Загальні вимоги до роботи з комп’ютером

 

Діалог користувача з DOC відбувається через команди-символи, кожен з яких має значення певної дії. Коли необхідно виконати певну операцію, слід навести курсор-стрілочку на потрібний символ і клацнути клавішею миші. Наприклад, якщо навести курсор миші на зображення принтера у робочому рядку і натиснути клавішу миші, то комп’ютер автоматично друкуватиме на принтері виділений текст. Якщо до файлу чи папки підвести курсор миші і двічі натиснути ліву клавішу миші, то це ж саме, що і виділити файл курсором і клавішею Enter (увійти, відкрити).

Інформація на дисках зберігається в каталогах. Каталог – це спеціальне місце на диску, у якому зберігаються файли, відомості про їх розмір, час останнього оновлення. Зазвичай каталог називається ще папкою. На кожному диску може бути безліч каталогів/папок, а кожен каталог/папка може містити значну кількість файлів.

Щоб створити папку або файл потрібно клацнути правою клавішею мишки і вибрати опцію „створити” − файл (або папку). Присвоюючи назву папці чи файлу, можна використовувати літери латинського чи кириличного алфавіту, арабські цифри. Не варто використовувати у назвах різні знаки чи українські літери І, Ї, Є, апостроф, оскільки при перенесенні інформації папки і файли з такими назвами можуть не „відкритися”. Не рекомендується також використовувати назви, які містять більше 60-70 символів (враховуючи пробіли). Документи одного виду бажано розміщувати в одній папці (наприклад, папка „Накази”, „Службове листування”, „Договори”, „Протоколи”). Не можна створювати документи в папках з програмними комплексами.

У зв’язку з наявністю різних версій додатку Word в пакеті Офіс (стара програма не „розпізнає” тексти, створені в новій версії) передавати інформацію краще в єдиному форматі rtf, який „розпізнається” всіма версіями.

У процесі експлуатації комп’ютера з різних причин можуть бути псування і втрата інформації, що зберігається на жорстких дисках. Тому варто створювати резервні копії папок з документами на з’ємних дисках. Найкраще диски і дискети тримати в спеціальних пластикових контейнерах.

Клавіатура. Різноманітні програми і програмісти по-різному використовують клавіші клавіатури, причому функції деяких клавіш дублюються мишкою. Наприклад, переміщення курсора можна робити мишкою і клавішами ↓↑→←. Безумовно, майже всі операції можна виконати мишкою, однак це уповільнюватиме темп роботи і одночасно на праву руку падатиме велике навантаження, що може призвести до запалення нерва. Тому варто частину операцій виконувати через клавіші, розміщені під лівою рукою.

Найбільша клавіша, розміщена внизу, використовується для пробілів (пустого символа). Цією клавішею пробіл вводиться незалежно від виставленого алфавіту.

Enter − створення нового рядка для друкування тексту. Використовується тоді, коли потрібно розпочати новий абзац. За межами текстового документа дії клавіші залежать від того, що є в командному рядку.

Backpace − стрілка ліворуч в цифровому ряді для стирання попереднього знака.

Del, delete − клавіша у правій частині клавіатури, видалення наступного символа. Якщо потрібно видалити не один знак, а цілий масив, тоді його потрібно виділити і натиснути Backpace або Del.

PageUp − гортати уверх, це можна зробити і мишею по лінійці прокрутки.

PageDown − гортати вниз.

Caps lock служить для фіксації режиму великих літер, тобто коли потрібно набрати заголовними літерами назву документа. Повторне натискання клавіші скасовує режим великої літери.

Клавіша Shift, успадкована від друкарських машинок, використовується для введення великої літери (зазвичай їх дві на клавіатурі − зліва і справа). Тобто, щоб набрати маленьку літеру слід натиснути клавішу з потрібною літерою, а ця ж велика літера друкується одночасним натисканням клавіші з клавішею Shift. Аналогічно вводяться цифри і символи, розташовані на одній клавіші: цифра − натисканням клавіші із зображенням потрібної цифри, а символ − одночасним натисканням клавіші з потрібним символом і клавіші Shift.

Клавіші Ctrl, Alt, Shift найчастіше використовуються в комбінації з іншими клавішами. Назви клавіш Ctrl, Alt означають „управління” і „додаткове” (у значенні альтернативне) наприклад:

Ctrl Home − перемістити курсор на початок тексту

Ctrl End − перемістити курсор на кінець тексту

Ctrl → − переміщення на слово вперед

Ctrl ← переміщення на слово назад

Ctrl + С − скопіювати виділений масив тексту

Ctrl +V − вставити скопійований масив тексту

Ctrl + Х − видалити виділений масив тексту

Розміщення латинських і кириличних літер на клавіатурі відповідає їх розміщенню на друкарських машинках. Вибір режиму введення російського, українського алфавіту чи латиниці зазвичай здійснюється натисканням двох клавіш Ctrl + Shift або Alt + Shift, розміщеними під лівою рукою. Якщо ці клавіші неактивні, то їх слід активізувати (біля віконечка з вказівкою на мову − нижній правий кут монітора − клацнути лівою клавішею мишки і вибрати „Параметри”), бо змінювати мову друкування клавішами швидше і зручніше, ніж робити це через віконце мишкою.

Загальноприйняті назви деяких символів:

* – астериск

/ скісна риска, дріб, слеш

\ зворотна скісна риска (бекслеш)

& амперсенд

@ комерційне „ет” (собака)

() відкриваюча і закриваюча круглі дужки

{} відкриваюча і закриваюча фігурні дужки, парантез

[] відкриваюча і закриваюча квадратні дужки

На клавіатуру винесено найбільш уживані знаки, решту знаків можна знайти через віконце „Вставка” → „Символ” → знайти потрібний знак → натиснути команду „Вставити”. Драйвери клавіатури дозволяють задавати нову розкладку клавіатури, тобто призначати певну комбінацію клавіш для друкування символів, не винесених на клавіатуру. Наприклад, якщо певний знак використовується дуже часто, то його можна винести на клавіатуру через комбінацію клавіш („Вставка” → „Символ” → знайти потрібний знак → натиснути команду „Сочетание клавиш” → призначити зручну комбінацію клавіш). Зокремадля проставляння апострофа (’) в українській мовінайзручнішепризначити комбінацію клавіш Ctrl + ё.