Один, Мул і ще один

 

Дві несхожі одна на одну людини, зовні розслаблені і спокійні, напружували кожен нерв свого тіла, що слугував додатковим емоційним детектором. Уперше за довгі роки Мул зіткнувся з опором і був спантеличений: яку ж тактику обрати? Чаніс розумів, що довго захищатися не зможе, і якщо суперник атакує серйозно, йому не витримати. Але навіть думати про це було смертельно небезпечно. Оголити перед Мулом свою слабкість означало вкласти зброю йому до рук.

Виграти час... Чому затримуються інші? Можливо, в цьому і ховається причина впевненості Мула? Що знав його суперник такого, чого не знав він, Чаніс? Спостереження за емоціями не допомогли. Якби лише він умів читати думки! І все ж...

Чаніс різко обірвав роздуми. Зараз йому зоставалося лише одне - виграти час. Він сказав:

- Коли так - та й після нашої маленької дуелі смішно приховувати, - визнаю, що я людина Другої Фундації.Може, і ви тепер скажете, нащо вам знадобилося вирушити на Тазенду?

- О ні! - Мул самовпевнено розсміявся своїм високим голосом. - Я не Прітчер і не зобов'язаний нічого вам пояснювати.Ви вчинили так, як вважали за потрібне, і я не ставитиму більше жодних запитань.

- Однак ви, напевне, не все розумієте.Чи є Тазенда Другою Фундацією, яку ви сподівалися знайти? Прітчер багато розповідав мені про вашу першу спробу і про цього психолога - Еблінга Міса. Він усе вибовкав мені під моїм... гм... бачачи мою цікавість. Подумайте про Еблінга Міса, Перший Громадянине.

- З якого дива?

Чаніс відчув, що Мул вже не приховує самовпевненості, немов усі можливі турботи з плином часу швидко зникали. Він продовжував, проганяючи зі своїх думок відчай.

- Отже, вам зовсім не цікаво?Прітчер розповів мені, що Міс чомусь раптово здивувався. Так, адже він страшенно поспішав попередити Другу Фундацію. Чому? А чому він помер? Другу Фундацію так і не попередили, але все ж вона продовжує існувати.

Перший Громадянин посміхнувся з непідробним задоволенням, і раптом Чаніс відчув, як той обмацав його поле і швидко відступив.

- Але Другу Фундацію, очевидно, попередили.Інакше як би вдалося Біллу Чанісу прибути на Калган і попрацювати над моїми людьми, а крім того, взяти на себе той невдячний клопіт обдурити мене самого? Але вся річ у тому, що попередження надійшло занадто пізно.

- В такому разі, - Чаніс викликав у собі почуття жалості, поширюючи його на всі боки, - ви уявленния не маєте, чим займається Друга Фундація і що тепер узагалі відбувається.

Виграти час!

Мул відчув жалість, і очі його одразу вороже звузилися. Звичним рухом він потер собі носа чотирма пальцями й відрізав:

- Ну що ж, розважайтеся.Що можете розповісти про Другу Фундацію?

Чаніс навмисне говорив, намагаючись не йти на емоційний контакт.

- З усього, що чув, - почав він, - я зрозумів, що Еблінга Міса найбільше здивувала таємничість, якою оповита Друга Фундація. Гарі Селдон створив два дуже різні союзи. Перша Фундація через два століття засліпила всю Галактику, Друга ж виявилася схованою в пітьмі за сьома замками.

Ви не зрозумієте, чому все так сталося, якщо не відчуєте інтелектуальну атмосферу вмираючої Імперії тиx днів. Це був час цілковитого зупинення розвитку будь-якої думки. І Селдона прославило саме те, що він повстав проти цієї деградації. На схилку віку Імперії він запалив іскру молодого творення, яка сповіщала про появу Другої Імперії.

- Дух перебиває.Ну і що?

- А те, що Селдон створив дві Фундації згідно з законами психоісторії, чудово розуміючи відносність цих законів.Він не визнавав нічого доведеного до кінця. Доведеність до кінця тішить лише обмежені уми. А Селдон створив еволюційний механізм, Друга Фундація стала двигуном очікуваної еволюції. Ми, Перший Громадянине Союзу Світів, ми є хранителями Плану Селдона і ніхто інший. Тільки ми!

- Ви що, намагаєтеся накрутити себе? - зневажливо запитав Мул -. Або налякати мене? Всі ці Другі Фундації, План Селдона, Другі Імперії мені абсолютно байдужі й не викликають ані почуття симпатії, ні поваги. Та й жодного іншого почуття, якщо ви намагаєтеся викликати його в мені. І взагалі, бідолашний дурнику, говоріть про Другу Фундацію в минулому часі, бо вона вже знищена.

Мул підвівся з крісла, і Чаніс відчув, як емоційний тиск на його мозок зріс, коли той став наближатися. Чаніс відчайдушно боровся, відчуваючи, як усередині щось відбувається і його захист усе слабне і слабне.

Ось він уже відчув спиною стіну, і Мул стоїть перед ним, розкинувши кістляві руки, страшно посміхаючись кривим ротом з-під величезного носа, схожого на дзьоб.

- Ваша гра закінчена, Чанісе, - промовив Мул. - І гра всіх тих, хто називав себе Другою Фундацією. Називав!

Мої зорельоти кинулися проти Тазенди дванадцять годин тому і цілком упоралися із завданням. Від Тазенди залишилися одні руїни, й її населених центрів фактично більше не існує. Жодного опору не було. Другої Фундації більше немає, і я - володар усієї Галактики.

Чаніс, затиснутий, немов у лещатах, не міг нічого зробити і лише слабо похитав головою:

- Ні... ні...

- Так, так, - передражнив Мул. - І якщо ви - останній, хто зостався живим, то це ненадовго.

Настала коротка пауза, і Чаніс мало не завив од миттєвого різкого болю, який наче розривав найглибші шари його мозку.

Мул послабив тиск і прошепотів:

- Недостатньо.Однак щось не так. Ваш відчай удаваний. Ваш страх - це не страх людини, всі ідеали якої руйнуються, а лише жалюгідна боязнь за своє життя. - Слабка рука Мула схопила Чаніса за горло, і той не зміг навіть чинити опір.

- Ви - моя страховка, Чанісе. Використовуючи вас, я робитиму висновки про всі помилки та прорахунки, які міг допустити.

Очі Мула насувалися на Білла, наполегливі, жагучі.

- Чи правильно я розрахував, Чанісе? Чи перехитрив ваших людей? Тазенда зруйнована, Чанісе, зруйнована вщент, але ви журитесь удавано. Де правда? Я повинен знати правду! Невже я не до кінця все зрозумів? Невже небезпека досі існує? Кажіть, Чанісе, де помилка?

Чаніс відчув, як мимоволі з його губ злітають слова. Він намагався боротися з цим, стискаючи зуби, напружував кожен м'яз тіла, але нічого не міг подіяти, і слова рвалися назовні, роздираючи на своєму шляху горло, язик, губи...

- Правду, - процідив він, - добре!

- Ну ясна річ! Що ще залишається?!

- Селдон створив Другу Фундацію тут.Психологи прибули сюди та взяли під контроль місцеве населення.

- На Тазенді?

Мул заліз іще глибше в емоційні центри Чаніса й посилив тиск, піддаючи його страшним мукам.

- Я знищив Тазенду.Ви знаєте, що мені потрібно. Кажіть.

- Не Тазенда.Я вже сказав, що люди Другої Фундації необов'язково повинні бути при владі. Тазенда - лише адміністративний центр, - слова вилітали проти волі.

- Россем... Россем... Россем... цей світ...

Мул послабив тиск, і Чаніс пом'як, змучений тортурами.

- І ви думали надурити мене? - м'яко запитав Мул.

- Однак вас надурили! - це говорили залишки вмираючого спротиву Чаніса.

- Зовсім не надовго.Я маю прямий зв'язок із флотом, і після Тазенди настане черга Россема. Але спочатку...

Чаніс відчув, як на нього повільно почала насуватися темрява, і мимохіть підняв руку до змучених очей, але це не допомогло.

Всі звуки пропали, й темрява огорнула Чаніса з хтивою любов'ю.

Закінчилося все дивним відчуттям, швидким, мов спалах блискавки. Чаніс повернувся на землю, його змучені болем, заплакані очі почали смутно розрізняти речі навколо. Голова нестерпно боліла, і кожен рух приносив страждання. Напевно, він зостався живим. Тут відчув, як звідкись іззовні наступає цілющий спокій. Насилу повернувши змучену голову, Чаніс відчув полегшення: двері відчинилися, і на порозі стояв Перший Оратор.

Чаніс спробував заговорити, закричати, попередити, але язик його не слухався, і він зрозумів, що якась частина могутнього мозку Мула досі тримала його під контролем, не даючи вимовити ні слова. Чаніс знову повільно повернув голову. Мул досі був у кімнаті. Він сердився, рот його ощирився зловісною гримасою.

Чаніс відчував вплив Першого Оратора, що м'яко торкався цілющими потоками його зраненого мозку. Спаситель дійшов до ділянки, контрольованої Мулом, і після короткої боротьби зняв контроль.

Яскраво та ґротескно на тлі його статури Мул презирливо мовив:

- Іще один прийшов привітатися. - його мозок швидко промацував простір за хатиною, все далі й далі.

- Ви прийшли сам? - запитав він.

Перший Оратор кивнув.

- Я абсолютно сам. І в цьому є потреба, оскільки саме я неправильно розрахував ваше майбутнє п'ять років тому. І мені принесе певне задоволення ліквідація цієї помилки без сторонньої допомоги. На жаль, я не розрахував сили Поля Емоційного Опору, яке оточувало це місце. Довелося попанькатися. Мої вітання: воно було майстерно збудоване.

- Дякую за комплімент, - вороже відповів Мул -. Але ви дарма гаєте час. Прийшли, щоб приєднатися до уламків своїх володінь?

Перший Оратор посміхнувся.

- Ну що ви! Людина на ймення Білл Чаніс, здійснив свою місію чудово та навіть більше того, якщо врахувати факт, що ментально вам далеко не рівня. Я, звісно, бачу, як ви вплинули на нього, але нам, можливо, ще вдасться зробити його точно таким, як був раніше. Чаніс хоробра людина, сер. Він добровільно зголосився на це завдання, хоча ми досить точно розрахували відсоток імовірного руйнування його мозку. Це набагато страшніше, ніж будь-яка фізична потворність.

Чаніс з усіх сил намагався вирватися зі стримуючих його пут, аби попередити якомога швидше, але не міг. Він був лише здатним передавати цей нескінченний потік страху.

Мул швидко заспокоївся.

- Ви, звичайно, знаєте, що Тазенда знищена?

- Певно що так. Шкода, але це було передбачено заздалегідь.

Мул похмуро відповів:

- Так, я розумію.Але ж ви цьому не запобігли?

- Не запобігли.

Емоційний стан Першого Оратора був зрозумілим: тут були і жах перед тим, що сталося, і невдоволення собою.

- Моєї провини тут значно більше, ніж вашої. Хто міг правильно оцінити ваші сили п'ять років тому? Ми з самого початку запідозрили, що ви маєте здатність контролювати емоції. Але ми не врахували два чинники.

Перший - ваша занадто висока чутливість. Ми можемо входити в емоційний контакт, лише перебуваючи в полі зору одне одного, тому ми такі безпорадні перед фізичною зброєю, чого ви не могли собі уявити. Про вас же було цілком достовірно відомо, що тримаєте людей під контролем і, навіть більше, контактуєте з ними навіть на значній відстані від вас, тобто поза межами видимості і чутності. Але це виявилось занадто пізно.

Другий чинник - ваші фізичні дані, про які ми нічого не знали і які виявилися настільки важливими, що ви стали називати себе Мулом. Ми не припускали, що ви не просто мутант, а стерильний мутант, і додаткова психічна змінна в вашому комплексі неповноцінності не була нами врахована. Ми розраховували лише мегаломанію, а не психопатичну параною.

І відповідальність за ці промахи лягає тільки на мене, бо коли ви захопили Калган, Другу Фундацію очолив я. Ми надто пізно виявили, що ви захопили Першу Фундацію, і врешті-решт на Тазенді загинули мільйони людей.

- А зараз ви все виправите? - тонкі губи Мула скривилися, мозок його прискорено пульсував од ненависті. - Що ж ви робитимете? Поправите моє здоров'я? Повернете мені чоловічу гідність? Приберете з мого минулого довге дитинство, коли наді мною всі сміялися і знущалися? Чи співчуваєте моїм стражданням? Особисто я не шкодую про те, що зробив за потребою. Нехай Галактика захищає себе, як уміє, раз відмовилася свого часу захищати мене.

- Ваші емоції, звичайно, діти вашого минулого, - сказав Перший Оратор, - і їх не можна проклинати, а треба лише змінити.Знищення Тазенди стало неминучим. Альтернативою стало б руйнування планет у всій Галактиці протягом століть. Так чи інак, ми зробили все, що було в наших слабких силах. Вивезли з Тазенди стільки людей, скільки змогли, все інше населення було максимально децентралізоване. На жаль, наші зусилля стали не зовсім ефективними, і мільйони людей все-таки загинули. Невже вам не шкода їх?

- Нітрохи не більше, ніж сотні тисяч, які через шість годин загинуть на Россемі.

- На Россемі? - швидко перепитав Перший Оратор.

Він повернувся до Чаніса, що з величезними зусиллями піднявся напівсидячи, і випромінювання його мозку посилилося. Чаніс відчув дуель розумів, які борються за його мозок. Раптом сковуючі пута розірвалися, і він насилу промовив:

- Сер, мені нічого не вдалося вкоїти.Він змусив мене в усьому зізнатися за десять хвилин до вашого прибуття. Я не міг чинити опір, і мені немає прощення. Він знає, що Друга Фундація - не Тазенда. Знає, що це Россем, - і пута знову зімкнулися навколо виснаженого мозку Чаніса.

Перший Оратор спохмурнів.

- Розумію.І що ви збираєтеся тепер робити?

- Ви справді не знаєте? Невже це так важко передбачити? Я зв'язався зі своїм флотом і віддав наказ. Через шість годин, якщо не скасую його, бомбардування знищить увесь Россем, окрім цього самотнього села і сотні миль у радіусі.

Мул розкинув руки і знову розсміявся, коли Перший Оратор, здавалося, замислився над ходом подій.

- Яка альтернатива? - запитав він.

- А яка може бути альтернатива? Хіба я можу отримати більше, ніж уже маю? Яку зброю ви оберете проти мого мозку, щонайменше настільки ж сильного, як і ваш, та проти моїх зорельотів, сильніших за все, що ви можете собі уявити?

- Яку зброю? - повільно вимовив Перший Оратор. - Та ніяку, хіба що звичайне зернятко знання, якого в вас навіть нема.

- Говоріть швидше, - засміявся Мул, - розповідайте винахідливіше.Але які би ви не були розумні, вам не викрутитися зі становища.

- Бідолашний мутант, - відповів Перший Оратор. - Адже мені не треба викручуватися.Запитайте в себе, чому приманкою на Калган прибув Білл Чаніс, молодий і хоробрий, але ментально таке ж немовля в порівнянні з вами, як і цей сплячий офіцер Ган Прітчер. Чому не вирушив я або хтось інший із нашого керівництва, рівний вам?

- Імовірно, - самовпевнено заявив Мул, - ви не настільки дурні, щоб не розуміти, що мені немає рівні.

- В істині набагато більше логіки.Ви знали, що Чаніс із Другої Фундації. Він не мав достатньої сили розуму, щоб приховати це від вас. І ви також розуміли, що набагато могутніші за Чаніса, тому не побоялися надати йому свободу дій, аби потім піти за ним слідом і розкрити свої карти. Якби на Калган прибув я, ви б убили мене на місці, бо я небезпечний, а якби мені вдалося вижити й приховати себе справжнього, я не зміг би витягнути вас у космос. Лише слабкість Чаніса підштовхнула вас до подальших дій. Коли ви на Калгані - жодні наші зусилля не можуть заподіяти вам шкоди з усією вашою технікою, ментальними силами і вашими людьми.

- Ментальні сили досі зі мною, - сказав Мул. - Щодо техніки і людей, то вони теж недалеко.

- Це так, але ви більше не на Калгані.Ви на королівстві Тазенда, поданому вам як Друга Фундація. Дуже логічно поданому. Так зробити було необхідно, бо ви мудра людина, Перший Громадянине, а отже підкоряєтесь лише логіці.

- Згоден, але перемога ваша була недовга. Я вирвав правду з вашого Чаніса, коли зрозумів, що істина таїться глибше.

- А ми, від себе, підготувалися до такого вашого кроку, і підготували до нього Чаніса.

- А ось це вже неправда, бо його мозок був у мене як на долоні, і коли Чаніс сказав, що Друга Фундація - це Россем, то сказав щиру правду, бо в мозку не залишилось і крихти інших думок, отже обман не міг заховатися в жодній мікроскопічній звивині.

- Маєте рацію.Треба віддати належне такому передбаченню. Але ж я вже казав, що Білл Чаніс був добровольцем. А чи знаєте, яким саме добровольцем? Перш ніж летіти на Калган, йому довелося пройти процедуру емоційної хірургії, досить сувору за родом. Невже думаєте, що незмінений Білл Чаніс зміг би обдурити вас? Ні, він сам був обдурений. Та ще й пішов на це добровільно. Всім єством Білл Чаніс вірить, що Россем - це Друге Фундація. І ось уже три роки ми підтримуємо цю ілюзію в королівстві Тазенда, чекаючи на вас. І домоглися успіху, вам не здається? Спочатку ви вирішили, що Друга Фундація - це Тазенда, потім - Россем, але далі піти не змогли.

Мул зірвався на рівні ноги.

- Ви смієте стверджувати, що Россем теж не Друга Фундація?

Лежачий на підлозі Чаніс відчув, як його пута остаточно порвалися під впливом ментального потоку Першого Оратора, і підвівся на весь зріст.

- Тобто, Россем - не Друге Фундація?! - закричав він страшенно здивовано..

Перший Оратор посміхнувся.

- От бачите, Перший Громадянин здивований так само, як і ви. Зрозуміло, що Россем - не Друга Фундація. Невже ми настільки божевільні, щоб привести прямісінько на нашу батьківщину наймогутнішого і найнебезпечнішого ворога?

Нехай ваш флот бомбардує Россем, Перший Громадянине, це не змінить вашого становище ні на йоту.

Чому? Бо експедиція Другої Фундації, просиділа тут три роки і функціонувала в образі старшин, виконала своє завдання та прямує в цю хвилину на Калган. Ясна річ, вони не потраплять перед очі вашому флоту і прибудуть у ваші володіння щонайменше за день до того, як туди зможете домчати ви. Тому й кажу про це спокійно. І якщо я не скасую свої накази, після повернення будете мати справу з повсталою, революційною імперією - всім вашим Союзом Світів.

Мул повільно опустив голову. Його мозок випромінював злобу та відчай.

- Так. Занадто пізно... Занадто пізно, тепер розумію.

- Тепер розумієте, - погодився Перший Оратор. - А тепер уже ні. - І в момент, коли мозок Мула відкрився в своєму розпачі, Перший Оратор, будучи готовим до цього та розуміючи істоту речей, швидко туди проник.Йому знадобилася лише частка секунди, аби здійснити перетворення.

Мул підняв голову і сказав:

- Отже, я мушу повернутися на Калган?

- Звичайно. Як почуваєтеся?

- Чудово. - він насупився. - А ви хто такий?

- Хіба це має значення?

- Ні, звичайно. - він знизав плечима і торкнув за руку генерала.

- Прокидайтеся, Прітчере, ми летимо додому.

Минуло дві години, перш ніж Білл Чаніс відчув себе взмозі пересуватися самостійно.

- І він ніколи не згадає? - запитав Білл.

- Ніколи.В нього залишилися ментальні сили та імперія, але помисли абсолютно змінилися. Тепер Мулу байдужа Друга Фундація, він став мирним, а значить, ті кілька років життя, які мутант ще протягне зі своїм здоров'ям, будуть для нього набагато щасливішими. А після його смерті План Селдона здійснюватимуть далі.

- А це правда, - наполягав Чаніс, - що Россем - не Друга Фундація? Адже я був упевнений у зворотньому, але ж я не божевільний!

- Ви не божевільний, Чанісе.Як я вже казав, просто змінений. Ходімо. Треба повертатися додому.