховується потреба в матеріалах для забезпечення плану випуску продукції й з урахуванням зміни обсягу й комплектності незавершеного виробництва (зачепила).

Загальна кількість матеріалів, що постійно перебуває в заділі, визначається множенням тривалості виробничого циклу виготовлення продукції в днях на середньодобову витрату зазначеного матеріалу в натуральних одиницях виміру.

При наявності даних про зміну зачепила в деталях або виробах до кінця планового періоду в порівнянні з його початком потреба в матеріалах на зміну незавершеного виробництва (П_мн)визначається по формулі

(10)

 

де Д_к, Д_н — кількість виробів або деталей i-го виду в незавершеному виробництві відповідно на кінець і початок планового періоду; Н_i — норма витрати матеріалу на виріб або деталь i-го виду; п — кількість найменувань виробів або деталей, на виробництво яких витрачається даний матеріал.

При великій кількості найменувань деталей і виробів і різних циклів їхнього виготовлення зазначений метод розрахунку досить трудомісткий. У цьому випадку застосовується більше простий, але менш точний метод, заснований на даних про зміну незавершеного виробництва:

 

 

 

 

де Н_к, Н_н — грошова оцінка незавершеного виробництва на початки й кінець планового періоду, тис. p.; T-- обсяг товарної продукції, тис. р.

Складовою частиною річної потреби підприємства в матеріальних ресурсах є потреба на утворення виробничих запасів сировини й матеріалів.

Розмір виробничого запасу залежить від:

• величини потреби в різних видах сировини й матеріалів;

• періодичності виготовлення продукції підприємствами-постачальниками;

• періодичності запуску сировини й матеріалів у виробництво;

• сезонності поставок матеріалів;

• співвідношення транзитної й складської форм постачання;

• розмірів транзитних поставок.

Величина виробничого запасу обґрунтовується нормою виробничого запасу, що представляє собою середній протягом року запас матеріалу в днях його середньодобового споживання планований на кінець року як перехідний. Розмір перехідного запасу визначається по формулі

(12)

 

де З_п — розмір перехідного запасу по i-му матеріалі; N_i — норма перехідного запасу i-го матеріалу, дн.; П_м - потреба в i-м матеріалі на товарний випуск; r — кількість днів у планованому періоді.