ЄВГЕН СТАНКОВИЧ

(нар. 1942)

Одним з найбільш різносторонніх за своїми творчими інтересами, колом тем і образів, які порушуються в музиці, жанрами митців України останніх десятиріч може по праву вважатись народний артист України, лауреат Державної премії ім. Т.Шевченка, академік Євген Федорович Станкович. Він належить до покоління тих митців, які прийшли в нашу культуру наприкінці 60-х - на початку 70-х років.

Його життєвий шлях не надто багатий зовнішніми подіями. Він народився 19 вересня 1942 р. в мальовничому містечку Свалява, що на Закарпатті. Музикою займався з дитинства і після школи спочатку навчався в Ужгородському музичному училищі в класі віолончелі. Провінційне Ужгородське училище, однак, було важливим культурним центром Закарпаття, де в той час - у 50-і роки - працювали досвідчені педагоги, деякі з них навчались у важливих західноєвропейських культурних центрах – Будапешті, Празі, Берліні.

Згодом Станкович здобував композиторську освіту у Львівській консерваторії під керівництвом С.Людкевича (в нього він навчався на першому курсі, звідки був прикликаний до армії), потім в Київській —в класі Лятошинського, а після його смерті у Скорика. Своє навчання він завершив у 1970 р. і вже його дипломна робота, "Симфонієтта"', де він сміливо "обіграв" "чужі" теми з творів Й.С.Баха, Р.Вагнера та інших митців минулого на яскравому звуковому тлі сьогодення, змусила заговорити всіх шанувальників мистецтва про появу нового яскравого імені, нової зірки на художньому небосхилі. Разом з тим саме цей перший твір засвідчив нахил молодого автора до симфонічної музики, та його естетичні переконання – "присвоїти" найважливіші композиторські здобутки попередніх епох і іншихнаціональних шкіл, перевтілити їх на суто національному ґрунті.

Після закінчення консерваторії молодий митець деякий час працює у київському видавництві "Музична Україна", сприяючи популяризації національної музичної культури, а водночас і сам дуже багато та інтенсивно творить. Врешті творчість настільки захоплює його, що з 1976 року він повністю переходить на творчу роботу, залишаючись, однак, дуже активним громадсько-культурним діячем. Деякий час - від 1991 до 1994 р. – він перебуває на посаді голови Спілки композиторів України, всіляко сприяючи всесвітньому визнанню української композиторської школи. На початку 90-х років розпочинає плідну педагогічну працю на кафедрі композиції Київської державної консерваторії ім. П.Чайковського (нині – Національна музичнаакадемія ім. П.Чайковського).

Його мистецькі обрії вражають широтою охоплення різних настроїв, вражень, гостротою світовідчуття. Вже сам перелік творів свідчить про невичерпну багатогранність духовного світу композитора: в його доробку і фольк-опера "Цвіт папороті", де піднімаються національні обрядові традиції різних віків - від язичництва до повстанських рухів XVIII ст.; і два балети "Ольга" (з княжої доби) та "Прометей"; одинадцять симфоній включають — себе, мабуть, всі можливі різновиди жанру - і монументальний багаточастинний оркестрово-вокальний цикл на вірші П.Тичини (Третя симфонія "Я стверджуюсь"), і близьку до поеми, побудовану на мотивах українських пісень, одночастинну симфонію № 4 "Lугіса" (“Лірична”), і хорову симфонію-реквієм "Бабин Яр", і так звані камерні симфонії, одна з них, № 3, отримала у 1985 р. номінацію від ЮНЕСКО в числі кращих десяти музичних творів світу; і камерна вокальна симфонія на вірші О.Пушкіна, і одинадцятичастинний цикл для струнного оркестру з філософською латинською назвою "Dictum". Якщо ж додати сюди і численні твори для віолончелі, улюбленого інструмента композитора, солоспіви, п'єси для солістів і ансамблів різного складу, музику для кінофільмів і театру, то стане зрозумілим масштаб його творчих інтересів. Для стилю Станковича характерна яскрава драматичність, зіткнення протилежних, контрастних образно-емоційних "полюсів", таких як страждання і радість, чисто побутові, пісенно-танцювальні мотиви - і суворі наспіви церковного походження, спокійна задума - і раптовий вибух енергії. Охопити весь спектр почуттів і додій, "вписати" явища національної культури у всесвітній мистецький контекст, передати напруженість і стрімкість нашої неспокійної доби - ось ті духовні цілі, які ставить перед собою і здебільшого успішно вирішує наш видатний сучасник.

В останні роки композитор продовжує творчу діяльність, викладацьку працю в Національній музичній академії, бере активну участь у громадсько-культурному житті України, часто перебуває за кордоном, зокрема в Німеччині, Швейцарії.