Управління проектними ризиками

Управління ризиками є складовою частиною управління про­­­ектами. Підготовка та реалізація проектів відноситься до склад­них і високо ризикованих видів людської діяльності, які не завжди зво­дяться до окремих більш простих видів і вимагають особливих знань та навичок, які дозволяють вирішувати такі задачі, як:

- визначення цілей проекту;

- обґрунтування проекту;

- його структурування (під цілі, під проекти, етапи);

- визначення фінансових потреб та джерел фінансування;

- - підбір постачальників та інших виконавців (на основі тендерів і конкурсів);

- підготовка й укладання контракту;

- складання кошторису і бюджету проекту;

- - контроль виконання проекту та внесення корективів в план реалізації;

- управління ризиками проектної діяльності.

Для розробки методології управління проектними ризиками сут­тєво важливими є напрацювання щодо методів їх оцінки, мо­ні­то­рингу, інформаційного забезпечення тощо. Ця діяльність вимагає на­ступні етапи (рис. 6.2):

1. Виявлення ризику.

2. Оцінка ризику.

3. Вибір методів і засобів управління ризиком.

4. Попередження та контроль ризику.

5. Фінансування ризику.

6. Оцінка результатів.

Перші два етапи – це аналіз ризику, який використовує методи якісного аналізу, а оцінка ризику – кількісного аналізу.

Якщо говорити про вибір методів управління ризиком стосовно проектної діяльності, то тут можуть використовуватися методи:

- скасування;

- запобігання та контролю;

- страхування;

- поглинання.

Найчастіше використовується метод скасування. Статис­ти­ка відсіву проектів на передінвестиційному етапі засвідчує, що з при­чин неприйнятно великих ризиків значна кількість кредитно-фі­нан­сових установ відхиляють 9 з 10 проектів. Але потрібно мати на ува­зі, що мова йде не про абсолютне усунення ризику, а про умов­не. Це означає, що по даному проекту рішення не приймається, а виноситься рекомендація (адресована ініціатору проекту) про його доопрацювання з метою зниження до прийнятного рівня критичних ри­зиків. При повторному розгляді проекту рішення може бути позитивним.

Досить широко в проектній діяльності використовується і ме­тод поглинання. Передумовою для його використання є досить ши­роке коло його учасників. Для практичного використання ме­то­ду поглинання менеджер проекту має здійснити такі дії:

1. Рівномірно розподілити ризики між учасниками проекту, оскільки поглинання ризиків одним або небагатьма учасниками може мати для них тяжкі наслідки.

2. Залучення додаткових учасників для того, щоб пом’якшити можливі наслідки реалізації ризику. Вони можуть виконувати роль софінансерів проекту, а також різного роду гарантів.

3. Чітко розподілити рішення з управлінських ризиків за класом збитків (табл. 5.2).

 

 

Ситуація (можлива проблема)

Виявлення, формування та обгрунтування ризиків

Збір та аналіз інформації для прийняття управлінського рішення

Альтернативні оцінка ризиків

Вибір остаточного варіанту та прийняття управлінського рішення

Вибір методів і засобів управління ризиками

Розробка плану реалізації рішення

Доведення рішення до виконання

Фінансування ризику

Етапи аналізу ризиків

Етап оцінки ризиків

Оцінка результатів

Контроль ризику

 

Рис.5.2. Алгоритм управління проектними ризиками

 

3. Чітко розподілити рішення з управлінських ризиків за класом збитків (табл. 5.2).

Таблиця 5.2.

Розподіл рішень з управління ризиком за класом збитків

 

Характеристика збитків	Типи збитків
тривіальні	малі	середні	великі
Частота виникнення	Дуже висока	Висока	Низька	Дуже низька
Розмір збитків	Дуже невеликий	Неве­ликий	Середній	Вели­кий
Передбачуваність	Дуже висока	Розумна протягом року	Розумна протягом 10 років	Міні­мальна
Показники ризику, які потрібно приймати до уваги	Середні	Середні	Середні і макси­мальні	Мак­си­мальні
Наслідки для фірми	Дуже незначні	Незначні	Серйозні	Катас­трофі­чні
Управлінське рішення	Нічого не розпочи-нати	Самострахування, зниження ризику	Зниження ризику, часткове страху­ван­ня, фінансові гарантії	Стра­хуван­ня, фінан­сові гаран­тії

 

Таким чином, всю діяльність з управління ризиками про­ек­ту в загальному вигляді можна поділити на наступні блоки:

-управління ризиками непогашення банківського кредиту на пе­ре­дінвестиційній та інвестиційній фазах, що ґрунтуються на роз­поділі цих ризиків між банком та спонсором проекту;

-управління ризиками проектної діяльності, що ґрунтується на роз­поділі ризиків між проектною компанією та пос­та­ча­ль­никами (інвестиційна фаза проектного циклу);

-управління проектними ризиками проектної діяльності, зас­но­ва­ними на розповіді ризиків між проектною компанією та мож­ли­вими додатковими учасниками проекту на виробничій фазі про­ектного циклу (компанією – оператором проекту; спо­жи­ва­чем проектного продукту; постачальниками виробничих ре­сур­сів);

-управління усіма видами проектних ризиків, заснованих на ви­ко­ристанні методу страхування.