Казковий магазин

Мета активізація членів групи.

Час - 5 хвилин.

Кількість учасників - без обмежень.

Матеріали не потрібні.

Особливі вимоги до приміщення - немає.

Процедура: тренер інструктує групу, члени якої сидять за колом. „Давайте зіграємо у казковий магазин, де кожний може виставити на продаж свій товар, а на заміну замовити собі щось інше. Наприклад, я міняю 500 грамів витримки на 100 грамів здогадливості. Якщо у когось з присутніх є бажання віддати 100 грамів своєї здогадливості і отримати за це 500 грамів моєї витримки, то це означає, що угоду укладено. Кожний учасник повинен запропонувати на ринок свій товар, щоб магазин процвітав - потрібен великий асортимент”. Вправу можна закінчити після того. як кожний учасник хоча б по одному разу виступив зі своїм „товаром”. В такому випадку вправа носитиме скоріше демонстраційний характер. В іншому випадку, якщо с час і зацікавленість учасників, вправу можна закінчити лише після того, як всі учасники групи задовольнять свої потреби в отриманні потрібних їм особистісних властивостей. В такому випадку вправа може спричинити глибокий вплив на групову динаміку.

Після закінчення вправи, в ході обговорення тренер ставить запитання:

а) „Які почуття викликала ця вправа”;

6) „Яке нове знання про себе отримав учасник у результаті цієї вправи””

У першому випадку учасники можуть обговорювати лише перше запитання (стосовно почуттів). Наприклад, у когось з учасників може виникнути почуття розгубленості, якщо не знаходиться жодного покупця, який забажав би здійснити обмін, у когось - почуття теплоти, підтримки, яка надходить від групи наприкінці вправи.

У другому випадку, коли вправа глибоко зачепила когось з учасників, можливо, спричинила опір (хтось відмовився у певний момент пропонувати свій „товар”, мотивуючи тим, що уже брав участь в угодах), також корисно обговорити питання про почуття, які викликала вправа. Але в цьому випадку уже доцільно обговорити питання стосовно набуття нового знання про себе - адже воно допомагає сконцентруватися на проблемах ієрархії внутрішніх цінностей, позитивного сприйняття самого себе, самокритичності, здатності ставитися до себе з гумором. Як і в більшості подібних вправ, ступінь саморозкриття учасників залежить від того, наскільки ефективно виявляє тренер відкритість і довіру до групи.

Цінність цієї вправи полягає в тому, що її можна застосовувати до найрізноманітніших тренінгових ситуацій, модифікувати до будь яких тем навчального матеріалу, якщо адаптувати вправу за допомогою відповідей на сім запитань: З ким? З якою метою? Як саме? Коли? Як довго? Де? ІЦо ще?

Наприклад, розгортаємо казковий магазин на вулиці (відповідь на запитання «де?»). Тоді «товаром» можуть слугувати особливості характеру кожного з помічених перехожих, які учаснику хотілося 6 придбати (цей варіант вправи доцільно проводити в парах). Або застосовуємо казковий магазин, наприклад, першою за порядком вправою піл час тренінгу, спрямованого на «рекламування та продаж» профілактичних навичок запобігання шкідливим звичкам, сприяння веденню здорового способу життя (відповідь на запитання «коли?»). Тоді «товаром» можуть слугувати навички здорової поведінки, які учаснику хотілося 6 придбати, обміняти на кращі тощо.

Можна влаштувати казковий магазин, працюючи, наприклад, з викладачами фізичного виховання загальноосвітніх шкіл (відповідь на запитання «з ким?»). Тоді «товаром» можуть слугувати специфічні професійні методи, прийоми, уміння, яких бракує комусь із учасників.

Застосувавши казковий магазин з метою, наприклад, розвитку толерантності соціальних працівників до клієнтів (відповідь на запитання «з якою метою?»), можна наділити учасників ролями соціальне дезадаптованих осіб (безробітних, наркозалежних тощо), і в якості «товару» запропонувати, наприклад, певні якості, яких не вистачає носіям відповідних ролей. Визначивши, як працюватиме казковий магазин, наприклад, зумовивши, що роль продавця виконуватиме тренер (відповідь на запитання «як саме?»), можна за допомогою такого «продавця» допомогти комусь з учасників краще усвідомити наявні риси особистості, рекомендувати, наприклад, «придбати» більше настійливості, обміняти наявну безкомпромісність на гнучкість у спілкуванні тощо.

Влаштувавши магазин, наприклад, на 5 хвилин, не враховуючи обговорення (відповідь на запитання „як довго?”), ведучий чітко може порахувати алгоритм вправи, тривалість кожної дії у запланованій послідовності. Наприклад, передбачити таку модифікацію вправи, коли кожний учасник протягом 4 хвилин пише по одній якості характеру на картках різного кольору: якої хотів би позбутися та яку бажав би придбати. Далі учасники запитують один одного, у кого є те. що потрібно Їм. кому треба те, чого вони хочуть позбутися. Протягом 1-2 хвилин відбувається обмін картками. Тренер спостерігає в разі вдало проведеної вправи швидку активацію групової динаміки, одночасно отримує дані соціометрії членів групи.

Можна урізноманітнити вправу введенням нових компонентів (відповідь на запитання „що ще?”), наприклад, ввести у казковому магазині якусь незвичайну „валюту”, поставити завдання продати непотріб якомога дорожче тощо. Подібний варіант можна використати в тренінгу підвищення самооцінки (у процесі ^торгів» те, що спочатку здавалося непотрібним, може набути певної ціни і, відповідно, змінити погляд учасника на цю свою якість).

Загалом творче використання вищеописаного „їжака запитань” допомагає тренеру модифікувати й прилаштувати до потреб конкретного тренінгу багато вправ та ігор, наведених у «тренерському портфелі”.

ВПРАВИ ДЛЯ ПІДВИЩЕННЯ АКТИВНОСТІ УЧАСНИКІВ

Кидання м'яча

Мета - допомогти учасникам запам'ятати імена один одного, активізувавши

увагу та рухові прояви.

Час - 10-15 хвилин.

Кількість учасників - без обмежень.

Матеріали - м'яч або пружна подушка.

Особливі вимоги до приміщення - достатність простору для кидання м'яча.

Процедура: учасники утворюють коло; перший учасник голосно вимовляє своє ім'я так, щоб усі могли його почути, і кидає м'яч комусь іншому; той, хто ловить м'яч, називає своє ім'я і кидає м'яч комусь іншому. Ця частина вправи продовжується, доки всі учасники не спіймають і не кинуть м'яч 2-3 рази; далі правила гри змінюються: учасники мають попередньо називати ім'я того, кому вони кидають м'яч. Ця частина вправи також продовжується, доки всі учасники не спіймають і не кинуть м'яч 2-3 рази, потім правила гри знов змінюються, як у попередньому випадку. Так вправа виконується змінюючись, доки всі учасники не запам'ятають імена один одного.

Розповіді та зубочистки

Мета - допомогти учасникам познайомитись один з одним, активізувати увагу один до одного, підкреслюючи власну унікальність та спільні зв'язки.

Час - 10 хвилин.

Кількість учасників - без обмежень.

Матеріали - 12 зубочисток для кожного з учасників.

Особливі вимоги до приміщення - столи, стільці.

Процедура: тренер розподіляє учасників на малі групи у складі 3-5 осіб; розсаджує підгрупи за окремими столами або на стільцях за окремими колами; роздайте кожному учаснику 12 зубочисток; пропонує кожному розповісти членам малої групи щось про себе (наприклад, у мене є кіт..., мій улюблений колір – блакитний... тощо). Ті з членів підгрупи, що мають подібні інтереси, отримують від промовця зубочистку. Ті. хто не поділяє пі інтереси, віддають промовцеві по зубочистці. Учасники підраховують зубочистки; приблизно через 5 хвилин тренер формує нові малі групи; знов відбуваються розповіді, обмін та підрахунок зубочисток. Наприкінці вправи тренер Ініціює обговорення результатів, звертаючи увагу на те, що інтереси у людей не однакові, але обмін інформацією був корисний усім.

Визначення послідовності

Мета - активізувати увагу до питань творчості, розв'язання проблеми, ухвалення рішень, аналізу відчуттів.

Час - 20 хвилин.

Кількість учасників - без обмежень.

Матеріали - підготовлений заздалегідь набір з п'яти карток для кожного учасника.

Особливі вимоги до приміщення - столи, стільці.

Процедура: тренер роздає кожному учаснику набір з п'яти карток, де на кожній картці написаний один рік. випадково обраний з хронологічної послідовності 1775. 1776. 1777. 1778. 1779. одна буква, випадково обрана з послідовності А, Б, В. Г. Д. одне число, випадково обране з послідовності 3. 7. 12, 17, 25. Тренер пропонує кожному учаснику розкласти свої картки за порядком, але не налає жодних пояснень щодо того. що в даному випадку буде вважатися „порядком” (чи приоритетною є послідовність років, чи букв. чи чисел, чи більших значень, чи менших тощо); відводить дві хвилини на виконання вправи. Учасники по черзі повідомляють, як вони впорядкували свої картки, на основі якогось варіанту власного уявлення кожного про те. що в даному випадку може вважатися „порядком”.

Тренер ініціює обговорення того. чому учасники упорядкували картки у той чи інший спосіб, чому не в інший спосіб, які існують альтернативні варіанти упорядкування; звертає увагу на те, що реалізовані варіанти упорядкування часто обиралися тому. що учасники діяли у межах звичних уявлень, стереотипів, стандартних процедур; підкреслює важливість застосування творчого підходу, уникаючи упереджених припущень І стандартів, відходу від звичних шаблонів, застосування нетрадиційних рішень та відкритості до нових ідей. Ця вправа допомагає учасникам усвідомити, шо в процесі опрацювання інформації, отриманої на заняттях, вони часто роблять припущення стосовно способу її упорядкування. але через звичні шаблони мислення застосування творчого підходу може бути заблоковане.