Шлях жінок до визнання жіночих прав був дуже довгим і розпочався ще в минулому сторіччі з суфражизму – жіночого руху за отримання права голосу на виборах. Суттєвий злам у цій сфері припадає на часи активного розвитку капіталізму – першу половину XIX століття. Саме в ці часи розгорталися два різні, але рівною мірою значущі і для суспільства, і для жіночих доль процеси – масове розповсюдження жіночої праці і поступове встановлення контролю за народжуваністю.
Протягом дев’ятнадцятого – першої половини двадцятого століть жінки в багатьох, але не у всіх країнах домоглися: права на освіту; права на рівну з чоловіками працю та заробітну плату; права голосу та права бути обраними до різних гілок влади, спочатку на місцевому та локальному рівнях, а потім і до вищих ешелонів влади; права брати участь у діяльності професійних та громадських організацій, а також права на утворення власних жіночих організацій; права на розлучення та рівних прав у шлюбі; права на використання контрацептивів; права на державну допомогу по вагітності та пологах, відпустку по нагляду за дитиною тощо.
Історія американського суфражизму (боротьби за право жінок брати участь у виборах) усерйоз розпочалася відразу ж після громадянської війни, коли була ухвалена 14-та поправка до Конституції, яка визначила американське громадянство і внесла до числа громадян колишніх рабів. Прихильники рівноправності статей стверджували, що ця поправка не меншою мірою стосується і жінок, гарантуючи, серед іншого, їхнє право голосу. Ця ідея, проте, була негативно сприйнята консервативно налаштованою більшістю (до якої належали, між іншим, і багато жінок). Тому вже наступного року були створені дві незалежні суфражистські організації, одна з яких обрала шлях лобіювання прийняття поправки до федеральної Конституції, а друга зосередилася на роботі в кожному зі штатів окремо. Друга тактика принесла плоди раніше: вже у грудні 1869 року жінки штату Вайомінг здобули право не тільки брати участь у виборах, але й бути присутніми у суді як присяжні засідателі. Слідом схожі закони ухвалили й інші штати, проте знадобиться ще півстоліття боротьби, щоб у 1919 році Конгрес ухвалив, нарешті, поправку до Конституції номер 19, яка гарантує американським жінкам виборчі права (вона набула чинності закону ще через рік).
Парадоксально, але факт: перша жінка була обрана в Конгрес США ще до того, як американкам дозволили голосувати. У 1917 році жителі штату Монтана обрали Джанет Ренкін до палати представників (нижньої палати Конгресу, кількість членів якої від кожного штату пропорційна його населенню). У 1933 році Хетті Каравей стала першою жінкою, обраною до сенату (верхньої палати Конгресу, куди вибираються усього два представники від будь-якого штату). Цікаво, що першими жінками-губернаторами стали дружини екс-губернаторів (у Техасі і Вайомінгу). Першою «губернатрицею», чоловік котрої сам ніколи не був губернатором, стала Елл Грассо, котра очолила штат Коннектикут у 1974 році
