Характеристика рівня представництва жінок у парламентах світу

За даними Transparency International за 2004 рік, найвищий рівень корумпованості мають Бангладеш, Нігерія, Казахстан, Киргизстан, Узбекистан та Україна, де частка жінок серед парламентарів та високооплачуємих чиновників - 3-15%. Найнижчий рівень корумпованості - в Фінляндії, Данії, Швеції та Швейцарії. У парламентах та органах держуправління цих країн частка жінок - 30-45%. Існування зв'язку між рівнем корумпованості в країні й доступністю для жінок депутатських мандатів та інших високих посад визнали також експерти Світового банку, який, до речі, активно займається впровадженням гендерної рівності у світі.

Вивчення досвіду скандинавських країн дозволяє казати про існування залежності між високим рівнем участі жінок в ухваленні рішень та якістю життя. Лише тоді, коли у складі парламенту країни понад 20% жінок, законотворці починають розробляти законопроекти в інтересах дітей. Лише тоді, коли частка жінок наближається до 30%, з'являються закони та державні програми, які відповідають інтересам жіночої частини населення.

Жінки не беруть участі у виробленні політичних рішень - втрачає суспільство, яке не використовує надзвичайні інтелектуальні ресурси й досвід.

За міжнародними нормами, держава, яка не подолала 10-відсоткового бар'єру присутності жінок у парламенті, вважається країною третього світу.

Також слід згадати про необхідність досягнення Україною до 2015-го Цілей розвитку тисячоліття, проголошених Декларацією тисячоліття ООН (2000 р.), які, серед іншого, передбачають забезпечення гендерного співвідношення обох статей на рівні не менш ніж 30 до 70 у представницьких органах влади й на вищих щаблях виконавчої влади, скорочення наполовину розриву в доходах жінок і чоловіків.

Дискримінація в політичній сфері. Для розуміння надамо такі цифри (процент жінок серед депутатів парламенту): Скандинавські країни - 39,7%; Південна та Північна Африка - 18,4%; Європа (за виключенням Скандинавських країн) - 16,7%; Азія - 15,0%; Африка - 14,2%; Україна - 8%; Арабські країни - 7,0%.

Усього жінок в парламентах світу - 15,6%.

Приклади діяльності жінок на найвищих державних посадах (прем’єр –міністр, президент). Особливості цієї діяльності і порівняння з діяльністю чоловіків на подібних посадах (на вибір).

Жінки — не лише найбільша, але й найкраща «половина» людства — і у політиці теж. Жінки на найвищих державних посадах, у тому числі і у парламенті, сьогодні не рідкість. Першою жінкою-прем’єром в історії стала Сірімаво Бандаранаїке — на далекому острові Цейлоні. Сталося це у 1960-му році: у цивілізованій Європі тоді ще тільки думали, як довірити державне кермо ніжним жіночим рукам...Політичні психологи стверджують, що чоловіки дуже помиляються, коли думають, що жінка у політиці — це така собі «голубка». Вона може бути і «орлом», і «яструбом». А філологи кажуть, що мова не встигає за політичними змінами: навіть після масового «нашестя» жінок у політику ми послуговуємося чоловічим родом для визначення таких понять, як «депутат», «міністр»... Хіба що Ангела Меркель уже заслужила привілей іменуватися «бундесканцлерін» — щось на зразок нашого «прем’єрка»... Як жінки потрапляють на «територію влади»? У більшості європейських держав жінки досягають певного представництва у парламентах та урядах за допомогою так званих «внутріпартійних квот». Спочатку це явище з’явилося у скандинавських країнах, звідки поширилося на решту країн: у Швеції соціал-демократи колись прийняли рішення, що кожен третій партійний кандидат має бути жінкою. Результати: сьогодні у тій-таки Швеції жінок-парламентаріїв — 40 відсотків, у Норвегії — 38, Ісландії — чверть. До речі, система квотування не дійшла до деяких країн — внаслідок чого в Європейському парламенті, приміром, немає жодної депутатки від Люксембургу, Мальти і Кіпру.

Останнім часом жінки все активніше заявляють себе в політичній діяльності, обіймаючи відповідальні державні посади або очолюючи політичні партії. Прикладом є діяльність в Україні Ю. Тимошенко, Н. Вітренко, І. Богословської, у Німеччині – А. Меркель, у США – К. Райс.

Приклад: Тетчер було призначено прем'єр-міністром 1979, з мандатом зупинити економічний занепад Об'єднаного Королівства та зменшити роль держави в економіці. По прибуттю до робочого кабінету вона проголосила (перефразовуючи Франциса Азізі)