ВАЛЕНТИН СИЛЬВЕСТРОВ

(нар. 1937)

Цей композитор вважався одним з найяскравіших "модерністів" свого часу, що не цурався найбільш радикальних творчих експериментів. Саме через це його творчий шлях був таким тернистим і сповненим значних труднощів: адже за вимогами радянської естетики мистецтво мало бути "класовим і партійним", а творчість Сильвестрова оспівувала світ високої краси, дуже далекий від класових інтересів.

Валентин Васильович Сильвестров народився ЗО вересня 1937 року в Києві. Його родина, хоч і інтелігентна (батько був інженером, а мати - вчителькою німецької мови) небагато спільного мала з музикою. Відтак сам хлопець почав серйозно займатись музикою аж у 15-річному віці. Але, хоч він і закінчив музичну школу, все-таки завагався пов'язати своє життя з мистецтвом і вступив після школи до інженерно-будівельного інституту. Та, очевидно, музика вабила його так владно, що всередині третього кусу він покинув навчання і вступив до Київської консерваторії. Тут його педагогом в класі композиції став Б.Лятошинський в цьому йому дуже пощастило: адже сам Лятошинський завжди проявляв інтерес новаторства у творчості, заохочував його і у своїх учнів.

Вже перші твори молодого митця викликали сенсацію - і не лише тому, що вони суттєво змінювали уявлення консервативних критиків про межі музично припустимого, але й через свою викличну "самостійність", відвертий прояв творчої індивідуальності. Часом самі назви "провокують" слухача на паралелі з точними науками, а ще більше - на специфічні філософські поняття: "Проекції на клавесин, вібрафон і дзвони", "Спектри" - симфонія для камерного оркестру, "Медитація" - симфонія для камерного оркестру і віолончелі тощо. В подальшому за ним так і закріпилась слава “дисидента”, в музиці, заколотника благодатного спокою. Справді, він міг використати у інструментальному творі звук шипіння сірника, що гаситься у воді. Але неці експерименти були головними в його творчій роботі.

Головна галузь його творчості - симфонічна, інструментальна музика, в якій він намагається передати філософські категорії сьогоднішнього буття.Основними в його доробку є шість симфоній, кожна з яких стає вершиною на його шляху.

Це на печатках свого художнього шляху він більше тяжів до авангардових, суто "технічних" ефектів, до незвичних конструкцій. З часомйого мистецтво все відвертіше декларує вічні вселюдські цінності, що позначається насамперед на зверненні до пісенних, ліричних мотивів, зосередженому, задумливому емоційному строї музики. Такими є, зокрема, його Четверта та П'ята симфонії. Новий рівень художнього світогляду представляють останні твори Сильвестрова, в яких він звертається до безсмертної поезії Т. Шевченка (яскравим зразком може служити Кантата в трьох частинах для хору: І ч. - "Думи мої"; II ч. - "За горами гори" з поеми "Кавказ"; III ч. - "А поки що - мої думи") та до духовних текстів. Нове бачення вікових традицій вітчизняної культури, як духовної, так і народної, спостерігається у хоровому диптиху, де об'єднані щоденна молитва "Отче наш" та "Заповіт".

Визнання прийшло до композитора поступово. Спочатку ним зацікавились за кордоном, він став лауреатом декількох престижних міжнародних конкурсів композиторів: в США у 1967 р. та в Нідерландах у 1970. Потім про нього все частіше з великим схваленням починають писати і професійні критики у Москві та Києві, розширюється коло прихильників митця. Та останнє десятиріччя викликало справжню зливу інтересу до музики Сильвестрова, вона постійно звучить на престижних міжнародних і вітчизняних фестивалях та концертах. Композитор отримав Державну премію України імені Шевченка (1996), став народним артистом України.

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ЗАКРІПЛЕННЯ МАТЕРІАЛУ:

До якого напрямку в мистецтві 60-х років XX ст. належав Сильвестров? Які твори на вірші Шевченка написані композитором? Як змінюється його світогляд у зрілий період творчості? Який жанр є основним в творчості композитора?