Інвестиційні доходи страховика

Світовий досвід показує, що страховики є важливим джерелом інвестиційного капіталу. По-перше, це пов'язано з інверсією циклу, а по-друге, із розподілом ризику в часі. Тому страховик протя­гом часу дії договору страхування тимчасово розпоряджається коштами страхувальника, які акумульовані у страхові резерви.

Крім коштів страхових резервів, страховик має у своєму розпоряд­женні власні кошти у вигляді вкладів засновників, а також спеціаль­них фондів, які сформовані за рахунок прибутку та суми нерозподіле­ного прибутку. Тому кошти страховика, які перебувають у його розпорядженні, є сукупністю ресурсів, за рахунок яких він (страховик) виконує свої зо­бов'язання при настанні страхового випадку та забезпечує нормальне функціонування компанії. Ці кошти представлені, по-перше, надход­женнями страхових премії, по-друге, власними коштами, які можуть використовуватися протягом кількох років.

З огляду на це при інвестуванні таких коштів необхідно враховувати їх структуру, а також оптимальний термін інвестування. Потрібно вихо­дити з того, що резерви є коштами страхувальників і в разі настання страхового випадку мають своєчасно повертатися їм у вигляді страхово­го відшкодування, яке може бути й більшим порівняно з внесками за на­дання страхової послуги. Активи страхової компанії мають бути розміще­ні з урахуванням принципів, що схематично представлені на рис.9.

Отже, страховик обирає власну інвестиційну політику, виходячи з видів страхування, терміну та розміру акумульованих коштів. Компанії, які здійснюють страхування життя, на відміну від страховиків, що про­водять ризиковані види страхування, довше володіють коштами і мо­жуть інвестувати їх у нерухомість, державні цінні папери та інші довгострокові активи.

Рис. 9. Принципи розміщення активів страхової компанії

Для компаній, які здійснюють ризикові види страху­вання, слід робити акцент на більш ліквідних інвестиційних коштах.

Згідно із Законом України “Про страхування” страхові резерви мають бути представлені активами таких категорій:

- грошові кошти на розрахунковому рахунку;

- банківські вклади (депозити);

- валютні вкладення згідно із валютою страхування;

- нерухоме майно;

- акції, облігації;

- цінні папери, що емітуються державою;

- права вимоги до перестраховиків;

- інвестиції в економіку України за напрямами, визначеними Кабінетом Міністрів України;

- банківські метали;

- кредити-страхувальникам-громадянам, що уклали договори страхування життя, в межах викупної суми на момент видачі кредиту та під заставу викупної суми;

- готівка в касі в обсягах лімітів залишків каси, встановлених НБУ.

Постановою КМУ від 17 серпня 2002 р. № 121 затверджено напрями інвестування галузей економіки за рахунок коштів страхових резервів:

- розробка та впровадження високотехнологічного устаткування іншої інноваційної продукції, ресурсо- та енергозберігаючих технологій;

- розвиток інфраструктури туризму;

- добування корисних копалин;

- перероблення відходів гірничо-металургійного виробництва;

- будівництво житла;

- розвиток транспортної інфраструктури, в т.ч. будівництво та реконструкція автомобільних доріг;

- розвиток сектора зв’язку та телекомунікацій.

З метою захисту страхувальників від невиконання страховиком своїх зобов'язань установлюється державний контроль над інвести­ційною діяльністю.

Директивами ЄС установлені також розміри обсягів інвестицій страхових резервів, а саме: вкладення в нерухомість - не більш як 10 % загального обсягу резервів за кожним об'єктом; вкладення в акції, які котируються, та гарантовані кредити - не більш як 10 % розміру резервів за кожним із видів зазначених вкладів; інвести­ції в незабезпечені кредити - не більш як 5 % за кожним їх видом; в акції, що не котируються, - не більш як 10% у сукупності вкладень; у готівку - не більш як 3% загальної суми резервів.

В Україні нормативно встановлена певна структура розміщення активів. Так, наприклад, розмір окремих категорій активів приймається для розміщення в обмежених обсягах та визначається у відсотках до технічних резервів, що налічуються:

• на банківській вклад (депозит) - в кожному банку не більш як 30%;

• у нерухоме майно - не більш 10%;

• права вимоги до перестраховиків - не більш 50%;

• цінні папери, що передбачають одержання доходів, - не більш як 40%, у тому числі:

- акції, які не котируються на фондовій біржі, - не більш як 15%, з них акцій одного емітента - не більш як 2%;

- акції, які котируються на фондовій біржі, - не більше 5% одного емітента;

- облігації – не більше 5%, з них облігацій одного підприємства – не більше 2%.

У разі, коли обсяги страхових резервів, сформованих в іноземних валютах, перевищують 10% від загальної суми активів страховика для забезпечення ліквідності та безпечності розміщення резервів, не менш як 60% їх мають бути представлені у цих самих валютах активами та­ких категорій: грошові кошти на розрахунковому рахунку в іноземній валюті; банківські вклади (депозити) в іноземній валюті. Крім того страхове законодавство визначає, що не менше 90% страхових резервів повинні бути розміщенні на території України, якщо інше не передбачено чинним законодавством та міжнародними угодами.

Як показує зарубіжна практика доходи одержані від інвестиційної діяльності іноді перекривають збитки, одержані від страхування, про це яскраво свідчать фінансові результати страхового ринку США за 2002 р. (табл. 2).

Таблиця 2.