Вимоги та перспективна модель менеджера в новій економіці.
ПРОФЕСІОНАЛІЗМ і МАЙСТЕРНІСТЬ менеджерів складається з аспектів: Ø Концептуального – бачення образу проблеми, цілісність, системність. Ø Приймати рішення – спроможність знаходити кращі з альтернатив; Ø Аналітичного – максимально використовувати наукові підходи; Ø Адміністративного – виконувати встановлені правила та постанови; Ø Комунікаційного – адекватно передавати власні ідеї іншим; Ø Психологічного – ефективно спілкуватися з людьми, підтримуючи продуктивні відносини; Ø Технічного – компетентність щодо техніко-технологічного аспекту, технологічних процесів.
ВИМОГИ ДО МЕНЕДЖЕРІВ ВИСОКОГО КЛАСУ: Ø вміння встановлювати реальні перспективні цілі і володіти відповідними рисами (культура, інтелект, філософ, психолог, комунікатор, новатор, лідер тощо); Ø розробляти і прогнозувати стратегію розвитку; Ø створювати морально-психологічний клімат і корпоративну культуру; Ø досконало усвідомлювати специфіку роботи організації; Ø вміти раціонально організовувати процеси з адекватними структурами; Ø вміти заробляти гроші, бути комерсантом; Ø вирішувати конфлікти.
ВИМОГИ ЩОДО ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ: Ø знання і розуміння природи управлінської праці Ø знання посадових і функціональних обов'язків, способів досягнення цілей і підвищення ефективності роботи організації Ø вміння використовувати сучасну інформаційну технологію і засоби комунікації, необхідні для управлінського процесу; Ø володіння мистецтвом управління людськими ресурсами (людьми); Ø володіння мистецтвом налагоджування зовнішніх зв’язків; Ø здібності щодо самооцінки, вміння робити правильні висновки і безперервність в підвищенні кваліфікації (знання і вміння).
Головні риси успішного менеджера: Ø прагнення до вдосконалення себе і бізнесу; Ø можливість і прагнення вирішувати усе більш складні задачі (інновації в цілевизначенні); Ø лідерство (сміливість, володіння собою, відчуття справедливості, визначеність рішень і планів, навички робити більше, ніж оплачують, привабливість особи, симпатії і розуміння, вміння керувати, готовність брати відповідальність, співробітництво – див. Н.Хілл “Думай и богатей”). Майкл Вудкок і Дейл Френсіс пропонують наступний перелік вимог (обмежень) менеджера:
Ø Здатність керувати собою Ø Розумні особисті цінності Ø Чіткі особисті цілі Ø Наголос на постійний особистий ріст Ø Навик вирішувати проблеми Ø Винахідливість і здатність до інновацій Ø Висока здатність впливати на оточуючих Ø Знання сучасних управлінських підходів Ø Здатність керувати Ø Вміння навчати і розвивати підлеглих Ø Здатність формувати і розвивати ефективні робочі групи
Професор Школи бізнесу в США Петер Вейл наголошує: “...більше відповідальності, лідерства, уваги, до колективної роботи, тісного контакту з людьми, умовності влади, Індивідуальності, самовіддачі, стресів, узгодження інтелекту і оперативних якостей” («Мистецтво менеджменту. Нові ідеї світу хаотичних змін». – М., 1993, с.34).
Особливе місце серед вимог до менеджера займає вміння працювати з людьми. Так, Фуллер Д. зазначає правила взаємовідносин в роботі «Керуй або підкоряйся. Перевірена техніка ефективного менеджменту» (М., 1992, с.17):
ПІДЛЕГЛИЙ ПОВИНЕН УСВІДОМЛЮВАТИ НАСТУПНЕ: Ø що він повинен робити з розуміння кінцевого результату і його якості; Ø чітке уявлення про об’єми і кордони повноважень; Ø які його взаємовідносини з колегами; Ø які результати будуть отримані при умові якісної роботи; Ø коли і що він виконав відмінно, а коли допустив помилку; Ø що можна зробити для того щоб виправити помилку; Ø що вносить важливий внесок в загальну справу і що його ідеї не пропадуть марно; Ø що керівник не тільки визнає цінності його внеску, але й повідомить про це інших; Ø повинен відчувати, що він цікавий керівнику як особа; Ø відчувати що керівник піклується про його успіх і просування по службі.
Серед особистих якостей, які високо цінуються слід відокремити: розум, енергійність, впертість в досягненні цілі, принциповість, рішучість, чесність, справедливість, висока вимога до себе, повага до підлеглих, відчуття долгу, відповідальність та інші.
Відомий спеціаліст з управління А. Пригожин відокремлює характерні помилки в діяльності керівників вітчизняних організацій (“Людина і праця, 1995,№3. – С.108-109): Ø система мотивації праці побудована на використанні силових методів або на матеріальному заохоченні кращих співробітників; Ø одноваріантність стратегій (розвиток розглядається в одному заданому положенні); Ø дублювання організаційного порядку, відсутність системи розподілу посадових функцій; Ø низький рівень проектування маркетингової системи управління.
Американський дослідник Роберт Катц відзначає, що успіх в керівництві залежить від трьох вмінь: 1. Практично-технічне – володіння предметами (інструментами, обладнанням, виробничими знаннями, технологією тощо; 2. Концептуальне вміння і мислення: перспективне і стратегічне планування, формування відносин всередині організації, побудова корпоративних правил поведінки в суспільстві; 3. Здібності в ефективному керуванні людьми ("3 усіх існуючих на світі вмінь найвищу ціну я дам за вміння спілкуватися з людьми" – Джон Рокфеллер). 4. Вміння і бажання працювати в команді.
Професія менеджера в Україні набуває ваги через: Ø потребу суспільства та економіки в ефективному управління; Ø наявність розвинутої спеціалізованої освіти; Ø змін в соціально-психологічній структурі особи; Ø інформаційні технології управління. Пастки керівництва (Т. Лемберт) Керівники зазнають поразки, якщо: Ø Недостатньо точно оцінюють загальну ситуацію. Ø Посада керівника використовується для того, щоб посилити різницю в Ø Індивідуалістичний керівник не може оперувати за межами своєї "зони Ø Стиль керівництва диктується ідеологією. Ø Керівники не розуміють, що відчуття — це теж факти. Ø Домінуючий стиль керування організацією не узгоджується з потреба Ø Керівникам бракує гнучкості та чутливості до потреб групи. Ø Складається сприятлива ситуація для появи неформальних лідерів. Ø Побутує філософія, що керівниками народжуються, а не стають, і при Ø Рівень навчання керівників недостатньо високий. Ø Керівники не користуються можливостями, які створює для групи раннє досягнення успіху. Ø Керівникам не вдається плідно спілкуватися з групою та узгоджувати з Ø Керівники хочуть всім подобатися. Ø Мотивацією керівників є прагнення до власних досягнень, а не досяг Ø Керівники розглядають свою посаду як джерело особистої, а не організаційної влади.
10 причин невдач в управлінні (Н.Хілл): 1. неспроможність враховувати деталі; 2. небажання виконувати роботу, яка не "підходить" рангу керівника; 3. очікування винагороди за власні знання, а не за власні справи; 4. страх конкуренції зі сторони підлеглих; 5. нестача уявлення; 6. егоїзм; 7. запальність; 8. дворушництво; 9. авторитарність; 10. марнославство.
Порівнюючи моделі поведінки менеджерів іноземних компаній і вітчизняних керівників, слід зауважити на таких особливостях: МЕНЕДЖЕРИ ІНОЗЕМНИХ КОМПАНІЙ: Ø мале – це добре Ø еволюція: від надій на точні знання до мистецтва менеджменту Ø примат добровільної мотивації над примусовою Ø ініціативність Ø керованість як досягнення загальної мети Ø інформація – загальний здобуток персоналу Ø зміни як самостійна цінність, стратегія безперервних змін Ø управління зорієнтоване активізацію людей Ø менеджери легко визнають власну некомпетентність Ø усна домовленість має таку ж силу, як і письмова Ø регулярно запрошують консультантів Ø консультанти працюють на середній управлінський персонал
МЕНЕДЖЕРИ ВІДЧИЗНЯНИХ КОМПАНІЙ: Ø велике – це добре Ø знання – це зміни; організація – це соціальна машина Ø примат примусу над добровільною мотивацією Ø розпорядництво Ø керованість як ступінь контролю Ø інформація – власність або товар для обміну Ø цінність стабільності, зміни як те, що є необхідним Ø управління зорієнтоване на завдання і цілі Ø керівники роблять вигляд, що завжди компетентні Ø більше цінують письмові договори і угоди Ø рідко звертаються до консультантів Ø консультанти працюють на керівника організації
ПЕРСПЕКТИВНА МОДЕЛЬ МЕНЕДЖЕРА Серед нових проблем в XXI столітті слід назвати такі як: інтернаціоналізація економік і глобалізація; підвищення якості, продуктивності і орієнтації на споживача; розвиток НТП і підвищення компетенції робітників; розвиток процесів мислення і загальної культури тощо. Для ефективного керування організаціями потрібні конструктивні реалісти, які повинні відповідати сучасним вимогам і володіти набором ключових навичок: Ø глобальний стратег Ø миттєва реакція на зміни Ø використовувати сучасні методи і технології Ø спроможність конструктивно вирішувати проблеми Ø творчий підхід, самонавчання і саморозвиток Ø робота в команді Ø лідерство
Критерії оцінки менеджерів щодо результатів їх організацій: Ø становище на ринку Ø інновації Ø продуктивність Ø матеріальні ресурси Ø фінансові ресурси Ø прибутковість Ø організація людської діяльності Ø соціальна відповідальність Ті, хто хоче бути керівником, мають відповісти самі для себе на такі запитання: 1. Що штовхає мене керувати іншими? 2. Чи я готовий працювати керівником, якщо це буде моєю професією? 3. Які ключові переконання та цінності я схочу передати своїм послідовникам? 4. Якими є чи будуть ресурси моєї влади, і як я їх використовуватиму?
ВИСНОВКИ:
Відокремлення управлінської праці – це необхідна умова розвитку суспільного виробництва і організацій. Специфічні риси управлінської діяльності визначаються в характері і змісті самої роботи, її цільовій направленості, предметі, результатах і засобах, які використовуються. Менеджери – це: люди, які складають ядро організації, її компас і двигун; відзначаються різними властивостями, як природно даними, так і набутими в процесі навчання і досвіду; відіграють різні ролі в залежності від управлінської ситуації, що вимагає вдосконалення, оновлення і розмаїття знань. Фах менеджерів потребує професіоналізації через державну політику і самовдосконалення.
|