Визначити склепіння стопи

У піддослідного у положенні сидячи обробляють підошви ніг ватою, змоченою у чайній заварці івін щільно притискує стопу до паперу, обробленого розчином хлориду феруму (III). На папері за­лишається відбиток стопи. На відбитку стопи до внутрішнього краю проводять дотичну в. /мал. З/ і з середини її проводять перпенди­куляр (а+б). Оцінка стоп проводиться по відношенню відрізків а:(а+б), вираженому у процентах. При відношенні — 0-55% стопа із нормальним склепінням, 56-74% - сплощенна, а при 75-100% -плоскостопість.

Мал. 3. Визначення форми стопи (в):

а – ширина перешийка, а+б - ширина стопи

5.Оцінити гнучкість скелету:

I.Тести на гнучкість шийного відділу хребта:

1. Нагніть голову вперед. Підборіддям торкніться грудей.

2. Нагніть голову назад. Погляд повинен бути спрямований точно вверх або трішки назад.

3. Нахиліть голову у бік. Верхній край одного вуха повинен знаходитися на одній лінії із нижнім краєм друґого вуха.

4. Поверніть голову у бік. Погляд повинен бути спрямований точно у бік.

II.Тест на гнучкість у плечовому поясі:

1. Підняти зігнуті у ліктях руки і схрестити передпліччя над головою так, щоб пальці були спрямовані до лопаток. Кінчиками пальців ви повинні торкатися лопаток.

2. Зігніть одну руку ліктем уверх, а другу - ліктем униз, перед­пліччя за головою і за спиною. Торкнутися пальцями однієї руки пальців другої руки.

ІІІ. Тест на визначення рухливості променезап'ястного суглоба, еластичності м'язів кисті і передпліччя:

1. Витягнути руки уперед і опустити кисті униз - долоні прямі. Тильна поверхня долоні перпендикулярна передпліччю.

2. Встати обличчям до столу, поставивши на нього руки вперед пальцями, лікті і пальці розпрямити, передпліччя повинно бути перпендикулярно тильній стороні долоні.

3. Покладіть долоні на стіл пальцями уперед і просуньте їх яко­мога далі у бік мізинців, не відриваючи від столу і не згинаючи. Основа вказівного пальця повинна розміщатися на одній лінії з ліктьовим краєм передпліччя.

Висновок: оцініть фізичний стан опорно-рухової системи за досліджуваними ознаками.

Контрольні питання:

1.В чому полягає кореляція розмірів частин тіла?

2.Що таке постава? Назвіть ознаки правильної постави

З.Які зміни відбуваються в організмі при неправильній поставі?

4.Чим зумовлюється плоскостопість? Запропонуйте, вправи на профілактику плоскостопості.

5.3 чим пов'язана гнучкість опорно-рухової системи? Чи можна повернути втрачену гнучкість?

 

Лабораторна робота № 3.

 

ВИЗНАЧЕННЯ ФІЗІОЛОГІЧНОГО СТАНУ СЕРЦЕВО-СУДИННОЇ СИСТЕМИ ЗА ЗМІНОЮ ЧАСТОТИ СЕРЦЕВИХ СКОРОЧЕНЬ

Мета: визначити зміну функціонального стану серцево-судинної системи при навантаженні за показниками частоти серцевих скоро­чень.

Обладнання: скакалка, метроном.

Література:

1.Дубровский В.И. Валеология. Здоровый образ жизни, М.: Флинта, 1999.-560с.

2. Шмалей СВ. Диагностика здоровья, Херсон, 1994.-206с.

З.Шабатура М.Н., Матяш Н.Ю., Мотузний В.О. Біологія люди­ни: / підр. для учнів 8-9 кл. сер.заг.шкіл, К.: Генеза, 1997.-432с.

 

Кровообіг - один з найважливіших фізіологічних процесів, який підтримує гомеостаз, забезпечує всім органам і клітинам організму необхідні для їх існування поживні речовини і кисень, видаляє вуглекислий газ і інші продукти обміну, забезпечує процеси імуно­логічного захисту і гуморальної регуляції фізіологічних функцій.

Частота серцевих скорочень (ЧСС) залежить від багатьох фак­торів, в тому числі статі людини, умов довкілля, функціонального стану, положення тіла. ЧСС вище у вертикальному положенні ніж у горизонтальному, зменшується з віком, підлягає добовим коли­ванням (біоритмам). Під час сну вона знижується на 3-7 ударів і більше, після їжі підвищується, особливо, якщо їжа багата на білки, що пов'язано із збільшенням кровопостачання до органів черевної порожнини. Температура оточуючого середовища впливає на ЧСС у лінійній залежності.

У спортсменів ЧСС у спокою нижче ніж у нетренованих людей і складає 50-55 ударів за хвилину. У спортсменів екстра-класу (марафонців-бігунів, лижників-гонщиків) ЧСС складає 30-35 уд./хв. Фізичне навантаження сприяє збільшенню ЧСС, що необхідно для забезпечення зростання хвилинного об'єму серця. Причому існує ряд закономірностей, які дозволяють використати цей показник як один з найважливіших при проведенні тестів на навантаження. Відмічається лінійна залежність між ЧСС і інтенсивністю роботи в межах 50-90% витривалості максимального навантаження. Але є індивідуальні різновиди, які пов'язані із статтю, фізичною підго­товленістю та умовами середовища.

Під час малих фізичних навантажень ЧСС спочатку значно збільшується, а потім поступово знижується до рівня, який збері­гається на протязі всієї роботи.

При більш інтенсивному і довгому навантаженні ЧСС збільшуєть­ся, причому під час максимального навантаження вона зростає до максималь??????

 

 

Мал. 4. Вплив інтенсивності фізичного навантаження на ЧСС:

I-невелике навантаження;

ІІ-середне

ІІІ-важке навантаження

 

Це значення залежить від тренованості, росту, статі та інших факторів. У 20 років максимальна ЧСС - близько 200 уд./хв., а до 64 років знижується близько 160 уд./хв. У зв'язку із загальним зниженням біологічних функцій людини.

ЧСС збільшується пропорційно величині м'язовой роботи. При навантаженні 1000 кг/хв. ЧСС досягає 160-170 уд./хв., а при даль­шому збільшенні навантаження серцеві скорочення прискорюють­ся менше і поступово досягають максимальної величини 170-200 уд./хв. Подальше підвищення навантаження вже не супроводжуєть­ся збільшенням ЧСС.

Слід зауважити, що робота серця при дуже значній частоті ско­рочень стає менш ефективною, тому що значно скорочується час наповнення шлуночків кров'ю і зменшується ударний об'єм.

Хід роботи:

Дослідити стан функціонування серцево-судинної системи за ЧСС

 

1.Визначення індекси Руфф'є та Руфф'є-Диксона:

1. Визначають пульс у положенні сидячі (Р,)- Для цього піддос­лідний сідає на стілець і п'ять хвилин знаходиться у стані розслаб­лення. ЧСС визначається шляхом підрахунків ударів на променевій артерії. Для цього два-три пальці однієї руки покласти на нижню третину передпліччя іншої руки. Підрахунки роблять за 15 секунд, а потім перераховують на хвилину.

2. Потім піддослідний присідає ЗО разів за 40 секунд, ще 5 се­кунд дається на знаходження пульсової точки і за 15 секунд до хвилини в стоячому стані піддослідний підраховує пульс, значення якого переводить на ЧСС у хвилину (Р₂).

3.Третій підрахунок пульсу роблять за останні 15 секунд пер­шої хвилини після навантаження у стані стоячі (Р₃)

4. Індекс Руфф'е розраховують за формулою: IP = (Р₁ + Р₂+ Р₃ -- 200): 10;

5. Індекс Руфф'е-Диксона розраховуеться за формулою:

IPД = ((Р₂ – 70) + (Р₃ – Р₁)): 10;

Функциональный стан серцево-судинної системи оцінюється за величинами індексів

 

Оціночна таблиця

oцінка	Показник IP	Показник ІРД
	15 i більше	10 i більше
	10-15	8-10
	6-10	6-8
	3-6	3-6
	3 i менше	2,9 i менше

 

2.Функціональний індекс за Квегом:

Включає комплексне навантаження, яке триває загалом 5 хви­лин і складається з

1) 30 присідань за 30 секунд,

2)максимальний біг на місці----------- 30 секунд,

3)біг на місці з частотою 150 кроків/хвилину---------- 3 хвилини,

4)підскоки із скакалкою------------ 1 хвилина.

Зразу ж після навантаження в сидячому положенні вимірюють ЧСС за 30 секунд (П₁, другий показник ЧСС вимірюють через 2 хвилини (П₂), а третій - через 4 хвилини(П₃).

Індекс оцінююється за формулою:

(тривалість навантаження (с) ^. 100): (2 ^. (П_1; + П₂ + П₃)),

 

 

Оціночна таблиця

 

Оцінка	Оціночний результат
Дуже добре	105 i больше
Добре	99-104
Задовільно	93-98
Погано	92 i нижче

 

 

Висновок: дати оцінку фізіологічному стану серцево-судинної си­стеми за проведеними дослідженнями

Контрольні питання:

І.Як відрізняється показник ЧСС у тренованих і нетренованих людей? Чому?

2.Які чинники впливають на величину ЧСС?

З.Як змінюється значення ЧСС при збільшенні фізичного на­вантаження?

4.Яка різниця між індексом Руфф'є та індексом Руфф'є-Диксона?

 

 

Лабораторна робота № 4.

ОЦІНКА ФУНКЦІОНАЛЬНОГО СТАНУ СЕРЦЕВО-СУДИННОЇ СИСТЕМИ ЗА

ПОКАЗНИКАМИ ЧАСТОТИ СЕРЦЕВИХ СКОРОЧЕНЬ І АРТЕРІАЛЬНОГО ТИСКУ

 

Мета: оцінити функціональний стан серцево-судинної системи за рівнем функціонального стану і адаптаційним потенціалом.

Обладнання: тонометр, секундомір, медичні ваги, ростомір.

Література:

І.Шмалей СВ. Диагностика здоровья, Херсон, 1994.-206с.

2.Дубровский В.И. Валеология. Здоровый образ жизни, М.: Флинта, 1999-560С.

З.Шабатура М.Н., Матяш Н.Ю., Мотузний В.О. Біологія люди­ни: / підр. для учнів 8-9 кл. сер.заг.шкіл, К.: Генеза, 1997.-432с.

Для перевірки рівня фізичного розвитку організма виконують ряд розрахунків, які пов'язані з вимірюванням частоти серцевих скорочень, артеріального тиску, ваги тіла і росту.

Існує градієнт тиску, який спрямований від артерій до артеріол і капілярів та від периферичних вен до центральних.

Таким чином кров'яний тиск зменшується в напрямку: аорта->артеріоли>капіляри>венули>великі вени>порожнисті вени. Зав­дяки цьому градієнту кров робить кругообіг.

Артеріальний тиск залежить від фаз серцевої діяльності та діас­толи. Розрізняють максимальний (систолічний) артеріальний тиск під час систоли серця і мінімальний (діастолічний) під час діастоли серця. Максимальний тиск буде під час викиду крові із серця в аорту (СТ). Коли після виштовхування крові аортальні клапани закриваються, тиск падає до величини, яка відповідає діастоличному тиску (ДТ). Різницю між ними називають пульсовим, тиском.

Коливання кров'яного тиску зумовлено пульсуючим характе­ром руху крові і високою еластичністю кровоносних судин. На відміну від змінних систоличного і діастоличного тисків середній тиск віднос­но постійний. Його можна розрахувати за формулою:

АТсер. = АТдіаст. + ((АТсист. - АТдіаст.): 3)

Рівень артеріального тиску залежить від ряду факторів: кількості і в'язкості крові, що потрапляє у судинну систему за одиницю часу, ємності судинної системи, напруги стінок артерій, фізичного наван­таження тощо.

Досліджуючи артеріальний тиск, в першу чергу визначають такі показники: мінімальний артеріальний тиск, середній динамічний, максимальний і пульсовий.

Артеріальний тиск в нормі у здорової людини складає: макси­мальний — 120-130 мм, мінімальний - 70-85 мм. ґ~~ Вимір артеріального тиску робиться за допомогою тонометра Ріва-/ Рзэч+г-що оснований на методі Короткова (1905) за певних умов:

1. Вимірюють AT після адаптації піддослідного до людини, яка його вимірює;

2.3а 30 хвилин до зиміру AT не рекомендується палити, пити каву, виконувати важку фізичну роботу;

3.АТ вимірюють в положенні сидячи або лежачи;

4.Аппарат необхідно калібрувати кожні 6 місяців;

5.Рука повинна розміщуватись на твердій поверхні, манжета зай­мати менше 2/3 довжини плеча;

6.Манжету накладають не тісно на руці. Накачується повітря на 25-30 мм рт.ст. вище рівня, при якому зникає пульсація промене­вої артерії (інакше може бути знижений результат АТс), АТс виз­начають з появою 1 тона, а АТд - із зникненням тонів;

7.При фіксації різниці AT на руках, визначення роблять за ви­щими показниками і в подальшому проводять дослідження по цій руці. Вимірюють тричі;

8.Вимір AT необхідно повторювати при кожному дослідженні.

Хід роботи:

Розрахувати для власного організму

/. Індекс Кердо: співвідношення діастолічного тиску (Т) і пульсу (П):

У здорових oci6 він близький до нуля, при перебільшенні симптоматичних впливів на??? >, а парасимптоматичних -- <, стає негативним.

2. Коефіцієнт вumpuвалocmi (за формулою Кваса)

де Т пульс - пульсовий тиск

В нормі КВ = 16, підвищення показника – ослаблення діяльності???, зменшення –посилення.

 

З.Визначення рівня функціонального стану (РФС)

Необхідно виміряти:

1. ріст,

2. вагу тіла,

3. ЧСС у стані спокою,

4. AT у стані спокою.

Ощнка (РФС) визначаеться за формулою:

 

 

де ЧСС - частота серцевих скорочень за 1 хвилину у спокійному стані;

АТсер.п. - артеріальний тиск середнш у стані спокою, який розраховується за формулою, що зазначена вище;

В — вік, у роках;

МТ - вага тіла,у кг;

Р - picт, у см.