Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Вимоги та перспективна модель менеджера в новій економіці.




Доверь свою работу кандидату наук!
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

 

ПРОФЕСІОНАЛІЗМ і МАЙСТЕРНІСТЬ менеджерів складається з аспектів:

Ø Концептуального – бачення образу проблеми, цілісність, системність.

Ø Приймати рішення – спроможність знаходити кращі з альтернатив;

Ø Аналітичного – максимально використовувати наукові підходи;

Ø Адміністративного – виконувати встановлені правила та постанови;

Ø Комунікаційного – адекватно передавати власні ідеї іншим;

Ø Психологічного – ефективно спілкуватися з людьми, підтримуючи продуктивні відносини;

Ø Технічного – компетентність щодо техніко-технологічного аспекту, технологічних процесів.

 

ВИМОГИ ДО МЕНЕДЖЕРІВ ВИСОКОГО КЛАСУ:

Ø вміння встановлювати реальні перспективні цілі і володіти відповідними рисами (культура, інтелект, філософ, психолог, комунікатор, новатор, лідер тощо);

Ø розробляти і прогнозувати стратегію розвитку;

Ø створювати морально-психологічний клімат і корпоративну культуру;

Ø досконало усвідомлювати специфіку роботи організації;

Ø вміти раціонально організовувати процеси з адекватними структурами;

Ø вміти заробляти гроші, бути комерсантом;

Ø вирішувати конфлікти.

 

ВИМОГИ ЩОДО ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ:

Ø знання і розуміння природи управлінської праці

Ø знання посадових і функціональних обов'язків, способів досягнення цілей і підвищення ефективності роботи організації

Ø вміння використовувати сучасну інформаційну технологію і засоби комунікації, необхідні для управлінського процесу;

Ø володіння мистецтвом управління людськими ресурсами (людьми);

Ø володіння мистецтвом налагоджування зовнішніх зв’язків;

Ø здібності щодо самооцінки, вміння робити правильні висновки і безперервність в підвищенні кваліфікації (знання і вміння).

 

Головні риси успішного менеджера:

Ø прагнення до вдосконалення себе і бізнесу;

Ø можливість і прагнення вирішувати усе більш складні задачі (інновації в цілевизначенні);

Ø лідерство (сміливість, володіння собою, відчуття справедливості, визначеність рішень і планів, навички робити більше, ніж оплачують, привабливість особи, симпатії і розуміння, вміння керувати, готовність брати відповідальність, співробітництво – див. Н.Хілл “Думай и богатей”).

Майкл Вудкок і Дейл Френсіс пропонують наступний перелік вимог (обмежень) менеджера:

 

Ø Здатність керувати собою

Ø Розумні особисті цінності

Ø Чіткі особисті цілі

Ø Наголос на постійний особистий ріст

Ø Навик вирішувати проблеми

Ø Винахідливість і здатність до інновацій

Ø Висока здатність впливати на оточуючих

Ø Знання сучасних управлінських підходів

Ø Здатність керувати

Ø Вміння навчати і розвивати підлеглих

Ø Здатність формувати і розвивати ефективні робочі групи

 

Професор Школи бізнесу в США Петер Вейл наголошує: “...більше відповідальності, лідерства, уваги, до колективної роботи, тісного контакту з людьми, умовності влади, Індивідуальності, самовіддачі, стресів, узгодження інтелекту і оперативних якостей” («Мистецтво менеджменту. Нові ідеї світу хаотичних змін». – М., 1993, с.34).

 

Особливе місце серед вимог до менеджера займає вміння працювати з людьми. Так, Фуллер Д. зазначає правила взаємовідносин в роботі «Керуй або підкоряйся. Перевірена техніка ефективного менеджменту» (М., 1992, с.17):

 

ПІДЛЕГЛИЙ ПОВИНЕН УСВІДОМЛЮВАТИ НАСТУПНЕ:

Ø що він повинен робити з розуміння кінцевого результату і його якості;

Ø чітке уявлення про об’єми і кордони повноважень;

Ø які його взаємовідносини з колегами;

Ø які результати будуть отримані при умові якісної роботи;

Ø коли і що він виконав відмінно, а коли допустив помилку;

Ø що можна зробити для того щоб виправити помилку;

Ø що вносить важливий внесок в загальну справу і що його ідеї не пропадуть марно;

Ø що керівник не тільки визнає цінності його внеску, але й повідомить про це інших;

Ø повинен відчувати, що він цікавий керівнику як особа;

Ø відчувати що керівник піклується про його успіх і просування по службі.

 

Серед особистих якостей, які високо цінуються слід відокремити: розум, енергійність, впертість в досягненні цілі, принциповість, рішучість, чесність, справедливість, висока вимога до себе, повага до підлеглих, відчуття долгу, відповідальність та інші.

 

Відомий спеціаліст з управління А. Пригожин відокремлює характерні помилки в діяльності керівників вітчизняних організацій (“Людина і праця, 1995,№3. – С.108-109):

Ø система мотивації праці побудована на використанні силових методів або на матеріальному заохоченні кращих співробітників;

Ø одноваріантність стратегій (розвиток розглядається в одному заданому положенні);

Ø дублювання організаційного порядку, відсутність системи розподілу посадових функцій;

Ø низький рівень проектування маркетингової системи управління.

 

Американський дослідник Роберт Катц відзначає, що успіх в керівництві залежить від трьох вмінь:

1. Практично-технічне – володіння предметами (інструментами, обладнанням, виробничими знаннями, технологією тощо;

2. Концептуальне вміння і мислення: перспективне і стратегічне планування, формування відносин всередині організації, побудова корпоративних правил поведінки в суспільстві;

3. Здібності в ефективному керуванні людьми ("3 усіх існуючих на світі вмінь найвищу ціну я дам за вміння спілкуватися з людьми" – Джон Рокфеллер).

4. Вміння і бажання працювати в команді.

 

Професія менеджера в Україні набуває ваги через:

Ø потребу суспільства та економіки в ефективному управління;

Ø наявність розвинутої спеціалізованої освіти;

Ø змін в соціально-психологічній структурі особи;

Ø інформаційні технології управління.

Пастки керівництва (Т. Лемберт)

Керівники зазнають поразки, якщо:

Ø Недостатньо точно оцінюють загальну ситуацію.

Ø Посада керівника використовується для того, щоб посилити різницю в
статусі.

Ø Індивідуалістичний керівник не може оперувати за межами своєї "зони
комфорту".

Ø Стиль керівництва диктується ідеологією.

Ø Керівники не розуміють, що відчуття — це теж факти.

Ø Домінуючий стиль керування організацією не узгоджується з потреба­
ми її стратегії.

Ø Керівникам бракує гнучкості та чутливості до потреб групи.

Ø Складається сприятлива ситуація для появи неформальних лідерів.

Ø Побутує філософія, що керівниками народжуються, а не стають, і при
цьому ігнорується потреба навчання.

Ø Рівень навчання керівників недостатньо високий.

Ø Керівники не користуються можливостями, які створює для групи раннє досягнення успіху.

Ø Керівникам не вдається плідно спілкуватися з групою та узгоджувати з
нею свої ціннісні орієнтації.

Ø Керівники хочуть всім подобатися.

Ø Мотивацією керівників є прагнення до власних досягнень, а не досяг­
нень команди.

Ø Керівники розглядають свою посаду як джерело особистої, а не орга­нізаційної влади.

 

10 причин невдач в управлінні (Н.Хілл):

1. неспроможність враховувати деталі;

2. небажання виконувати роботу, яка не "підходить" рангу керівника;

3. очікування винагороди за власні знання, а не за власні справи;

4. страх конкуренції зі сторони підлеглих;

5. нестача уявлення;

6. егоїзм;

7. запальність;

8. дворушництво;

9. авторитарність;

10. марнославство.

 

Порівнюючи моделі поведінки менеджерів іноземних компаній і вітчизняних керівників, слід зауважити на таких особливостях:

МЕНЕДЖЕРИ ІНОЗЕМНИХ КОМПАНІЙ:

Ø мале – це добре

Ø еволюція: від надій на точні знання до мистецтва менеджменту

Ø примат добровільної мотивації над примусовою

Ø ініціативність

Ø керованість як досягнення загальної мети

Ø інформація – загальний здобуток персоналу

Ø зміни як самостійна цінність, стратегія безперервних змін

Ø управління зорієнтоване активізацію людей

Ø менеджери легко визнають власну некомпетентність

Ø усна домовленість має таку ж силу, як і письмова

Ø регулярно запрошують консультантів

Ø консультанти працюють на середній управлінський персонал

 

МЕНЕДЖЕРИ ВІДЧИЗНЯНИХ КОМПАНІЙ:

Ø велике – це добре

Ø знання – це зміни; організація – це соціальна машина

Ø примат примусу над добровільною мотивацією

Ø розпорядництво

Ø керованість як ступінь контролю

Ø інформація – власність або товар для обміну

Ø цінність стабільності, зміни як те, що є необхідним

Ø управління зорієнтоване на завдання і цілі

Ø керівники роблять вигляд, що завжди компетентні

Ø більше цінують письмові договори і угоди

Ø рідко звертаються до консультантів

Ø консультанти працюють на керівника організації

 

ПЕРСПЕКТИВНА МОДЕЛЬ МЕНЕДЖЕРА

Серед нових проблем в XXI столітті слід назвати такі як: інтернаціоналізація економік і глобалізація; підвищення якості, продуктивності і орієнтації на споживача; розвиток НТП і підвищення компетенції робітників; розвиток процесів мислення і загальної культури тощо. Для ефективного керування організаціями потрібні конструктивні реалісти, які повинні відповідати сучасним вимогам і володіти набором ключових навичок:

Ø глобальний стратег

Ø миттєва реакція на зміни

Ø використовувати сучасні методи і технології

Ø спроможність конструктивно вирішувати проблеми

Ø творчий підхід, самонавчання і саморозвиток

Ø робота в команді

Ø лідерство

 

Критерії оцінки менеджерів щодо результатів їх організацій:

Ø становище на ринку

Ø інновації

Ø продуктивність

Ø матеріальні ресурси

Ø фінансові ресурси

Ø прибутковість

Ø організація людської діяльності

Ø соціальна відповідальність

Ті, хто хоче бути керівником, мають відповісти самі для себе на такі запитан­ня:

1. Що штовхає мене керувати іншими?

2. Чи я готовий працювати керівником, якщо це буде моєю професією?

3. Які ключові переконання та цінності я схочу передати своїм послідовникам?

4. Якими є чи будуть ресурси моєї влади, і як я їх використовуватиму?

 

ВИСНОВКИ:

 

Відокремлення управлінської праці – це необхідна умова розвитку суспільного виробництва і організацій. Специфічні риси управлінської діяльності визначаються в характері і змісті самої роботи, її цільовій направленості, предметі, результатах і засобах, які використовуються.

Менеджери – це: люди, які складають ядро організації, її компас і двигун; відзначаються різними властивостями, як природно даними, так і набутими в процесі навчання і досвіду; відіграють різні ролі в залежності від управлінської ситуації, що вимагає вдосконалення, оновлення і розмаїття знань.

Фах менеджерів потребує професіоналізації через державну політику і самовдосконалення.

 

 







Дата добавления: 2015-08-12; просмотров: 1014. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2022 год . (0.037 сек.) русская версия | украинская версия