НЕДОГОВІРНІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ 513

ри або суду, якщо мала місце хоч би одна із наступних обставин: а) незаконне засудження; б) незаконне притягнення до кримінальної відповідальності; в) незаконне застосування як запобіжного заходу тримання під вартою; г) незаконне застосування як запобіжного захо­ду підписки про невиїзд; д) незаконне затримання; є) незаконне на­кладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправ­них робіт; є) передбачене ч. 5 ст. 1176 ЦК незаконне рішення в цивільній справі у разі встановлення в діях судді (суддів), які вплину­ли на постановления незаконного рішення, складу злочину за обвину­вальним вироком суду, що набрав законної сили. В інших випадках шкода, завдана незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю тих же само правоохоронних органів або суду, відшкодовується на загаль­них підставах.

З наведених обставин вбачається, що у переважній більшості ви­падків йдеться про відшкодування шкоди, завданої тільки фізичній, а не юридичній особі. Юридичній особі може бути відшкодована шко­да, якщо вона була завдана внаслідок постановления судом незакон­ного рішення в цивільній справі, однак, за умови, що суддя (судді) вплинули на постановления такого рішення, за що були звинувачені як за вчинений склад злочину за обвинувальним вироком суду, що на­брав законної сили.

Обов'язок з відшкодування шкоди, завданої за наведених вище об­ставин, покладається на державу. Це не випадково. По-перше, органи дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури та суду є підрозділами публічної влади загальнодержавного значення. По-дру­ге, зазначені державні органи, зазвичай, діють від імені держави. То­му остання у даному разі відповідає як за власні акти і до посадової або службової особи, з безпосередньої вини якої шкода була завдана, права зворотної вимоги, як правило, не набуває. Держава, відшкоду­вавши шкоду, завдану посадовою, службовою особою органу дізнан­ня, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, має право зворотної вимоги до цієї особи тільки у разі встановлення в її діях складу злочину за обвинувальним вироком суду щодо неї, який набрав законної сили (ч. З ст. 1191 ЦК).

Незаконність дій правоохоронних та судових органів, якими була завдана шкода, не презумується, а повинна бути підтверджена: а) по­становлениям судом виправдувального вироку; б) скасуванням неза­конного вироку суду; в) закриттям кримінальної справи органом по­переднього (досудового) слідства, а також у разі закриття прова­дження у справі про адміністративне правопорушення. Якщо ж кри­мінальну справу закрито на підставі закону про амністію чи акта по­милування, або фізична особа у процесі дізнання, попереднього (до­судового) слідства або судового розгляду шляхом самообмови пере­шкоджала з'ясуванню істини і цим сприяла застосуванню до неї пере­дбачених ч. 1 ст. 1177 ЦК незаконних заходів впливу, то право на відшкодування шкоди не виникає.

Обов'язок держави відшкодувати завдану у зазначених ситуаціях шкоду виникає незалежно від вики посадових або службових осіб правоохоронних органів чи суддів.

Виходячи з того, що ЦК особливо наголошує на необхідності відшкодування такої шкоди у повному обсязі,слід визначити, що са­ме підлягає відшкодуванню і який порядок його здійснення. Деталь­ну відповідь на це питання надає Закон «Про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попе­реднього слідства, прокуратури і суду»¹.

Відповідно до ст. З цього Закону відшкодуванню підлягають: а) за­робіток та інші гротові доходи, які фізична особа втратила внаслідок незаконних дій; б) майно (у тому числі гроші, грошові вклади і від­сотки від них, цінні папери та відсотки від них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цін­ності); майно, конфісковане або звернене в доход держави судом, ви­лучене органами дізнання чи попереднього слідства, органами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; в) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, су­дові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; г) суми, спла­чені громадянином у зв'язку з наданням йому юридичної допомоги; д) моральна шкода.