Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Ситуаційні теорії лідерства





В ситуаційних теоріях лідерства затверджується, що в основному лідерство - продукт ситуації.

В «Теорії впливу навколишнього середовища на лідера» Г. Персона запропоновано дві гіпотези.

1. Кожна ситуація визначає ті особливі якості, які необхідні лідеру для ефективних дій в нових умовах.

2. Якості індивіда, які в особливій ситуації можуть бути визначений як лідерські, самі по собі є продуктом досвіду лідера в попередніх ситуаціях.

Іншими словами, в різних ситуаціях групового життя виділяються окремі члени групи, які перевершують інших, принаймні, в якійсь одній якості, але оскільки саме ця якість і виявляється необхідним в даній ситуації, людина, ним вододіючий, стає лідером. Отже, лідер - функція певної ситуації. Конкретні обставини, що саме склалися, визначають відбір лідера і детермінують його поведінку. Так, наприклад, ситуація в ісламському Ірані неминуче відкине політиків європейського або американського типів. Так само і релігійний лідер-пророк не зуміє проявити себе на політичній арені Заходу. Очевидно, що вимоги до лідера значно розрізняються залежно від того, знаходиться дана держава в стані кризи або розвивається стабільно. Таким чином, ідея про природженість якостей лідера була відкинута і замість неї прийнята ідея про те, що лідер просто краще за інші може актуалізувати в конкретній ситуації властиву йому межу (наявність якої у принципі не заперечується і у інших осіб).

Дж. Шнейдер знайшов, що число видатних військових лідерів Англії було пропорційне кількості конфліктів, до яких залучалася нація, що свідчить про вплив соціально-політичної ситуації в країні в конкретно-історичний період на висунення тих або інших лідерів. Дійсно, війни і інші кризові ситуації створюють можливість для висунення на лідерські позиції тих людей, хто в повсякденному житті непомітний. Але це лише можливість, яка може бути, а може і не бути реалізована. Кожна нова ситуація вимагає від лідера прояву певного набору якостей, причому часто якості, ефективні в одній ситуації, можуть бути нейтральними в іншій і, більш того, можуть навіть перешкодити решению проблемам.

Ситуативний підхід до лідерства вийшов на арену в середині XX століття і значно потіснив царюючу тоді теорію рис.

Ситуаційні теорії не заперечують важливу роль індивідуальних якостей особи, проте не абсолютизують їх, віддають пріоритет в поясненні природи політичного лідерства обставинам. Обмеженість цих концепцій полягає в тому, що вони недостатньо відображають активність лідера, його здатність правильно і своєчасно оцінити і змінити ситуацію, знайти рішення гострих проблем.

Ситуаційні теорії виявилися достатньо популярними: саме на їх основі проведена маса експериментальних досліджень лідерства в школі групової динаміки.







Дата добавления: 2015-08-12; просмотров: 387. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2022 год . (0.018 сек.) русская версия | украинская версия