Безоплатний характер договору та збільшення майна обдарованого за рахунок зменшення майна дарувальникаДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА:
1. Коцур В. П. Україна: історичні події та факти / В. П. Коцур, А. П. Коцур. – Переяслав-Хмельницький: Книги–ХХІ, 2005. – 144 с.
Після списку джерел та літератури подаються відомості про автора (авторів) статті: Для студентів: 1) прізвище, ім’я, по батькові автора; 2) повна назва вищого навчального закладу, в якому навчається учасник конференції; 3) назва факультету і курс навчання; 4) контактний телефон; 5) електронна адреса; 6) відомості про наукового керівника (П.І.П., ступінь, звання); 7) зазначити, чи потрібен сертифікат учасника конференції.
Договори про безоплатне передання майна у власність
Кременчук 2011
Брошура підготовлена:
Волочай Юрій Вікторович – начальник Кременчуцького районного управління юстиції; Шолохова Марина Вікторівна - спеціаліст I категорії Кременчуцького районного управління юстиції; Ткач Світлана Сергіївна - провідний спеціаліст Кременчуцького районного управління юстиції
Матеріал підготовлено з метою охорони прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Рекомендовано до друку: відповідно до протоколу апаратної наради Кременчуцького районного управління юстиції від 06.06.2011
Кременчуцьке районне управління юстиції 39614 м. Кременчук, вул. Леніна 14/23 Телефон для довідок (05366) 2-53-03
ЗМІСТ Вступ……………………………………………………..……...4 1. Кваліфікуючі ознаки договору дарування: 1.1. Безоплатний характер договору та збільшення майна обдарованого за рахунок зменшення майна дарувальника…………………5 1.2. Наявність у дарувальника наміру обдарувати обдарованого та згода обдарованого на одержання дарунк….…………………….8 2. Умовні договори дарування…………………………….…10 3. Співвідношення конструкції прощення боргу і договору дарування……………………………………………….…..14 4. Цивільно-правова відповідальність дарувальника………17 5. Пожертва як особливий вид дарування…………….…….19 6. Договір довічного утримання (договір ренти)………..….21 Додаток 1………………………………………………………..30 Додаток 2………………………………………………………..34 Список використаних джерел……..…………………..…….....36 ВСТУП
Самостійну групу безоплатних договорів за їх цільовою спрямованістю становлять договори, спрямовані на передання майна у власність. Передання майна іншій особі з переходом на неї права власності є однією із форм реалізації правомочностей власника. К.Д.Кавелін зазначав, що в таку групу включаються «усі зобов’язання, що відносяться до індивідуально існуючих речей і встановлюють для однієї сторони право вимагати, а для іншої – обов’язок виконувати, без взаємності в розподілі прав і обов’язків. Таким є безоплатні способи набуття прав на певне майно». Д.І.Мейєр писав, що «і безоплатно права здобуваються по-різному, наприклад, за передачею, за договором, так що способи безоплатного набуття прав не групуються в одне установлення; але в різних установленнях, що визначають безоплатне набуття того чи іншого права, зустрічається багато загальних рис, так що є можливість представити загальну теорію дарування, як установлення, що обіймає загалом усі різні установлення про безоплатне набуття прав. Таким чином, у вченні про набуття прав знаходить собі місце учення про дарування». Серед зазначених договорів, спрямованих на безоплатне передання майна у власність, можна виділити: - договір дарування; - договір пожертви.
1.Кваліфікуючі ознаки договору дарування: Безоплатний характер договору та збільшення майна обдарованого за рахунок зменшення майна дарувальника
На думку Новікової В.В., найбільше значення серед безоплатних договорів, спрямованих на передання майна у власність, має договір дарування. Специфіка даного договору значною мірою обумовлена його безоплатним характером, тому фактор безоплатності має важливе нормоутворююче значення. Договір дарування є одним з найдавніших інститутів цивільного права. Визначення договору дарування, що випливає з Цивільного кодексу України дає можливість виділити ряд характерних ознак, що дозволяють кваліфікувати договір дарування як безоплатний договір. Першою ознакою договору дарування, що відрізняє його від значної більшості цивільно-правових договорів, полягає в його безоплатності. Безоплатність - істотна ознака договору, без якої немає дарування, а є договір купівлі-продажу або поставки, чи міни. Договір дарування є винятково безоплатним, а тому дарувальник не має права вимагати від особи зустрічних дій обдаровуваного. Саме тому ч. 2 ст. 717 Цивільного кодексу України указує, що договір, який встановлює обов’язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового чи немайнового характеру, не є договором дарування. На думку О.С.Яковлєва наявність навіть незначного надання замість переданого права не може розглядатися як договір дарування. Іноді сторони намагаються приховати наявність зустрічного майнового надання за фасадом договору дарування, тобто подати оплатні по суті відносини у вигляді відносин безоплатних. У зв’язку з цим Д.І. Мейєр зазначає, що «значення в науці дарування більш негативне, ніж позитивне: говорячи взагалі, безоплатне відчуження прав не належить до звичайних явищ дійсності; але є випадки, де воно обмежується або навіть зовсім усувається законом». Оскільки однією з істотних особливостей договору дарування, як уже було зазначено, є його безоплатність, будь-яке зустрічне майнове надання (у вигляді речі чи права або звільнення від обов’язку) з боку особи, яка безкоштовно одержує майно у власність, свідчить про відсутність дарування. У даній ситуації йдеться про норми, що відносяться до оплатного правочину, який сторони дійсно мали на увазі. Показовою у цьому відношенні є така справа. Громадянин С. звернувся з позовом до гр. І про визнання недійсним договору дарування житлового будинку, укладеного 22 лютого 2005 року. Позивачка вказувала, що під впливом допущеної нею помилки був оформлений договір дарування частини житлового будинку, тоді як насправді мав місце договір купівлі-продажу, що підтверджується розпискою про одержання грошей за продану частину житлового будинку. Помилка при укладенні договору дарування відбулася з вини сестри позивачки – гр.І, що умовила гр. С оформити саме договір дарування. Однак ці обставини не підтверджені в судовому засіданні поясненнями сторін, свідків і матеріалами справи. Суд визнав, що в даному випадку мав місце удаваний правочин, що був вчинений для приховування іншого правочину, який сторони насправді хотіли вчинити (ст. 235 ЦК України). Оскільки між С. і І. відбувся договір купівлі-продажу, відносини між ними повинні регулюватися правилами відповідного договору. З урахуванням викладеного суд визнав за гр. С право власності на придбану частину житлового будинку за договором купівлі-продажу. Існує ряд відносин, зовні схожих з відносинами, що випливають з договору дарування, однак відрізняються від них за своєю суттю. Так, не є договором дарування виплата обіцяних нагород, інші надання, якщо вони мають зустрічний характер за зобов`язання контрагента. Не є даруванням і соціальна допомога, заснована на публічно-правових нормах права чи трудових відносинах. Те ж саме можна сказати і про часткову відмову від права власності при укладенні мирової угоди чи інших процесуальних діях. Мета таких рішень – не безкорисливе надання майна, а досягнення внаслідок компромісу певного майнового результату на свою користь. Другою важливою ознакою договору дарування є збільшення майна обдаровуваного за рахунок зменшення майна дарувальника. Я.О.Канторович характеризував дарування як договір про безоплатне відступлення майна, тобто таке відступлення, при якому збільшується майно обдаровуваного без надходження до дарувальника відповідного еквівалента. В.А.Умов характеризував дарування як правочин між живими, у якому одна особа з бажання облагодіяти іншу збільшує її майно, зменшуючи тим своє, якщо на таке збільшення особа, яка одержує дарунок, виявить згоду. М.Л.Дювернуа розглядав дарування як волю дарувальника вчинити збагачення обдаровуваного за рахунок зменшення майна дарувальника. Усяке дарування поєднане з переходом якого-небудь майнового блага від дарувальника до обдаровуваного і є необхідною умовою договору. Саме на збільшення майна обдаровуваного спрямована безпосередня воля дарувальника. При цьому дарувальник, здійснюючи передачу майна, розуміє, що тією чи іншою мірою зменшується його власна майнова маса. Таким чином, дарування – це дія однієї особи відносно іншої, котра спричиняє не лише обов`язкове збільшення майна останнього (обдаровуваного), але й одночасне відповідне йому обов`язкове зменшення майна першого (дарувальника).
|
